23.11.2011 21.07.2011
< копія >
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 липня 2011 р. Справа № 2а/0470/7108/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Кальника В.В. , розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративний позов Управління пенсійного фонду України в Довгинцівському районі м.Кривого Рогу до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості , –
ВСТАНОВИВ:
Управління Пенсійного фонду України в Довгинцівському районі м. Кривого Рогу звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в сумі 1288,80 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що внаслідок порушення вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09 липня 2003 року №1058-IV відповідач має заборгованість в сумі 1288,80 грн.
Відповідач заперечень на позовну заяву не надав. Ухвалу про відкриття провадження у справі направлено на адресу відповідача, що вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, рекомендованим поштовим відправленням, але конверт повернуто на адресу суду у зв’язку із неврученням. Згідно частини 4 статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.
Суд вважає, що вжив усі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про розгляд справи та реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів. За таких підстав, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, оскільки судом вжито усіх заходів для повідомлення відповідача належним чином про розгляд судової справи у порядку скороченого провадження.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) зареєстрований в Управлінні Пенсійного фонду України в Довгинцівському районі м. Кривого Рогу як платник страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, що обрав особливу систему оподаткування.
Порядок сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування передбачено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі –Закон №1058-IV) та Інструкцією «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року №21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції 16 січня 2004 року за №64/8663 (далі –Інструкція №21-1), відповідно до яких на відповідача покладено обов'язки по нарахуванню, обчисленню і сплаті в установлені строки та в повному обсязі внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Статтею 14 Закону №1058-IV встановлено, що страхувальниками відповідно до цього Закону є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.
Згідно положень статті 15 Закону №1058-IV, платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону. Страхувальники набувають статусу платників страхових внесків до Пенсійного фонду з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду, а особи, визначені частиною першою статті 12 цього Закону, - з дня набрання чинності договором про їх добровільну участь.
Законом України від 08 липня 2010 року №2461-VІ внесено зміни до законів України «Про державний бюджет України на 2010 рік»та «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», закон набрав чинності 17 липня 2010 року.
Відповідно до підпункту 4 пункту 8 розділу XV «Прикінцеві положення»Закону №1058-IV (із змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 08 липня 2010 року №2461-VІ), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.
Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.
Розмір мінімального страхового внеску визначається шляхом множення мінімального розміру заробітної плати, установленої законом на той час, за який здійснюється розрахунок сум страхових внесків. Враховуючи мінімальний розмір заробітної плати у 2010 році, встановлений статтею 53 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік», мінімальний розмір страхових внесків становив: у липні-вересні 2010 року –294,82 грн. (888 грн. х 33,2%), у жовтні-листопаді 2010 року –301,12 грн. (907 грн. х 33,2%), у грудні 2010 року –306,1 грн. (922 грн. х 33,2%).
Згідно із частиною 6 статті 20 Закону №1058-IV страхувальники зобов’язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше, ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Відповідно до пункту 5.3.4. Інструкції №21-1, страхові внески платниками, визначеними підпунктом 2.1.3 пункту 2.1 цієї Інструкції, які обрали особливий спосіб оподаткування, сплачуються ними за себе та членів своїх сімей, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, до 20 числа поточного місяця за попередній у фіксованому розмірі.
Згідно частини 12 статті 20 Закону №1058-IV, страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Пунктом 8.1. Інструкції №21-1 визначено, що суми страхових внесків, своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені пунктами 5.1, 5.2, 5.3 цієї Інструкції, у тому числі обчислені органами Пенсійного фонду, уважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (недоїмкою) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
ФОП ОСОБА_1 в період з 01.07.10р. по 31.12.10р. була платником єдиного податку, частина якого була перерахована Пенсійному фонду у сумі 84,00 грн. щомісячно Але всупереч вимогам закону відповідач не здійснював доплату до мінімального страхового внеску в результаті чого по його особовому рахунку утворилася заборгованість у сумі 1288,80 грн.
ФОП ОСОБА_1 протягом квітня 2011 року пред'являлись Вимога про сплату боргу №-Ф-974-у від 25.04.2011р. на суму 656,34 грн. та Вимога № Ф-973-у від 25.04.2011р. на суму 632,46 грн., які було узгоджено підприємцем, однак, кошти на розрахунковий рахунок ПФУ в Довгинцівському районі не надійшли.
Згідно довідки-розрахунку станом на 06.06.2011р. сума заборгованості відповідача складає 1288,80 грн.
Відповідно до пунктів 8.2, 8.3 Інструкції №21-1, органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки, зокрема, якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків. Вимога формується на підставі актів документальних перевірок та облікових даних з карток особових рахунків страхувальників. Після формування вимоги та внесення даних до відповідного реєстру в той самий день вимога передається працівникам, на яких покладено обов'язки з ведення діловодства та архівне зберігання документів для вручення страхувальнику. Працівник зазначеного підрозділу в день отримання вимоги надсилає (вручає) її страхувальнику, при цьому корінець вимоги залишається у Пенсійному фонді. Вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під підпис або надіслано листом з повідомленням про вручення.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09 липня 2003 року №1058-IV, який набрав чинності з 01 січня 2004 року, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до вказаного Закону.
Згідно статті 18 вказаного Закону, страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство. Страхові внески не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів, не підлягають вилученню з Пенсійного фонду або з Накопичувального фонду і не можуть використовуватися на цілі, не передбачені цим Законом. Законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Пункт 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV встановлює правило, згідно з яким до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
З системного аналізу наведених норм права суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Таким чином, суд вважає правомірним стягнення з відповідача на користь Управління Пенсійного фонду України в Довгинцівському районі м. Кривого Рогу недоїмки зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в сумі 1288,80 грн., оскільки доказів добровільного погашення заборгованості відповідачем не надано.
Керуючись статтями 158-163, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь Управління Пенсійного фонду України в Довгинцівському районі м. Кривого Рогу заборгованість сумі 1288,80 грн. (одна тисяча двісті вісімдесят вісім грн. 80 коп.).
Постанова підлягає негайному виконанню відповідно до ч.6 ст.183-2 та ч.1 ст. 256 КАС України.
Постанова можу бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі. Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.
Суддя < (підпис) >
< Список >
< Список >
< Список >В.В. Кальник
< Текст >