ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
22 грудня 2011 року 14:56 № 2а-14846/11/2670
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шарпакова В.В., при секретарі судового засідання Висоцькій Ю.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Дніпровського районного управління головного управління МВС України в м.Києві
про зобов"язання вчинити дії
На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 22 грудня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулась з позовною заявою до Дніпровського районного управління ГУ МВС України в місті Києві (далі по тексту - відповідач) та просить суд стягнути з відповідача безпідставно не виплачене грошове утримання з червень –вересень 2009 року в сумі 8214, 08 грн.; зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за невикористану в 2009 році щорічну відпустку, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні починаючи з 28 вересня 2009 року і по день набрання чинності рішення суду за результатами розгляду вказаної позовної заяви.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2011 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-14846/11/2670 та призначено розгляд питання про поновлення строку звернення до суду у попереднє судове засідання на 24 листопада 2011 року.
У попередньому судовому засіданні 24 листопада 2011 року позивач підтримала позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача заперечувала проти позовної заяви, з посиланням на їх безпідставність просила суд відмовити у задоволенні.
Ухалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2011 року поновлено ОСОБА_1 строк для звернення до адміністративного суду, закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 13 грудня 2011 року, яке відкладалось на 20 грудня 2011 року та на 22 грудня 2011 року у зв’язку з необхідністю отримання додаткових доказів по справі.
У судовому засіданні 22 грудня 2011 року позивач підтримала позовні вимоги та просила суд задовольнити їх в повному обсязі. В обґрунтування зазначила, що звільнена з Дніпровського районного управління ГУ МВС України в місті Києві за наказом від 28 вересня 2009 року за власним бажанням, при цьому відповідачем не здійснено розрахунок та виплату всіх належних позивачу при звільненні сум грошового забезпечення, що є підставою для виплати позивачу середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Представник відповідача у судовому засіданні 22 грудня 2011 року адміністративний позов не визнала, просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Мотивуючи заперечення зазначила, що позивач написала рапорт на звільнення з ОВС і починаючи з травня 2009 року не виконувала свої функціональні обов’язки, на підставі чого Заступник начальника Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві – начальник слідчого відділу Яценко В.І. звернувся з рапортом до бухгалтерії Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві, в якому просив не виплачувати заробітну плату ОСОБА_1, тому на думку відповідача заробітна плата починаючи з червня по вересень 2009 року ОСОБА_1 не виплачувалась правомірно.
Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 з 01 вересня 2002 року по 28 вересня 2009 року перебувала на службі в органах внутрішніх справ України, при цьому з жовтня 2007 року по 30 вересня 2009 року перебувала на посаді слідчого відділу Дніпровського районного управління ГУ МВС УКраїни в місті Києві (в матеріалах справи міститься копія послужного списку ОСОБА_1 по особовій справі № М-182561).
В матеріалах справи міститься копія рапорту позивача про звільнення, поданого у березні 2009 року, але звільнено ОСОБА_1 наказом Головного Управління МВС України в місті Києві від 28 вересня 2009 року № 906 о/с, на підставі рапорту позивача від 22 вересня 2009 року, лейтенанта міліції ОСОБА_1 зільнено з органів внутрішніх справ згідно з п. 64 пп. «ж» (за власним бажанням) з 30 вересня 2009 року.
Слід зазначити, що після подання рапорту про звільнення у брезені 2009 року, позивач продовжувала працювати на посаді слідчого відділу Дніпровського районного управління ГУ МВС УКраїни в місті Києві та отримувала заробітну плату до червня 2009 року.
Суд неодноразово витребовував у відповідача копію рапорту позивача про звільнення від 22 вересня 2009 року, але відповідачем вимогу суду не виконано.
У вищезазначеному наказі зазначено що вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні складає 7 років 0 місяців 29 днів.
Вищезазначені обставини підтверджуються матеріалами справи, визнаються сторонами і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
02 жовтня 2009 року в Дніпровському РУ ГУ МВС України в м. Києві позивачу було видано трудову книжку, але повного розрахунку проведено не було, що на думку позивача є порушенням чинного законодавства.
Ознайомившись із матеріалам справи, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, суд дійшов наступних висновків.
Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року № 499, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 року за № 205/14896 визначає порядок та умови виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.
Пунктом 1.3. якої, встановлено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ визначається залежно від посади, спеціального звання, наукового ступеня і вченого звання, тривалості та умов служби.
Підставою для виплати грошового забезпечення є наказ начальника органу внутрішніх справ про призначення на штатну посаду, яка входить у його номенклатуру, наказ ректора вищого навчального закладу про зарахування на навчання або наказ про зарахування в розпорядження відповідного органу та встановлення конкретного розміру окладів, надбавок, доплат тощо (пункт 1.5. Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ).
Відповідно до пункту 1.18. Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ при прийнятті на службу до органів внутрішніх справ грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу нараховується з дня призначення на посаду. У разі звільнення зі служби грошове забезпечення особі рядового чи начальницького складу виплачується до дня виключення зі списків особового складу включно.
Як вже зазначалось, факт перебування на службі в органах внутрішніх справ України позивача на посаді посаді слідчого відділу Дніпровського районного управління ГУ МВС УКраїни в місті Києві з жовтня 2007 року по 28 вересня 2009 року підтверджуються матеріалами справи, визнається сторонами.
