Судове рішення #20642679

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

м. Сімферополь


26 вересня 2011 р. 14:44 Справа №2а-6679/11/0170/7


Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі

головуючого судді Маргарітова М.В., при секретарі Лотакові А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу    

за позовом   Підприємства "Кримфарма"   < Список >   < Позивач в особі >    

до   Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим  < Список >   < Відповідач в особі >   < Текст >      

про визнання протиправними та скасування  податкових повідомлень-рішень,

за участю:

від позивача – представник за довіреністю ОСОБА_1,

від відповідача – представник за довіреністю ОСОБА_2   

Обставини справи: позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до ДПІ в м. Сімферополі АР Крим та просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення: №0000053500 від 26.05.2011р. та №00000835000 від 26.05.11р. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем з порушенням норм діючого законодавства, є протиправними та підлягають скасуванню. Позивач вказує, що відповідач в ході проведеної перевірки дійшов необґрунтованих висновків про порушення позивачем податкового законодавства в частині формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ.

Відповідач проти позову заперечує, просить у задоволенні позову відмовити, при цьому зазначає, що податкові повідомлення – рішення прийняті ним правомірно, оскільки під час проведення перевірки позивача було встановлено порушення позивачем положень Закону України "Про податок на додану вартість" та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Відповідач вважає, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні, оскільки оскаржувані рішення, прийняті ним на підставі встановлених перевіркою порушень, є обґрунтованим та законним. Правова позиція відповідача викладена у письмових запереченнях на адміністративний позов (т.2, а.с.200-202).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим була проведена планова виїзна перевірка підприємства «Кримфарма» з питань дотримання норм податкового законодавства при проведенні взаєморозрахунків та взаємовідносин з ПП «Тодель -17» за період з 01.04.2008р. по 31.03.2011р., за результатом якої був складений акт перевірки від 11.05.11р. №10/35-1/24507005 (т.1 а.с.11-33) (далі – акт перевірки).

На підставі акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення – рішення:

-  №0000083500 від 26.05.2011р., яким збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 371962грн. та штрафних санкцій на суму 92990,5грн. (т.1 а.с.9).

-  №0000053500 від 26.05.2011р., яким збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток на суму 465679грн. та штрафних санкцій у розмірі 116419,75грн. (т.1 а.с.10).

Позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України, завданням  адміністративного  судочинства  є  захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб,  прав та  інтересів  юридичних осіб  у  сфері  публічно-правових  відносин  від  порушень  з боку органів державної влади,  органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оцінюючи правомірність дій відповідача щодо прийняття спірних податкових повідомлень – рішень, суд керується критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб’єкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов’язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до висновків акту перевірки, відповідачем було встановлено порушення позивачем:

- п.п. 5.1, п.п.5.2.1, п. 5.2 п.п.5.3.9., п. 5.3 ст. 5,  п.6.1 ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №283/97-ВР від 22.05.97р. (зі змінами та доповненням) в результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті в бюджет за період, що перевірявся у розмірі 465679,0грн.

               - п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість №168/97-ВР від 03.04.1997р. (зі змінами та доповненнями) , в результаті чого занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 371962,00грн.

З акту перевірки вбачається, що вказаних висновків відповідач дійшов внаслідок встановлення завищення за 2008 рік валових витрат на суму 1862717грн. та встановлення завищення податкового кредиту у сумі 371962грн.

Дані факти, згідно акту перевірки, обґрунтовані тим, що суми валових витрат та податкового кредиту з ПДВ були неправомірно  сформовані позивачем внаслідок взаємовідносин з ПП «Тодель-17» (договір №158/8 від 26.05.08р. про продаж лікарських, ветеринарних та кормових засобів, БАДів та будівельних матеріалів). Такий висновок обґрунтований відповідачем посиланням на постанови Ленінського районного суду м. Луганськ від 13.08.10р.

Так в акті вказано, що на підставі постанови Ленінського районного суду м. Луганську від 13.08.2010 р. по справі №1-2010 р. встановлено, що у 2007р. гр. ОСОБА_3 за  грошову  винагороду  придбав  комерційні  права  на підприємство (покупку раніше зареєстрованого суб'єкта підприємницької діяльності в організаційно – правовій формі - мале приватне підприємство) з метою прикриття  незаконної діяльності, пов’язаної з переказом грошових коштів з безготівкової форми в готівкову.

