РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2006 року серпня місяця 28 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді Курської А.Г.
Суддів: Сокол B.C.
Філатовій С.В.
При секретарі: Антипові Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19,ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22 до ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26 ОСОБА_27, Ялтинської міської ради, виконавчого комітету Ялтинської міської ради про визнання рішень сесії Ялтинської міської ради, виконавчого комітету Ялтинської міської ради недійсними, про визнання недійсними державних актів про право власності на земельні ділянки, про усунення перешкод в користуванні садибою за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19,ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22 на рішення Ялтинського міського суду від 05 вересня 2005 року,
ВСТАНОВИЛА:
Позивачі звернулися до суду з вказаним позовом про визнання недійсними пунктів 1.1 та 1.2 рішення Ялтинської міської ради № 34 від 18 вересня 2002 року 5-ї сесії 24 скликання і пунктів 1.16 та 1.17 рішення Ялтинської міської Ради № 22 від 31 жовтня 2002 року 6-ї сесії 24 скликання
Справа № 22-3074/2006 р. Головуючий суду першої інстанції
Романенко В.В.
Доповідач Сокол B.C.
про погодження проектів відводу та передачі у власність земельних ділянок
площами 0,00256 га для будівництва та обслуговування індивідуальних гаражів
по АДРЕСА_1 громадянам ОСОБА_1,
ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4
, ОСОБА_27, про визнання недійсними
державних актів на право власності на земельні ділянки НОМЕР_1, НОМЕР_2
, НОМЕР_3 , НОМЕР_4, НОМЕР_5, а також про усунення
перешкод в користуванні садибою по АДРЕСА_1 шляхом
знесення гаражів. Вимоги обгрунтовані тим, що позивачі згідно
правовстановлюючих документів на квартири є власниками будинку АДРЕСА_1, тобто будинок відповідно до статті 381 Цивільного Кодексу України є садибою. Відповідно до статті 377 Цивільного Кодексу України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. Позивачі вважають, що Ялтинська міська Рада надала відповідачам земельні ділянки у власність з порушенням закону, а тому відповідно до вимог ст. 378 Цивільного кодексу України право власності відповідачів ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26 ОСОБА_27 на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду.
Рішенням Ялтинського міського суду від 05 вересня 2005 року в задоволенні позову відмовлено.
На вказане рішення суду позивачі подали апеляційну скаргу, в якій просять рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення їх позовних вимог, посилаючись на те, що суд неправильно застосував норми матеріального права, неповно з'ясував обставини, що мають суттєве значення для розгляду справи, на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
В судовому засіданні в апеляційному суду апелянти ОСОБА_10, ОСОБА_17, ОСОБА_22 наполягали на доводах апеляційної скарги в межах заявлених вимог проти висновків суду першої інстанції.
Відповідачі ОСОБА_25, ОСОБА_26, представник ОСОБА_27 - ОСОБА_27 на заперечення проти доводів апеляційної скарги дали пояснення, які по суті зводяться до того, що рішення суду першої інстанції являється законним і обґрунтованим, земельні ділянки, на яких відповідачі побудували гаражі, їм були надані із земель Ялтинської міської ради, вони, як і позивачі, також являються власниками квартир в будинку АДРЕСА_1, за даним будинком прибудинкова територія не закріплена, їх гаражі знаходяться на відстані не менше 17 метрів від будинку при необхідних 12 метрів,
побудували гаражі на косогорі, укріпивши його і розчистивши для цього територію від сміття, на місці забудови гаражів дитячої і білизняної площадки ніколи не було.
Заслухавши суддю-доповідача, приймаючих участь у справі осіб, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції в межах заявлених вимог повно та всебічно дослідив обставини справи, дав належну оцінку наданим сторонами доказам і дійшов вірного висновку про наступне.
Позивачі являються володільцями квартир в будинку АДРЕСА_1, сам будинок являється державною власністю і знаходиться в управлінні комунального підприємства „Ремонтно-експлуатаційна організація -З". Спірні земельні ділянки знаходяться в межах території Ялтинської міської ради, земельна ділянка для обслуговування будинку АДРЕСА_1 не виділялась ні комунальному підприємству „Ремонтно-експлуатаційна організація - 3", ні об'єднанню співвласників квартир. Тому суд дійшов правильного висновку про те, що Ялтинська міська рада і її виконавчий комітет діяли в межах наданих законом повноважень і відповідно до закону (ст. 26, 31, 33 Закону України „Про місцеве самоврядування" , ст. 42, 118 Земельного кодексу України), відповідно приймаючи пункти 1.1 та 1.2 рішення № 34 від 18 вересня 2002 року 5-ї сесії 24 скликання і пункти 1.16 та 1.17 рішення № 22 від 31 жовтня 2002 року 6-ї сесії 24 скликання про погодження проектів відводу та передачу у власність земельних ділянок площами по 0,00256 га для будівництва та обслуговування індивідуальних гаражів по АДРЕСА_1 громадянам ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 , ОСОБА_27 і рішення № 616 від 29 квітня 2004 р. про надання дозволу на побудову індивідуальних гаражів.
