05.12.2011 < копія >
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 листопада 2011 р. Справа № 2а/0470/13571/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіНіколайчук С.В. < Текст >
при секретаріЄдаменко І.В.
за участю представників:
від позивача -
від відповідача - ОСОБА_3 (дов. у справі);
ОСОБА_4 (дов. у справ)
< Текст >
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет" до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000528822/0 від 07.06.2011 року
ВСТАНОВИВ:
26 жовтня 2011 року товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» (далі ТОВ «АТБ-маркет») звернулось з адміністративним позовом до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську ( далі СДПІ по роботі з ВПП), в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000528822/0 від 07.06.2011 року.
В обґрунтовування позову позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, прийняте відповідачем за результатами позапланової невиїзної перевірки ТОВ „АТБ-маркет” є незаконним. В акті перевірки від 25.05.2011 р. № 936/08-03/2-30487219 відсутні посилання на обов’язкові для надання платнику податків копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та оригіналу письмового повідомлення про дату початку та місця проведення такої перевірки, тому перевірка проведена без участі платника податку, який не був належним чином повідомлений про проведення такої, є незаконною та її проведення взагалі не обґрунтовано з врахуванням приписів п.79.2 Податкового кодексу.
Щодо висновків, які стали підставою для донарахування підприємству податку на додану вартість, то позивача вважає, що своїми діями відповідач неправомірно визначив ТОВ „АТБ-маркет” податкові зобов’язання по податку на додану вартість та виніс оскаржуване податкове повідомлення-рішення, оскільки ТОВ „АТБ-маркет” у спірних правовідносинах діяло як добросовісний суб’єкт господарювання при укладенні угод про поставку товару з ТОВ «Торгстройінвест» та мало за мету настання реальних наслідків, а саме: придбання товару (масла вершкового) у ТОВ «Торгстройінвест» з метою продажу через роздрібну торгівельну мережу; ТОВ „АТБ-маркет” отримувало від постачальника реальний товар, умови договорів виконанувалися сторонами у повному обсязі, що підтверджується відповідними первинними бухгалтерськими документами (договори постачання, видаткові накладні, податкові накладні, розрахункові документи, товарно-транспортні накладні тощо), що надає ТОВ „АТБ-маркет” право на відображення сум сплаченого ТОВ «Торгстройінвест» податку на додану вартість у складі податкового кредиту. Жодної ознаки нікчемності, недійсності правочину з наведених в законі підстав, в договорах з ТОВ «Торгстройінвест» не має, отже посилання відповідача на ст.ст. 203, 215, 228 ЦК України безпідставні. ТОВ „АТБ-маркет” не відповідає за будь-які дії своїх постачальників та дії відповідно постачальників своїх постачальників, у тому числі порушення третіми особами податкового законодавства.
Ухвалою суду від 28.10.2011р. відкрито провадження в адміністративній справі №2а/0470/13571/11 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 08.11.2011р.
06.11.2011 року до суду надійшло клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи.
Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце засідання суду, в таке не з’явився, надав заяву про відкладення розгляду справи в зв’язку з необхідністю надання додаткових доказів та надав суду письмові заперечення на адміністративний позов.
В обґрунтування своїх заперечень на позов представник відповідача послався на положення п.198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, частин 1,2 ст.9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ч.1 ст.203, ч.2 ст.207, ч.1,2 ст.215 ЦК України, які, на думку податкового органу, порушив позивач, в результаті чого ним було занижено податок на додану вартість по декларації за січень 2011 року на суму 949 515 грн. у зв’язку з нікчемністю правочину, укладеного між позивачем та ТОВ «Торгстройінвест».
Зокрема, відповідач вказує на те, що ТОВ «АТБ-маркет» було сформовано податковий кредит на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ «Торгстройінвест». Висновки по акту перевірки ТОВ «АТБ-маркет» здійснювалися на підставі акту перевірки, складеному ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Торгстройінвест» від 20.04.2011 №818/236/34366845 з питання дотримання податкового законодавства згідно податкової декларації за січень, лютий 2011 року, якою встановлено, що укладені правочини між ТОВ «Торгстройінвест» з покупцями та постачальниками у січні, лютому 2011 року суперечать моральним засадам суспільства, а також порушують публічний порядок, а отже є нікчемними. Перевіркою ТОВ «Торгстройінвест» встановлено відсутність об’єктів оподаткування по операціям з придбання товарів у ТОВ «Ламберт-Н» та по операціям з їх подальшої реалізації. Основним покупцем ТОВ «Торгстройінвест» в січні 2011 року є ТОВ «АТБ-маркет»; основні засоби у ТОВ «Торгстройінвест» відсутні, кількість працюючих 4 особи. Від-так, позивач не мав права на відображення суми ПДВ за податковими накладними, отриманими від зазначеного суб’єкта господарювання у складі податкового кредиту. Відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В подальшому розгляд справи відкладався на 15.11.2011 року та 24.11.2011 року.
