ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
23 грудня 2011 року 14:18 № 2а-18011/11/2670
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шарпакова В.В., при секретарі судового засідання Висоцькій Ю.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Державної виконавчої служби міста Києва
Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м.Києва
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії
На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 23 грудня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
14 лютого 2011 року (відповідно до відмітки вхідної кореспонденції) ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві (далі по тексту – відповідач - 1), Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва (далі по тексту – відповідач - 2) в якому просив:
- визнати протиправними дії Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві та Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва щодо закінчення виконавчого провадження ВП № 22542180 з перерахунку наукової пенсії та виплату заборгованості відповідно до рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 січня 2009 року № 15/152;
- зобов’язати Державну виконавчу службу Головного управління юстиції у м. Києві та Управління Пенсійного фонду України Дніпровському районі м. Києва відновити виконавче провадження ВП № 22542180;
- зобов’язати Державну виконавчу службу Головного управління юстиції у м. Києві та Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва провести перерахунок та виплату заборгованості наукової пенсії відповідно до статей 45-46 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”;
- зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва повести перерахунок ОСОБА_1 наукової пенсії відповідно до статей 45-46 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”;
- зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва провести перерахунок ОСОБА_1 наукової пенсії відповідно до рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 січня 2009 року № 15/152 та статей 45-46 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2007 рік;
- зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини пенсії у зв’язку з порушенням строків виплати відповідно до статті 46 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 30 березня 2011 року відкрито провадження у справі.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 14 листопада 2011 року адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва про визнання дій неправомірним та зобов’язання вчинити дії передано за підсудністю до Окружного адміністративного суду міста Києва.
В результаті розподілу справи між суддями, автоматизованої системи документообігу Окружного адміністративного суду міста Києва справу № 2а-18011/11/2670 передано на розгляд судді Шарпаковій В.В.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 грудня 2011 року адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 13 грудня 2011 року, яке відкладалось на 22 грудня 2011 року.
У судовому засіданні виникло питання про роз’єднання справи, у зв’язку з неоднорідністю позовних вимог, яка призводить до затягування вирішення справи у розумні строки, відсутність можливості здійснювати захист прав у однорідний спосіб у зв’язку з різними діями та адміністративними заходами відповідачів щодо позивача.
Позивач та представники відповідачів не заперечували проти роз’єднання адміністративної справи № 2а-18011/11/2670 у два провадження з метою прискорення розгляду справи.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 грудня 2011 року роз’єднано для окремого розгляду в різні провадження позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва та до Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві викладені у позовній заяві у справі № 2а-18011/11/2670.
Справі за позовом ОСОБА_1 до Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва про визнання протиправними дій Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві та Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва щодо закінчення виконавчого провадження ВП № 22542180 з перерахунку наукової пенсії та виплату заборгованості відповідно до рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 січня 2009 року № 15/152; зобов’язання відповідачів відновити виконавче провадження ВП № 22542180 провести перерахунок та виплату заборгованості наукової пенсії відповідно до статей 45-46 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” присвоєно № 2а-18011/11/2670.
Розгляд адміністративної справи № 2а-18011/11/2670 призначено у судове засіданні на 23 грудня 2011 року.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва про зобов’язання повести перерахунок ОСОБА_1 наукової пенсії відповідно до статей 45-46 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”; провести перерахунок ОСОБА_1 наукової пенсії відповідно до рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 січня 2009 року № 15/152 та статей 45-46 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2007 рік; нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини пенсії у зв’язку з порушенням строків виплати відповідно до статті 46 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”відповідно до статті 15 Кодексу адміністративного судочинства України та Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого Рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, - направлено для реєстрації та автоматичного розподілу між суддями на загальних підставах.
У судовому засіданні 23 грудня 2011 року позивач підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.
В обґрунтування позовних вимог послався на статтю 6 Закону України «Про виконавче провадження»від 21 квітня 1999 року № 606-IX, якою встановлені гарантії прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні та зазначив, що постанова про закінчення виконавчого провадження від 27 січня 2011 року є незаконною та підлягає скасуванню.
У судовому зсіданні 23 грудня 2011 року представник Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві адміністративний позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні. Мотивуючи заперечення послався на пункт 8 частину 1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-IX, яким встановлено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення, згідно з виконавчим документом.
Представник Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва проти позову також заперечував, в обґрунтування зазначив, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2009 року у справі № 15/152 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва про перерахунок наукової пенсії адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано дії Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва щодо відмови у зарахуванні періоду праці з 01 червня 1991 року по 01 липня 1996 року для належного обчислення пенсії як науковому працівнику протиправними та зобов’язано Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 як науковому працівнику з 24 квітня 2006 року з урахуванням періоду праці з 01 червень 1991 року по 01 липня 1996 року, який повинен враховуватись при обчисленні наукової пенсії. Зазначене рішення виконано відповідачем, проведено перерахунок наукової пенсії та виплачено 39 784, 51 грн. відповідно до розпорядження Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва від 18 травня 2009 року.
Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення позивача та представників відповідачів, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2009 року у справі № 15/152 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва про перерахунок наукової пенсії, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано дії Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва щодо відмови у зарахуванні періоду праці з 01 червня 1991 року по 01 липня 1996 року для належного обчислення пенсії як науковому працівнику протиправними та зобов’язано Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 як науковому працівнику з 24 квітня 2006 року з урахуванням періоду праці з 01 червня 1991 року по 01 липня 1996 року, який повинен враховуватись при обчисленні наукової пенсії.
20 жовтня 2010 року Окружним адміністративним судом міста Києва видано виконавчий лист у справі № 15/152 для пред’явлення виконавчого документа до виконання.
Позивачем 25 жовтня 2010 року подано заяву до Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві про прийняття до виконання виконавчого листа, яка зареєстрована за № 5745/05-18/8.
На підставі заяви позивача від 25 жовтня 2010 року та виконавчого листа, державним виконавцем Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 28 жовтня 2010 року № 22542180 (копія постанови міститься в матеріалах справи).
27 січня 2011 року державним виконавцем Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв’язку з виконанням рішення суду.
Не погоджуючись із таким рішенням Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві позивач просить суд скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 27 січня 2011 року з підстав її не обґрунтованості.
Ознайомившись із матеріалам справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, суд дійшов наступних висновків.
Статтею 1 Закону України «Про державну виконавчу службу» від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР (далі по тексту – Закон № 202/98-ВР) встановлено, що завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.
Відповідно до статті 2 цього ж Закону правову основу діяльності державної виконавчої служби становлять Конституція України, цей Закон, інші закони та нормативно-правові акти, що прийняті на їх виконання.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про виконавче провадження»від 21 квітня 1999 року № 606-IX визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Статтею 25 цього Закону встановлено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
На вимогу суду, відповідачем додано до матеріалів справи копії документів виконавчого провадження № 22542180, з аналізу яких вбачається, що державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві в порядку статті 25 Закону України «Про виконавче провадження»на підставі заяви стягувача (ОСОБА_1) 28 жовтня 2010 року відкрито виконавче провадження та направлено копії постанови із супровідним листом сторонам.
При цьому, запропоновано боржнику (Управлінню Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва) добровільно в семиденний строк з дня отримання копії постанови виконати рішення суду.
Представником Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва зазначено, що листом від 24 січня 2011 року № 1068/08 головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої Головного управління юстиції у місті Києві повідомлено, що рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2009 року у справі № 15/152 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва про перерахунок наукової пенсії виконано.
В матеріалах справи міститься копія зазначеного листа та розпорядження Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва від 18 травня 2009 року, відповідно до яких здійснено перерахунок пенсії, як науковому працівнику, ОСОБА_1, розмір пенсії розраховано з урахуванням періоду роботи з 01 червня 1991 року по 01 липня 1996 року в малому державному підприємстві «Интерпоиск», зарахованого до наукового стажу.
Також, листом Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва від 24 січня 2011 року № 1068/08 повідомлено, що на виконання постанови суду, у червні 2009 року громадянину ОСОБА_1 виплачено 44011, 08 грн. (в т.ч. 4226, 57 грн. – розмір пенсії за червень 2009 року, 39784, 51 грн. – різницю в сумі, що виникла у зв’язку з виконанням рішення суду).
Статтею 49 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено підстави закриття виконавчого провадження, однією з яких визначено фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Лист Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва від 24 січня 2011 року № 1068/08, за підписом начальника Управління, та копія розпорядження Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва від 18 травня 2009 року на думку суду є достатнім доказом фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, а отже і законною підставою для закінчення виконавчого провадження.
При цьому, суд зазначає, що статтею 49 Закону України «Про виконавче провадження»не визначено порядок звернення до виконавчої служби із листами про фактичне виконання рішення суду, а тому, суд вважає в даному випаду припустимим звернення Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва із листом від 24 січня 2011 року № 1068/08, а посилання позивача на незаконність постанови про закінчення виконавчого провадження від 27 грудня 2011 року – необґрунтованим.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, суб`єкт владних повноважень повинен діяти керуючись принципом законності, який встановлений Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України.
За таких обставин, враховуючи надані сторонами пояснення та докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, у зв’язку з їх необґрунтованістю.
У відповідності до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно із частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Оцінивши докази, які є у справі, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позивачем не доведено наявності порушення його прав, свобод та інтересів, а тому з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем по справі доведено правомірність оскаржуваної постанови, чим виконано покладений на суб’єкта владних повноважень обов’язок доказування.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.
Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Шарпакова В.В.