Відповідно до статті 10 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду", п. З Правил користування поміщеннями і при будинковими територіями за власником житлового будинку органом місцевої державної влади закріплюється прибудинкова територія. Законом України „Про об"єднання співвласників багатоквартирного будинку" визначено термін прибудинковоь території - територія навколо багатоквартирного будинку, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою і призначена для обслуговування багатоквартирного будинку.
Відповідно ч. 2 ст. 42 Земельного кодексу України в разі приватизації громадянами багатоквартирного будинку відповідна земельна ділянка передається у власність чи в користування об"єднанню власників.
Статтями 125,125 Земельного кодексу України встановленою, що право власності чи право користування земельною ділянкою виникає після одержання документу, який підтверджує це право, зокрема, державного акту.
Порядок встановлення і закріплення меж прибудинкової території існуючого житлового фонду передбачений Положенням, затвердженим наказом Державного Комітету України по земельним ресурсам, Державним Комітетом по житлово-комунальному господарству, Державним Комітетом України по справах містобудування і архітектури, Фондом державного майна України від 05 квітня 1996 року № 31/30/53/396.
Відповідно до п. 2.1 Положення „Про порядок встановлення і закріплення меж прибудинкової території існуючого житлового фонду і надання в загальне користування чи в спільну власність земельних ділянок для будівництва житлових будинків", прибудинкова територія - це встановлена проектом забудови земельна ділянка багатоквартирного будинку.
За думкою колегії суддів з різницею від способу виникнення права власності власників квартир на допоміжні поміщення багатоквартирного житлового будинку, при якому не потрібно робити будь-які додаткові дії, крім приватизації самої квартири, право користування земельної ділянкою в якості прибудинкової території не виникає автоматично, тобто лише у зв"язку з придбанням квартири у власність, а потребує закріплення земельної ділянки за вказаним правовим статусом за будинком. Багатоквартирний житловий будинок передбачає собою об"єкт нерухомості з відповідними житловими и не-житловими приміщеннями. Питання про закріплення земельної ділянки для обслуговування будинку вирішується відповідно до земельного законодавства .
Для того, щоб виникло право користування земельною ділянкою в якості прибудинкової території необхідно визначити її межі, розмір і закріпити земельну ділянку саме в такому правовому статусі.
Відповідно до Положень „Про порядок встановлення і закріплення меж прибудинкової території існуючого житлового фонду і надання в загальне користування чи в спільну власність земельних ділянок для будівництва житлових будинків" прибудинкова територія закріплюється за житловим будинком у відповідності до проекту забудови території (п.2.5), проекту розподілу території мікрорайону на окремі земельні ділянки прибудинкових територій; проекту відводу земельних ділянок прибудинкових територій будинку цього мікрорайону (п.2.1-2.6).
Проект розподілу територій мікрорайону затверджується органами місцевого самоуправління. Таким чином, розмір і розташування прибудинкової території може бути визначений на основі проектів розподілу території кварталу, мікрорайону і затвердження землевпорядної документації.
Виходячи з наведеного колегія судців вважає, що підстав, які б свідчили про те, що надані відповідачам ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 , ОСОБА_27 земельні ділянки являються частиною прибудинкової території у зв"язку з відсутністю документації, яка визначає розмір, межі і правовий статус даної земельної ділянки, яка знаходиться в повноваженні Ялтинської міської ради, немає і таких доказів позивачами на надано.
Крім того, при розгляді справи в суді першої інстанції, з чим погоджується колегія суддів, було встановлено, що передачею відповідачам ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 , ОСОБА_27 у власність земельних ділянок площами по 0,00256 га для будівництва та обслуговування індивідуальних гаражів по АДРЕСА_1 права позивачів, як власників квартир в будинку АДРЕСА_1, не порушені. Доводи апеляційної скарги в тій частині, що відповідачі ОСОБА_1,ОСОБА_2, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27збудували гаражі на місці дитячого і білизняного майданчика являються безпідставними і протирічать матеріалам справи. Гаражі побудовані за межами дитячого і білизняного
майданчика, на достатній від будинку відстані, раніше на тому місці знаходились газові резервуари, які після під"єднання будинку до природного газопостачання були демонтовані, побудовані гаражі на косогорі, їх побудова передувала розчистці території від сміття і укріплення самого косогору. Статтею 152 Земельного Кодексу України передбачено, що лише „...власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю...». Ялтинська міська рада, яка є власником спірної земельної ділянки, таких вимог при розгляді справи, не заявляла.
Посилання апеляційної скарги на те, що будинок позивачів являється садибою, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки суперечить вимогам закону
Відповідно до ст. 309 Цивільного процесуального кодексу України порушення норм процесуального права при розгляді справи в суді першої інстанції може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Таких порушень процесуального закону колегія суддів при розгляді апеляційної скарги не встановила.
Виходячи з наведеного, колегія суддів ввважає, що посилання апеляційної скарги на спростовують висновків суду першої інстанції, не містять правових підстав для скасування рішення і ухвалення нового рішення відповідно до статей 307, 309 Цивільного процесуального кодекса України.
На підставі вказаного і керуючись статтями 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319, 324, 325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19,ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22 на рішення Ялтинського міського суду від 05 вересня 2005 року відхилити.
Рішення Ялтинського міського суду від 05 вересня 2005 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвалу може бути оскаржено протягом двох місяців у Верховний Суд України.