ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
21 грудня 2011 року 10:18 № 2а-14840/11/2670
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шарпакова В.В., при секретарі судового засідання Висоцькій Ю.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_2
до Служби безпеки України
про визнання рішення недійсним та зобов"язати вчинити дії
На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 21 грудня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Служби безпеки України (далі по тексту – відповідач) в якому просить: визнати протиправним наказ Служби безпеки України від 17 вересня 2011 року № 949 про звільнення ОСОБА_2 з військової служби; зобов’язати Службу безпеки України поновити ОСОБА_2 на військовій службі та призначити на посаду; внести запис до трудової книжки ОСОБА_2 про проходження військової служби в органах Служби безпеки України; зобов’язати Службу безпеки України виплатити грошове забезпечений за період з 02 серпня 2011 року по 22 вересня 2011 року; зобов’язати Службу безпеки України виплатити грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 жовтня 2011 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-14840/11/2670 та призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні на 10 листопада 2011 року, яке відкладалось на 01 грудня 2011 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 грудня 2011 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 19 грудня 2011 року, яке відкладалось на 21 грудня 2011 року.
21 грудня 2011 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) надійшла заява позивача про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить визнати незаконним наказ Служби безпеки України № 26-ос від 06 травня 2011 року про зарахування ОСОБА_2 у розпорядження начальника підрозділу СБ України, яка протокольною ухвалою суду відхилена та не прийнята до розгляду, з огляду на те, що цієї завою представник позивача змінив предмет позову та подав її до суду після початку розгляду справи по суті.
У судовому засіданні 21 грудня 2011 року представник позивача підтримала позовні вимоги та просила суд задовольнити адміністративний позов в повному обсязі. В обґрунтування зазначила, що наказом Служби безпеки України від 17 вересня 2011 року № 949 ОСОБА_2 звільнено з військової служби, у зв’язку з скороченням її посади, що на думку позивача є незаконним.
Крім цього зазначено, що позивача про скорочення її посади не було повідомлено, як цього вимагають приписи Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженого Указом Президента України від 27 грудня 2007 року № 1262/2007.
Як на підставу скасування оскаржуваного наказу, представником позивача зазначені наступні обставини: на ознайомлення ОСОБА_2 був наданий тільки загальний наказ «Про скорочення у підрозділах СБУ», але про скорочення саме її посади позивачу не повідомлялось. Жодної бесіди з ОСОБА_2 про скорочення не проводилося; за час перебування ОСОБА_2 у розпорядженні начальника ДОТЗ СБ України на посаді головного спеціалісту в період з 15 квітня 2011 року по 22 вересня 2011 року жодної посади, яка б відповідала її освіті та кваліфікації запропоновано не було; з висновком про скорочення штату ОСОБА_2 ніхто не ознайомлював її підпис на висновку відсутній, що є обов’язковим у даному випадку.
Представник відповідача у судовому засіданні 21 грудня 2011 року адміністративний позов не визнав, з посиланням на безпідставність позовних вимог просив суд відмовити у їх задоволенні. Мотивуючи заперечення зазначив, що у зв’язку з організаційно-штатними змінами, проведеними наказом Голови СБУ 15 квітня 2011 року № 012, крім іншого, в організаційно-аналітичному відділі ДОТЗ СБУ було скорочено посаду головного спеціаліста.
Після вжиття відповідачем усіх необхідних заходів, які передбачені вищевказаними нормативними актами, щодо подальшого використання позивача на військовій службі, наказом Голови Служби безпеки України від 17 вересня 2011 року № 949-ос ОСОБА_2 було звільнено з військової служби у запас Служби безпеки України на підставі п/п «г»пункту 62 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженого Указом Президента України від 27 грудня 2007 року № 1262/2007 (у зв’язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів).
Крім цього, в обґрунтування правомірності оскаржуваного наказу, представник відповідача послався на затвердження начальником ДОТЗ СБУ висновку про неможливість подальшого службового використання на військовій службі у СБУ капітана ОСОБА_2, з яким позивача було ознайомлено.
Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
21 грудня 2009 року з ОСОБА_2 укладено Контракт про проходження військової служби у Службі безпеки України, відповідно до якого позивач повинна проходити військову службу за контрактом осіб офіцерського складу у Службі безпеки України протягом строку дії цього Контракту на умовах і в порядку, встановлених законами та іншими нормативно-правовими актами України, що регулюють проходження військової служби у Службі безпеки України (копія контракту міститься в матеріалах справи).
