ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
26 грудня 2011 року № 2а-15738/11/2670
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шарпакова В.В. розглянувши адміністративну справу в порядку письмового провадження
за позовом Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м.Києва
до Державного підприємства "Український науково-дослідний проектний інститут будівельних матеріалів та виробів "НДІБМВ"
про стягнення заборгованості у розмірі 22 391,53грн.
На підставі частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, судом розглянуто справу у письмовому провадженні.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі міста Києва (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Українського науково-дослідного проектного інституту будівельних матеріалів та виробів “НДІБМВ”(далі по тексту - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 22 391, 53 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києа від 02 листопада 2011 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-15738/11/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 24 листопада 2011 року, яке відкладалось на 08 грудня 2011 року та на 20 грудня 2011 року у зв’язку з необхідністю отримання додаткових доказів по справі.
У судовому засіданні 20 грудня 2011 року представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач має заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату пенсій, призначених згідно Закону України “Про наукову та науково-технічну діяльність”від 13 грудня 1991 року № 1977-XII (далі по тексту – Закон № 1977-XII) і сумою пенсій, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів за період з 01 вересня 2010 року по 03 лютого 2011 року у розмірі 94 314, 39 грн.
Представник відповідача проти позову заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позовної заяви в повному обсязі. В обґрунтування заперечень представником відповідача зазначено, що Український науково-дослідний проектний інститут будівельних матеріалів та виробів “НДІБМВ”не відноситься до небюджетних установ, а Порядок фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації згідно із Законом України “Про наукову і науково технічну діяльність”та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24 березня 2004 року № 372 (далі по тексту – Порядок № 372) визначає процедуру фінансування різннці між сумою пенсій виключно для наукових працівників небюджетних державних підприємств та установ.
Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
Державне підприємство “Український науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут будівельних матеріалів та виробів “НДІБМВ” перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Подільському районі міста Києва як платник страхових внесків відповідно до статті 14 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.
Згідно з частиною 1 статті 24 Закону № 1977-XII держава встановлює для наукових (науково-педагогічних) працівників, які мають необхідний стаж наукової роботи, пенсії на рівні, що забезпечує престижність наукової праці та стимулює систематичне оновлення наукових кадрів.
Частиною 2 статті 24 Закону № 1977-XII встановлено, що пенсія науковому (науково-педагогічному) працівнику призначається при досягненні пенсійного віку:
- чоловікам - за наявності стажу роботи не менше 25 років, у тому числі стажу наукової роботи не менше 20 років;
- жінкам - за наявності стажу роботи не менше 20 років, у тому числі стажу наукової роботи не менше 15 років.
Відповідно до вимог статті 24 Закону № 1977-XII різниця між сумою пенсії, призначеної за цим Законом, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується: для наукових (науково-педагогічних) працівників державних бюджетних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів державного бюджету; для наукових (науково-педагогічних) працівників інших державних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів державного бюджету в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому за рахунок коштів державного бюджету науковим (науково-педагогічним) працівникам оплачується з розрахунку на одну особу 50 відсотків різниці пенсії, призначеної за цим Законом; для наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів.
Таким чином, за рахунок державного бюджету фінансується різниця між сумою пенсії, призначеної за цим Законом, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів для наукових працівників відповідних наукових установ, які фінансуються за рахунок державного бюджету. У випадку роботи наукового працівника на державному підприємстві, яке не фінансується з державного бюджету, то така різниця має фінансуватися на 50 відсотків з держбюджету та на 50 відсотків за рахунок такого підприємства (не бюджетної наукової установи).
Нормативно-правовим актом, який регулює порядок фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації згідно із Законом України “Про наукову і науково-технічну діяльність”, та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, є постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації згідно із Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність", та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи”(далі –Поядок № 372).
Так, відповідно Порядок № 372 визначає механізм фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації згідно із Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність", та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи (далі - різниця у розмірі пенсії).
Таким чином, даний Порядок визначає процедуру фінансування різниці між сумою пенсій виключно для наукових працівників небюджетних державних підприємств та установ.
Управлінням Пенсійного фонду України в Подільському районі міста Києва, згідно направлених повідомлень відповідачу, було визначено до сплати різницю між сумою пенсії, призначеної науковим працівникам на період з 01 лютого 2011 року по 30 квітня 2011 року у розмірі 22 391, 53 грн., за Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність" та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів.
В матеріалах справи міститься копія супровідного листа № 2/21-09/10295 від 14 липня 2010 року, наданого Міністерством регіонального розвитку та будівництва України, у відповідності до якого, було надано розрахунок відсотка відшкодування різниці пенсій науковим співробітникам Українського науково –дослідного і проектно –конструкторського інституту будівельних матеріалів та виробів “НДІ БМВ”, погоджений директором позивача та заступником Міністра регіонального розвитку та будівництва України.
За змістом зазначеної довідки визначено перелік працівників відповідача, дати з якої та по яку дані працівники працювали у відповідача, та середню частку фінансування підприємства з бюджету за час роботи кожного конкретного працівника.
Позивачем зазначені дані не спростовувалися у судовому засіданні.
Таким чином, судом встановлено, що на час розгляду справи та подання позову відповідач не відноситься до не бюджетних установ; конкретний список працівників відповідача, яким було виплачено пенсії, щодо компенсації яких заявлено позовні вимоги; працівники відповідача, щодо пенсій яких заявлено позовні вимоги набули наукового стажу, на підставі якого було призначено пенсію, під час роботи у відповідача (згідно наданого позивачем розрахунку); всі працівники відповідача станом на дату подання позову були звільнені (згідно наданого позивачем розрахунку).
На підставі викладених даних, відповідачем надано розрахунок суми компенсацій різниці пенсій наукових співробітників відповідача за період з 01 лютого 2011 року по 30 квітня 2011 року, розрахований з урахуванням вищезазначеної частки бюджетного фінансування.
Згідно наданого відповідачем розрахунку, копія якого міститься в матеріалах справи, Українському науково-дослідному проектному інституту будівельних матеріалів та виробів “НДІБМВ” до сплати суми компенсації різниці пенсій наукових співробітників з 01 лютого 2011 року по 30 квітня 2011 року належало 14 214, 42 грн.
У судовому засіданні 24 листопада 2011 року представником відповідача зазначено, що суму компенсації різниці пенсій наукових співробітників у розмірі 14 214, 42 грн. сплачено, та на підтвердження представником відповідача додані до матеріалів справи завірені належним чином копії платіжних доручень №227 від 4 травня 2011 року на суму 8731,01 грн.; № 166 від 30 березня 2011 року на суму 2608,19 грн.; № 189 від 07 квітня 2011 року на суму 20,73 грн.; № 80 від 11 лютого 2011 року на суму 7014,08 грн. та № 107 від 28 лютого 2011 року на суму 4083,43 грн.
Згідно вищезазначених платіжних доручень, відповідачем було перераховано позивачу 22 457, 44 грн. з призначенням платежу в даних платіжних дорученнях: “Згідно пост. КМУ № 372 від 24 березня 2004 року різниця між науковою пенсією та звичайною”.
Таким чином, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд вважає позовну заяву неогрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно із частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. У задоволенні позову Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі міста Києва відмовити.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Шарпакова В.В.