05.12.2011 < копія >
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 листопада 2011 р. Справа № 2а/0470/9645/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Жукової Є.О.
при секретарі судового засідання Коваленко М.В.
за участю представників позивача Козинець М.А., Новікової Н.В., Лукашенко М.В.
за участю представників відповідача Бойко О.П., Омельченко В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ліфтремонт»до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення–рішення №0101882301 від 03.08.2011р.,-
ВСТАНОВИВ:
02.08.2011р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Ліфтремонт», в якому позивач, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 23.09.2011р. просить:
- визнати протиправними дій Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська щодо викладення в акті перевірки №2987/23/31688107 від 25.07.2011р. висновків про нікчемність (фіктивність) правочину, укладеного між ТОВ «Ліфтремонт» та ТОВ «Інтерсервіс-Постач» (код ЄДРПОУ 37276482);
- визнати протиправними дій Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська щодо безпідставного завищення ТОВ «Ліфтремонт» у січні 2011 року валових витрат на суму в розмірі 217945грн., податкового кредиту на суму в розмірі 43589грн., та заниження валового доходу на суму в розмірі 261534грн., як отриманого безоплатно від невстановленої особи без укладання будь-яких угод та за відсутності документального підтвердження оплати за нього;
- скасувати податкове повідомлення–рішення Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська №0101882301 від 03.08.2011р. про визначення суми податкового зобов’язання за платежем з ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 43590грн.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним. Лівобережною міжрайонною державною податковою інспекцією м.Дніпропетровська була проведена позапланова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Ліфтремонт» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.03.2011 року.
25 липня 2011 року позивач отримав акт перевірки №2987/23/31688107 від 25.07.2011р., згідно висновків якого, останнім були порушені вимоги п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, п.19.2 ст.19 Закону України від 22.05.2003р. №889 «Про податок з доходів фізичних осіб» та абз. «б» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України.
На підставі висновків акту перевірки №2987/23/31688107 від 25.07.2011р., Лівобережною МДПІ м.Дніпропетровська було винесено податкове повідомлення–рішення №0101882301 від 03.08.2011р., яким визначено податкове зобов’язання позивача з податку на додану вартість, з урахуванням штрафних-фінансових санкцій в розмірі 43590грн.
Отже, позивач вважає, що викладені в акті перевірки №2987/23/31688107 від 25.07.2011р. висновки щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом «Інтерсервіс-Постач» є протиправними, а дії податкового органу щодо викладення зазначених вище висновків в акті перевірки №2987/23/31688107 від 25.07.2011р. є такими, що були вчинені останнім з перевищенням службових повноважень Лівобережної МДПІ м.Дніпропетровська, визначених нормами Податкового кодексу України та Закону України «Про державну податкову службу України», внаслідок чого податкове повідомлення–рішення Лівобережної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська №0101882301 від 03.08.2011р. про визначення суми податкового зобов’язання за платежем з ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 43590грн., є прийнятим безпідставно та з порушенням норм Податкового кодексу України.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.08.2011р. провадження по справі було відкрито та справу призначено до судового розгляду.
Представники позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі та просили суд задовольнити позов за викладених у ньому підстав, також зазначили, що жодними нормами чинного законодавства України не передбачені повноваження податкового органу встановлювати нікчемність (фіктивність) правочинів в актах перевірки господарської діяльності, як і не передбачена відповідальність позивача за неналежне ведення первинних документів господарського та податкового обліку контрагентом ТОВ «Ліфтремонт»-ТОВ «Інтерсервіс-Постач».
Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти адміністративного позову та просили відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на заперечення проти адміністративного позову від 09.09.2011р., також зазначили наступне.
