ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
Вн. № < Внутрішній Номер справи >
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
14 грудня 2011 року № 2а-12588/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі Головуючого судді Шарпакової В.В., суддів Качура І.А., Келеберди В.І. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства економіки України
Київського міського центру зайнятості
Міністерства закордонних справ України
провизнання дії протиправними, зобов'язання вчинити дії
На підставі частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, судом розглянуто справу у письмовому провадженні.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Міністерства економіки України (далі по тексту – відповідач 1), Київського міського центру зайнятості (далі по тексту – відповідач 2), Міністерства закордонних справ України (далі по тексту – відповідач 3) та просить суд:
- зобов’язати Міністерство економіки України здійснити перерахунок стажу держвної служби, зарахувати згідно Закону України “Про наукову і науково-технічну діяльність”, Закону України “Про державну службу”, Постанови Кабінету Міністрів України № 283 від 03 травня 1994 року час навчання позивача в очній аспірантурі в стаж державної служби, відмінити накази Міністерства економіки України про звільнення № 132-м від 19 липня 2010 року та № 220-м від 10 серпня 2010 року, надати належну відпустку 86 календарних днів згідно перерахованого стажу державної служби та видати новий наказ про звільнення з 25 листопада 2010 року, зробити відповідні записи про зміни в трудовій книжці, надати ОСОБА_1 довідку про стаж державної служби станом на дату звільнення, видати накази про відміну наказів № 132-м від 19 липня 2010 року, № 220-м від 10 серпня 2010 року та новий наказ про звільнення з 25 листопада 2010 року до Міністерства закордонних справ України;
- зобов’язати Міністерство закордонних справ України підготувати згідно наданих наказів Міністерства економіки України та Постанови Кабінету Міністрів України № 1266 від 26 вересня 2001 року довідку про середню заробітну плату та надати її в Печерський районний центр зайнятості міста Києва про що повідомити ОСОБА_1;
- зобов’язати Київський міський центр зайнятості здійснити перерахунок матеріальної допомоги по безробіттю в повному обсязі з 07 грудня 2010 року, для розрахунку середньої заробітної плати застосувати розрахунковий період травень-жовтень 2010 року, при здійсненні перерахунку згідно довідки Міністерства закордонних справ про середню заробітну плату № 212/17-927-908 від 01 грудня 2010 року врахувати начислену МЗС компенсацію за невикористану відпустку як заробітну плату (дохід) отриманий за серпень 2010 року, а дохід в вересні-жовтні вважати відсутнім, виплатити ОСОБА_1 належні кошти матеріальної допомоги в повному обсязі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 вересня 2011 року позовну заяву залишено без руху, у зв’язку з неможливістю встановлення судом подання позовної заяви у строки, що встановлені Кодексом адміністративного судочинства України.
14 вересня 2011 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) надійшла до суду заява про усунення недоліків.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 вересня 2011 року відкрито провадження у адміністративній справі та призначено питання про поновлення строку для звернення до адміністративного суду на 13 жовтня 2011 року.
У попередньому судовому засіданні 13 жовтня 2011 року позивачем пояснено, що він намагався врегулювати даний спір без звернення до суду із позовною заявою, а тому неодноразово звертався із зверненнями до відповідних органів державної влади із проханням зарахувати в стаж державної служби навчання в аспірантурі.
Позивач зазначав, що відповідь на своє звернення до Адміністрації Президента України від 22 квітня 2011 року, яке надіслене для розгляду до Міністерства економіки України Генеральною прокуратурою України, позивач отримав у червні 2011 року, з огляду на що вважає звернення до адміністративного суду в межах строків встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Представники Міністерства економіки України та Київського міського центру зайнятості проти поновлення строку заперечували, просили суд залишити позовну заяву без розгляду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 жовтня 2011 року ОСОБА_1 поновлено строк для звернення до адміністративного суду.
У попередньому судовому засіданні 19 жовтня 2011 року представником відповідача-1 заявлено клопотання про заміну неналежного відповідача на належного, а саме: відповідач-1 просить замінити Міністерство економіки України на його правонаступника – Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, оскільки пунктом 2 Указу Президента України “Про Міністерство економічного розвиті і торгівлі України” від 31 травня 2011року № 634/2011 встановлено, що Міністерство економічного розвитку і торгівлі України є правонаступником Міністерства економіки України.
