ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 17 січня 2012 року           10:39                  № 2а-17078/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання  Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 11.01.2012 р. № 12/01/11)

від відповідача: не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Ніко»

доДержавної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення рішенні № 0010072305 від 10.11.2011 року,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Ніко»з позовом до ДПІ у Печерському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення № 0010072305 від 10.11.2011 року, яким позивачу зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 330 000 грн. за червень 2010 року.

Позивач зазначає, що дане рішення прийнято ДПІ за даними «автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», відповідно до якого ДПІ встановлено відхилення між сумою задекларованого контрагентом позивача (ТОВ «Донтрансторг»; код з ЄДР 36061529) податкового зобов’язанням та задекларованою позивачем сумою податкового кредиту у розмірі 330 000 грн., сформованою за рахунок цього контрагента.

Позивач по суті зазначає, що як такі відомості «автоматизованого співставлення»не визначено Законом України «Про податок на додану вартість»(далі - Закон про ПДВ) як підстава для невизнання права позивача на податковий кредит. Позивач також зазначає, що фактично послуги/роботи були виконані, що підтверджується сукупністю первинних, банківських та інших документів (у т.ч. зразками рекламної поліграфічної продукції), які зазвичай супроводжують такого роду операції (з організації та проведення фотозйомки, розроблення відеороликів для цілей реклами автомобілів), а відтак вважає оскаржуване рішення необґрунтованим та незаконним, у зв’язку з чим просить його скасувати.

ДПІ в обґрунтування оскаржуваного рішення за актом перевірки зазначає, що згідно положень Закону про ПДВ розмір податкового зобов’язання продавця має дорівнювати розміру податкового кредиту покупця. У той же час за результатами «автоматизованого співставлення», документального виразу якого не було надано під час розгляду справи, встановлено завищення ПДВ у податковому кредиті за червень 2010 року. Зокрема, відхилення між задекларованими зобов’язаннями вищезгаданого контрагента позивача та задекларованим податковим кредитом, сформованим за рахунок цього контрагента, становить 330 000 грн.

Ухвалою суду від 21.11.2011 року відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд на 13.12.2011 р. Ухвала суду отримана відповідачем 23.11.2011 р. В судове засідання 13.12.2011 року відповідач не з’явився, поважних причин неприбуття не повідомив, у зв’язку з цим та необхідністю витребування додаткових документів, розгляд справи було відкладено на 17.01.2012 року про що відповідач повідомлений повісткою 16.12.2011 року. В судове засідання 17.01.2012 року відповідач повторно не з’явився, поважних причин неявки не повідомив. Згідно ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Враховуючи наведене, розгляд справи не відкладався та справу розглянуто на підставі наявних доказів.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 17.01.2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім - Ніко»зареєстроване у статусі юридичної особи 01.04.2010 року Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією (код з ЄДР 37045335; адреса: 01133, м. Київ, б-р Л. Українки, 5). До основних видів діяльності належить: оптова торгівля автомобілями, роздрібна торгівля автомобілями, технічне обслуговування та ремонт автомобілів та інші подібні та пов’язані із зазначеними види діяльності.

На податковий облік товариство взято в ДПІ у Печерському районі м. Києва 07.04.2010 року за № 6670. Підприємство є платником ПДВ у т.ч. у період, що перевірявся.

Державною податковою інспекцією у м. Києві проведено планову виїзну документальну перевірку позивача за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року.

За результатами перевірки складено акт перевірки № 1424/23-5/37045335 від 31.10.2011 року (далі –Акт перевірки).

Перевіркою встановлено (п. 4 Акту перевірки «Висновок») - порушення п/п. 7.4.2. Закону про ПДВ –товариством безпідставно завищене від’ємне значення на суму 330 000 грн.

Суть порушення викладена на стор. 13 Акту перевірки.