Згідно злочинному плану, розробленому невстановленою в ході досудового слідства особою, підсудний ОСОБА_3 повинен був офіційно придбати комерційні права на підприємство – ПП «Тодель», стати його формальним, засновником, директором, і бухгалтером, відкрити рахунки підприємства в банківських установах. Далі підсудний ОСОБА_3 повинен був перейменувати організаційно - правову форму і назву підприємства з ПП «Тодель» на ПП «Тодель-17»,  після чого передати статутні документи даного підприємства невстановленій в ході досудового слідства особі для його самостійного управління фіктивним, підприємством,  і повного контролю за фінансово – господарською діяльністю ЧП «Тодель-17».

Підсудний ОСОБА_3, створивши суб'єкт підприємницької діяльності ПП Тодель-17» за грошову винагороду у розмірі 120 грн., які отримував від невстановленої в ході досудового слідства особи кожного тижня за час діяльності підприємства, в невстановлений в ході досудового слідства час знаходячись в невстановленому в ході досудового слідства місці, передав всі статутні документи і печатку підприємства невстановленому в ході досудового наслідку осіб, яке використовувало дане підприємство з метою прикриття незаконної діяльності, що виразилася в переказі грошових коштів з безготівкової форми в готівкову, а також в здійсненні діяльності від імені суб'єкта господарювання, зареєстрованого на підставну особу, а не з метою здійснення підприємницької  діяльності самостійно, як це визначено чинним законодавством.

У судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 провину в пред'явленому йому звинуваченні визнав в повному об'ємі, обставин скоєння злочину, викладених в обвинувальному висновку не оспорював.

В акті, на підставі викладеного, вказано, що згідно постанові Ленінського районного суду м. Луганську від 13.08.2010 р. по справі №801/2010р. ОСОБА_3, створив суб'єкт підприємницької діяльності ПП Тодель-17» за грошову винагороду і передав всі статутні документи і печатку підприємства невстановленій в ході досудового слідства особі, яка використовувала дане підприємство з метою прикриття незаконної діяльності, що виразилася в переказі грошових коштів з безготівкової форми в наявну, а також в здійсненні діяльності від імені суб'єкта господарювання, зареєстрованого на підставну особу, а не з метою здійснення підприємницької діяльності самостійно, як це визначено чинним законодавством.

На підставі оцінки постанови Ленінського районного суду м. Луганську відповідач в акті вказав, що операції між позивачем та ПП «Тодель-17» не спрямовані на реальне настання правових наслідків. Діяльність ПП «Тодель-17» не мала на меті поставку робіт, послуг. Також відповідачем зроблений висновок про нікчемність вказаного правочину, а також зазначено, що складені ПП «Тодель-17» документи не несуть доказовості відносно змісту операцій.

Поряд з цим, з акту перевірки вбачається, що позивачем у ході проведення перевірки були надані податкові накладні, видаткові накладні оформлені ПП «Тодель-17».

На час проведення перевірки позивача, у період що перевірявся та на час прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень – рішень були чинними Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР та Закон України «Про податок на додану вартість» 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР.  

Відповідно до положень п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», (в редакції, яка діяла на час проведення перевірки позивача та прийняття податкових повідомлень-рішень), господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Пунктом 3.1 ст.3 Закону  України «Про оподаткування прибутку підприємств»  встановлено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п.4.1. ст. 4 Закону  України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Статтею 5.1 Закону  України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.5.2.1 п. 5.2.  ст.5 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно п.п. 11.2.1. п. 11.2 ст.11 Закону  України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Платники податку на додану вартість, об’єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування  операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій визначені Законом України «Про податок на додану вартість», який, як зазначалося вище, діяв на час проведення перевірки та прийняття оскаржуваних рішень. З положень даного закону вбачається наступне.

У пункті 4.1. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначалась виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, зазначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов’язкових платежів), згідно з законами України з питань оподаткування.

Порядок обчислення та сплати податку визначений у ст.7 вказаного Закону.

Так, відповідно до п.п.7.3.1. п. 7.3  ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається  виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін.