В ході проведення документальної виїзної позапланової перевірки ТОВ «Ліфтремонт» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.03.2011 року., було встановлено що позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Інтерсервіс-Постач» на загальну суму 1757313грн. 50коп., у т.ч. ПДВ 292885грн. 58коп. Оскільки, в ході проведення зазначеної перевірки, підприємством не була підтверджена наявність поставок товарів (послуг) від ТОВ «Інтерсервіс-Постач» на адресу позивача у період з 01.01.2011 року по 31.01.2011 року, на думку відповідача, зазначене свідчить про нікчемність (фіктивність) правочинів, укладених між ТОВ «Ліфтремонт» та ТОВ «Інтерсервіс-Постач», тобто без наявності господарської мети, а також без мети настання реальних (юридичних) наслідків, що в свою чергу, на думку відповідача, суперечить вимогам ч.1, 2 ст.215, ч.5 ст.203, ст.216 Цивільного кодексу України.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін по даній справі, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ТОВ «Ліфтремонт» зареєстроване рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 13.12.2001 року з присвоєнням коду ЄДРПОУ 31688107 та взято на облік платників податків в Лівобережній МДПІ м.Дніппопетровська від 26.12.2001 року.
На підставі направлення від 07.07.2011 року №419, виданого Лівобережною міжрайонною державною податковою інспекцією м.Дніпропетровська, Омельченко В.М. - старшим державним податковим ревізором - інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб Лівобережної МДПІ м.Дніпропетровська, інспектором податкової служби II рангу та Шавлінською С.О. - головним державним податковим ревізором - інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб Лівобережної МДПІ м.Дніпропетровська, інспектором податкової служби І рангу, відповідно до п.78.1.4 ст.78 Податкового кодексу України, проведена позапланова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Ліфтремонт» з питань дотримання вимог податкового законодавства та іншого за період з 01.07.2010 року по 31.03.2011 року, відповідно до затвердженого плану перевірки.
Направлення на перевірку від 07.07.2011 року №419, було вручено 08.07.2011 року під розписку головному бухгалтеру ТОВ «Ліфтремонт» - ОСОБА_7, крім того, перевірка проводилась з відома директора підприємства - ОСОБА_3 та в присутності головного бухгалтера ОСОБА_7. Зазначена перевірка проводилась з 08.07.2011 року по 18.07.2011 року. На підставі наказу №930 від 14.07.2011 року термін проведення перевірки було продовжено з 15.07.2011 року до 18.07.2011 року.
З матеріалів справи вбачається, що підставою для проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Ліфтремон» з питань дотримання вимог податкового законодавства та іншого за період з 01.07.2010 року по 31.03.2011 року податковим органом був акт документальної невиїзної перевірки контрагента позивача - ТОВ «Інтерсервіс-Постач» з питань правильності формування податкового кредиту за січень 2011 року №1009/23-307/37276482 від 05.04.2001 року, отриманий останнім від ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська.
Згідно висновків акту перевірки господарської діяльності контрагента позивача - ТОВ «Інтерсервіс-Постач» №1009/23-307/37276482 від 05.04.2001 року, останнім були порушені ч.1 ст.203, 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог. Які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст.203 ЦК України) по правочинах з ТОВ «Ліфтремонт».
Листом від 19.04.2011 року №12334/10/23-115 Лівобережна МДПІ м.Дніпропетровська повідомляла позивача про необхідність надання пояснень та їх документального підтвердження, щодо правочинів, укладених з контрагентом – ТОВ «Інтерсервіс-Постач», зазначений лист був отриманий особисто головним бухгалтером підприємства - ОСОБА_7 28.04.2011 року.
За результатами позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Ліфтремонт» з питань дотримання вимог податкового законодавства та іншого за період з 01.07.2010 року по 31.03.2011 року посадовими особами Лівобережної МДПВ м.Дніпропетровська був складений акт перевірки №2987/23/31688107 від 25.07.2011 року, згідно висновків якого позивачем були допущенні наступні порушення:
- п.198.6 ст.198 , п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, ТОВ «Ліфтремонт» був завищений податковий кредит за січень 2011 року на загальну суму 43589грн.;
- п.19.2 ст.19 Закону України від 22.05.2003р. №889 «Про податок з доходів фізичних осіб» та абз. «б» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, ТОВ «Ліфтремонт» не було відображено в розрахунку форми 1 ДФ отримані доходи приватними підприємцями.
