28.11.2011 < копія >
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2011 р. Справа № 2а/0470/13160/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіНіколайчук С.В. < Текст >
при секретаріЄдаменко І.В.
за участю представників:
від позиваач:
від відповідача: ОСОБА_3 (дов. у справі);
не з’явився (належно повідомлений); < Текст >
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лега 555" до Новомосковської обєднаної державної податикової інспекції у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними
ВСТАНОВИВ:
19 жовтня 2011 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Лега 555» (далі ТОВ “Лега 555”) з адміністративним позовом до Новомосковської об’єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області (далі Новомосковська ОДПІ), в якому позивач просить визнати неправомірними дії Новомосковської ОДПІ щодо висновків з питань дотримання ТОВ “Лега 555” вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.02.2009 року до 20.08.2009 року, щодо ухилення ТОВ “Лега 555” від сплати податку на додану вартість за період з 01.02.2009 року до 20.08.2009 року у розмірі 1 753 846,67 грн. з підстав нікчемності укладених ТОВ “Лега 555” правочинів з контрагентами у період з 01.02.2009 року до 20.08.2009 року.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що податковий орган, зробив безпідставні висновки з питань дотримання ТОВ «Лега555» вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.02.2009 року до 20.08.2009 року, а саме, що у ТОВ «Лега555» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не мало адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов’язань у період з 01.02.2009 року до 20.08.2009 року, тому згідно ч.ч.1, 5 ст.203, п.1, 2 ст. 215, ст.228 Цивільного кодексу України правочини, укладені останнім з його контрагентами, мають ознаки нікчемності. Дані дії позивач вважає неправомірними, адже висновки відповідача про те, що позивачем завищено податковий кредит за операціями з контрагентами з підстав нікчемності укладених правочинів у згадуваний період, не відповідають дійсності і не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.
Ухвалою суду від 20.10.2011р. позовну заяву ТОВ “Лега 555” до Новомосковська ОДПІ про визнання дій протиправними залишено без руху.
26 жовтня 2011 року позивачем виправлено недоліки, а саме надано квитанцію про сплату судового збору.
Ухвалою суду від 26.10.2011 року відкрито провадження в адміністративній справі №2а/0470/13160/11 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 08.11.2011р.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі.
Відповідач надав суду клопотання про закриття провадження у справі №2а/0470/13160/11 в порядку ч. 5 п.1 ст. 157 КАС України, мотивуючи його тим, що згідно ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 26.09.2011 року по справі №26/5005/6009/2011 було затверджено ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора, та ліквідовано як юридичну особу ТОВ «Лега 555».
У зв’язку з необхідністю витребування додаткових доказів, потрібних для вирішення клопотання про закриття провадження по суті, судом оголошено перерву в розгляді справи до 15.11.2011 року.
В судовому засіданні 15.11.11 року позивачем надано клопотання в якому зазначено, що ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 26.09.2011 року не набрала чинності, оскільки остання була оскаржена в апеляційному порядку і Дніпропетровським апеляційним господарським судом 24.10.2011 року винесено ухвалу про прийняття апеляційної скарги до розгляду.
Зі змісту витягу з ЄДРПОУ станом на 09.11.2011р. судом з’ясовано, що ТОВ «Лега 555» знаходиться в стані припинення підприємницької діяльності, однак остаточного запису в ЄДРПОУ про виключення позивача з реєстру не має.
Враховуючи усе вищевикладене, суд вважає клопотання відповідача про закриття провадження необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволеню.
Відповідач у судове засідання не прибув, хоч був належним чином повідомлений про дату, час та місце засідання суду, докази чого наявні у справі, причини неявки не повідомив.
Особи, які беруть участь у справі, зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов’язки (ч. 2 ст. 49 КАС України).
У разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів (ст.128 КАС України).
Заслухавши присутнього представника позивача, дослідивши матеріали справи та чинне законодавство, з’ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зробив висновок, що позов належить задоволити з наступних підстав:
24 лютого 2011 року старшим слідчим по особливо важливим справам СВ ПМ ДПА в Дніпропетровській області за результатами розгляду матеріалів КОЗП №51 від 23.12.11р. відносно директора ТОВ «Лега 555» винесено постанову про порушення кримінальної справи відносно директора ТОВ «Лега 555» ОСОБА_4 по ч.3 ст. 212 КК України.
