ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
29 листопада 2011 року 11:20 № 2а-13128/11/2670
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шарпакова В.В., при секретарі судового засідання Висоцькій Ю.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Управління Служби безпеки України в м.Києві
про визнання незаконними та скасування дисциплінарних стягнень
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
ОСОБА_1 (далі по тексу - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Управління Служби безпеки України (далі по тексту - відповідач) та просить суд визнати незаконним та скасувати накладене на позивача 27 травня 2011 року дисциплінарне стягнення – зауваження; визнати незаконним та скасувати накладене на позивача 03 червня 2011 року дисциплінарне стягнення –зауваження; скасувати наказ начальника Управління Служби безпеки України в місті Києві № 268/ДСК від 03 червня 2011 року про накладання на позивача дисциплінарного стягнення; визнати незаконною бездіяльність службових осіб Управління Служби безпеки України у м. Києві під час розгляду рапортів від 11 травня 2011 року та 19 травня 2011 року щодо можливості подальшого проходження військової служби на іншій посаді; визнати незаконними рішення начальника Управління Служби безпеки України у м. Києві щодо відмови у скасуванні накладених на позивача стягнень та наказу начальника Управління Служби безпеки України № 268/ДСК від 03 червня 2011 року, рішення щодо відмови у наданні копій рапорту начальника відділу та наказу т.в.о. начальника Управління Служби безпеки України про накладення дисциплінарних стягнень; рішення щодо не проведення службового розслідування за фактом неналежного розгляду рапортів від 11 травня 2011 року та 19 травня 2011 року щодо можливості подальшого проходження військової служби на іншій посаді.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 вересня 2011 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні на 13 жовтня 2011 року, яке відкладалось на 18 жовтня 2011 року та на 19 жовтня 2011 року для отримання додаткових доказів по справі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 жовтня 2011 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 08 листопада 2011 року, яке відкладалось на 14 листопада 2011 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києві від 14 листопада 2011 року викликано в якості свідків у судове засідання, яке призначено на 29 листопада ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5.
У судовому засіданні 29 листопада 2011 року допитано свідка - ОСОБА_2, співробітницю Управління роботи з особовим складом Служби безпеки України, інші викликані свідки у судове засідання не з’явилися.
Позивач підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ним будь-яких дисциплінарних поршень вчинено не було, а тому на думку позивача стягнення накладені на нього незаконно та лише через неприязне відношення, що склалось через подання рапортів про переведення до іншого підрозділу.
При цьому, позивач послався на вимоги пункту 91 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року N 551-XIV, в частині заборони накладення за одне правопорушення кілька дисциплінарних стягнень або поєднувати одне стягнення з іншим, як на підставу незаконності оскаржуваних наказів, з огляду на застосування до нього двох стягнень за одне і те саме порушення.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, з посиланням на безпідставність позовних вимог просив суд відмовити у їх задоволенні. Мотивуючи заперечення, зазначив, що наказом Управління служби безпеки України в місті Києві від 03 червня 2011 року № 268/ДСК «Про накладання дисциплінарного стягнення на майора ОСОБА_1О.»на позивача накладено дисциплінарне стягнення в порядку та строки встановлені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, якій в даному випадку регулює спірні правовідносини як спеціальний Закон.
Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 з листопада 2003 року проходив військову службу в Управлінні Служби безпеки України в місті Києві на посаді старшого оперуповноваженого 1 сектора 1 відділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Управління.
Наказом Управління Служби безпеки України в місті Києві від 03 червня 2011 року № 268/ДСК «Про накладення дисциплінарного стягнення на майора ОСОБА_1.», на підставі рапорту Начальник 1 відділу ГВ «К»УСБ України у м. Києві полковника Білоуса О. П. від 27 травня 2011 року, за недбале ставлення до виконання службових обов’язків, яке виразилось у ігноруванні й невиконанні вказівок керівництва відділу з підготовки контрольних документів до ЦУ СБ України, відповідно до статті 45 та пункту «а» статті 68 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України зроблено зауваження ОСОБА_1, вирішено з наказом ознайомити особовий склад Управління в частині, що стосується (копія наказу міститься в матеріалах справи).
