ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
28 грудня 2011 року 10:36 № 2а-15208/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Патратій О.В. при секретарі Сервачинській І.М., за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1
від відповідача: не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
про стягнення заборгованості у розмірі 927 560,88 гривень,-
В С Т А Н О В И В:
Державна податкова інспекція у Дніпровському районі м. Києва (далі –позивач, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва) звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі –відповідач, ФОП ОСОБА_2) про стягнення заборгованості у розмірі 927 560,88 гривень.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що згадана заборгованість не сплачена ФОП ОСОБА_2 у встановлений законом строк. Вжиті податковим органом заходи по стягненню цієї суми не призвели до позитивного результату, що стало підставою для звернення до суду з метою примусового стягнення активів платника податків в рахунок погашення заборгованості.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва справі від 31 жовтня 2011 року відкрито провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду.
Вказана ухвала направлялась відповідачу за вказаною у матеріалах справи адресою, яка внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та відповідно до ч. 3 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України вважається врученою.
У судові засідання 23 листопада та 28 грудня 2011 року уповноважений представник відповідача не з’явився; відповідач належним чином повідомлений судом про дату, час та місце судового розгляду відповідно до вимог ч. 11 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України.
Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Від відповідача заперечень проти позову, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань до суду не надходило, тому суд відповідно до ст. 71, ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за відсутності представника відповідача на основі наявних у справі доказів.
На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 28 грудня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, які мають значення для вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
ОСОБА_2 зареєстрована як фізична особа-підприємець Дніпровською районною в місті Києві державною адміністрацією 25.05.2009 року (код ЄДРПОУ НОМЕР_1), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців № 12503697 від 20.12.2011 року, та перебуває на податковому обліку у ДПІ у Дніпровському районі м. Києва, що підтверджується довідкою форми № 4-ОПП від 26.05.2009 року № 8166/14/29-35549 (а.с. 26).
Станом на день розгляду справи у відповідача згідно з обліковою карткою платника податків обліковується податкова заборгованість у розмірі 927 560,88 грн., яка виникла на підставі:
- рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0003981740 від 28.10.2010 року;
- податкового повідомлення –рішення № 0003971740/0 від 28.10.2010 року.
Як вбачається з матеріалів справи, в період з 24.09.2010 року по 07.10.2010 року ДПІ у Дніпровському районі м. Києва було проведено виїзну документальну позапланову перевірку ФОП ОСОБА_2 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), за результатами якої було складено Акт № 4410-17/НОМЕР_1 від 12.10.2010 року (далі –Акт перевірки, Акт).
Вказаним Актом було встановлено порушення відповідачем вимог п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.1995 № 265/95-ВР, яке полягало у не проведенні через реєстратор розрахункових операцій суми готівкових коштів у розмірі 181 430,00 грн., отриманих від продажу товарів; ст. 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»вiд 23.03.1996 № 98/96-ВР, яке полягало у провадженні відповідачем у період з 01.01.2010 року по 30.06.2010 року підприємницької діяльності за загальною системою оподаткування без придбання торгового патенту; ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»вiд 22.05.2003 № 889-IV, яке полягало у заниженні податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб за 2010 рік у розмірі 20 410,88 грн.; ст. 4 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 № 727/98, яке полягало у неналежному веденні обліку доходів та витрат.
28 жовтня 2010 року, на підставі зазначеного Акту перевірки, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва було прийнято:
- рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0003981740, яким до відповідача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 907 150,00 грн. за порушення п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»;
- податкове повідомлення-рішення № 0003971740/0, яким відповідачу донараховано податкове зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 20 410,88 грн. за порушення ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Вказані рішення було надіслано на адресу відповідача поштою за його податковою адресою, однак поштове відправлення було повернуто поштовим відділенням у зв’язку із закінченням терміну зберігання, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією поштового конверта.
Відповідно до п. 6.1. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ (далі –Закон № 2181), чинного на момент виникнення спірних правовідносин, у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).
Згідно п.п. 6.2.4. п. 6.2. ст. 6 Закону № 2181 податкове повідомлення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписки або надіслано листом з повідомленням про вручення.
У разі коли податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення або податкові вимоги у зв'язку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове повідомлення або податкову вимогу, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, податковий орган розміщує податкове повідомлення або податкові вимоги на дошці податкових оголошень, встановленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу. При цьому день розміщення такої податкової вимоги вважається днем її вручення.
Аналогічні положення стосовно направлення платнику податків рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій передбачені Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, який затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 № 253 та зареєстровано у Міністерстві юстиції України 06.07.2001 за № 567/5758, який був чинним на момент винесення вказаних вище рішень.
Виходячи з наведених положень законодавства, враховуючи неможливість вручення відповідачу поштою рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0003981740 від 28.10.2010 року та податкового повідомлення –рішення № 0003971740/0 від 28.10.2010 року, вказані рішення були розміщені податковим органом на дошці податкових оголошень 06 грудня 2010 року, що підтверджується витягом з журналу реєстрації розміщень податкових повідомлень ДПІ у Дніпровському районі м. Києва. Отже, вказані вище рішення вважаються врученими відповідачу 06 грудня 2010 року.
Підпунктом 5.2.2. пункту 5.2. статті 5 Закону № 2181 передбачено, що у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.
Відповідно до п.п. 5.2.4. п. 5.2. ст. 5 Закону № 2181 день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.