Контракт про проходження військової служби у Службі безпеки України ОСОБА_2 є строковим, укладений на 5 (п’ять) років та діє з 04 лютого 2010 року до 04 лютого 2015 року.
Наказом Служби безпеки України Департаменту оперативно-технічних заходів від 06 травня 2011 року № 26-ос у зв’язку з організаційно-штатними змінами, проведеними наказом Голови СБУ від 15 квітня 2011 року № 012, ОСОБА_2 зараховано у розпорядження начальника Департаменту за пунктом «б»пункту 48 з 15 квітня 2011 року по 15 липня 2011 року, у зв’язку з відмовою від залишення власноручного підпису на наказі про ознайомлення з ним, на зворотному аркуші наказу міститься запис про доведення до відома позивача інформації про її зарахування у розпорядження та прізвища співробітників, що були присутні на нараді і засвідчують факт його ознайомлення з цим наказом власноручними підписами.
Відповідно до копії наказу Служби безпеки України Департаменту оперативно-технічних заходів від 17 червня 2011 року № 35-ос, копія якого міститься в матеріалах справи, продовжено термін перебування у розпорядженні за пунктом 48 капітану ОСОБА_2 на посаді головного спеціаліста на час її перебування у частині щорічної основної відпустки та на час її перебування на лікуванні, строком 18 календарних днів, 2 серпня 2011 року, як підставу зазначено рапорт начальника організаційно-аналітичного відділу від 08 червня 2011 року, рапорти позивача від 10 травня та 08 червня 2011 року, довідка про випадок тимчасової непрацездатності військовослужбовця видана Центральною поліклінікою військово-медичного управління Служби безпеки України 17 травня 2011 року № 266.
Також, вищезазначеним наказом, на підставі рапорту капітана ОСОБА_2 від 08 червня 2011 року, довідки Військово-медичного управління Служби безпеки України про випадок тимчасової непрацездатності військовослужбовця від 17 травня 2011 року № 266, позивачу продовжено тривалість щорічної основної відпустки за пунктом 54, на період перебування на лікуванні строком на 1 календарний день до 3червня 2011 року.
Наказом Голови Служби безпеки України від 17 вересня 2011 року № 949-ос звільнено з військової служби за підпунктом «а» пункту 61 та підпунктом «г»пункту 62 (у зв’язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) у запас Служби безпеки України по Департаменту оперативно-технічних заходів капітана ОСОБА_2 (М-119003), яка перебувала у розпорядженні начальника департаменту по посаді головного спеціаліста (майор +), виключивши її зі списків особового складу з рахуванням часу на здавання посади, з 22 вересня 2011 року.
Також, зазначено, що ОСОБА_2 перебувала у розпорядженні начальника департаменту по посаді головного спеціаліста з 15 квітня 2011 року.
Вищезазначені обставини підтверджуються матеріалами справи, визнаються сторонами і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
Не погоджуючись із вищезазначеним наказом та посилаючись на численні порушення процедури звільнення, встановленого Положенням про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженого Указом Президента України від 27 грудня 2007 року № 1262/2007; Законом України «Про військовий обов’язок і службу»від 25 березня 1992 року № 2232-XII позивач просить суд скасувати наказ Голови Служби безпеки України від 17 вересня 2011 року № 949-ос та поновити ОСОБА_2 на посаді.
Ознайомившись із матеріалам справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що спірні правовідносини регулюються Законом України «Про військовий обов’язок і службу»від 25 березня 1992 року № 2232-XII, Положенням про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженого Указом Президента України від 27 грудня 2007 року № 1262/2007 та іншими нормативно правовими актами України.
Відповідно, Положенням про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України визначено порядок проходження військової служби за контрактом особами офіцерського складу, рядового, сержантського і старшинського складу Служби безпеки України (далі - військовослужбовці Служби безпеки України), виконання ними військового обов'язку в запасі та особливості проходження військової служби у воєнний час, який застосовується також до відносин, що виникають у зв'язку з проходженням у Службі безпеки України кадрової військової служби особами офіцерського складу до їх переходу в установленому порядку на військову службу за контрактом або звільнення з військової служби.
Як вже зазначалось, позивача звільнено з військової служби за підпунктом «а»пункту 61 та підпунктом «г»пункту 62 (у зв’язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) у запас Служби безпеки України по Департаменту оперативно-технічних заходів.