Позивач та представники Київського міського центру зайнятості та Міністерства закордонних справ України не заперечували проти задоволення заявленого клопотання.
Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 жовтня 2011 року замінено неналежного відповідача-1 Міністерство економіки України на належного відповідача-1 Міністерство економічного розвитку і торгівлі України та закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 09 листопада 2011 року.
У судовому засіданні 09 листопада 2011 року позивач підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити її в повному обсязі.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що при обчисленні державної служби не було зараховано науковий стаж, а саме: час навчання в очній аспірантурі всупереч Закону України «Про державну службу», Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», Порядку обчислення стажу державної служби, згідно з якими до стажу держслужби зараховується «стаж наукової роботи, набутий в державних установах, організаціях, закладах на посадах, визначених переліком посад наукових (науково-педагогічних) працівників підприємств, установ, організацій, вищих навчальних закладів III-ІV рівнів акредитації, перебування на яких дає право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги відповідно до статті 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», що на думку позивача є порушенням Міністерством економічного розвитку і торгівлі України законодавства щодо обчислення стажу державної служби, щодо надання належної кількості оплачуваних днів відпустки при звільненні з роботи.
Спеціалістами Печерського районного центру зайнятості та Шевченківського районного центру зайнятості були здійснені перевірки Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та Міністерства закордонних справ України були виявлені розбіжності, які погляд Київського центру зайнятості не дають права нараховувати позивачу допомогу по безробіттю в повному обсязі.
Представник Міністерства економічного розвитку і торгівлі України позов не визнав, з посиланням на необґрунтованість позовних вимог просив суд відмовити у їх задоволенні.
05 грудня 2011 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) надішли письмові заперечення з додатками, які були витребувані судом, а саме: завірені належним чином копії наказів Міністерства економіки України від 03 листопада 2006 року № 289-п, від 19 липня 2010 року № 132-м та № 10 серпня 2010 року № 220-м, копія заяви позивача про надання невикористаної відпустки.
У Довідці щодо надання інформації Міністерством економічного розвитку і торгівлі України від 07 листопада 2011 року відповідач - 1 зазначає, що після виявлення розбіжностей у наказах Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та Міністерства закордонних справ України, відповідачем – 1 неодноразово копії наказів направлялись факсом до фінансового підрозділу Міністерства закордонних справ України та до департаменту персоналу, в результаті чого встановлено, що стаж державної служби та кількість днів відпустки ОСОБА_1 працівниками Міністерства економічного розвитку і торгівлі України були розраховані вірно відповідно до чинного законодавства.
Представник відповідача – 2, Київського міського центру зайнятості зазначив, що між Міністерством закордонних справ України (яке проводило нарахування та виплату заробітної плати згідно з наданими наказами) та Міністерством економічного розвитку і торгівлі України (яке видавало накази про прийняття на роботу та звільнення з посади) виникла колізія, яку відповідачі самостійно вирішати не можуть. Враховуючи відсутність важелів впливу на відповідачів, Київський міський центр зайнятості не заперечує проти задоволення позовних вимог.
Представник відповідача – 3, Міністерства закордонних справ України позов не визнав. Мотивуючи заперечення послався на лист Київського міського центру зайнятості від 21 квітня 2011 року № 07-3894, яким позивача повідомляли, що серпень 2010 року був останнім місяцем роботи, у якому позивачу проводилися нарахування заробітної плати, а тому Міністерство закордонних справ України не має підстав вказувати у довідці будь-яку інформацію про нарахування або виплату заробітної плати/відпускних протягом вересня жовтня 2010 року.
Враховуючи неявку у судове засідання представника Міністерства закордонних справ України та відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, суд вирішив розглянути адміністративну справу № 2а-12588/11/2670 в порядку письмового провадження, оскільки частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
Наказом Міністерства економіки України (правонаступником якого є Міністерство економічного розвитку і торгівлі України) від 03 листопада 2006 року № 289-п ОСОБА_1 призначено на час довготривалого відрядження на посаду заступника керівника торговельно-економічної місії Посольства України в Російській Федерації у складі Генерального консульства України в Тюмені з розташуванням в місті Новосибірськ.