Зокрема, в Акті перевірки зазначено, що при проведенні перевірки наведених показників в базі «Автоматизоване співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»та даних додатку № 5 до декларації з ПДВ за червень 2010 року встановлена сума завищення ПДВ у податковому кредиті. Відхилення складає 330 000 грн. В Акті перевірки у цьому контексті зазначено, що ТОВ «Донтрансторг»(код з ЄДР 36061529) зареєстроване як платник ПДВ 27.01.2009 року, реєстрацію платником ПДВ скасовано 12.08.2010 р.). Зазначене товариство не декларувало податкові зобов’язання за відносинами з позивачем, підтвердити достовірність виписки податкових накладних не має можливості, зазначене підприємство не звітує з серпня 2010 року. Таким чином, в порушення п/п.7.4.1. Закону про ПДВ, як зазначено в Акті перевірки, безпідставно віднесено до складу податкового кредиту в червні 2009 року 330 000 грн.

З акту перевірки вбачається, що первинні документи за операціями з цим контрагентом не досліджувались, а отже суд оцінює законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення саме з тих підстав, що викладені в акті перевірки, оскільки обґрунтовуючи правомірність свого рішення, ДПІ не має права посилатися на підстави, які не враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення.

В контексті наведеного та щодо суті операцій, за якими сформовано спірні суми податкового кредиту, суд зазначає, що 27.05.2010 року між позивачем (далі - Замовник) та ТОВ «Донтрансторг»(далі - Виконавець) (адреса: м. Донецьк, вул. Панфілова,6) укладено договір № 100527/01 із строком дії до 31.12.2010 року.

Відповідно до умов цього договору виконавець приймає на себе зобов’язання надати рекламні послуги направлені на популяризацію і просування товарів Замовника (автомобілі Mitsubishi та інші товари). Конкретний вид послуг визначається у додатках до договору.

Щодо взаємовідносин із цим підприємством до укладання договору, позивачем надано комерційні пропозиції ТОВ «Донтрансторг»з викладенням пропозицій по виробництву кіно-відео продукції для позивача з урахуванням яких, як зазначає позивач, і було укладено договір з цим контрагентом.

Згідно з додатком № 1 від 27.05.2010 року виконавець зобов’язується розробити рекламний відеоролик для автомобіля Mitsubishi ASX. Замовник замовляє послуги з метою використання їх результатів у власній господарській діяльності, у т.ч. для виготовлення рекламних матеріалів та/або розповсюдження, як рекламні матеріали. Тривалість ролику –не менше 30 секунд, який передається замовнику на CD або DVD носіях. Вартість послуг –500 000 грн. з ПДВ. Всі витрати, що пов’язані з орендою знімального майданчику, оренда освітлювального обладнання, та інші, входять до загальної вартості послуг та не підлягають відшкодуванню замовником. В контексті виконання послуг сторонами підписано акт від 30.06.2010 року щодо виконання послуг «Організація зйомки промо-ролика автомобіля Mitsubishi ASX»на суму 500000 грн. з ПДВ –83333,33 грн.

Згідно з додатком № 2 від 27.05.2010 року виконавець розробляє рекламний відеоролик для автомобіля Mitsubishi Outlander XL. Умови виконання, у т.ч. вартість виконання ті самі, що і за додатком № 1. В контексті виконання послуг сторонами підписано акт від 30.06.2010 року щодо виконання послуг «Організація зйомки промо-ролика автомобіля Mitsubishi ASX»на суму 500000 грн. з ПДВ –83333,33 грн.

Згідно з додатком № 3 від 27.05.2010 року виконавець розробляє рекламний відеоролик для автомобіля Mitsubishi Sportback. Тривалість ролику –не менше 70 секунд. Вартість послуг 300 000 грн. з ПДВ. Всі інші умови виконання є аналогічними попереднім додаткам. В контексті виконання послуг сторонами підписано акт від 30.06.2010 року щодо виконання послуг «Організація зйомки промо-ролика автомобіля Mitsubishi Sportback»на суму 300 000 грн. з ПДВ –50000,00 грн.

Згідно з додатком № 4 від 07.06.2010 року виконавець виконує зобов’язання з організації проведення студійної професійної фотозйомки автомобіля Mitsubishi ASX за результатами якої передає замовнику не менше 20 професійних фотознімків автомобіля, а також надає їх на CD або DVD носіях. Вартість послуг 150000 грн. з ПДВ. В контексті виконання послуг сторонами підписано акт від 22.06.2010 року щодо виконання послуг «Організація фотозйомки автомобіля Mitsubishi ASX»на суму 150000 грн. з ПДВ –25000 грн.

