Категорія №10.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 січня 2012 року Справа № 2а/1270/435/2012

  Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді                                                       Кравцової Н.В.,

при секретарі судового засідання:      Бражник В.І.,  

за участю сторін:

представника позивача:                        Голди Д.Ю.,

відповідача:                                            не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за адміністративним позовом Луганського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення залишку незаконно отриманої допомоги по безробіттю у сумі 8052,84 грн.,-

                                                    В С Т А Н О В И В:

10 січня 2012 року Луганський міський центр зайнятості звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 про стягнення залишку незаконно отриманої допомоги по безробіттю у сумі 8052,84 грн.    

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 27.10.2010 ОСОБА_2 звернувся до Луганського міського центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні. У зв’язку з відсутністю підходящої роботи 27.10.2010 йому було надано статус безробітного. Допомога по безробіттю, виплачена за період з 27.10.2010 по 23.07.2011, складає 8052,84 грн.

13.10.2011 на адресу ОСОБА_2 направлено повідомлення для з’ясування факту порушення вимог Закону України «Про зайнятість населення», яке відбудеться 16.11.2011. Вказане повідомлення отримано відповідачем 19.10.2011.

16.11.2011 відбулося засідання комісії по розслідуванню страхових випадків Луганського міського центру зайнятості, в результаті якого встановлено, що ОСОБА_2 працював на посаді директора з 17.09.2010 по 11.01.2011 та отримував дохід.

27.07.2011 ОСОБА_2 знято з обліку у зв’язку з відмовою від послуг служби зайнятості без поважної причини.

Відповідачу направлено лист – повідомлення про необхідність повернення незаконно отриманого матеріального забезпечення на випадок безробіття у розмірі 8052,84 грн.

На підставі ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" вказана сума боргу у розмірі 8052,84 грн. підлягає стягненню з відповідача. В добровільному порядку кошти не повернуті.  

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові та просив суд їх задовольнити.   

Відповідач у судове засідання не прибув, про дату, місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином.   

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

З 01.01.2011 набрав чинності Закон України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” від 08.07.2010 року № 2464-VІ, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

До набрання чинності Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” діяв порядок, передбачений Законом України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” від 02.03.2000 року № 1533-ІІІ.

Таким чином, застосуванню підлягають зазначений вище Закон в редакції, що діяв до 01 січня 2011 року.

Відповідно ст. 2 Закону України “Про зайнятість населення” від 01.03.1991            №803-ХІІ безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.  

Пунктом 1 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 р. № 219 до державної служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні можуть звертатися всі незайняті громадяни, які бажають працювати, а також зайняті громадяни, які бажають змінити професію або місце роботи, влаштуватися на роботу за сумісництвом чи у вільний від навчання час.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 перебував на обліку як безробітний в Луганському МЦЗ з 27.10.2010 по 25.07.2011 та отримав допомогу по безробіттю за період з 27.10.2010 по 23.07.2011 в сумі 8052,84 грн. відповідно до ст.ст. 1, 2 Закону України «Зайнятість населення».

Підпунктом “б” пункту 3 статті 1 Закону України “Про зайнятість населення” від 01.03.1991 №803-ХІІ встановлено, що в Україні до зайнятого населення належать громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України “Про особисте селянське господарство”.   

Відповідно до ст. 12 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” районний центр зайнятості, як робочий орган виконавчої дирекції Фонду контролює правильність витрат за страхуванням на випадок безробіття, проводить розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, державної податкової політики, Пенсійним фондом України за погодженням з правлінням Фонду. Розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення здійснюється шляхом звіряння даних, зазначених у документах страхувальника, з базою даних Пенсійного фонду України та Державної податкової адміністрації України, а в разі необхідності - шляхом проведення виїзних планових та позапланових перевірок страхувальників.

Судом встановлено, що в період перебування на обліку в центрі зайнятості ОСОБА_2 працював на СТОВ «Агровест» на посаді директора з 17.09.2010 по 11.01.2011 (лист СТОВ «Агровест» від 10.10.2011), що підтверджується актом розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» № 1217/09 від 13 жовтня 2011 року, протоколом засідання комісії з розслідування страхових внесків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним Луганського міського центру зайнятості № 54/09 від 16 листопада 2011 року (арк. справи 13, 15, 17).

Таким чином, громадянин ОСОБА_2 на дату надання статусу безробітного займав посаду директора СТОВ «Агровест», але при заповненні заяви про надання статусу безробітнго про це не повідомив спеціаліста служби зайнятості, що спричинило незаконне надання статусу безробітного та виплату допомоги по безробіттю.  

Згідно ст. 36 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до п.6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 року № 307, якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої  допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин.

Відповідно даних Луганського МЦЗ про виконані платежі, сума витраченого Фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття матеріального забезпечення (допомоги по безробіттю) ОСОБА_2 складає 8052,84 грн.

Відповідно до ст. 39 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Луганського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення залишку незаконно отриманої допомоги по безробіттю у сумі 8052,84 грн. підлягають задоволенню, оскільки є законними та обґрунтованими.   

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 87, 94, 105, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                                     П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Луганського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення залишку незаконно отриманої допомоги по безробіттю у сумі 8052,84 грн. задовольнити.    

          Стягнути з ОСОБА_2 на користь Луганського міського центру зайнятості отриману допомогу по безробіттю у розмірі 8052,84 грн. (вісім тисяч п’ятдесят дві гривні 84 копійки).  

          Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

           СуддяН.В. Кравцова