Наказом Міністерства закордонних справ України від 14 листопада 2006 року № 2651-ос на підставі наказу Міністерства економіки України від 03 листопада 2006 року № 289-п та заяви позивача від 17 жовтня 2006 року ОСОБА_1 відряджено до Російської Федерації з 15 листопада 2006 року.
Вищезазначеним наказом встановлено позивачу посадовий оклад в національній валюті у розмірі 902 грн. 50 коп. на місяць та відповідні надбавки: за 5 ранг державного службовця, за вислугу років в органах державної влади (стаж державної служби станом на 26 жовтня 2006 року становить 11 років 5 місяців), за науковий ступінь кандидата технічних наук.
Представником Міністерства економічного розвитку і торгівлі України зазначено та не спростовано позивачем, що у зв’язку закінченням довготермінового відрядження головним спеціалістом департаменту кадрового забезпечення та проходження державної служби Фатєєнко О. Ф. ОСОБА_1 дзвінком на мобільний телефон було повідомлено про відкликання з довготривалого відрядження та попереджено про звільнення, про що в книзі реєстрації міжнародних телефонних розмов зроблено відповідний запис № 334 від 16 липня 2010 року.
Наказом Міністерства економіки України від 19 липня 2010 року № 132-м ОСОБА_1 –заступника керівника торговельно-економічної місії посольства України в Російській Федерації у складі Генерального консульства в Тюмені з розташуванням в м. Новосибірську відкликано до України 31 серпня 2010 року у зв’язку із закінченням довготермінового відрядження та звільнено з 01 вересня 2010 року у зв’язку із закінченням довготермінового відрядження.
За невикористані 74 календарні дні відпустки прийнято рішення вплатити грошову компенсацію.
Одночасно, наказом Міністерства закордонних справ України від 13 вересня 2010 року № 2033-ос ОСОБА_1 за відпрацьований час за період з 15 лютого 2009 року по 31 серпня 2010 року прийнято рішення сплатити компенсацію за невикористану відпустку за 86 календарних днів.
При цьому, позивачем на адресу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, у факсовому режимі, 09 серпня 2010 року направлено заяву від 19 липня 2010 року (копія якої міститься в матеріалах справи) про надання невикористаної відпустки (74 календарних дні) з 1 вересня 2010 року з подальшим звільненням.
З урахуванням заяви ОСОБА_1 від 19 липня 2010 року Міністерством економіки України своїм наказом від 10 серпня 2010 № 220-м були внесені відповідні змини до наказу Мінекономіки від 19 липня 2010 року № 132-м, а саме: ОСОБА_1 надано 74 календарні дні невикористаної відпустки з 01 вересня по 13 листопада 2010 року та звільнено з 13 листопада 2010 року у зв’язку із закінченням довготермінового відрядження.
Вищезазначені обставини підтверджуються матеріалами справи, визнаються сторонами і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
Відповідно до Довідки щодо розрахунку відпустки від 17 жовтня 2011 року № 2203-32/118, ОСОБА_1 в період з 15 листопада 2006 року по 31 серпня 2010 року перебував у відрядженні у Російській Федерації, з 01 вересня 2010 року по 13 листопада 2010 року ОСОБА_1 була надана невикористана відпустка в кількості 74 календарних днів та звільнено 13 листопада 2010 року у зв’язку з закінченням довготермінового відрядження.
При цьому, позивач зазначає, що невідповідність кількості календарних днів невикористаної відпустки (Міністерством закордонних справ України встановлено 86 календарних днів, а Міністерством економіки України – 74 календарні дні) виникла у зв’язку з невірним розрахунком стажу державної служби, оскільки Міністерством економіки України не було зараховано час навчання в очній аспірантурі Київського інституту інженерів цивільної авіації з 1984 року по 1987 рік , що підтверджується копією Розрахунку стажу державної служби, доданою до матеріалів справи Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, згідно з яким стаж державної служби позивачу розраховувався з 01 листопада 1988 року, що є першою відміткою у зазначеному розрахунку.
Відповідно до статті 1 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII «Про державну службу» (далі по тексту –Закон № 3723-XII) державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.