Заслухавши присутніх представників сторін, дослідивши матеріали справи та чинне законодавство, з’ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зробив висновок, що позов належить задоволити з наступних підстав:
посадовими особами відповідача було проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ „АТБ-маркет” (код ЄДРПОУ 30487219) з питань своєчасності, правильності та повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ „Торгстройінвест” (код ЄДРПОУ 34366845) за період з 01.01.11 по 31.01.11 р., за результатами якої складено акт від 25.05.2011 р. № 936/08-03/2-30487219.
В акті перевірки зафіксовано порушення позивачем п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, ч. 1,2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ч.1 ст. 203, ч.1,2 ст. 215 та ч.2 ст.207 Цивільного кодексу України, в наслідок чого платником податків занижено суму податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет по декларації за січень 2011 року в розмірі 949 515 грн. у зв’язку з нікчемністю правочину укладеного між підприємствами.
На підставі акту перевірки податковим органом 07.06.2011р. винесено податкове повідомлення-рішення №0000528822/0, яким згідно із п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54, п.п.20.1.28 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України визначено суму податкового зобов’язання за платежем податок на додану вартість на суму 949 516 грн., з яких 949515 грн. - основний платіж, 1 грн. – штрафні (фінансові) санкції.
За наслідками оскарження даного повідомлення-рішення в адміністративному порядку, таке залишено податковими органами без змін, що стало підставою подання даного позову.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ „АТБ-маркет” мало взаємовідносини з ТОВ «Торгстройінвест» згідно договорів поставки від 01.01.2010р. №23077, від 01.01.2011р. №28050, на виконання яких ТОВ «Торгстройінвест» поставило ТОВ „ АТБ-маркет ” у січні 2011р. продовольчі товари (масло вершкове) на загальну суму 5697087,72 грн., в т.ч ПДВ – 949514,62 грн.
На підтвердження здійснення вказаної операції ТОВ «Торгстройінвест» було складено та надано на адресу позивача наступні документи, копії яких було надано до суду: податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні.
Якість продукції, виробником якої є ВАТ «Жашківський маслозавод», підтверджена відповідними посвідченнями про якість, копії яких завірені постачальником.
Розрахунки за придбані товари були здійснені ТОВ „АТБ-маркет” у безготівковій формі, що підтверджується наданими до суду платіжними документами.
Сума сплаченого податку на додану вартість по вищевказаним господарським операціям включена позивачем до складу податкового кредиту за січень 2011р.
Як на час укладення вищевказаних правочинів позивача із ТОВ «Торгстройінвест», так і під час його виконання, сторони були належним чином зареєстрованими та були платниками податку на додану вартість, ні установчі документи контрагента позивача, ні його свідоцтво про реєстрацію платниками податку на додану вартість не визнані в установленому порядку недійсними, що відповідачем не заперечується.
Відповідно до приписів пп.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.п.198.2 ст.198 вказаного Кодексу).
Згідно ч.2 п.п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п.п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.
Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.
Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зареєстрованою як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість (пункти 2 та 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року №165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997року за №233/2037).
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”).
Судом встановлено, що на підтвердження факту поставки товарів постачальником ТОВ «Торгстройінвест» було виписано на адресу ТОВ „АТБ-маркет” податкові накладні та видаткові накладні; також ТОВ «Торгстройінвест» виписало товарно-транспортні накладні.
З аналізу вищенаведених норм права та наявних у справі первинних документів можна зробити висновок, що всі первинні документи, надані позивачем, відповідають вимогам, встановленим Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не викликають сумнівів щодо їх достовірності та підтверджують фактичне здійснення господарської операції між сторонами по придбанню товару.
З наданих до суду документів встановлено, що ТОВ „АТБ-маркет” та ТОВ «Торгстройінвест» при вчиненні угоди та на момент складання вище вказаних документів були зареєстровані як платники податку на додану вартість. Тобто, виходячи зі змісту пункту 201.8 Податкового кодексу України мають право на нарахування податку та складання податкових накладних, оскільки таке право надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Дані обставини свідчать, що ТОВ „АТБ-маркет” мало достатні і передбачені Податковим кодексом України підстави для віднесення суми сплаченого на користь постачальника податку на додану вартість до складу податкового кредиту у спірному періоді.
Суд вважає необґрунтованим твердження відповідача про те, що відсутність власних основних фондів, трудових та інших ресурсів у постачальників товарів по ланцюгу постачання товару тягне наслідком позбавлення покупця товару права на податковий кредит, оскільки, по-перше, такої умови для виникнення права на податковий кредит не містить Податковий кодекс України, а по-друге, законами України не передбачена відповідальність платника податків за порушення його контрагентами податкового законодавства, у тому числі за несплату контрагентами ПДВ до бюджету. Крім того, у справі відсутні будь-які докази того, що постачальники ТОВ «АТБ-маркет» не сплачували податки, у тому числі ПДВ до бюджету.
У зв’язку з тим, що позивачем не було порушено вимог податкового законодавства в частині формування валових витрат та податкового кредиту, застосування до нього штрафних санкцій є неправомірним.