Підставою для порушення зазначеної кримінальної справи, як вбачається з зазначеної постанови, стали висновки контролюючого органу про факт заниження позивачем об’єктів оподаткування в період з 01.02.2009 року до 20.08.2009 року, чим порушено вимоги п.1.7 ст.1, п.п.7.4.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», шляхом незаконного завищення податкового кредиту з податку на додану вартість при відображені в документах податкової звітності підприємства мнимих результатів фінансово-господарської діяльності з ПП «Тенсі», а також з ПП «Буд-Тіс» на підставі підроблених податкових накладних, підписаних від імені особи, яка не має відношення до фінансово-господарської діяльності даних підприємств, в результаті чого мало місце ухилення від сплати податку на додану вартість у розмірі 1 753 846,67 грн.
Не погоджуючись з такими висновками податкового органу позивач подав даний позов про визнання неправомірними дії Новомосковської ОДПІ щодо висновків з питань дотримання ТОВ “Лега 555” вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.02.2009 року до 20.08.2009 року, щодо ухилення ТОВ “Лега 555” від сплати податку на додану вартість за період з 01.02.2009 року до 20.08.2009 року у розмірі 1 753 846,67 грн. з підстав нікчемності укладених ТОВ “Лега 555” правочинів з контрагентами у період з 01.02.2009 року до 20.08.2009 року.
Відповідно до п.п. 1.7 цього ж Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит – сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Підпунктами 7.4.1, 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст.. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду.
Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
На думку відповідача договори купівлі-продажу (поставки, постачання), укладені позивачем з контрагентами є нікчемними згідно ст.228 ЦК України, так як вони порушують публічний порядок внаслідок їхньої спрямованості на незаконне заволодіння майном (коштами) держави та не направлені на реальне настання правових наслідків, оскільки у контрагентів відсутні трудові ресурси та основні засоби виробництва, необхідні для постачання товарів за договорами.
В судовому засіданні позивачем надано усю первинну документацію, яка у нього наявна, що підтверджує факт виконання позивачем та його контрагентами, які зазначені вище, правочинів за період з 01.02.2009 року до 20.08.2009 року. Докази визнання в установленому законом порядку недійсними господарських договорів, укладених позивачем з його контрагентами за спірний період, у справі відсутні.
На дані обставини також звертає увагу і центральний орган державної податкової служби у своєму листі “Щодо підстав для визнання договорів нікчемними”від 29.09.2010 року №20289/7/16-1617, зокрема “Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, отже, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Наявність же розбіжностей між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів не є самостійною підставою для визнання правочинів нікчемними.”.
Не можна залишити поза увагою і той факт, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об’єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об’єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об’єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
Дана позиція викладена у Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійснии”.
З врахуванням того, що орган державної податкової служби при встановленні факту нікчемності правочину покладався саме на ст.228 ЦК України, наведені обставини враховуються судом при прийнятті судового рішення.
Окрім цього, з 01 січня 2011 року набули чинності зміни, внесені до ЦК України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою. На підставі частини 3 статті 228 ЦК України чи статті 207 Господарського кодексу України (далі ГК України) доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Посадові особи органів державної податкової служби відповідно до ч.1 ст.13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.
Відповідно до положень ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В даному випадку, податковим органом не доведено відповідність вищевказаних висновків, фактичним обставинам справи.
Отже висновки про недійсність правочинів та порушення позивачем приписів ЦК України зроблені відповідачем з порушенням чинного законодавства, в тому числі без дослідження документів первинного бухгалтерського та податкового обліку ТОВ «Лега555», ґрунтуються на припущеннях, які не можуть бути покладено в основу висновків контролюючого органу, тому дії відповідача в цій частині є неправомірними.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Таким чином, відповідач, який є суб’єктом владних повноважень, в правовідносинах, що були предметом судового дослідження, діяв не на підставі та не в спосіб, що передбачені законами України, без дотримання принципу рівності перед законом та без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовані дії, що є підставою для задоволення позову.
Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі належить повернути позивачу.
Керуючись ст.ст.159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задоволити.
Визнати неправомірними дії Новомосковської ОДПІ щодо висновків з питань дотримання ТОВ “Лега 555” вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.02.2009 року до 20.08.2009 року, щодо ухилення ТОВ “Лега 555” від сплати податку на додану вартість за період з 01.02.2009 року до 20.08.2009 року у розмірі 1 753 846,67 грн. з підстав нікчемності укладених ТОВ “Лега 555” правочинів з контрагентами у період з 01.02.2009 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ “Лега 555” 3,40 грн. судового збору.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 21 листопада 2011 року
Суддя < (підпис) >
< Список >
< Список >
< Список >С.В. Ніколайчук
< Текст >