15.07.2011
< копія >
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 червня 2011 р. Справа № 2а/0470/5442/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючий суддя Маковська О.В.
при секретарі судового засідання Кравець Є.С.
за участю:
представника позивача - Анисимова О.В.
представника відповідача Якобчук О.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу №2а/0470/5442/11 за позовом Українського державного підприємства поштового зв’язку «Укрпошта»в особі Дніпропетровської дирекції Українського державного підприємства поштового зв’язку «Укрпошта»до Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації»Дніпропетровської обласної ради про зобов’язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
Українським державним підприємством «Укрпошта» в особі Дніпропетровської дирекції Українського державного підприємства поштового зв’язку «Укрпоштра» подано позов до Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради про визнання дій протиправними та зобов’язання здійснити державну реєстрацію права власності.
Позов мотивований тим, що Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради безпідставно відмовило позивачу в державній реєстрації права власності на підвальне приміщення.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 травня 2009 року, яку залишено без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2009 року, позовны вимоги задоволено.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 14 квітня 2011 року рішення суду першої та другої інстанції скасував, а справу направив до Дніпропетровського окружного адміністративного суду на новий розгляд.
Як зазначено в рішенні суду касаційної інстанції, підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а саме: суд першої інстанції, рішення якого підтримано апеляційним судом, зобов’язав відповідача здійснити державну реєстрацію права власності на спірне майно за позивачем. При цьому, суди не звернули увагу на те, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14 серпня 2008 року право власності на спірний нежитловий будинок, який перебуває на балансі Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» на праві повного господарського відання визнано за державою в особі Міністерства транспорту і зв'язку України.
Крім того, позивачем у даній справі являється Українське державне підприємство "Укрпошта", яке заявило вимоги про зобов'язання здійснити реєстрацію права власності, не вказуючи за якою особою.
Позивач в судовому засіданні надав пояснення щодо висновків Вищого адміністративного суду України згідно ухвали від 14.04.2011.
У поясненнях позивач зазначає, що, як вбачається зі Статуту Українського державного підприємства поштового зв’язку «Укрпошта», позивач є унітарним підприємством і діє як державне комерційне підприємство, що засноване на державній власності і належить до сфери управління Міністерства транспорту та зв’язку України, яке є органом управління майном.
Відповідно до статті 4 Статуту УДППЗ «Укрпошта», зареєстрованого в новій редакції 07.09.2005 року та затвердженого Міністерством транспорту та зв’язку України, майно УДППЗ «Укрпошта» складається з основних фондів, обігових коштів, а також цінностей, вартість яких відображається у його балансі і належить йому на праві господарського відання.
Таким чином, позивач робить висновок, що Українське державне підприємство "Укрпошта" та його філії безпосередньо підпорядковані Міністерству транспорту та зв’язку України, тому позивач має право представляти його інтереси в суді.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі і просив позов задовольнити.
Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши всі документи та матеріали, чинне законодавство, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на таке .
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14 серпня 2008 року у справі за позовом Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» в особі Поштамту - Центр поштового зв'язку № 1 Дніпропетровської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» до Дніпропетровської міської ради про визнання права власності позов задоволено: визнано за державою в особі Міністерства транспорту і зв'язку України право власності на нежитловий будинок, який перебуває на балансі Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» на праві повного господарського відання, - будинок відділення поштового зв'язку літ. А-1 по вул. Підгірна, 19, м. Дніпропетровськ, загальною площею 83 кв. м прибудови літ. А-1 і а'-1, вхід у підвал літ. А, сарай літ. Б, убиральня літ. В.
Позивач звернувся до відповідача щодо державної реєстрації права власності на вказані будівлі.
Листом № 13405 від 22 жовтня 2008 року відповідач повідомив позивача про неможливість здійснити державну реєстрацію права власності, оскільки вказане майно підлягає введенню в експлуатацію. Крім того, спірне майно вже зареєстроване за гр. Чорним Г. В.
Суд, проаналізувавши доводи сторін, зазначає, що частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наказом Міністерства юстиції від 28 січня 2003 року № 6/5 затверджено Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно (далі - Положення).
Відповідно до пункту 1.3. Положення реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють комунальні підприємства бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ).
Згідно з пунктом 2.1. Положення для реєстрації виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно та оформлення прав власності на нерухоме майно до БТІ разом із заявою про реєстрацію прав власності подаються правовстановлювальні документи (додаток 1), їх копії (нотаріально засвідчені), а також інші документи, що визначені цим Положенням.
З моменту прийняття заяви розпочинається розгляд реєстратором заяви та доданих до неї документів. Реєстратор: установлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на об'єкт нерухомості, інших підстав для відмови в реєстрації прав; перевіряє угоди, які відповідно до чинного законодавства України не були нотаріально посвідчені; приймає рішення про реєстрацію прав власності чи про відмову в реєстрації прав власності; видає витяги з Реєстру прав або відмовляє у наданні таких витягів. У своїх діях реєстратор керується виключно чинним законодавством України (п. 3.1. Положення).