Представник відповідача зазначив, що 25 травня 2011 року особовий склад 1 відділу ГВ БКОЗ Управління брав участь в оперативно-службових заходах по реалізації матеріалів щодо отримання хабара.
На виконання вимог керівництва СБ України та УСБУ у м. Києві, начальником 1 відділу ГВ БКОЗ Білоусом О.П. ОСОБА_1 було надано вказівку щодо термінової підготовки спецповідомлення на адресу ГУ БКОЗ та ДІАЗ СБ України, з метою своєчасного інформування керівництва Служби про затримання.
В матеріалах справи містяться пояснення начальника 1 відділу ГВ «К» УСБ України у місті Києві підполковника Білоуса О.П. від 07 листопада 2011 року, в яких зазначено, що підготовка вказаних вище документів на адресу керівництва СБ України здійснювалась ОСОБА_1 постійно та завжди при проведенні відділом такого роду заходів впродовж поточного року.
Позивачем вищезазначене твердження у судовому засіданні не спростовано.
Також, начальником 1 відділу ГВ «К» УСБ України у місті Києві підполковником Білоусом О.П. зазначено, що прибувши по закінченню робочого дня, після реалізації матеріалів, до УСБУ у м. Києві, встановлено, що інформування на адресу керівництва СБ України ОСОБА_1 виконано не було, на робочому місці позивач був відсутній, на численні телефонні дзвінки керівництва відділу не відповідав, тому наступного дня (27 травня 2011 року) за неналежне ставлення до виконання своїх функціональних обов’язків та низьку виконавську дисципліну, що виразилось у ігноруванні й невиконанні вказівок керівництва відділу з підготовки телеграми адресу керівництва СБ України, відповідно до пункту «а» статті 68 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, в присутності керівництва відділу, ОСОБА_1 було оголошено зауваження, суть вказаного дисциплінарного проступку доведено.
Позивач у судовому засіданні зазначив, що 26 травня 2011 року близько 15:00 год. в телефонному режимі йому стало відомо про необхідність підготовки спецпроекту для направлення керівництву СБ України, проект якого зберігався в електронному вигляді на жорсткому диску.
З пояснень позивача вбачається, що він не спростовує покладання на нього обов’язку термінової підготовки спецповідомлення на адресу ГУ БКОЗ та ДІАЗ СБ України, з метою своєчасного інформування керівництва Служби про затримання, не спростовує підготовку іншим працівником спецпроекту впродовж 25 травня 2011 року, про що зазначено в поясненнях начальника 1 відділу ГВ «К»УСБ України у місті Києві підполковника Білоусом О.П. та не спростовує, що станом на 25 травня 2011 року роздрукованого спецпроекту надано начальнику не було.
Відповідно до пункту 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Зауваження, як вид дисциплінарного стягнення, може бути накладено на сержантів (старшин) військової служби, в разі вчинення дисциплінарного стягнення (пункт 50 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України).
При цьому, таким правом в силу підпункту «а»пункту 53 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України наділений командир відділення, а саме: робити зауваження, оголошувати догану та сувору догану.
Пунктами 83 та 84 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України встановлено, що на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
З системного аналізу вищезазначених норм вбачається, що командир відділення має право, в разі встановлення порушення дисципліни, накласти на винну особу дисциплінарне стягнення у вигляду зауваження без проведення службового розслідування, оскільки приписи Дисциплінарного статуту Збройних Сил України не визначають обов’язковим проведення службового розслідування.
Відповідно до пункту 87 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого.
Судом встановлено та підтверджено письмовими поясненнями начальника 1 відділу ГВ «К» УСБ України у місті Києві підполковника Білоуса О.П. від 07 листопада 2011 року та не спростовано представником відповідача, що про дисциплінарне правопорушення начальнику відділу стало відомо 25 травня 2011 року, вже 26 травня 2011 року зауваження в присутності позивача та керівництва відділу, ОСОБА_1 було оголошено, суть вказаного дисциплінарного проступку доведено, що було викладено у наказі Управління Служби безпеки України в місті Києві від 03 червня 2011 року № 268/ДСК «Про накладення дисциплінарного стягнення на майора ОСОБА_1.», у встановленому пунктом 87 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України порядку.
