ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 05 грудня 2011 року           11:57           № 2а-10769/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Гладії А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом              Товариства з обмеженою відповідальністю "Осмос Плюс"

до                             Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

про                           скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Осмос Плюс" (надалі - ТОВ "Осмос Плюс", Товариство, позивач) звернулося до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення  Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (надалі –ДПІ, відповідач, податковий орган) № 0000552320 від 25 травня 2011 року, яким позивачу нараховано податкове зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 47 610,00 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 липня 2011 року відкрито провадження у адміністративній справі, закінчене підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, які обгрунтовані тим, що позивач правомірно сформував податковий кредит в сумі 31 740,00 грн. за господарськими операціями з ТОВ "Вемос-Сервіс" та ТОВ "Альстер" на підставі належно оформлених його контрагентами податкових накладних. Доводи  відповідача про безтоварність та фіктивність господарських операцій вважає недоведеними належними документальними доказами, відтак достатніми доказами виконання господарських зобов’язань за угодами з вказаним контрагентом вважає податкові накладні, банківські виписки тощо.

Представник відповідача в судових   засіданнях та письмових запереченнях проти позову заперечував, вказуючи, що підставою для висновку про заниження податкових зобов'язань з на додану вартість було те, що господарські операції між позивачем та ТОВ "Вемос-Сервіс", ТОВ "Альстер" фактично не здійснювались, в зв’язку з чим наявність у позивача податкових накладних контрагентів, не є, на думку податкового органу, безумовною підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум до податкового кредиту з ПДВ та одержання у зв'язку з цим податкової вигоди.

Відповідач вважає, що безтоварна господарська операція за угодами, в результаті яких занижуються податкові зобов’язання з ПДВ та створюється можливість відшкодування податку на додану вартість  з бюджету, завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та є такою, що порушує публічний порядок.

В обґрунтування таких доводів відповідач посилається на ряд доказів, які долучені до матеріалів справи.

Отже, на думку відповідача, товари позивачем фактично у ТОВ "Вемос-Сервіс" та ТОВ "Альстер" не придбавалися, а витрати на придбання товарів та поставку таких товарів, які позивач відніс до складу валових є надуманими у зв’язку з чим  відповідач вважає, що позивач не мав правових підстав для віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту відповідно до п.п. 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (надалі –Закон "Про ПДВ").

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, враховуючи заперечення відповідача , всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову виходячи з наступного.

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ "Осмос Плюс" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2007 року по 31 вересня 2010 року, на підставі якої складено акт перевірки  від 16 грудня 2010 року.

Як вбачається з акту перевірки податковим органом встановлені порушення ст. 7 п. 7.2 п. 7.3 п. 7.4 п. 7.5 пп. 7.2.1 пп. 7.2.3 пп. 7.2.4 пп.7.2.6 пп. 7.3.1 пп. 7.4.1 пп. 7.4.5 пп. 7.5.4 ст. 4 п. 4.1 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість в сумі 31 740,00 грн., в тому числі по періодам: березень 2099 року –18 954,00 грн.; червень 2009 року –12 786,00 грн.

Такий висновок податкового органу зводиться до фіктивності господарських операцій між ТОВ "Осмос Плюс" та контрагентами ТОВ "Вемос-Сервіс" і ТОВ "Альстер", які, як вказує податковий орган, мають ознаки фіктивних підприємств.

На підставі вказаного акту перевірки Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва було прийняте податкове повідомлення –рішення № 0000552320 від 25 травня 2011 року, яким визначено податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 47 610,00 грн., з якої 31 7410,00 грн. основного платежу та 15 870,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Щодо господарських операцій між ТОВ "Осмос Плюс" та ТОВ "Вемос-Сервіс" суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи 01 грудня 2008 року між ТОВ "Вемос-Сервіс" (продавець) з однієї сторони та ТОВ "Осмос Плюс" (покупець) з другої сторони було укладено договір купівлі –продажу товарів № /5/0112, відповідно до якого продавець зобов’язується передати покупцю у власність товар до специфікації № 1 від 01 грудня 2008 року, що є невід'ємною частиною цього договору, а покупець зобов’язується прийняти й оплатити такий товар.

Також, між згаданими підприємствами було укладено договір купівлі –продажу товарів № 3 від 08 січня 2009 року, предмет якого ідентичний предмету договору № /5/0112 від 01 грудня 2008 року.

На підтвердження виконання вказаних договорів ТОВ "Вемос-Сервіс" на адресу ТОВ "Осмос Плюс"  було виписано ряд податкових накладних.

Також, представником позивача були долучені специфікації та прибуткові накладні, які посвідчують, на думку позивача, реальне виконання договорів № 3 та № /5/0112, а також  виписки з банківських рахунків, які в свою чергу підтверджують оплату та взаєморозрахунок між сторонами договорів.

Разом з тим, зібраними у справі та дослідженими судом доказами у їх сукупності підтверджується фіктивність господарських операцій ТОВ "Осмос Плюс" та ТОВ "Вемос-Сервіс", яке має ознаки фіктивного підприємства.

Так, наявна в матеріалах справи специфікація № 1 від 08 січня 2009 року, яка є невід’ємною частиною договору № 3 від 08 січня 2009 року, не містить ціни товару та його кількості, що суперечить умовам згаданого договору.