Пунктом 3.3. Положення передбачено, що у реєстрації прав на нерухоме майно може бути відмовлено, якщо: заявлене право не є таким, що підлягає реєстрації відповідно до цього Положення; об'єкт нерухомого майна розташований на території, реєстрацію прав власності на якій здійснює інше БТІ; із заявою про реєстрацію прав власності на нерухоме майно звернулась особа, яка не може бути заявником відповідно до цього Положення; подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Положенням та іншими актами чинного законодавства України, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства; заявлене право вже зареєстроване; не проведено інвентаризаційних робіт або вони проведені не тим БТІ, яке здійснює реєстрацію прав власності на нерухоме майно; право власності на нерухоме майно виникло на підставі договорів відчуження, за наявності інформації про накладення арешту на відчуження об'єктів нерухомого майна з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єкту нерухомого майна; право власності на нерухоме майно, що перебуває у податковій заставі, виникло без дотримання встановленого порядку відчуження; відчуження нерухомого майна відбулося без отримання витягу з Реєстру прав або строк його дії закінчнвся; не проведено первинної реєстрації прав власності; при укладенні угод між юридичними особами, які нотаріально не посвідчені, не надано правовстановлювальний документ попереднього власника.
Згідно п. 10 додатку 1 до пункту 2.1. Положення до переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна включено рішення судів, третейських судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна та про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що під час виконання функцій реєстрації права власності на нерухоме майно відповідач виконує виключно реєстраційну функцію, перевіряючи при цьому відповідність заявлених прав.
З огляду на приписи Порядку ведення Реєстру прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28 січня 2003 р. № 7/5, реєстр прав власності на нерухоме майно (далі - Реєстр прав) - єдина комп'ютерна база даних, яка забезпечує зберігання інформації про права власності на нерухоме майно, її видання та захист від несанкціонованого доступу. Внесення запису до Реєстру прав - занесення до єдиної комп'ютерної бази даних Реєстру прав інформації про право власності на нерухоме майно з присвоєнням їй реєстраційного коду.
Згідно з п. 1.4 цього Порядку реєстраційний запис у Реєстрі прав - сукупність даних про один об'єкт нерухомого майна або про одне право власності, які вносяться до Реєстру прав.
Відповідальність за достовірність та повноту інформації у документах несе власник (власники) нерухомого майна.
Реєстратор установлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на об'єкт нерухомості, інших підстав для відмови в реєстрації прав.
Визначення суб'єктів права власності майна, встановленого судовим рішенням, поза межами компетенції підприємства бюро технічної інвентаризації.
Крім того, рішення реєстратора про відмову в реєстрації прав власності на нерухоме майно потребує письмового оформлення та повинно містити:
дату й місце прийняття рішення;
стислий опис майна, щодо якого приймається рішення; підстави винесення рішення та правове обґрунтування; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна (за наявності).
Лист відповідача про відмову в реєстрації не відповідає встановленій формі рішення про відмову в реєстрації, визначеній в Додатку 6 до пункту 3.2 «Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 р. №7/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 р. за №157/6445.
Суд дійшов висновку, що державній реєстрації підлягають права на майно на підставі правовстановлювальних документів в порядку, встановленому Законом, а підстави відмови є вичерпними, отже, вимога позивача здійснити реєстрацію права власності на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З урахуванням сукупності викладених обставин суд доходить висновку про неправомірність відмови відповідача здійснити реєстрацію права власності на нерухоме майно за адресою: вул. Підгірна, 19, м. Дніпропетровськ та прийняття відповідного рішення з перевищенням повноважень, наданих законом.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами ч.І ст.94 КАС України, згідно з якими, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Виходячи з цього, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 3 грн. 40 коп. підлягає компенсації з Державного бюджету України.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
У зв'язку з цим суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та більш конкретніше сформулювати резолютивну частину постанови з метою повного захисту прав та інтересів позивача.
З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 122, 162 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Українського державного підприємства поштового зв’язку «Укрпошта» в особі Дніпропетровської дирекції Українського державного підприємства поштового зв’язку «Укрпошта» до Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради про зобов’язання вчинити певні дії– задовольнити.
Визнати неправомірними дії Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради щодо нездійснення реєстрації за Міністерством транспорту та зв’язку України права власності на об’єкт нерухомого майна, який знаходиться у м. Дніпропетровську, вул. Підгірна, 19.
Зобов’язати Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради здійснити державну реєстрацію за Міністерством транспорту та зв’язку України права власності на об’єкт нерухомого майна, який знаходиться у м. Дніпропетровську, вул. Підгірна, 19.
Присудити з Державного бюджету України на користь Українського державного підприємства поштового зв’язку «Укрпошта» в особі Дніпропетровської дирекції Українського державного підприємства поштового зв’язку «Укрпоштра» судові витрати у розмірі 3 грн. 40 коп.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановленні статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови виготовлено 01 липня 2011 року.
Суддя < (підпис) >
< Текст >
< Список >
< Список >
< Список >О.В. Маковська
< Текст >
< ПІБ Судді >
< ПІБ Судді >