Відповідно до пункту «а» пункту 61 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється у запас Служби безпеки України - осіб офіцерського складу, якщо вони не досягли граничного віку перебування у запасі і за станом здоров'я придатні до військової служби в мирний або воєнний час.
Підпунктом «г» пункту 62 цього ж Положення встановлено, що контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці Служби безпеки України звільняються з військової служби у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі.
При цьому, слід зазначити, що порядок звільнення військовослужбовців Служби безпеки України з військової служби визначається Головою Служби безпеки України, а саме: Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженою наказом Служби безпеки України від 14 жовтня 2008 року N 772, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 31 грудня 2008 року за № 1323/16014, що визначає механізм реалізації вимог Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України.
Відповідно до пункту 4.9 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України зарахування військовослужбовців у розпорядження відповідних начальників (пункт 48 Положення) - це визначення їх тимчасового службово-посадового становища, коли вони проходять військову службу у підпорядкуванні відповідних начальників, але без призначення на конкретні посади.
Одночасно, пунктом 48 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України встановлено умови зарахування військовослужбовців Служби безпеки України у розпорядження прямих начальників, зокрема, підпунктом «б» встановлено у разі скорочення штатів або проведення організаційних заходів - до 3 місяців.
З матеріалів справи вбачається, що позивача зараховано у розпорядження начальника Департаменту за пунктом «б» пункту 48 Положення про проходження військової служби з 15 квітня 2011 року по 15 липня 2011 року, після чого позивачу продовжено термін перебування у розпорядженні за пунктом 48 по посаді головного спеціаліста на час її перебування у частині щорічної основної відпустки та на час її перебування на лікуванні, строком 18 календарних днів, 2 серпня 2011 року.
Тобто, відповідачем в порядку визначеному Положенням про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України відраховано позивача у розпорядження строком на 3 місяці, тому посилання представника позивача на порушення терміну перебування у відрядженні суд не бере до уваги, оскільки час перебування військовослужбовця на лікуванні, в основній та встановлених законодавством додаткових відпустках із загальної тривалості періоду перебування у розпорядженні прямих начальників (командирів) виключається (абз. 4 пункт 48 цього Положення).
Представником відповідача зазначено, що були розроблені та затверджені розпорядженням начальника ДОТЗ СБУ від 16.06.2011 № 54/ДСК функціональні обов’язки позивача на період його перебування у розпорядженні, з якими позивач ознайомлена під власноручний підпис 22 червня 2011 року, що спростовує твердження представника позивача щодо не попередження ОСОБА_2 про подальше скорочення.
Суд погоджується із посиланням представника позивача на обов’язок проведення бесід та прийняття рішення про неможливість подальшого службового використання керівництвом органу перед звільненням позивача, але, одночасно критично ставиться до твердження про те, що жодної бесіди з ОСОБА_2 про скорочення не проводилося, тому зазначає наступне.
Відповідно до пункту 4.10 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України у разі неможливості призначення військовослужбовця, який перебуває в розпорядженні у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, на рівну посаду він призначається на нижчу посаду (не більше як на один ступінь, а за його бажанням чи згодою згідно з поданим рапортом - на будь-яку іншу нижчу) або підлягає звільненню з військової служби в установленому порядку. Після закінчення строку перебування військовослужбовця у розпорядженні (з урахуванням його продовження відповідно до пункту 4.13 цієї Інструкції, але не пізніше ніж через 6 місяців з дня зарахування у розпорядження відповідного начальника) та у разі прийняття з урахуванням вимог чинного законодавства України, якими встановлено додаткові гарантії соціального захисту для окремих категорій осіб, рішення про неможливість подальшого його службового використання керівництвом органів, підрозділів, закладів, установ затверджується висновок про це, який складається підрозділом кадрового забезпечення і долучається до матеріалів на звільнення військовослужбовця з військової служби.
В матеріалах справи містяться копії актів та листів бесід із позивачем щодо призначення на запропоновані посади реєстр №№ 13/к-1208, 13/1209, 13/к-1210, 13/к-1113, 13/5356, під час яких позивачу були роз’яснені її права та обов’язки, пов’язані з перебуванням у розпорядженні, а також попереджено, що у разі, якщо до завершення строку перебування у розпорядженні її не буде призначено на штатну посаду відповідно до пунктів 44-46 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, то в установленому порядку вирішуватиметься питання про можливість її подальшого використання на військовій службі.
