ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
19 грудня 2011 року 12:30 № 2а-14333/11/2670
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шарпакова В.В., при секретарі судового засідання Висоцькій Ю.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Громадської організації "Сила Києва"
до
третя особа Київської міської ради
Київська міська державна адміністрація
про визнання незаконним та скасування рішення № 7/4819 від 09.09.2010
На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 19 грудня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Громадська організація “Сила Києва” (далі по тексту - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Київської міської ради (далі по тексту - відповідач) про визнання незаконним та скасування рішення відповідача № 7/4819 від 09 вересня 2010 року та дострокове припинення повноважень Київського міського голови.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 березня 2011 року позовну заяву повернуто позивачу.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2011 року апеляційну скаргу Громадської організації “Сила Києва” задоволено. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 березня 2011 року скасовано. Справу направлено для продовження розгляду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 жовтня 2011 року справу № 2а-14333/11/2670 прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні 01 листопада 2011 року, яке відкладалось на 10 листопада 2011 року, у зв’язку з неявкою представника позивача.
У судовому засіданні 10 листопада 2011 року представником відповідача заявлено клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Київську міську державну адміністрацію.
У судовому засіданні 01 грудня 2011 року представник відповідача підтримав заявлене раніше клопотання про залучення в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Київську міську державну адміністрацію.
Представник позивача підтримав заявлене клопотання.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 грудня 2011 року залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Київську міську державну адміністрацію, розгялд справи відклдаено на 19 грудня 2011 року.
У судовому засіданні 19 грудня 2011 року представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд задовольнити їх в повному обсязі. В обґрунтування заявлених вимог представник позивача послався на Рішення Конституційного Суду України від 13 липня 2001 року № 11-рп/2001 у справі за конституційним поданням народних депутатів України щодо офіційного тлумачення термінів «район»та «район у місті», які застосовуються в пункті 29 частини першої статті 85, частині п’ятій статті 140 Конституції України, і поняття «організація управління районами в містах», яке вживається в частині п’ятій статті 140 Конституції України та в частині першій статті 11 Закону України «Про столицю України – місто-герой Київ», а також щодо офіційного тлумачення положень пункту 13 частини першої статті 92 Конституції України, пункту 41 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» стосовно повноваження міських рад самостійно вирішувати питання утворення і ліквідації районів у місті (справа про адміністративно територіальний устрій) (Справа N 1-39/2001) викладений в наступній редакції: під поняттям організація управління районами в містах , що міститься в частині п’ятій статті 140 Конституції України, в системному зв’язку з її статтями 142, 143 треба розуміти повноваження міських рад як органів місцевого самоврядування в містах з районним поділом приймати рішення щодо: матеріально-фінансового та організаційного забезпечення здійснення місцевого самоврядування в районах міста; утворення чи не утворення в місті районних рад та в разі їх утворення визначення обсягу і меж повноважень районних рад; адміністративно-територіального устрою та з інших питань у межах і порядку, визначених Конституцією та законами України.
Крім цього, як підставу щодо задоволення позовних вимог представники позивача зазначають встановлення рішенням Конституційного Суду України від 13 липня 2001 року № 11-рп/2001 повноважень Київської міської ради щодо утворення чи не утворення районних у місті рад. Тому, враховуючи, що припинення шляхом ліквідації районних у місті Києві рад не передбачено вищезазначеним рішенням Конституційного Суду України та статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», яка передбачає виключну компетенцію міської ради, на думку позивача адміністративний позов підлягає задоволенню.
Представник відповідача позов не визнав, з посиланням на безпідставність позовних вимог просив суд відмовити у їх задоволенні. Як підстава для відмови у задоволенні позовних вимог зазначив, що статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Тобто, позивачем не надано належних обґрунтувань наявності порушення його прав чи інтересів у сфері публічно-правових відносин.
Крім цього, зазначено, що Київська міська рада не порушувала права позивача обирати і бути обраним, оскільки не чинила жодних перешкод позивачу у здійсненні його конституційних прав.