На підставі висновків акту перевірки №2987/23/31688107 від 25.07.2011 року, Лівобережною МДПІ м.Дніпропетровська були винесено податкове повідомлення–рішення №0101882301 від 03.08.2011р., яким збільшено ТОВ «Ліфтремонт» суму податкового зобов’язання за платежем з ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 43590грн., з них: за основним платежем - 43589грн., штрафні (фінансові) санкції – 1грн. Податкове повідомлення–рішення №0101882301 від 03.08.2011р. було вручено позивачу 16.08.2011 року.
Правовідносини сторін щодо дотримання вимог податкового законодавства регулюються нормами Конституції України №254к/96 від 28.06.1996р., Цивільного кодексу України №435-IV від 16.01.2003р., Закону України «Про державну податкову службу в Україні» №509-XII від 04.12.1990р. та нормами Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI.
У період, який перевірявся податковим органом, позивач був платником наступних податків: податку на прибуток приватних підприємств; податку з доходів найманих працівників; податку на доходи фізичних осіб; податку з власників транспортних засобів; комунального податку; інших ззборів за забруднення навколишнього середовища. Також, ТОВ «Ліфтремонт» є платником податку на додану вартість з 14.01.2002 року, згідно зі свідоцтвом про державну реєстрацію платника ПДВ №100151008.
Як вбачається з акту перевірки №2987/23/31688107 від 25.07.2011 року, позивач перебував в господарських правовідносинах з ТОВ «Інтерсервіс-Постач» на загальну суму 1757313грн. 50коп., у т.ч. ПДВ 292885грн. 58коп.
В матеріалах справи міститься договір поставки №311/10 від 03.11.2011 року, який був укладений між ТОВ «Інтерсервіс-Постач» (постачальником) в особі директора ОСОБА_8 та ТОВ «Ліфтремонт» (покупцем) в особі директора ОСОБА_9
Згідно п.1. договору поставки №311/10 від 03.11.2011 року, постачальник зобов’язується в порядку на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність покупцю товар (продукцію), а покупець зобов’язується в порядку та умовах, визначених даним договором, прийняти та оплатити товар (продукцію).
Пунктом 2 зазначеного договору передбачено, що загальна кількість товару (продукції), номенклатурний перелік, асортимент, ціна товару (продукції), що поставляється за зазначеним договором, вказані в окремих рахунках та рахунках-фактурах, що встановлюється покупцем, або у додатках (специфікаціях) до зазначеного договору. Загальною сумою договору є сума сплачених покупцем рахунків та рахунків-фактур.
Умови поставки товару (продукції) передбачені п.4.1 договору від 03.11.2011 року, а саме: пунктом поставки товару (продукції) є склад покупця – ТОВ «Ліфтремонт»: м.Дніпропетровськ, вул.Калинова,8.
Тобто, позивач дійсно перебув в господарських правовідносинах з «Інтерсервіс-Постач», а при проведенні перевірки господарської діяльності позивача, як вбачається з акту перевірки №2987/23/31688107 від 25.07.2011 року, останній, як і його складські приміщення, перебували за місцем юридичної реєстрації підприємства, тобто: м.Дніпропетровськ, вул.Калинова,8.
Згідно специфікацій до договору поставки №311/10 від 03.11.2011 року, а саме: №16 від 05.01.2011 року, №17 від 06.01.2011 року, №18 від 06.01.2011 року, сторонами були погоджені кількість, ціна товару (продукції).
Подальше придбання та поставка товару продавцем – контрагентом позивача першої ланки – ТОВ «Інтерсервіс-Постач», здійснювалась безпосередньо на адресу позивача, що підтверджується:
- рахунками-фактурами №36 від 05.01.2011 року на загальну суму 112620грн., у т.ч. ПДВ 18770грн.; №69 від 06.01.2011 року на загальну суму 124094грн., у т.ч. ПДВ 20682грн. 40коп.; №70 від 06.01.2011 року на загальну суму 24820грн. 80коп., у т.ч. ПДВ 4136грн. 80коп.;
- видатковими накладними №36 від 05.01.2011 року на загальну суму 112620грн., у т.ч. ПДВ 18770грн.; №69 від 06.01.2011 року на загальну суму 124094грн., у т.ч. ПДВ 20682грн. 40коп.; №70 від 06.01.2011 року на загальну суму 24820грн. 80коп., у т.ч. ПДВ 4136грн. 80коп.