Представником відповідача зазначено, що під час проведення цих бесід позивачу було запропоновано ряд посад у ДОТЗ СБУ, інших підрозділах Центрального управління СБУ та регіональних органах СБУ, а також надавався час для прийняття рішення.
Зі змісту Висновку про неможливість подальшого службового використання у Службі безпеки України капітана ОСОБА_2, затвердженого начальником ДОТЗ СБУ 21 липня 2011 року вбачається, що позивач висловлювала бажання займатися питаннями юридичного супроводження діяльності Департаменту, з посиланням на отриману юридичну освіту, але враховуючи що позивач з 2009 року виконувала функціональні обов’язки на посадах, які не передбачають здійснення правового супроводження оперативно-службової діяльності ДОТЗ СБ України, не приймала участі у нормотворчій діяльності та відсутність вакантних рівнозначних посад за юридичним напрямом роботи, позивачу не було запропоновано такої посади.
Представником відповідача у судовому засіданні зазначено, та не спростовано представником позивача, що ОСОБА_2 було запропоновано посаду головного спеціаліста мобілізаційного сектору ДОТЗ СБ України та посаду провідного спеціаліста 3 сектору 7 управління ДОТЗ СБ України, від яких позивач відмовилася також.
Згідно з рішенням начальника Департаменту, на прохання ОСОБА_2 10 червня 2011 року були організовані зустрічі з керівниками 7 управління та мобілізаційного сектору, з яких відбулась лише одна із запланованих зустрічей з керівником мобілізаційного сектору, оскільки на зустріч з керівництвом 7 управління позивач не прибула без поважних на те причин.
14 червня 2011 року з позивачем була проведена повторна бесіда з приводу отримання її згоди щодо призначення на запропоновані 10 червня 2011 року вакантні посади (копія листка бесіди міститься в матеріалах справи), під час якої ОСОБА_2 відмовилась від запропонованих вакантних посад.
21 червня 201 року за № 13/к-1194 до УРОС СБ України направлено запит щодо надання інформації стосовно вакантних посад головного спеціаліста в регіональних органах Служби безпеки України, після отримання якої з позивачем 30 червня 2011 року проведена бесіда з приводу отримання її згоди щодо призначення на вакантні посади головного спеціаліста в регіональних органах Служби безпеки України, а саме: ІАВ УСБУ у місті Києві, ВКЗ УСБУ у місті Києві, в експлуатаційно-технологічний сектор ІАВ УСБУ в Донецькій області, в організаційно-аналітичний сектор ІАВ УСБУ в Донецькій області, а також на посаду провідного спеціаліста відділу «Т» ОІС УСБУ в Донецькій області, від призначення на які позивач також відмовилась (копія листка бесіди від 30 червня 2011 року міститься в матеріалах справи).
Таким чином, судом встановлено, що відповідачем були вжиті всі заходи, передбачені Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України направлені на запропонування позивачу вакантних посад для подальшого її призначення, тому твердження представника позивача щодо не запропонування вакантних посад відповідних освіті та кваліфікації позивача суд не бере до уваги та вважає безпідставним.
Відповідно до пункту 48 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України після закінчення строку перебування військовослужбовця у розпорядженні прямого начальника (командира), а також у разі відсутності підстав для дальшого перебування в розпорядженні, він призначається на посаду або звільняється в установленому порядку з військової служби.
Водночас, пунктом 4.13 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України встановлено, що звільнення військовослужбовця з посади та зарахування його в розпорядження відповідного начальника провадиться не раніше дня видання наказу по особовому складу про таке звільнення з посади та зарахування в розпорядження, а у разі, якщо таке звільнення з посади здійснюється у зв'язку із проведенням організаційно-штатних заходів - із дня набрання чинності наказом про зміни в штаті або дня, зазначеного в цьому наказі.
Згідно з вимогами абзацом 4 пункту 4.10 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України після закінчення строку перебування військовослужбовця у розпорядженні (з урахуванням його продовження відповідно до пункту 4.13 цієї Інструкції, але не пізніше ніж через 6 місяців з дня зарахування у розпорядження відповідного начальника) та у разі прийняття з урахуванням вимог чинного законодавства України, якими встановлено додаткові гарантії соціального захисту для окремих категорій осіб, рішення про неможливість подальшого його службового використання керівництвом органів, підрозділів, закладів, установ затверджується висновок про це, який складається підрозділом кадрового забезпечення і долучається до матеріалів на звільнення військовослужбовця з військової служби.