Згідно з додатком № 6 від 07.06.2010 року виконавець надає послуги з організації проведення студійної професійної фотозйомки автомобіля Mitsubishi Pajero за результатами якої передає замовнику не менше 40 професійних фотознімків автомобіля, а також надає їх на CD або DVD носіях. Вартість послуг –120 000 грн. з ПДВ. В контексті виконання послуг сторонами підписано акт від 25.06.2010 року щодо виконання послуг «Організація фотозйомки автомобіля Mitsubishi Pajero Wagon»на суму 120000 грн. з ПДВ –20000 грн.

Згідно з додатком № 7 від 15.06.2010 року виконавець зобов’язується надати послуги з організації проведення професійної фотозйомки автомобіля Mitsubishi Colt, за результатами якої передає замовнику не менше 25 професійних фотознімків автомобіля, а також надає їх на CD або DVD носіях. Вартість послуг –150 000 грн. з ПДВ. В контексті виконання послуг сторонами підписано акт від 30.06.2010 року щодо виконання послуг «Організація фотозйомки автомобіля Mitsubishi Colt»на суму 150 000 грн. з ПДВ –25000 грн.

Згідно з додатком № 8 від 15.06.2010 року виконавець зобов’язується надати послуги з організації проведення професійної фотозйомки автомобіля Mitsubishi Lancer Sportback, за результатами якої передає замовнику не менше 40 професійних фотознімків автомобіля, а також надає їх на CD або DVD носіях. Вартість послуг –150 000 грн. з ПДВ. В контексті виконання послуг сторонами підписано акт від 30.06.2010 року щодо виконання послуг «Організація фотозйомки автомобіля Mitsubishi Lancer Sportback»на суму 150 000 грн. з ПДВ –25000 грн.

Згідно з додатком № 9 від 15.06.2010 року виконавець зобов’язується надати послуги з організації проведення фотозйомки аксесуарів до автомобілів Mitsubishi, а також ретуш таких фотознімків, за результатами якої передає замовнику не менше 125 професійних відретушованих фотознімків аксесуарів, а також надає їх на CD або DVD носіях. Вартість послуг –110 000 грн. з ПДВ. В контексті виконання послуг сторонами підписано акт від 30.06.2010 року щодо виконання послуг «Організація фото сесії, ретуш фотографій аксесуарів автомобілів Mitsubishi»на суму 110 000 грн. з ПДВ –18 333,33 грн.

Загальна вартість послуг за договором та актами виконаних робіт склала 1 980 000,00 грн. з ПДВ.

На підставі актів виконаних робіт позивачу видано податкові накладні: № 220610 від 22.06.2010 р. на суму ПДВ –25000 грн.; № 300617 від 30.06.2010 р. з ПДВ –83333,33 грн.; № 300621 від 30.06.2010 року на сму ПДВ –83333,33 грн.; № 300622 від 30.06.2010 р. на суму ПДВ - 50 000 грн.; № 300623 від 30.06.2010 р. на суму ПДВ –18333,33 грн.; № 300624 від 30.06.2010 р. на суму ПДВ –25000 грн.; № 300625 від 30.06.2010 р. на суму ПДВ –25000 грн., № 300626 від 25.06.2010 р. на суму ПДВ - 20000 грн., а загалом на суму ПДВ, що  складає спірну суму податкового кредиту.

Вартість послуг сплачено («друга подія») позивачем платіжними дорученнями: № 330 від 20.07.2010 року –500000 грн. з ПДВ, № 332 від 20.07.2010 р. на суму 150000 грн. з ПДВ, № 333 від 20.07.2010 року на суму 120000 грн. з ПДВ, № 334 від 20.07.2010 р. на суму 150000 грн. з ПДВ, № 324 від 20.07.2010 р. на суму 500000 грн. з ПДВ, № 335 від 20.07.2010 р. на суму 150000 грн. з ПДВ, № 336 від 20.07.2010 р. на суму 110000 грн. з ПДВ, № 337 від 20.07.2010 р. на суму 300000 грн. з ПДВ. Загалом сплачено 1 980 000,00 грн. з ПДВ, що відповідає вартості робі/послуг за договором.