Зазначені суми, відповідають сумам, які позивач відобразив в податкових накладних №69 від 06.01.2011 року та №70 від 06.01.2011 року, які в свою чергу були надані до податкового органу, в порядку, передбаченому Податковим кодексом України.
В матеріалах справи містяться банківські виписки ТОВ «Ліфтремонт» від 31.11.2011 року, з яких вбачається рух коштів позивача, а саме: за оплата товару за договором поставки.
Згідно з ст.1 Закону України від 16.07.1999р. №996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
Частиною 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» №996 від 16.07.1999р. визначені вимоги до первинних документів. Відповідно до зазначеної норми документ повинен містити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Частиною 5 ст.65 Господарського кодексу України передбачено, що керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку визначених установчими документами.
Всі документи, надані позивачем на час проведення перевірки, відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні документи бухгалтерського та податкового обліку підтверджують фактичне здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ «Інтерсервіс-Постач» по поставці товару (продукції).
В ході судового розгляду справи, за клопотанням представника позивача, до матеріалів справи були долучені копії та досліджені в судовому засіданні оригінали наступних документів бухгалтерського обліку: акт приймання виконаних робіт №1 за червень 2011 року (стор. 1-11 т.2 матеріалів справи); заключна відомість ресурсів (витрати за фактом) за перший звітній період 2011 року (стор. 10-14 т.2 матеріалів справи); оборотно-сальдові відомості за 1 квартал 2011 року (стор. 15-37 т.2 матеріалів справи); акт списання №СпТ-00036 від 07.06.2011 року; акти списання за березень 2011 року (стор. 39-145 т.2 матеріалів справи).
Відповідно до ст.3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Статтями 626 та 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі - продажу одна (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплати за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст.656 Цивільного кодексу України, предметом договору купівлі - продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ст.656 ЦК України).
За статтею 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі - продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати в його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості то стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.658 Цивільного кодексу України, право продажу товару, крім випадків при продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у якщо власник не має права вимагати його повернення.
Моментом виконання обов'язку продавця щодо передачі товару згідно ст.664 Цивільного кодексу України є: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
В судовому засіданні представник відповідача не зміг надати суду жодних пояснень щодо досліджених та долучених до матеріалів справи копій первинних документів бухгалтерського обігу ТОВ «Ліфтремонт», як і не зміг спростувати пояснень представника позивача щодо дійсності та товарності господарських операцій з контрагентом першої ланки – ТОВ «Інтерсервіс-Постач», крім того відповідач не надав суду жодних пояснень з посиланням на норми чинного законодавства України, якими були б передбачені повноваження податкового органу щодо встановлення нікчемності (фіктивності) правочинів в актах перевірок, оскільки саме на підставі акту перевірки господарської діяльності контрагента позивача – ТОВ «Інтерсервіс-Постач» за висновками якого, правочини укладені з позивачем були визначені нікчемними (фіктивними), була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ «Ліфтремонт».
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» визначені функції податкових органів, а саме: державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції виконують такі функції: здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів; забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів; забезпечують застосування та своєчасне стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства, а також стягнення адміністративних штрафів за порушення податкового законодавства, допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами; аналізують причини і оцінюють дані про факти порушень податкового законодавства; проводять перевірки фактів приховування і заниження сум податків та зборів (обов'язкових платежів) у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України; за дорученням спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю проводять перевірки своєчасності подання та достовірності документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів в порядку, встановленому законом; подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна; звертаються до суду в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 20 Податкового кодексу України податковим органам надано право, а саме : запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів, дотримання вимог іншого законодавства, здійснення контролю за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Письмові повідомлення про такі запрошення надсилаються в порядку, встановленому статтею 42 цього Кодексу, не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (представник платника податків); під час проведення виїзних перевірок отримувати у платників податків (представників платників податків) копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), що свідчать про порушення вимог податкового законодавства або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; перевіряти під час проведення перевірок у платників податків - фізичних осіб, а також у посадових осіб та інших працівників платників податків - юридичних осіб документи, що посвідчують особу; проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом; вимагати від платників податків, що перевіряються в ході перевірок, проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, у тому числі зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки. У разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або проводять діяльність, що підлягає ліцензуванню та/або патентуванню) від проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки), передбаченої абзацом першим цього пункту, або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів) застосовуються заходи, передбачені статтею 94 цього Кодексу; для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом; під час проведення перевірок вимагати виготовлення і надання копій первинних документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою), які свідчать про порушення податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, та отримувати їх у платників податків у порядку, встановленому цим Кодексом; під час проведення перевірок вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
З аналізу вищенаведених норм чинного законодавства України, вбачається, що відповідачу відповідно до покладених на нього функцій та повноважень не надано право щодо встановлення висновків в актах перевірки про нікчемність правочинів, укладених чи неукладених суб’єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності.
Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину, а саме: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Статтею 228 ЦК України передбачено: правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
В матеріалах справи відсутнє рішення суду про визнання правочинів, укладених між ТОВ «Ліфтпром» та ТОВ «Інтерсервіс-Постач» недійсними через недодержання вимог щодо їх відповідності інтересам держави і суспільства, моральним засадам суспільства, яке набрало законної сили. Податковим органом в актах перевірок №2987/23/31688107 від 25.07.2011 року та №1009/23-307/37276482 від 05.04.2001 року, також не зазначено про наявність такого рішення.
З метою однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України, а також врахування при здійсненні правосуддя позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в листі від 02.06.2011р. №742/11/13-11, особлива увага при розгляді зазначеної справи була приділена саме дослідженню обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку – позивача, на підставі яких ним були сформовані дані бухгалтерського обліку, для чого судом з’ясовувався: рух активів у процесі здійснення господарської діяльності позивачем; встановлювалася спеціальна податкова правосуб’єктність контрагенту позивача; встановлювався зв’язок між фактом придбання товарів (послуг) позивачем і безпосередньою господарською діяльністю позивача, тощо.
В ході судового розгляду справи, позивач надав суду первинні документи бухгалтерського обліку, з яких вбачається не тільки факт приймання товару (продукції), наявності технологічних та фізичних можливостей позивача на використання товару в свій діяльності, а також довів суду наявність господарської мети подальшого використання купленого та поставленого товару (продукції), що підтверджується договором технічного обслуговування ліфтів №1 від 12.02.2011 року.
Згідно умов договору технічного обслуговування ліфтів №1 від 12.02.2011 року, укладеного між Дніпропетровською міською радою та ТОВ «Ліфтремонт», підприємство зобов’язано здійснювати своєчасне та якісне надання послуг з технічного обслуговування ліфтів у житловому фонді комунальної власності територіальної громади м.Дніпропетровська на території Бабушкінського та Індустріального районів. Крім того, в матеріалах справи міститься дозвіл територіального управління Держгірпромнагляду по Дніпропетровській області на провадження виконання роботи підвищеної небезпеки №529.10.12-29.22.2 від 05.05.2010 року, згідно якого ТОВ «Ліфтремонт» дозволяється виконання робіт підвищеної небезпеки на період з 05.08.2010 року по 05.08.2015 року.
Зазначене вище, дозволяє суду дійти висновку про здійснення господарської діяльності позивачем відповідно до умов укладеної угоди між ТОВ «Ліфтремонт» та Дніпропетровською міською радою №1 від 12.02.2011 року з метою отримання фінансового прибутку.
Стаття 1 Закону України від 22.05.2003р. №889 «Про податок з доходів фізичних осіб», який був чинний на час, за який податковим органом проводилась перевірка господарської діяльності ТОВ «Ліфвтремонт» містить наступні визначення:
- податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.
- податковий кредит - сума (вартість) витрат, понесених платником податку - резидентом у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів - фізичних або юридичних осіб протягом звітного року (крім витрат на сплату податку на додану вартість та акцизного збору), на суму яких дозволяється зменшення суми його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року, у випадках, визначених цим Законом.
Згідно з ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.
Пунктом 176.2 ст.176 Податкового кодексу України встановлено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Кодексу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається незалежно від того, виплачує чи ні доходи платникам податку зазначена особа протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.