Як вже зазначалось вище, 21 липня 2011 року начальником ДОТЗ СБУ затверджено висновок про неможливість подальшого службового використання у Службі безпеки України капітана ОСОБА_2, із зазначенням всіх співбесід, проведених із позивачем, де у зв’язку з неможливістю призначення на рівну посаду або на нижчу посаду (не більше як на один ступінь) позивача запропоновано звільнити.
Судом встановлено, що подальші дії щодо процедури звільнення позивача вчинялись відповідачем відповідно до розділу 7 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, яким встановлено, що звільнення військовослужбовців Служби безпеки України з військової служби провадиться відповідно до розділу VII Положення, Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Так, 13 вересня 2011 року з позивачем була проведена бесіда під час якої ОСОБА_2 було доведено дату виключення зі списків особового складу – 22 вересня 2011 року, вислугу років у календарному обчисленні станом на зазначену дату – 14 років 2 місяці 10 днів та ознайомлено з поданням щодо звільнення з військової служби (копія листа бесіди додана до матеріалів справи).
Також в матеріалах справи міститься акт № 13/к-2020 від 13 вересня 2011 року, з якого вбачається, що позивач відмовилась ознайомлюватись з подання до звільнення та довідкою про бесіду з приводу звільнення.
На підставі вищезазначеного, наказом Голови Служби безпеки України від 17 вересня 2011 року № 949-ос звільнено з військової служби за підпунктом «а»пункту 61 та підпунктом «г»пункту 62 (у зв’язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) у запас Служби безпеки України по Департаменту оперативно-технічних заходів капітана ОСОБА_2 (М-119003), який на думку суду є правомірним та винесеним з дотриманням приписів Закону України «Про військовий обов’язок і службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII, Положенням про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженого Указом Президента України від 27 грудня 2007 року № 1262/2007, Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженою наказом Служби безпеки України від 14 жовтня 2008 року N 772, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 31 грудня 2008 року за № 1323/16014, та іншими нормативно правовими актами України.
Вищевказані обставини справи є беззаперечними доказами правомірності оскаржуваного наказу, тому не має підстав для задоволення позовних вимог немає.
Щодо твердження представника позивача про невиплату з 02 серпня 2011 року грошового забезпечення суд зазначає наступне.
В матеріалах справи міститься копія розрахунково – платіжної відомості від 27 вересня 2011 року № 20, відповідно до якої із позивачем було проведено остаточний розрахунок при звільненні, а саме: виплачено грошове забезпечення за період з 03 серпня 2011 по 22 вересня 2011 року, грошову компенсацію за 24 невикористанні дні щорічної відпустки за 2011 рік та одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби на загальну суму 28434, 99 грн.
Твердження позивача про невиплату компенсації за іншу частину відпустки, яка становила 11 днів, безпідставнє, оскільки вказану частину відпустки позивачем було використано раніше відповідно до наказу начальника ДОТЗ СБУ від 20 травня 2011 року № 28-ос, копія якого міститься в матеріалах справи.
Суд погоджується також із твердженням представника відповідача, що Вимога щодо внесення запису до трудової книжки також є безпідставною, оскільки відповідно до п/п «а»п.2.18 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року N 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за N 110, до трудових книжок за місцем роботи вносяться окремим рядком з посиланням на дату, номер та найменування відповідних документів такі записи про час служби у складі Збройних Сил України та інших військах, де на тих, які проходять службу, не поширюється законодавство про працю і державне соціальне страхування, із зазначенням дати призову (зарахування) і дати звільнення із служби.
Тобто, записи про час військової служби повинні вносити до трудової книжки позивача за місцем роботи, де він працевлаштується після звільнення з СБУ.
У відповідності до статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Разом з тим, суд одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу лише в разі задоволення позовних вимог, визнання неправомірним звільнення та поновлення позивача на посаді, в решті випадків така позовна вимога не підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з частин 1 та 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем по справі доведено правомірність оскаржуваного наказу.
Згідно із частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає, що Управлінням Служби безпеки України в місті Києві доведено правомірність оскаржуваних дій, а тому з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_2 не підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 –163, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 відмовити.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Шарпакова В.В.