Крім того, в матеріалах справи наявні прибуткові накладні, складені ТОВ "Осмос Плюс" та ТОВ "Вемос-Сервіс" № № 50, 52, 53 від 02, 23 та 24 березня відповідно, згідно яких постачальник поставив на адресу позивача зазначений у цих накладних товар.

Суд звертає увагу на те, що всі прибуткові накладні не підписані жодною уповноваженою особою ТОВ "Вемос-Сервіс".

Враховуючи вище зазначене, суд ставить під сумнів фактичне виконання договорів купівлі –продажу товарів  № 3 та № /5/0112, укладеного між ТОВ "Осмос Плюс" та ТОВ "Вемос-Сервіс".

Щодо господарських взаємовідносин між ТОВ "Осмос Плюс" та ТОВ "Альстер" суд зазначає наступне.

Зі слів представника позивача вбачається, що між ТОВ "Осмос Плюс" та ТОВ "Альстер" укладено усний договір купівлі –продажу товарів, за яким позивач придбав товари у контрагента у січні 2008 року на суму 76 721,00 грн.

На підтвердження виконання вказаного договору представником позивача були долучені податкові накладні, виписані ТОВ "Альстер" на адресу ТОВ "Осмос Плюс", прибуткові накладні, а також  виписки з банківських рахунків.

Відповідно до пояснень позивача, ці документи доводять реальність виконання договору та підтверджують правомірність віднесення сум податкового кредиту та валових витрат за січень 2008 року. Проте, суд вважає ці документи такими, що не доводять фактичного здійснення передбачених у договорі робіт виходячи з наступного.

Відповідно до акту № 1817 від 02 квітня 2008 року ДПІ у Святошинському районі м. Києва було анульовано реєстрацію ТОВ "Альстер", як платника податку на додану вартість.

Також, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців 20 березня 2008 року було внесено запис припинення державної реєстрації юридичної особи ТОВ "Альстер" у зв’язку із визнанням її банкрутом.

Наведені обставини вказують на відсутність правових підстав та технічної можливості ТОВ "Альстер" вести будь-яку господарську діяльність і виписувати податкові накладні за господарськими операціями.

Крім того, в матеріалах справи наявний договір (з додатками) № 137/БМТЗ-09 від 25 березня 2009 року, згідно якого ТОВ "Осмос Плюс" постачала на адресу АЕК "Київенерго" продукцію по ціні нижчій ніж та, по якій купувала цю ж продукцію у ТОВ "Альстер", що свідчить про відсутність господарської вигоди у позивача, на відміну від податкової.

Наведені обставини та досліджені судом документальні докази у їх сукупності, суд вважає  достатніми для висновку про те, що  господарські операції з кпівлі-продажу товарів між ТОВ "Осмос Плюс" та контрагентами: ТОВ "Альстер",  ТОВ "Вемос-Сервіс" фактично не мали реального характеру,  їх виконання оформлено лише документально без мети на реальне настання правових наслідків, що обумовлені господарськими договорами.

Відповідно до положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 "Про податок на додану вартість" від  03.04.1997 року N 168/97-ВР  (у редакції Закону України від 30.11.2006 р. 398-V), податковий кредит  звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:  придбанням  або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку ;  придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.5. п.7.4. цієї ж норми Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) ,   не підтверджені податковими накладними  чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).         

В силу ж п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону,  податкова накладна видається платником податку, який поставляє  товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

          Підстави для включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат передбачені  пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", згідно якого валові витрати виробництва та обігу (далі –валові витрати) –сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (послуг), які придбаваються  (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 цього ж Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними  та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит та валові витрати   у зв’язку з реальним  придбанням товарів (робіт, послуг) та  на підставі  відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції , одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції  (ч. 2 ст. 9 цього ж Закону).

За вимогами  п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, а відповідно до п. 18 наказу ДПА України від 30.05.97р. №165, зареєстрованого в Мін’юсті України 23.06.97р. за  №233/2037, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою,  уповноваженою платником податків здійснювати поставку товарів (послуг) , та скріплюються печаткою такого платника податку –продавця.

За наведених правових норм у суду відсутні підстави вважати такі податкові накладні первинними бухгалтерськими документами в розумінні Закону, тобто документами, які підтверджують фактичне придбання позивачем товарів у  ТОВ "Альстер" та ТОВ "Вемос-Сервіс".

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції , одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції  (ч. 2 ст. 9 цього ж Закону).

Угоди (господарські операції), які мають ознаки фіктивних та в результаті яких  створюється можливість відшкодування ПДВ  з бюджету та заниження податкових зобов’язань, завідомо суперечать інтересам держави і суспільства  (ст.207 ГК України) та є такими, що порушують публічний порядок (ст.229 ЦК України).

Враховуючи вище викладене, беручи до уваги відсутність управлінського та технічного персоналу на підприємствах контрагентах позивача, відсутність господарської вигоди ТОВ "Осмос Плюс" при здійсненні діяльності з цими контрагентами, зважаючи на правові підстави віднесення сум податкового кредиту з ПДВ, суд приходить до висновку, що відомості в податкових накладних недостовірні та є наслідками укладення фіктивних угод.

Керуючись ст. 124 Конституції України, Законами України "Про податок на додану вартість", "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", ст.ст.  69-71, 94, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                                               Вєкуа  Н.Г.

постанова складена у повному обсязі 20 грудня 2011 року