01.12.2011
< копія >
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2011 р. Справа № 2а/0470/14500/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ніколайчук С.В. < Текст >
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Комунальне підприємство "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
04.11.2011 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_3 до комунального підприємства "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради про визнання протиправними дій комунального підприємства "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради щодо відмови у реєстрації права власності на будівлю та споруди по АДРЕСА_1, на підставі рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська по справі №0417/2-257/2011 від 02 березня 2011 року; скасування рішення комунального підприємства "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради від 12 серпня 2011 року про відмову ОСОБА_3 в реєстрації права власності на будівлі та споруди по АДРЕСА_1, на підставі рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська по справі №0417/2-257/2011 від 02 березня 2011 року; зобов’язання комунального підприємства "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради зареєструвати за ОСОБА_3 право власності на будівлі та споруди по АДРЕСА_1, на підставі рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська по справі №0417/2-257/2011 від 02 березня 2011 року.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що рішення відповідача від 12.08.2011 року про відмову позивачу в реєстрації права власності на об’єкти нерухомості, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, є неправомірним, оскільки право власності на об’єкти нерухомого майна за позивачем було визнано на підставі рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 02 березня 2010 року, яке набрало законної сили, тому, посилаючись на норми Конституції України та Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно просить задоволитит адміністративний позов.
Ухвалою суду від 07.11.2011р. відкрито провадження в адміністративній справі №2а/0470/14500/11 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 22.11.2011р.
Представник позивача надав суду клопотання про розгляд справи без його участі в письмовому провадженні.
Представник відповідача також надав клопотання, в якому зазначив, що просить розглянути справу в письмовому провадженні та у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 відмовити у повному обсязі.
Особи, які беруть участь у справі, зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов’язки (ч.2 ст.49 КАС України).
Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених ст.128 КАС України, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглядати справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта (ч.6 ст.128 цього Кодексу).
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за доцільне розглянути дану справу у письмовому проваджені на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов належить задоволити з наступних підстав:
02 березня 2011 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська по справі №0417/2-257/2011 було прийнято рішення про визнання за ОСОБА_3 право власності на виробничий будинок будівлі та споруди: адміністративного виробничі будівлі літ. А-2, прибудова літ. А1-1, прибудова літ. А2-1, прибудова літ. а-1, ганок літ. а, ганок літ. а1, сходи літ. а2, виробнич. буд. літ. Б-1, прибудова літ. Б1-1, прибудова літ. Б2-1, прибудова літ. б-1, прибудова літ. б1-1, КТП (тим.час.) літ В, №1, №2 – огорожі, №3, №4 – ворота, №5 – тельфер №1, №6 – тельфер №2, мостіння літ. І. Усього по літ. А-2 259,7 м2, усього по літ Б-1 280,2 м2, розташований за адресою: АДРЕСА_1; визнання за ОСОБА_3 право власності на виробничий будинок будівлі та споруди: адміністративного виробничі будівлі літ. А-2, прибудова літ. А1-1, прибудова літ. А2-1, прибудова літ. а-1, ганок літ. а, ганок літ. а1, сходи літ. а2, виробнич. буд. літ. Б-1, прибудова літ. Б1-1, прибудова літ. Б2-1, прибудова літ. б-1, прибудова літ. б1-1, КТП (тим.час.) літ В, №1, №2 – огорожі, №3, №4 – ворота, №5 – тельфер №1, №6 – тельфер №2, мостіння літ. І. Усього по літ. А-2 259,7 м2, усього по літ Б-1 280,2 м2, розташований за адресою: АДРЕСА_1 таким, що підлягає державній реєстрації без додаткових актів введення в експлуатацію.
14.03.2011 року зазначене вище рішення суду набрало законної сили.
З метою виконання вищезазначеного рішення суду позивач звернувся до відповідача з заявою щодо проведення державної реєстрації права власності на вищевказані об’єкти нерухомого майна (порядковий номер заяви в журналі обліку заяв про державну реєстрацію прав 5739/07 від 09.07.11р.).
Рішенням державного реєстратора від 12.08.2011 року позивачу було відмовлено в реєстрації права власності на будівлі та споруди, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.
Свою відмову відповідач обґрунтовує тим, що відповідно до п.3.5 Тимчасового положення про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року №7/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 року за № 157/6445 (зі змінами та доповненнями, що набрали чинності 01.10.2010 року, надалі Тимчасове положення №7/5), реєстратор БТІ відмовляє у проведенні державної реєстрації прав, якщо заявлене право не є таким, що підлягає реєстрації відповідно до цього Положення, а саме: подані документи не відповідають вимогам, установленим Положенням та іншим нормативно-правовим актам, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства. Також, в обґрунтування відмови у реєстрації зазначено, що вказані у рішенні суду загальні площі по літ.А-2 та літ.Б-1 є площами по літ. А-2, А1-1, А2-1, літ. а -1 та літ. Б-1, Б2-1, б-1, б1-1 відповідно.
Правовідносини, пов’язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно, врегульовані нормами Конституції України, Цивільного кодексу України, Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", Тимчасового положення №7/5.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної власності, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до норм Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (стаття 316 цього кодексу), власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна (стаття 317 цього кодексу), власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (стаття 319 цього кодексу), право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (стаття 321.6 цього кодексу), право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 цього кодексу).
Статтею 182 ЦК України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.
Відповідно до ст.2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно – це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до п.3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" права власності та права користування (сервітут) на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках; права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; права власності на об'єкти незавершеного будівництва, а також облік безхазяйного нерухомого майна, довірче управління нерухомим майном проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації, створеними до набрання чинності цим Законом та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.