Позивач зазначає, що в порушення пункту 1.18. Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ їй не виплачено грошове утримання за червень – вересень 2009 року та компенсацію за невикористану відпустку в 2009 році, з 01 січня 2009 року по 28 вересня 2009 року.
Вищезазначене твердження позивача у судовому засіданні не спростовано наданими відповідачем доказами.
Відповідно до пункту 2.2.5. Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у разі звільнення зі служби виплата посадового окладу за займаною посадою припиняється з дня, наступного за днем виключення особи рядового чи начальницького складу зі списків особового складу органу, підрозділу, закладу чи установи органів внутрішніх справ.
Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 визначено порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки, зокрема частиною 2 пункту 56 визначено, що особам рядового і начальницького складу (крім осіб, указаних в абзаці першому цього пункту), які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану в році відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства.
Тобто, суд погоджується із твердженням позивача, що Дніпровським районним управлінням ГУ МВС України в місті Києві не виконано покладений Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ обов’язок проведення повного розрахунку із позивачем в день звільнення з органів внутрішніх справ, враховуючи, що позивач мала право на отримання грошового забезпечення та компенсації за невикористану відпустку у 2009 році.
Відповідно до пункту 4.1. Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ при переміщенні, переведенні, а також звільненні осіб рядового і начальницького складу фінансовий апарат (бухгалтерія) зобов'язаний задовольнити їх усіма належними видами грошового та дорожнього забезпечення і про виплачені суми зробити відповідні записи в грошовому атестаті, зразок якого наведено у додатку до цієї Інструкції.
За загальним правилом будь-яке прийняття на публічну службу, її проходження, звільнення особи та всі правовідносини, що виникають в результаті проходження публічної служби мають бути обґрунтованими відповідно до Кодексу законів про працю України.
При цьому, суд погоджується із посилання позивача на відсутність буд-якого нормативно-правового акту, який регулює питання порушення правил розрахунку при звільненні осіб з органів внутрішніх справ, в даному випадку в частині не виплати грошового забезпечення та компенсації за невикористану відпустку та настання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні.
Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений строк виплатити не оспорювану нею суму.
Статтею 117 Кодексу законів про працю України встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Суд зазначає, що позивачем не вірно розраховано суму середньої заробітної плати що підлягає стягненню за червень – вересень 2009 року, а тому дана позовна вимога підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
В матеріалах справи міститься копія Довідки про доходи від 06 жовтня 2009 року № 122 відповідно до якої, позивачу виплачувалась заробітна плата за січень - травень 2009 року, а відповідно за червень – вересень 2009 року позивачу заробітна плата не нараховувалась.
Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи із виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов’язана відповідна виплата.
Згідно з пунктом 4 вказаного порядку при обчисленні середньої заробітної плати за два останні місяці не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов’язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження, тощо) та допомога у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю.
Таким чином, керуючись приписами вищезазначеного Порядку обчислення середньої заробітної плати, судом встановлено, що середня заробітна плата позивача складає 2372, 22 грн., яка розрахована виходячи з формули «заробітна плата за 2 останні місяці виплати / 2».
Крім цього, суд частково не погоджується вимогою позивача щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні починаючи з 28 вересня 2009 року і по день набрання чинності рішення суду за результатами розгляду вказаної позовної заяви, оскільки, по-перше: позивача звільнено з посади Наказом Головного Управління МВС України в місті Києві від 28 вересня 2009 року № 906 о/с з 30 вересня 2011 року, тому необґрунтованою є посилання на 28 вересня 2011 року, що є днем винесення наказу про звільнення, а не днем фактичного звільнення позивача; по-друге на думку суду є передчасною вимога позивача про стягнення середнього заробітку по день набрання чинності рішення суду за результатами розгляду вказаної позовної заяви.
Відповідно до статті 83 Кодексу законів про працю України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.
Щодо вимоги позивача про виплату компенсації за невикористану відпустку у 2009 році, суд вважає її обгрунтованою, оскільки відповідачем не надано доказів на підтвердження відсутності невикористаних днів відпустки за 2009 рік, тому позивач має право на отримання грошової компенсації за невикористану відпустку.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що в частині розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації за невикористану відпустку, суд не може перебирати на себе функцію здійснення розрахунку та нарахування вищевказаних сум, замість органу, на який покладено такі повноваження.
Згідно з частин 1 та 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем по справі не виконано поклдаений на нього обовязок доказування.
Згідно із частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає, що ОСОБА_1 доведено протиправнітсь оскаржуваних дій, а тому з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоовленню, з огляду на передчасність та необґрунтованість вимоги щодо стягнення середнього заробітку по день набрання рішення законної сили та невірне зазначення дати звільнення.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 –163, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного бюджету в сообі Дніпровського районного управління головного управління МВС України в місті Києві на користь ОСОБА_1 не виплачене грошове утримання за червень - вересень 2009 року у розмірі 9488, 90 грн. (дев’ять тисяч чотириста вісімдесят вісім гривень дев’яносто копійок).
3. Зобов'язати Дніпровське районне управління головного управління МВС України в місті Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку у 2009 році.
4. Зобов'язати Дніпровське районне управління головного управління МВС України в місті Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні починаючи з 30 вересня 2009 року по 22 грудня 2011 року.
5. В решті вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Шарпакова В.В.