При цьому, Законом України від 13 грудня 1991 року № 1977-XII «Про наукову і науково-технічну діяльність» який визначає правові, організаційні та фінансові засади функціонування і розвитку науково-технічної сфери, створює умови для наукової і науково-технічної діяльності, забезпечення потреб суспільства і держави у технологічному розвитку, встановлено, що суб'єктами наукової і науково-технічної діяльності є: вчені, наукові працівники, науково-педагогічні працівники, а також наукові установи, наукові організації, вищі навчальні заклади III-IV рівнів акредитації, громадські організації у науковій та науково-технічній діяльності (далі - громадські наукові організації).
Постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2004 року № 257 затверджено Перелік посад наукових (науково-педагогічних) працівників підприємств, установ, організацій, вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації, перебування на яких дає право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до статті 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", відповідно до якого працівники Вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації, наукові підрозділи в їхньому складі мають право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до статті 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність".
Судом встановлено, що позивач навчався в очній аспірантурі Київського інституту інженерів цивільної авіації з 1984-1987 роки, що не спростовано сторонами у судових засіданнях та зокрема підтверджено представником Міністерства закордонних справ України (копії сторінок трудової книжки містяться в матеріалах справи).
Відповідно до абзацу 12 пункту 3 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 року № 283, до стажу державної служби включаються, зокрема, час навчання в аспірантурі або докторантурі Національної академії державного управління при Президентові України з відривом від роботи, якщо до вступу до аспірантури або докторантури аспірант чи докторант перебував на державній службі і після закінчення навчання повернувся на державну службу.
Слід зазначити, що вищевказаний перелік є вичерпний і не містить такої посади, як аспірант, тому суд погоджується із твердженням представника відповідача-1 щодо відсутності правових підстав зарахувати до стажу державної служби час навчання ОСОБА_1 в очній аспірантурі Київського Інституту інженерів цивільної авіації, та одночасно вважає, що позовна вимога щодо зобов’язання Міністерства економіки України здійснити перерахунок стажу державної служби, зарахувати згідно Закону України “Про наукову і науково-технічну діяльність, Закону України “Про державну службу”, Постанови Кабінету Міністрів України № 283 від 03 травня 1994 року час навчання позивача в очній аспірантурі в стаж державної служби не підлягає задоволенню з підстав її необґрунтованості.
З матеріалів справи вбачається, що наказами Міністерства економіки України від 03 листопада 2006 року № 289-п та Міністерства закордонних справ України від 14 листопада 2006 року № 2651-ос встановлено, що станом на 26 жовтня 2006 року стаж державної служби ОСОБА_1 становив 11 років 5 місяців, тому на думку суду, відповідачем –2 не доведено та матеріально не підтверджено обґрунтованості нарахування позивачу кількості календарних днів невикористаної відпустки (86 календарних днів), враховуючи тотожнє з Міністерством економіки України встановлення стажу державної служби станом на 26 жовтня 2006 року та твердження щодо зарахування в стаж державної служби час навчання позивача в очній аспірантурі Київського Інституту інженерів цивільної авіації
Також, позивачем у заяві про надання невикористаної відпустки від 19 липня 2011 року зазначено прохання надати йому невикористану відпустку (74 календарні дні) з подальшим звільненням.
Статтею 9 Закону України від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки» встановлено порядок обчислення стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку, відповідно до якої до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку (стаття 6 цього Закону), зараховуються: час фактичної роботи (в тому числі на умовах неповного робочого часу) протягом робочого року, за який надається відпустка; час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно з законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (в тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу); час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому виплачувалася допомога по державному соціальному страхуванню, за винятком частково оплачуваної відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому не виплачувалася заробітна плата у порядку, визначеному статтями 25 і 26 цього Закону, за винятком відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), - до досягнення дитиною шістнадцятирічного віку; час навчання з відривом від виробництва тривалістю менше 10 місяців на денних відділеннях професійно-технічних навчальних закладів; час навчання новим професіям (спеціальностям) осіб, звільнених у зв'язку із змінами в організації виробництва та праці, у тому числі з ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, скороченням чисельності або штату працівників; інші періоди роботи, передбачені законодавством.