Щодо фактичного виконання спірних операцій та подальшого розміщення отриманих рекламних матеріалів, позивачем надано витяги з журналів: «Мир Туризма»(вересень-жовтень 2010) з розміщеною рекламною фотографією Mitsubishi ASX; » (вересень 2010) з розміщеною рекламною фотографією Mitsubishi ASX; «Авто-мир»(вересень 2010 року) з розміщеною рекламною фотографією Mitsubishi ASX; »(вересень 2010 р.) з розміщеною рекламною фотографією Mitsubishi ASX; «Авто и Цены»(вересень 2010 р.)  з розміщеною рекламною фотографією Mitsubishi ASX.

Окрім того, в контексті фактичного виконання та використання відеороликів, позивачем надано роздруківку з його сайту, у розділі «Відео»якого розміщено промо-ролики автомобілів Mitsubishi.

В контексті наведеного позивачем також надано компакт-диски із візуальними зразками рекламної продукції.

Вирішуючи з урахуванням наведеного спір по суті, суд виходить з того, що в період формування позивачем спірних сум податкового кредиту, правовідносини, що виникали у зв'язку з формуванням платником податку податкового кредиту, регулювалися відповідними положеннями Закону України «Про податок на додану вартість»(далі –Закон про ПДВ).

Так, в контексті спірних відносин, об'єктом оподаткування податком на додану вартість відповідно до п. п. 3.1.1 Закону про ПДВ України є, зокрема, операції платників податку з поставки товарів, робіт/послуг.

Підпунктом 7.4.1 цього Закону, передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням, зокрема, робіт/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п/п. 7.5. Закону про ПДВ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій, зокрема: або (1) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або (2) дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п/п. 7.2.3. зазначеного Закону податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6 Закону про ПДВ передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5 Закону про ПДВ не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, Закон України "Про податок на додану вартість" визначає окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: не пов’язаність здійсненої операції з господарською діяльністю, фіктивність операцій/відсутність поставки та, зокрема, відсутність у платника податків на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником ПДВ.

В свою чергу пунктом 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165 затвердженим в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за № 233/2037, визначено один випадок недійсності податкової накладної, а отже і неможливості формування на її підставі податкового кредиту –якщо вона заповнена юридичною особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі.

У взаємозв’язку з наведеним слід додати, що виходячи з наведених вище положень законодавства, при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому, норми Закону про ПДВ не містять приписів, відповідно до яких результати «автоматизованого співставлення» є підставою для змін у структурі податкового кредиту покупця у разі, якщо контрагентом відповідача не відображено податкових зобов’язань за відносинами з покупцем.

Тобто, само по собі співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту на рівні ДПА в розумінні наведених норм Закону про ПДВ не є підставою для позбавлення платника податків (позивача) на податковий кредит (не є правомірним доказом завищення податкового кредиту), а отже невизнання відповідачем податкового кредиту за результатами «співставлення»не відповідає вимогам закону та є протиправним, у зв’язку з чим податкове повідомлення-рішення, ухвалене відповідачем за результатами такого «співставлення», тобто виходячи лише з цих підстав та без дослідження та аналізу спірних операцій (первинних та інших матеріалів), що є порушенням вимог п/п. 75.1.2. ПК України, вже само по собі є підставою для висновку про неправомірність та необґрунтованість оскаржуваного рішення. При цьому суд враховує, що на підтвердження доводів ДПІ щодо недекларування контрагентом позивача податкових зобов’язань, під час розгляду справи ДПІ не надано документального виразу «автоматизованого співставлення»або інших доказів неподання контрагентом податкової звітності, її невизнання, недекларування податкових зобов’язань за відносинами з позивачем.

Окрім того, у взаємозв’язку з вищенаведеним та в контексті доводів позивача щодо фактичного виконання спірних операцій, суд зазначає, що під час розгляду справи в порядку виконання обов’язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідач не довів невиконання спірних операцій на користь позивача. Як зазначено вище, висновки ДПІ зроблені без дослідження матеріалів, що супроводжували спірні операції.