Повноваження державного реєстратора визначені статтею 9 цього Закону, відповідно до якої державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно, приймає рішення про державну реєстрацію прав, відмову в такій реєстрації, її зупинення, про державну реєстрацію обтяжень, про скасування запису, погашення запису та внесення змін до записів у Державному реєстрі прав та здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Порядок державної реєстрації прав визначений статтею 15 вказаного Закону, відповідно до якого державний реєстратор: приймає і перевіряє документи, що подаються для державної реєстрації прав, реєструє заяву; встановлює факт відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав; приймає рішення про державну реєстрацію прав, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; вносить запис до Державного реєстру прав; видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; надає витяги з Державного реєстру прав про зареєстровані права.
Статтею 19 даного Закону визначено перелік підстав (документів) для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, серед яких також передбачено і рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно, що набрали законної сили; а статтею 24 - що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; об'єкт нерухомого майна або більша його частина розміщені на території іншого органу державної реєстрації прав; із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; заявлене право вже зареєстровано.
Таким чином нормами статті 24 зазначеного Закону передбачено перелік підстав, за наявності яких у державній реєстрації права може бути відмовлено і цей перелік є виключним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Аналогічні приписи викладені і в Тимчасовому положенні №7/5.
При цьому, відповідно до п.3.8 Тимчасового положення №7/5 державній реєстрації підлягають виключно заявлені права за умови їх відповідності законодавству і поданим документам. Реєстратору БТІ забороняється тлумачити права або самостійно вносити зміни до відомостей про заявлені права.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог ч.З ст.2 КАС України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обгрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише в межах повноважень та у спосіб що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.5 ст.124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.
Аналіз вищенаведених норм чинного законодавства дає можливість зробити висновок про те, що право власності на спірне нерухоме майно підлягає державній реєстрації і право власності позивача на це майно виникає з моменту його державної реєстрації; орган, який компетентний здійснювати державну реєстрацію права власності у даному випадку (на спірне нерухоме майно) є відповідач у справі; рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська по справі №0417/2-257/2011 від 02 березня 2011 у даному випадку є правовстановлюючим документом, який повинен надаватись для здійснення державної реєстрації права власності на спірні об’єкти нерухомого майна та є підставою для реєстрації права власності позивачів на спірне нерухоме майно, а у державного реєстратора, відповідача у справі, відсутні повноваження щодо трактування законів, норм нормативно-правових актів, рішень суду тощо та тлумачити відомості про заявлені права власності, та реєстрація прав на нерухоме майно повинна здійснюватись у відповідності до резолютивної частини рішення суду.
Крім того, у рішенні суду зазначено, що спірний об’єкт з усіма складовими частинами є прийнятими до експлуатації та не потребують іншого проведення дослідження готовності до експлуатації – прийняття до експлуатації, в тому числі складання актів прийняття до експлуатації.
За змістом частин 4, 5 ст.11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з’ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.
Таким чином, суд зробив висновок, що поданих позивачем доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.
Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.
Також, згідно цієї ж статті 71, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищевикладене, норми чинного законодавства, обставини справи, суд вважає, що відповідач відмовляючи в реєстрації права власності на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, всупереч нормам чинного законодавства використовував покладені на нього функції порушуючи компетенцію та мету, з якою такі повноваження надані, діяв протиправно, а відповідно позовні вимоги є обґрунтованими, що є підставою для задоволення адміністративного позову.
Керуючись ст.ст.11, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_3 до комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради про визнання дій протправними та зобов’язання вчинити певні дії – задоволити повністю.
Визнати протиправними дії комунального підприємства "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради щодо відмови у реєстрації права власності на виробничий будинок будівлі та споруди: адміністративно виробничі будівлі літ. А-2, прибудова літ. А1-1, прибудова літ. А2-1, прибудова літ. а-1, ганок літ. а, ганок літ. а1, сходи літ. а2, виробнич. буд. літ. Б-1, прибудова літ. Б1-1, прибудова літ. Б2-1, прибудова літ. б-1, прибудова літ. б1-1, КТП (тим.час.) літ В, №1, №2 – огорожі, №3, №4 – ворота, №5 – тельфер №1, №6 – тельфер №2, мостіння літ. І. Усього по літ. А-2 259,7 м2, усього по літ Б-1 280,2 м2, розташований за адресою: АДРЕСА_1. за ОСОБА_3
Скасувати рішення комунального підприємства "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради від 12 серпня 2011 року про відмову ОСОБА_3 в реєстрації права власності на будівлі та споруди по АДРЕСА_1, на підставі рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська по справі №0417/2-257/2011 від 02 березня 2011 року.
Зобов’язати комунальне підприємство "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради зареєструвати за ОСОБА_3 право власності на виробничий будинок будівлі та споруди: адміністративно виробничі будівлі літ. А-2, прибудова літ. А1-1, прибудова літ. А2-1, прибудова літ. а-1, ганок літ. а, ганок літ. а1, сходи літ. а2, виробнич. буд. літ. Б-1, прибудова літ. Б1-1, прибудова літ. Б2-1, прибудова літ. б-1, прибудова літ. б1-1, КТП (тим.час.) літ В, №1, №2 – огорожі, №3, №4 – ворота, №5 – тельфер №1, №6 – тельфер №2, мостіння літ. І. Усього по літ. А-2 259,7 м2, усього по літ Б-1 280,2 м2, розташований за адресою: АДРЕСА_1. на підставі рішення рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська по справі №0417/2-257/2011 від 02 березня 2011 року.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя < (підпис) >
< Список >
< Список >
< Список >С.В. Ніколайчук
< Текст >