Зі змісту Довідки Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 17 жовтня 2011 року вбачається що за позивачем рахувалися 74 днів невикористаної відпустки, а саме:
- у період з 15 листопада 2006 року по 14 листопада 2007 року (стаж державної служби складав 12 років) позивач мав право на отримання додаткової відпустки державного службовця 9 днів, основної відпустки – 30;
- у період з 15 листопада 2007 року по 14 листопада 2008 року (стаж державної служби складав 13 років) позивач мав право на отримання додаткової відпустки державного службовця 11 днів, основної відпустки – 30;
- у період з 15 листопада 2008 року по 14 листопада 2009 року (стаж державної служби складав 14 років) позивач мав право на отримання додаткової відпустки державного службовця 13 днів, основної відпустки – 30;
- у період з 15 листопада 2009 року по 31 серпня 2010 року (стаж державної служби складав 15 років) позивач мав право на отримання додаткової відпустки державного службовця 15 днів.
З огляду на викладене, Міністерством економіки України правомірно розраховано стаж державної служби 11 років 5 місяців станом на 26 року 2006 року без врахування часу навчання позивача в очній аспірантурі Київського інституту інженерів цивільної авіації, та доведено правомірність розрахунку кількості календарних днів невикористаної відпустки позивача (74).
Позивач у резолютивній частині адміністративного позову просить суд скасувати накази Міністерства економіки України від 19 липня 2010 року № 132-м та від 10 серпня 2010 року № 220-м, при цьому не зазначає жодних доказів та не обґрунтовує їх неправомірність, окрім неврахування в стаж державної служби часу навчання позивача в очній аспірантурі Київського Інституту інженерів цивільної авіації.
Відповідно до частини 3 статі 2 Кодексу адміністративного судочинства України У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіривши оскаржувані позивачем накази Міністерства економіки України від 19 липня 2010 року № 132-м та від 10 серпня 2010 року № 220-м на дотримання вимог вищезазначеної норми права, враховуючи вже встановлені судом обставини щодо правомірності неврахування Міністерством економіки України в стаж державної служби часу навчання позивача в очній аспірантурі Київського інституту інженерів цивільної авіації, суд вважає їх правомірним та такими, що не підлягають скасуванню.
Слід зазначити, що згідно запису у трудовій книжці громадянина ОСОБА_1 останнім місцем роботи є Міністерство економіки України, на посаді заступника керівника торговельно-економічної місії Посольства України в Російській Федерації у складі Генерального консульства в Тюмені з розташуванням в м. Новосибірську з 15 листопада 2006 року (довготривале відрядження) із зазначенням дати звільнення з даної установи з 13 листопада 2010 року.
За таких обстави, необґрунтованими є позовні вимоги до Міністерства економіки України, а тому адміністративний позов ОСОБА_1 в частині зобов’язання здійснити перерахунок стажу державної служби із зарахуванням часу навчання позивача в очній аспірантурі, скасування наказів Міністерства економіки України про звільнення № 132-м від 19 липня 2010 року та № 220-м від 10 серпня 2010 року, надання належної відпустки 86 календарних днів згідно перерахованого стажу державної служби та видання нового наказу про звільнення з 25 листопада 2010 року, здійснення відповідних записів про зміни в трудовій книжці, надання наказів про відміну наказів № 132-м від 19 липня 2010 року, № 220-м від 10 серпня 2010 року та нового наказу про звільнення з 25 листопада 2010 року до Міністерства закордонних справ України не підлягає задоволенню.
Крім цього, позивач просить зобов’язати Міністерство економіки України надати ОСОБА_1 довідку про стаж державної служби станом на дату звільнення, при цьому не надавши жодних доказів на підтвердження звернення до відповідача –1 з такою вимогою та отримання відмови у наданні довідки.
Згідно зі статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Тобто, позивачем не надано належних обґрунтувань наявності порушення його прав чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, доказів на підтвердження його звернення до відповідача із аналогічними вимогами та отримання відмови у наданні довідки, що на думку суду є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині.
Щодо вимоги позивача про зобов’язання Міністерства закордонних справ України підготувати згідно наданих наказів Міністерства економіки України та Постанови Кабінету Міністрів України № 1266 від 26 вересня 2001 року довідку про середню заробітну плату та надати її в Печерський районний центр зайнятості міста Києва про що повідомити ОСОБА_1 суд частково погоджується із доводами позивача з огляду на наступне.
Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1266 визначає правила обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, і від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (далі - страхові виплати) у разі настання страхового випадку, а також оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів підприємства, установи, організації чи фізичної особи, яка використовує працю найманих працівників.
Відповідно до абзацу 2 пункту 4 цього Порядку розрахунковим періодом, за який обчислюється середній дохід для розрахунку виплат за страхуванням на випадок безробіття особам, які виконували роботи (надавали послуги) згідно з цивільно-правовими договорами, є останніх шість календарних місяців (з першого до першого числа), що передують місяцю, в якому настав страховий випадок (реєстрації особи в державній службі зайнятості як безробітної) незалежно від кількості укладених договорів та строку їх дії (приклад наведено у додатку 1).
Представником міського центру зайнятості зазначено, що у зв’язку з відсутністю інформації про нарахування заробітної плати протягом вересня та жовтня 2010 року, з метою подальшого вирішення питання щодо оформлення довідки про середню заробітну плату (для розрахунку виплат на випадок безробіття) для підтвердження інформації, зазначеної у трудовій книжці, спеціалістами Печерського центру зайнятості була організована звірка Міністерством економіки України, а для підтвердження достовірності даних, наведених у довідці про середню заробітну плату, видану Міністерством закордонних справ України, до цієї установи було направлено спеціаліста Шевченківського РЦЗ м. Києва (за місцем реєстрації організацій). За результатами взаємозвірок двох організацій були складені акт перевірки у Міністерстві економіки України щодо підтвердження запису у трудовій книжці від 07 лютого 2010 року № 86 та акт перевірки Міністерства закордонних справ України про нараховану та виплачену заробітну плату від 18 лютого 2010 року № 120.
В ході проведення перевірки були виявлені розбіжності, які не давали право нарахувати гр. ОСОБА_1 допомогу по безробіттю у повному обсязі, а саме: розбіжності виникли у зазначенні дати звільнення позивача у трудові книжці та у наказі Міністерства закордонних справ України від 13 вересня 2010 року № 2033-ос, щодо кількості календарних днів невикористаної відпустки та вирішенні питання про надання цієї відпустки або сплату компенсації за невикористану відпустку.
У судовому засіданні представником Київського міського центру зайнятості зазначено, та не спростовано представником відповідача -3, що з метою подальшого вирішення питання щодо оформлення довідки про середню заробітну плату Печерським районним центром зайнятості було звернено увагу представника Міністерства закордонних справ України на те, що при видачі зазначеної довідки визначаючи розрахунковий період, за який обчислюється середня заробітна плата, необхідно керуватися пунктом 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням. Відповідно розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата гр. ОСОБА_1 є травень –жовтень 2010 року, оскільки наказом Міністерства економіки України від 10 серпня 2010 № 220-м були внесені відповідні змини до наказу Мінекономіки від 19 липня 2010 року № 132-м, а саме: ОСОБА_1 надано 74 календарні дні невикористаної відпустки з 01 вересня по 13 листопада 2010 року та звільнено з 13 листопада 2010 року у зв’язку із закінченням довготермінового відрядження.
Представник Міністерства закордонних справ України у судовому засіданні наголосив на тому, що при підготовці довідки про середню заробітну плату для визначення розрахункового періоду, установа у своїй роботі керувалася виключно наказами по особі проведеними та затвердженими Міністерством закордонних справ України, а про наказ Міністерства економіки України від 10 серпня 2010 № 220-м взагалі повідомлені не були.
Суд не погоджується із такими твердженням представника Міністерства закордонних справ України з огляду на наступне.
В матеріалах справи міститься Довідка Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (зареєстрована службою діловодства суду 07 листопада 2011 року), зі змісту якого вбачається, що заява ОСОБА_1 датована 19 липня 2010 року, про надання йому 74 календарних днів невикористаної відпустки з подальшим звільненням, яка надійшла в Міністерство закордонних справ України факсом 09 серпня 2010 року. Відповідно до якої, до наказу № 132-м від 19 липня 2010 року були внесені зміни. Факсом копії наказів були направлені до Посольства України в Російській Федерації, до Генерального консульства України в Тюмені, про що свідчать записи в книзі реєстрації міжнародних дзвінків № 513 та № 515 від 11 серпня 2010 року (копія сторінок книги реєстрації міжнародних дзвінків міститься в матеріалах справи) та в Міністерство закордонних справ України, про що свідчить копія супровідного листа із додатком (копією наказу Міністерства економіки України від 10 серпня 2010 № 220-м) № 2203-25/31 від 22 лютого 2011 року.