Наявність у позивача сукупності первинних, податкових, банківських документів, доказів розміщення та використання у своїй діяльності з метою реклами промо-роликів та фотознімків автомобілів, наявність комерційних пропозицій з боку контрагентів та розміщених на компакт-дисках візуальних зразків рекламної продукції не дає підстав для висновку про нездійснення спірних операцій.

За своїм характером спірні операції пов’язані з діяльністю позивача та є необхідними для цілей просування продукції на ринку продажу автомобілів в умовах звичайної господарської діяльності позивача.

В даному випадку, дослідивши матеріали справи, суд також приходить до висновку, що податковий кредит сформовано за оподатковуваними операціями за ставкою 20%, що відповідає вимогам і правилам п/п. 3.1.1, п. 4.1., п. 4.5., п/п. 6.1.1. та п. 7.5. Закону України "Про податок на додану вартість".

Податкові накладні за формою та змістом відповідають вимогам, встановленим наведеним Законом та Порядком заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165 затвердженим в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за № 233/2037 стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, наведені в них дані відповідають та кореспондуються з даними первинних документів.

Контрагент позивача на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових накладних був зареєстрований платником ПДВ, що вбачається з акту перевірки та підтверджується даними з офіційного сайту ДПС України, а отже видача ним податкових накладних є правомірною.

Суд, вирішуючи спір, також враховує, що відповідачем не надано актів зустрічних перевірок контрагента позивача та інших доказів, які б свідчили про протиправний характер вищезгаданих господарських операцій або взагалі діяльності цих осіб.

В акті перевірки відповідач не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для учасників операції, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б в окремо або сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки послуг, а також про те, що вчинення зазначеної операції не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Відповідачем також не надано вироку щодо посадових осіб контрагента позивача або позивача, який би свідчив про вчинення їх посадовими особами протиправних дій, зокрема, в контексті оподаткування спірних операцій.

Як зазначалося вище, під час проведення перевірки відповідачем не досліджувались та не оцінювались первинні, платіжні документи, а також документи податкової звітності позивача та його контрагента за спірними операціями, що також свідчить про ухвалення оскаржуваного рішення без врахування всіх обставин, що мали значення для прийняття оскаржуваного рішення, дотримання вимог щодо чого перевіряється судом відповідно до положень п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України.

При цьому, суд зазначає, що ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку.

При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Виходячи з наведеного, можливі порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків, а сама по собі несплата податку продавцем, недекларування контрагентом-продавцем податкових зобов’язань (у тому числі внаслідок ухилення від сплати), у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем.

Відтак, в даному випадку відповідачем не доведено невиконання спірних операцій на користь позивача, а отже не доведено обставин та не надано доказів на їх підтвердження, які б у взаємозв’язку з приписами Закону про ПДВ унеможливлювали формування позивачем податкового кредиту за вищезгаданими операціями.

Виходячи з вищенаведеного в сукупності, суд приходить до висновку, що правових підстав для невизнання права позивача на спірні суми податкового кредиту не має, що в свою чергу зумовлює висновок суду про те, що висновки відповідача в акті перевірки та, відповідно, оскаржуване рішення, не враховують фактичних обставин взаємовідносин позивача з його контрагентом та вищезазначених приписів законодавства, а отже оскаржуване рішення є необґрунтованим та протиправним.

Відповідно до п. 56.1. Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши надані позивачем докази в контексті наведених вище вимог законодавства, суд дійшов висновку, що в даному випадку ДПІ не доведено обґрунтованості та відповідності законодавству оскаржуваного рішення. В свою чергу, судом не встановлено порушень податкового законодавства з боку позивача, які б спричиняли невизнання права позивача на спірні суми податкового кредиту з ПДВ, у зв’язку з цим та виходячи з положень п.1 ч. 2 ст. 162 та ч. 2 ст. 11 КАС України позов підлягає задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Ніко»(код з ЄДР 37045335; адреса: 01133, м. Київ, б-р Л. Українки, 5) задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0010072305 від 10.11.2011 року Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Торговий дім «Ніко»на відшкодування сплаченого судового збору 29,55 грн.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                                       О.А. Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 20.01.2012 р.