Посилання позивача на накладання відповідачем двічі дисциплінарного стягнення за одне правопорушення, в порушення вимог пункту 91 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, суд не бере до уваги, оскільки встановлено, що за недбале ставлення до виконання службових обов’язків, яке виразилось у ігноруванні й невиконанні вказівок керівництва відділу з підготовки контрольних документів до ЦУ СБ України позивачу 27 травня 2011 року оголошено зауваження, яке відображено у наказі Управління Служби безпеки України в місті Києві від 03 червня 2011 року № 268/ДСК «Про накладення дисциплінарного стягнення на майора ОСОБА_1.», тобто за одне правопорушення на позивача накладено одне дисциплінарне стягнення у вигляді зауваження.
Суд зазначає, що порушень порядку та строків накладання дисциплінарних стягнень, передбачених Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, з боку відповідача під час оголошення зауваження позивачу судом не встановлено, тому позовні вимоги щодо визнання незаконним та скасування накладеного 27 травня 2011 року дисциплінарного стягнення та скасування наказу Управління Служби безпеки України в місті Києві від 03 червня 2011 року № 268/ДСК «Про накладення дисциплінарного стягнення на майора ОСОБА_1.»не підлягають задоволенню з огляду на їх безпідставність та необґрунтованість.
Крім цього, позивач просить суд визнати незаконними рішення начальника Управління Служби безпеки України у м. Києві щодо відмови у скасуванні накладених на позивача стягнень та наказ начальника Управління Служби безпеки України в місті Києві № 268/ДСК від 03 червня 2011 року, рішення щодо відмови у наданні копій рапорту начальника відділу та наказу т.в.о. начальника Управління Служби безпеки України у місті Києві про накладення дисциплінарних стягнень.
В обґрунтування зазначеної позовної вимоги позивач посилається на порушення строків розгляду звернень (скарг) відповідачем.
Суд не погоджується із такими доводами позивача оскільки, в матеріалах справи містяться копія листа щодо розгляду скарги від 25 липня 2011 року № 51/17/Д-595/24, в якому повідомлено про продовження строку розгляду скарги до 45 днів, та копія відповіді на скаргу від 09 серпня 2011 року № 51/7/Д-488595/24, в якій позивача проінформовано про відсутність підстав для проведення службового розслідування та про можливість ознайомлення з матеріалами скарг та заяви у відділі кадрового забезпечення.
При цьому, відповідно до наданих відповідачем копій реєстраційно-контрольних карток, позивачем вищезазначені листи Управління Служби безпеки України в місті Києві отримані особисто 01 серпня 2011 року та 12 серпня 2011 року.
Щодо позовних вимог в частині визнання незаконною бездіяльність службових осіб Управління Служби безпеки України у м. Києві під час розгляду рапортів від 11 травня 2011 року та 19 травня 2011 року щодо можливості подальшого проходження військової служби на іншій посаді та щодо не проведення службового розслідування за фактом неналежного розгляду рапортів від 11 травня 2011 року та 19 травня 2011 року суд також вважає їх необґрунтованими з огляду на наступне.
Позивачем зазначено та не спростовано представником відповідача, що 11 травня 2011 року та 19 травня 2011 року позивач подавав рапорти на ім’я начальника Управління СБ України у м. Києві про розгляд питання щодо можливості проходження військової служби в іншому підрозділі Управління.
Відповідно до пункту 35 Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України, затвердженого Указом Президента України від 7 листопада 2001 року № 1053/2001 переміщення по службі осіб офіцерського складу, прапорщиків (мічманів) здійснюється на рівні посади: у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; у разі проведення заміни у місцевостях з установленими строками служби; для більш доцільного використання за фахом чи досвідом роботи; за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії; за сімейними обставинами - на особисте прохання; з меншим обсягом роботи, виходячи з професійних, ділових і моральних якостей, на підставі атестаційного висновку.