Представник третьої особи - Київської міської державної адміністрації підтримала заперечення представника відповідача та зазначила, що оскаржуване рішення Київської міської ради №7/4819 від 09 вересня 2010 року прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, тому скасуванню не підлягає.
Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення представників сторін , всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Київської міської ради від 09 вересня 2010 року № 7/4819 «Про питання організації управління районами в місті Києві» не утворювати районні у місті Києві ради та припинити з 31 жовтня 2010 року шляхом ліквідації районні в місті Києві ради, а саме: - Голосіївську районну у місті Києві раду; Дарницьку районну у місті Києві раду; Деснянську районну у місті Києві раду; Дніпровську районну у місті Києві раду; Оболонську районну у місті Києві раду; Печерську районну у місті Києві раду; Подільську районну у місті Києві раду; Святошинську районну у місті Києві раду; Солом’янську районну у місті Києві раду; Шевченківську районну у місті Києві раду.
При цьому, пунктом 4 зазначеного рішення припинено з 31 жовтня 2010 року шляхом ліквідації виконавчих органів районних в місті Києві рад: Голосіївську районну у місті Києві державну адміністрацію; Дарницьку районну у місті Києві державну адміністрацію; Деснянську районну у місті Києві державну адміністрацію; Дніпровську районну у місті Києві державну адміністрацію; Оболонську районну у місті Києві державну адміністрацію; Печерську районну у місті Києві державну адміністрацію; Подільську районну у місті Києві державну адміністрацію; Святошинську районну у місті Києві раду; Солом’янську районну у місті Києві державну адміністрацію; Шевченківську районну у місті Києві державну адміністрацію.
На думку позивача, зазначене рішення, з огляду на те, що припинення шляхом ліквідації районних у місті Києві рад не передбачено Рішенням Конституційного Суду України від 13 липня 2001 року № 11-рп/2001 у справі за конституційним поданням народних депутатів України щодо офіційного тлумачення термінів «район»та «район у місті», є протиправним та підлягає скасуванню.
Ознайомившись із матеріалам справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, суд не вбачає підстав задоволення позову з огляду на наступне.
Статтею 140 Конституції України встановлено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Відповідно до статтей 143-144 Конституції України органам місцевого самоврядування можуть надаватися законом окремі повноваження органів виконавчої влади. Держава фінансує здійснення цих повноважень у повному обсязі за рахунок коштів Державного бюджету України або шляхом віднесення до місцевого бюджету у встановленому законом порядку окремих загальнодержавних податків, передає органам місцевого самоврядування відповідні об'єкти державної власності.
Органи місцевого самоврядування з питань здійснення ними повноважень органів виконавчої влади підконтрольні відповідним органам виконавчої влади.
Органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.
Відповідно до статті 10 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні»ради - представницькі органи місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Статтею 133 Конституції України містам Київ та Севастополь встановлено спеціальний статус, який визначається законами України.
Відповідно до статті 6 Закону України від 15 січня 1999 року № 401-IX «Про столицю України - місто-герой Київ» місцеве самоврядування у місті Києві здійснюється територіальною громадою міста як безпосередньо, так і через Київську міську раду, районні в місті ради (у разі їх утворення) та їх виконавчі органи.
Статтею 7 цього Закону встановлено, що рішення територіальної громади міста Києва або Київської міської ради щодо утворення (неутворення) районних рад повинні бути прийняті до дня чергових виборів (в редакції Закону зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ" щодо порядку утворення районних рад» від 07 вересня 2010 року № 2500-VI, яка діє з 09 вересня 2010 року, з моменту опублікування).
Враховуючи вищезазначене, судом встановлено, що Київською міською радою положень статті 7 Закону України від 15 січня 1999 року № 401-IX «Про столицю України - місто-герой Київ»порушено не було, а отже і твердження позивача щодо вчинення відповідачем перешкод у здійсненні його конституційних прав є необґрунтованим та безпідставним.