Таким чином, посилання Міністерства закордонних справ України на неотримання копії наказу Міністерства економіки України від 10 серпня 2010 № 220-м «Про внесення змін до наказу Міністерства економіки України від 19 липня 2010 № 132-м» є необґрунтованим, оскільки в даному випадку з врахуванням виявлення бажання позивачем отримати невикористану відпустку, а не як зазначено у наказі Міністерства закордонних справ України від 13 вересня 2010 року № 2033-ос грошову компенсацію за невикористану відпустку, трудові відносини між Міністерством закордонних справ України та ОСОБА_1 вважаються припиненими з 13 листопада 2011 року, а тому і при визначенні розрахункового періоду, за який обчислюється середня заробітна плата, Міністерством закордонних справ України необхідно керуватися пунктом 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та зазначити розрахунковий період, за який обчислюється середня заробітна плата гр. ОСОБА_1 травень –жовтень 2010 року.
З огляду на вищезазначене, позовні вимоги щодо зобов’язання Київського міського центру зайнятості здійснити перерахунок матеріальної допомоги по безробіттю в повному обсязі з 7 грудня 2010 року, для розрахунку середньої заробітної плати застосувати розрахунковий період травень-жовтень 2010 року, при здійсненні перерахунку згідно довідки Міністерства закордонних справ України про середню заробітну плату № 212/17-927-908 від 01 грудня 2010 року врахувати начислену МЗС України компенсацію за невикористану відпустку як заробітну плату (дохід) отриману за серпень 2010 року, а дохід в вересні-жовтні вважати відсутнім, виплатити ОСОБА_1 належні кошти матеріальної допомоги в повному обсязі є передчасними та не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Представник Київського міського центру зайнятості зазначив, що позивач звернувся до Печерського районного центру зайнятості 01 грудня 2010 року з метою пошуку роботи (надано статус безробітного з 08 грудня 2010 року), співробітниками якого була виявлена невідповідність розрахункового періоду, зазначеного у довідці (з березня по серпень 2010 року), даті звільнення, зазначеній у трудовій книжці 13 листопада 2010 року). Тобто, інформація про нарахування заробітної плати протягом вересня та жовтня 2010 року у довідці була відсутня, у зв’язку з чим позивачу було відмовлено у нарахування матеріальної допомоги по безробіттю.
Також зазначено, що Київський міський центр зайнятості не заперечує проти покладеного чинним законодавством обов’язку нарахування матеріальної допомоги по безробіттю позивачу, але у разі усунення колізії, яка виникла між Міністерством закордонних справ України (яке проводило нарахування та виплату заробітної плати згідно з наданими наказами) і Міністерством економіки України (яке готувало накази про прийняття та звільнення позивача з роботи).
Із системного аналізу статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу чи інтерес, про захист яких вона просить і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.
Водночас, згідно статті 104 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
Згідно частиною 2 статтею 171 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
Таким чином, позивачем не надано належних обґрунтувань наявності порушення його прав чи інтересів Київським міським центром зайнятості, тому підстав задовольняти позовні вимоги в цій частині суд не вбачає.
Частиною 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно із частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що Міністерством закордонних справ України не доведено правомірність дій щодо процедури звільнення позивача та надання належної довідки для встановлення періоду, за який обчислюється середня заробітна плата, а тому, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи за межі заявлених позовних вимог, аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
2. Зобов’язати Міністерство закордонних справ України внести зміни до наказу Міністерства закордонних справ України від 13 вересня 2010 року № 2033-ос «Про відкликання ОСОБА_1.», якими ОСОБА_1 надати календарні дні невикористаної відпустки з 1 вересня по 13 листопада 2010 року з подальшим його звільненням з 13 листопада 2010 року.
3. Зобов’язати Міністерство закордонних справ України видати ОСОБА_1 довідку про середню заробітну плату з урахування останніх 6 календарних місяців, враховуючи дату звільнення – 13 листопада 2010 року.
4. В решті вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Шарпакова В.В.
Судді: Качур І.А.
Келеберда В.І.