Відповідачем доказів оскарження податкового повідомлення-рішення № 0003971740/0 від 28.10.2010 року в адміністративному чи судовому порядку суду не надано, а тому визначена ним сума податкового зобов’язання вважається узгодженою.
Згідно абз. 3 п.п. 5.3.1. п. 5.3. ст. 5 Закону № 2181 у разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а" - "в" підпункту 4.2.2. пункту 4.2. статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.
Узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені статтею 5 Закону № 2181, визнається сумою податкового боргу платника податків (п.п. 5.4.1. п. 5.4. ст. 5 Закону № 2181).
Відповідач протягом встановленого Законом строку суму податкового зобов’язання у розмірі 20 410,88 грн., визначену податковим повідомленням-рішенням № 0003971740/0 від 28.10.2010 року, не сплатив, тому вказана сума визнається податковим боргом.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про державний бюджет на 2011 рік»податки і збори (обов'язкові платежі), які справлялися до 1 січня 2011 року та не встановлені Податковим кодексом України як загальнодержавні і місцеві податки та збори (за виключенням збору за забруднення навколишнього природного середовища, крім такого збору, що справляється за утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені) та тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками), включаючи розстрочені і відстрочені суми грошових зобов'язань, суми податкового боргу з урахуванням штрафних санкцій та пені, що обліковувалися станом на 31 грудня 2010 року, і суми, донараховані за актами перевірок, за цими податками і зборами (обов'язковими платежами), сплачуються платниками податку за правилами, встановленими відповідними законодавчими актами України, або стягуються у порядку, встановленому Податковим кодексом України, та зараховуються до: загального фонду державного бюджету - в частині податків і зборів (обов'язкових платежів), які зараховувалися до державного бюджету; загального чи спеціального фонду місцевих бюджетів - у частині податків і зборів (обов'язкових платежів), які зараховувалися відповідно до загального чи спеціального фонду місцевих бюджетів.
Відтак, стягнення заборгованості, яка утворилась станом на 31 грудня 2010 року, має відбуватись в порядку, визначеному Податковим кодексом України.
Відповідно до п. 59.1. ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання (п. 59.3. ст. 59 Податкового кодексу України).
Згідно п. 58.3. ст. 58 Податкового кодексу України податкова вимога вважається врученою фізичній особі, якщо її вручено їй особисто чи її законному представникові.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 07 лютого 2011 року було винесено податкову вимогу № 127 на суму 20 410,88 грн., яку було вручено ФОП ОСОБА_2 особисто, що підтверджується її підписом на зазначеній вимозі.
У той же час, штрафні (фінансові) санкції у розмірі 907 150,00 грн., застосовані до відповідача за порушення п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», не визнаються податковим зобов’язанням, оскільки серед переліку видів податків і зборів (обов'язкових) платежів, що справляються на території України, відсутні штрафні (фінансові) санкції, встановлені Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», тому до таких штрафних санкцій не застосовується процедура стягнення, передбачена податковим законодавством.
Виходячи з наведеного, податкові вимоги про сплату штрафних санкцій, застосованих рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0003981740 від 28.10.2010 року, відповідачу не надсилались.
Згідно п. 16 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків державними податковими адміністраціями, затвердженого Наказом ДПА України від 11 грудня 1996 року № 29 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 грудня 1996 р. за № 723/1748 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) платник податків може подати скаргу на рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій до державної податкової адміністрації (інспекції) вищого рівня органу протягом тридцяти календарних днів, наступних за днем отримання такого рішення.
Відповідно до ст. 25 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(в редакції на момент винесення рішення № 0003981740 від 28.10.2010 року) суми фінансових санкцій, які визначені статтями 17 - 24 цього Закону, підлягають перерахуванню суб'єктами підприємницької діяльності до Державного бюджету України в десятиденний термін з дня прийняття органами державної податкової служби України рішення про застосування таких фінансових санкцій.
Відповідач доказів оскарження рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0003981740 від 28.10.2010 року в адміністративному чи судовому порядку суду не надав; суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 907 150,00 гривень у встановлені Законом строки не сплатив.
Загальний розмір заборгованості відповідача перед державним бюджетом станом на момент розгляду справи становить 927 560,88 грн. (20 410,88 грн. + 907 150,00 грн.).
Відповідно до п. 95.1. ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності – шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Згідно п. 93.5. ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Підпунктом 20.1.8. пункту 20.1. статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.
Беручи до уваги встановлені судом обставини, враховуючи те, що відповідачем не надано суду доказів на спростування вищенаведених доводів позивача, в тому числі доказів погашення заборгованості, яка станом на момент розгляду справи становить 927 560,88 грн.; вжиті позивачем заходи щодо стягнення заборгованості не призвели до позитивного результату, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
П О С Т А Н О В И В:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1; адреса: 02192, АДРЕСА_1 гурт.) на користь Державного бюджету України (рахунок УДК у Дніпровському районі м. Києва, ідентифікаційний код 26077906, банк одержувач ГУ ДКУ у м. Києві, МФО 820019, р/р 34122999700005) заборгованість у розмірі 927 560,88 гривень (дев’ятсот двадцять сім тисяч п’ятсот шістдесят грн. 88 коп.).
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя О.В. Патратій
Повний текст складено та підписано: 06 січня 2012 року.