Пунктом 198.2 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше, дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, є підставою для формування валових витрат та податкового кредиту, оскільки податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.
Згідно з п.п.2.3.4 №327 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, "приховування об'єкта оподаткування", "розкрадання", "привласнення", "описка" тощо).
В акті перевірки №2987/23/31688107 від 25.07.2011р. відповідач посилається лише на висновки акту перевірки контрагента позивача – ТОВ «Інтерсервіс-Постач» №1009/23-307/37276482 від 05.04.2001 року, будь-яких зауважень щодо документів бухгалтерського та податкового обліку ТОВ «Ліфтремонт» від Лівобережної МДПІ м.Дніпропетровська в акті перевірки не зазначено.
Стаття 8 КАС України зазначає, що принципами здійснення правосуддя в адміністративних судах є: верховенство права; законність; рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом; змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; гласність і відкритість адміністративного процесу; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень адміністративного суду, крім випадків, установлених цим Кодексом; обов'язковість судових рішень.
Зокрема, стаття 10 КАС України визначає рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, а відповідно до ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частина 1 ст.71 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч.2 ст.71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем у ході судового розгляду справи не було доведено правомірності своїх висновків щодо порушення ТОВ «Ліфтремонт» вимог п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, п.19.2 ст.19 Закону України від 22.05.2003р. №889 «Про податок з доходів фізичних осіб» та абз. «б» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, як і не було доведено суду правомірності підстав завищення позивачем у січні 2011 року валових витрат на суму в розмірі 217945грн., податкового кредиту на суму в розмірі 43589грн., та заниження валового доходу на суму в розмірі 261534грн., як отриманого безоплатно від невстановленої особи без укладання будь-яких угод та за відсутності документального підтвердження оплати за нього. Як наслідок є і безпідставною вимога Лівобережної МДПІ м.Дніпропетровська про збільшення ТОВ «Ліфтремонт» суми податкового зобов’язання з ПДВ в розмірі 43590грн., визначена в податковому повідомленні–рішенні №0101882301 від 03.08.2011р., яке було прийнято саме на підставі висновків акту перевірки №2987/23/31688107 від 25.07.2011р.
За викладеного вище, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо висновків, зазначених в акті перевірки №2987/23/31688107 від 25.07.2011р. є неправомірними, а податкове повідомлення–рішення №0101882301 від 03.08.2011р. є таким, що було прийняте: всупереч вимогам чинного законодавства України, без наявності підстав для збільшення суми грошового зобов’язання ТОВ «Ліфтремонт» з ПДВ на суму 43590грн.; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття такого податкового повідомлення – рішення, про що свідчить неврахування відповідачем обставин, що мають значення у даній конкретній ситуації; упереджено, що виявляється в дискримінаційному ставленні до позивача, яке полягає в прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення – рішення від №0101882301 від 03.08.2011р.; недобросовісно; нерозсудливо; без дотримання принципу рівності перед законом.
Таким чином, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Ліфтремонт» до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення–рішення №0101882301 від 03.08.2011р. є законними і обґрунтованими, а тому такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст.159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Ліфтремонт» до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення–рішення №0101882301 від 03.08.2011р. – задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська щодо викладення в акті перевірки №2987/23/31688107 від 25.07.2011р. висновків про нікчемність (фіктивність) правочину, укладеного між ТОВ «Ліфтремонт» та ТОВ «Інтерсервіс-Постач» (код ЄДРПОУ 37276482).
Визнати протиправними дії Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська щодо безпідставного завищення ТОВ «Ліфтремонт» у січні 2011 року валових витрат на суму в розмірі 217945грн., податкового кредиту на суму в розмірі 43589грн., та заниження валового доходу на суму в розмірі 261534грн., як отриманого безоплатно від невстановленої особи без укладання будь-яких угод та за відсутності документального підтвердження оплати за нього.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення–рішення Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська №0101882301 від 03.08.2011р. про визначення суми податкового зобов’язання за платежем з ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 43590грн.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 02.12.2011р.
Суддя < (підпис) >
< Список >
< Список >
< Список >Є.О. Жукова
< Текст >