Суд критично відноситься до твердження позивача, щодо відсутності повноважень Київської міської ради щодо припинення шляхом ліквідації районних у місті Києві рад з посиланням на Рішення Конституційного Суду України від 13 липня 2001 року № 11-рп/2001 та зазначає наступне.
Згідно зі статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі, на виконання делегованих повноважень.
У судовому засіданні представник відповідача заявив, що оскаржуване рішення Київської міської ради є не перешкодою для позивача у здійснені його конституційних прав обирати та бути обраним, а тому рішення Київської міської ради № 7/4819 від 09 вересня 2010 року не підлягає скасуванню.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Із системного аналізу статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу чи інтерес, про захист яких вона просить і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.
Водночас, згідно статті 104 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
Згідно частиною 2 статтею 171 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
Тобто, позивачем не надано належних обґрунтувань наявності порушення його прав чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, доказів на підтвердження неможливості реалізації конституційних прав обирати та бути обраним, що на думку суду є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в частині скасування рішення Київської міської ради № 7/4819 від 09 вересня 2010 року.
Крім цього, позивач просить суд достроково припинити повноваження Київського міського голови Леоніда Черновецького, оскільки оскаржуване рішення підписане саме ним.
Суд, також, не погоджується із таким твердженням позивача з огляду на наступне.
Частиною 1 статті 79 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено вичерпний перелік підстави для дострокового припинення повноважень Київського міського голови, зокрема: 1) його звернення з особистою заявою до відповідної ради про складення ним повноважень голови; 2) припинення його громадянства; 3) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього; 4) порушення ним вимог щодо обмеження сумісності його діяльності з іншою роботою (діяльністю), встановлених цим Законом; 5) визнання його судом недієздатним, безвісно відсутнім або оголошення таким, що помер; 6) його смерті.
При цьому, частинами 2 та 3 статті 79 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні»встановлено, що повноваження сільського, селищного, міського голови можуть бути також достроково припинені, якщо він порушує Конституцію або закони України, права і свободи громадян, не забезпечує здійснення наданих йому повноважень та можуть бути припинені достроково за рішенням місцевого референдуму або за рішенням відповідної ради, прийнятим шляхом таємного голосування не менш як двома третинами голосів депутатів від загального складу ради. Порядок проведення місцевого референдуму щодо дострокового припинення повноважень сільського, селищного, міського голови визначається законом про місцеві референдуми.
Рішення про проведення місцевого референдуму щодо дострокового припинення повноважень сільського, селищного, міського голови приймається сільською, селищною, міською радою як за власною ініціативою, так і на вимогу не менш як однієї десятої частини громадян, що проживають на відповідній території і мають право голосу.
За наявності рішень суду про визнання розпоряджень чи дій сільського, селищного, міського голови незаконними, висновків відповідного комітету Верховної Ради Верховна Рада України може призначити позачергові вибори сільського, селищного, міського голови. Питання про призначення Верховною Радою України позачергових виборів сільського, селищного, міського голови може порушуватись перед Верховною Радою України відповідною сільською, селищною, міською радою, головою обласної, Київської, Севастопольської міської державної адміністрації (частина 5 статті 79 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні»)
Представниками позивача у судових засіданнях не надано суду рішень про дострокове припинення повноважень Київського міського голови, та не наведено жодних з вищезазначених підстав для дострокового припинення його повноважень, а тому позовна заява в цій частині не підлягає задоволенню з підстав необґрунтованості.
Оцінивши докази, які є у справі, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позивачем не доведено наявності порушення його прав, свобод та інтересів , а тому з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Громадської організації “Сила Києва” не підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем доведено правомірність оскаржуваного рішення, чим виконано обов’язок доказування, покладений на нього Кодексом адміністративного судочинства України.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. У задоволенні адміністративного позову Громадській організації “Сила Києва” відмовити в повному обсязі.
Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Шарпакова В.В.