Щодо висновку СДПІ у м. Дніпропетровськ про порушення позивачем ст.ст.203, 215 та 228 Цивільного кодексу України, оскільки правочини, укладені між позивачем та ТОВ «Торгстройінвест» не спрямовані на настання реальних наслідків, а тому є нікчемними, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до ст.ст. 219, 220, 221, 224, 228 ЦК України, недійсними, зокрема є правочини в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності в разі відсутності його схвалення батьками, усиновлювачем або опікуном, правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування в порядку ст. 71 ЦК України, правочин, що порушує публічний порядок, тобто спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Також відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 27 Господарського кодексу України господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладене учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Зі змісту наведених вище норм права вбачається, що відповідно до презумпції правомірності правочину укладений між сторонами правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). У всіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.
Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
На підтвердження нікчемності угод відповідач посилається на те, що перевіркою ТОВ «Торгстройінвест» встановлено відсутність об’єктів оподаткування по операціям з придбання товарів у ТОВ «Ламберт-Н» та по операціям з їх подальшої реалізації, а оскільки основним покупцем ТОВ «Торгстройінвест» в січні 2011 року є ТОВ «АТБ-маркет», то відповідно об’єкт оподаткування відсутній також і по взаємовідносинам ТОВ «Торгстройінвест» з ТОВ «АТБ-маркет».
Судом відхиляються ці доводи відповідача з огляду на те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що саме товар, що поставлений від ТОВ «Ламберт-Н» до ТОВ «Торгстройінвест» є предметом договорів між останнім та позивачем. Як слідує з пояснень представника відповідача СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську не досліджувалися договори та складені на їх підставі первинні документи між ТОВ «Ламберт-Н» та ТОВ «Торгстройінвест». Аналіз зазначених правочинів відсутній і в акті перевірки, складеному ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Торгстройінвест» від 20.04.2011 №818/236/34366845. Отже, твердження про неможливість здійснення поставки ТОВ «Торгстройінвест» на користь позивача через неотримання товару від ТОВ «Ламберт-Н» є лише припущенням відповідача.
У листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України» зазначено, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.
Відповідач позбавлений права самостійно визнавати договори недійсними з підстав недотримання під час їх укладення вимог, що встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою ст. 203 ЦК України, а за результатом розгляду справи, судом не встановлено фактів, які б свідчили про те, що зміст договорів не відповідає дійсним намірам сторін і, що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів.
В ході розгляду даної справи судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентом угоди не віднесені законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними, а твердження відповідача про нікчемність цього правочину не приймається до уваги судом, оскільки не є безспірним. Позивач вважає такий договір укладеним у відповідності до вимог чинного законодавства та таким, що спрямованим на реальне настання правових наслідків.
Товар за договорами поставки придбавався з метою використання позивачем безпосередньо в його господарській діяльності, яка згідно даних акту перевірки передбачає: неспеціалізовану оптову торгівлю харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами, роздрібну торгівлю а неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту, тощо.
Таким чином, позивачем було надано належні та допустимі докази, які підтверджують правові наслідки вчинених правочинів; те, що господарські операції мали реальний характер, а придбаний товар використанов в господарській діяльності позивача, однак відповідачем при винесені спірного податкового повідомлення-рішення зазначене не було прийнято до уваги.
Сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень і способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладання штрафних санкції, воно лише передбачає обов’язок платника податку надати покупцю податкову накладну.
Якщо контрагент не виконав свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на включення суми податку на додану вартість у податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб’єкт владних повноважень не надав доказів та не довів обґрунтованості визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість позивачу та правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, в свою чергу позивач, про що свідчать матеріали справи, належним чином виконав свої договірні зобов’язання та оплатив вартість поставленого йому товару, в тому числі і податок на додану вартість, тому у суду є підстави задоволили позовні вимоги.
Щодо посилань позивача про те, що перевірка проведена контролюючим органом з порушенням вимог податкового законодавства, то такі підтвердились, адже судом з’ясовано, що повідомлення про час та місце проведення перевірки відповідачем на адресу платника податків не надсилалось. На вимогу суду докази вручення чи надіслання поштою такого повідомлення позивачу відповідачем не надано.
Згідно п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Відповідно до статей 94, 98 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому в сумі 3,40 грн.
Керуючись ст.ст.2, 8-12, 69, 71, 72, 86, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» - задоволити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000528822/0 від 07.06.2011 року №0000402342 по визначенню суми податкового зобов’язання за платежем податок на додану вартість на суму 949 516 грн., з яких 949515 грн. - основний платіж, 1 грн. – штрафні (фінансові) санкції, винесені спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську.
Стягнути на користь позивача з Державного бюджету України судові витрати в сумі 3,40 грн.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 28 листопада 2011 року
Суддя < (підпис) >
< Список >
< Список >
< Список >С.В. Ніколайчук
< Текст >