В матеріалах справи містяться копі рапортів позивача від 11 травня 2011 року та від 19 травня 2011 року, відповідно до яких ОСОБА_1 просить розглянути питання щодо можливості подальшого проходження військової служби в ОДС Управління СБ України у м. Києві на посаді провідного спеціаліста, при цьому позивач не зазначає будь якої причини бажаного переміщення по службі.
Тому, суд погоджується із твердженням відповідача, що в інших випадках військовослужбовець не наділений правом порушувати клопотання про обіймання іншої посади, ініціювання даного питання належить до виключної компетенції начальника військовослужбовця.
При цьому, відповідно до довідки начальника РСВ УСБУ у місті Києві від 25 листопада 2011 року та Переліку несекретних документів, які не підлягають реєстрації в УСБУ у м. Києві від 05 липня 2010 реєстр № 26350, затвердженого начальником УСБУ у м. Києві, не підлягають реєстрації рапорти (заяви) співробітників (працівників): про перехід на службу (роботу) в інший підрозділ, орган чи заклад СБ України; про звільнення.
У судовому засіданні 29 листопада 2011 року була допитана в якості свідка ОСОБА_2, співробітниця Управління роботи з особовим складом Служби безпеки України, яка підтвердила, що рапорт позивача від 11 травня 2011 року був повернутий йому, оскільки, не відповідав зразку та був оформлений не вірно.
Таким чином, безпідставними є позовні вимоги щодо визнання незаконною бездіяльність службових осіб Управління Служби безпеки України у м. Києві під час розгляду рапортів від 11 травня 2011 року та 19 травня 2011 року щодо можливості подальшого проходження військової служби на іншій посаді, оскільки крім вищезазначеного, в матеріалах справи містяться довідки Начальник РСВ Управління СБ України у місті Києві підполковника Притули Л. та помічника начальника Управління (по РОС) начальник відділу кадрового забезпечення підполковника Могилко Є., відповідно до яких у відділі кадрового забезпечення Управління СБ України у м. Києві та у режимно-секретному відділі Управління СБ України у м. Києві відсутній рапорт майора ОСОБА_1 про переведення до іншого підрозділу.
При цьому, з довідки начальника сектору спеціального оперативного обліку Управління СБ України у м. Києві підполковника Самойлова Ю. вбачається, що рапорт від 19 травня 2011 року було пред’явлено ОСОБА_1 для погодження начальником сектору забезпечення спеціального оперативного обліку Управління. Після здійснення на рапорті погоджувального запису, його було повернуто особисто майору ОСОБА_1 для подальшої доповіді по команді через керівництво ГВ БКОЗ Управління. Після усного узгодження з начальником відділу ГВ БКОЗ підполковником Білоусом О. П. орієнтовного терміну повернення до розгляду питання про можливість переведення ОСОБА_1 до сектору забезпечення спеціального оперативного обліку Управління – липень 2011 року.
У судовому засіданні, представник відповідача повідомив, що у зв’язку з перебуванням позивача на лікарняному, розгляд питання про переведення ОСОБА_1 до іншого підрозділу було неможливим.
Крім цього, відповідно до Довідки від 28 листопада 2011 року ОСОБА_1 звільнено з військової служби по Управлінню СБ України у м. Києві за підпунктом «а»пункту 61 та підпунктом «б»пункту 63 (за станом здоров’я –непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час) у запас СБ України – згідно з наказом Голови СБ України від 14 жовтня 2011 № 1078-ОС та виключено зі списків особового складу з 21 листопада 2011 року – згідно з наказом начальника Управління СБ України у м. Києві від 21 листопада 2011 № 215-ОС.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з частин 1 та 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем по справі не доведено правомірність оскаржуваного наказу.
Згідно із частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає, що Управлінням Служби безпеки України в місті Києві доведено правомірність оскаржуваних дій, а тому з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 –163, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Шарпакова В.В.