05.12.2011 < копія >
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2011 р. Справа № 2а/0470/11918/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіЛозицької І.О. < Текст >
при секретаріВасиленко К.Е.
за участю:
представника позивача ОСОБА_3 < Текст >
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» про зобов’язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2011 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації», в якому, просив зобов’язати здійснити реєстрацію права власності на будівлі магазину : літ. А-1, А1-1, А2-2, а-1 –будівля магазину площею 311, 6 кв. м., ганки літ. а площею 2,6 кв. м., літ. а1 площею 14,1 кв. м., літ. 1-2 будівля магазину площею 238,2 кв. м., ганок літ.і площею 1,8 кв. м., за адресою: вул. Юрія Савченка, буд. 17, м. Дніпропетровськ (реєстраційний номер об’єкта Р-ІІ-47).
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, надавши до суду письмові заперечення в яких просив відмовити позивачу у повному обсязі та клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження відповідно до ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України. Представник відповідача в письмових запереченнях зазначив що ОСОБА_4, не оскаржуються будь-які рішення, дії чи бездіяльність КП «ДМБТІ», а відтак позовні вимоги зобов’язання КП «ДМБТІ»здійснити реєстрацію права власності на нерухоме майно є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Крім того, згідно п 2.1. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на об’єкти нерухомого майна Для проведення державної реєстрації виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно власник (власники), інший правонабувач (правонабувачі) або уповноважена ним (ними) особа подає реєстратору БТІ заяву про державну реєстрацію прав за формою, визначеною у додатку 1.
До заяви про державну реєстрацію прав додаються правовстановлювальні документи, їх нотаріально засвідчені копії, документи, що підтверджують оплату за проведення державної реєстрації прав та видачу витягу про державну реєстрацію прав, а також інші документи, визначені Положенням (п. 2.2 Тимчасового положення).
Натомість, позовні вимоги ОСОБА_4 не містять посилання на будь-які правовстановлюючі документи на підставі яких КП «ДМБТІ»має здійснити реєстрацію права власності на нерухоме майно.
Посилання відповідача на те, що позивач пропустив строк звернення до суду, не приймається до уваги судом та є безпідставним оскільки питання щодо строку звернення до суду розглядалося при прийнятті позовної заяви до розгляду та було відкрито провадження у справі.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що згідно рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 05.07.2010 року по справі № 2-2120/2010 року визнано право власності на вказане вище нерухоме майно у повному обсязі, яке набрало законної сили 16.07.2010 року.
Рішенням реєстратора комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 06 січня 2011 року ОСОБА_4 було відмовлено в реєстрації права власності на не житлову будівлю по вул. Юрія Савченка, буд. 17, м. Дніпропетровськ у зв'язку з невідповідністю поданих до реєстрації документів вимогам, встановленим Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства Юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5 (із змінами та доповненнями) та затвердженого в Міністерстві Юстиції України 18.02.2002 року за № 157/6445.
Позивачем до розгляду КП «ДМБТІ»було надано Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 05.07.2010р. по справі №2-2120/2010р. («про визнання правочину дійсним та визнання права власності»), та Ухвали Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 07.12.2010р. («про виправлення описок в рішенні»), згідно яких визнано дійсним договір купівлі-продажу, укладений 05 листопада між TOB АП «Восход»та ОСОБА_4 (у простій письмовій формі) та визнано право власності за ОСОБА_4, без додаткових актів введення в експлуатацію, на будівлі магазину: літ.А-1, А1-1, А2-2, а-1 —будівля магазину, площею площею 311,6 кв.м., ґанки літ.а,а1; літ.І-2 —будівля магазину, площею 238,2 кв.м., ґанок літ.і.
Відповідно до даних технічної інвентаризації, проведеної Комунальним підприємством «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації»Дніпропетровської обласної ради, станом на 20.09.2010 року, встановлено, що будівля магазину літ.І-2 загальною площею 238,2 кв.м., ґанок літ.і, II поверх будівлі магазину літ.А2-2площею 119,0 кв.м.; загальна площа по літ. літ.А-1, А1-1, А2-2, а-1 311,6 кв.м. підлягають введенню в експлуатацію.
Приписами ст. 331 ЦК України передбачено, «Якщо договором або законом встановлено прийняття нерухомого майна в експлуатацію, право власності виникає з моменту його прийняття в експлуатацію. Якщо право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації».
Пунктом 1.6. Тимчасового положення передбачено: «Державній реєстрації підлягає право власності на закінчене будівництвом нерухоме майно, яке прийняте в експлуатацію у встановленому законодавством порядку».
Питання щодо прийняття в експлуатацію самочинно збудованого нерухомого майна регулюється статтею 30 Закону України «Про планування і забудову територій» від 20.04.2000р. №1699-111 із змінами внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву»від 16.09.2008 року №509-VI, які набрали чинності з 15.10.2009 року та Постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 року № 534 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 2008 року № 923».
Відповідач відмовив у реєстрації права власності на вищезазначене нерухоме майно, у зв’язку тим що до розгляду справи по суті не було залучено Дніпропетровську міську раду.
Також для вирішення питання щодо введення в експлуатацію нерухомого майна, запропонував звернутися до інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у Дніпропетровській області.
Приписами ст. 657 ЦК України передбачено, що договір купівлі - продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Державна реєстрація правочинів проводиться відповідно до вимог Цивільного кодексу України шляхом внесення відповідної інформації до Державного реєстру правочинів. Реєстратори - державні нотаріальні контори, приватні нотаріуси, (п.2. Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 р. N 671).
В п.1. ст. 210 ЦК України зазначено: «Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації».
Крім того, у п.3 статті 640 ЦК України вказано: «Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації».
Відповідно абзацу 3 п.8 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.09 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», «не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК України не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації».
В абзаці; 4 п.13 Постанови зазначено, що «У зв'язку з недодержанням вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину договір може бути визнано дійсним лише з підстав, встановлених статтями 218 та 220 ЦК».
Статтею 220 п.2. ЦК передбачено що «Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається».
Абзацом 2 п.13 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.09 р. № 9, вказано, що норма частини другої статті 220 ЦК не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.
Також, згідно даних інвентаризаційної справи, відчуження нерухомого майна за адресою: вул. Юрія Савченка, буд.17, відбулося без отримання витягу з Реєстру прав (п.З.5.9 Тимчасового положення).
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із ст.19 Конституцією України, ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Виходячи з вищевикладеного суд дійшов висновку що позов не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 159-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 до комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» про зобов’язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови буде складено 21.11.2011 року.
Суддя (підпис)
< Список >
< Список >
< Список >І.О. Лозицька
< Текст >