Відповідно до п.п.7.4.5. п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджувались податковими накладними чи митними деклараціями.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5. статті 5 вказаного Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до положень п.п.7.2.1 . п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов’язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити

зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;  г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об’єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах утримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п.п. 7.2.3. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.2.4. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Матеріали справи свідчать, що між позивачем та ПП «Тодель-17» був укладений договір №158/08 від 26.05.08р. (т.1 а.с.34-35), за предметом якого продавець (ПП «Тодель-17») зобов’язується передати у власність покупцю (підприємство «Кримфарма») лікарські, ветеринарні та кормові засоби, БАД та будівельні матеріали в кількості та по ціні згідно з накладній, що є невід’ємною частиною договору.

ПП «Тодель-17» були виписані видаткові накладні (т.1 а.с.36-40) №1108 від 02.06.2008р. на загальну суму товару з ПДВ 308373,31грн.; №1398 від 01.08.08р. на загальну суму товару з ПДВ 635505,23грн.; №1511 від 01.09.08р. на загальну суму товару з ПДВ 390539,81грн.; №1512 від 01.09.08р. на загальну суму товару з ПДВ 2907грн.; №1279 від 01.07.08р. на загальну суму товару з ПДВ 897354,25грн. Згідно вказаних видаткових накладних сума товару без ПДВ складає 1862717грн.

Також ПП «Тодель-17» були виписані податкові накладні (т.1 а.с.41-47): №1108 від 02.06.08р. на суму 308373,31грн. у т.ч. ПДВ 51395,55грн.; №1511 від 01.09.08р. на суму 390539,81грн. у т.ч. ПДВ 65089,97грн.; №1512 від 01.09.08р. на суму 2907грн.; №1279 від 01.07.08р. на суму 897354,25, у т.ч. ПДВ 149559,04грн.; 1280 від 01.08.08р. на суму 635505,23грн. у т.ч. ПДВ 105917,55грн. Загальна сума ПДВ по вказаним податковим накладним складає 371962грн.

Позивач зазначає, що перелічені документи були надані посадовим особам податкової ДПІ м. Сімферополь під час проведення планової виїзної перевірки. Про надання таких документів вказано в акті перевірки.

Пункт 5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлює, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року N 168/704) (Далі по тексту - положення) первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.           

Пунктом 2.4 вказаного Положення встановлено, що первинні   документи  повинні  мати  такі  обов'язкові реквізити:  найменування  підприємства,  установи,  від імені яких складений   документ,   назва  документа  (форми),  дата  і  місце складання,  зміст  та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської  операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність  її оформлення, особистий чи електронний підпис  або  інші  дані,  що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала  участь  у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.7. зазначеного Положення, первинні документи складаються  на  бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Пунктом 3.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку встановлено, що облікові регістри - це носії спеціального формату (паперові,   електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм тощо, призначені  для  хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування та узагальнення  інформації з первинних документів, що прийняті до обліку.

Відповідно до п. 3.2. Положення, інформація  до  облікових  регістрів  переноситься після перевірки первинних документів за формою і змістом.

В пункті 3.3. Положення вказано, що підприємства й установи, що складають облікові регістри на електронних носіях, зобов'язані забезпечити технічні засоби для їх відтворення у зручному для читання вигляді.

Відповідно до п. 3.5. Положення, перенесення  інформації з  первинних   документів   до облікових регістрів повинно здійснюватися в міру її надходження до місця обробки (бухгалтерія,  обчислювальна  установка), проте не пізніше терміну, що забезпечує своєчасну виплату заробітної плати, складання  бухгалтерської  і  статистичної звітності, декларацій і розрахунків.

Відповідно до п. 3.7. Положення, інформація про господарські операції   підприємства, установи за  звітний  період  (місяць,  квартал,  рік) з облікових регістрів  переноситься  у  згрупованому вигляді до бухгалтерських звітів, порядок складання яких  встановлюється  відповідними нормативно-правовими актами.

Згідно до положень  частин 1,2 ст. 67 Господарського кодексу України, відносини   підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань,   інших  умов  господарських  взаємовідносин,  що  не суперечать законодавству України.

Абзацом 4 частини 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського  договору  та  інших  угод,   передбачених законом,  а також з угод, не передбачених законом, але таких,  які йому не суперечать.

З урахуванням положень вказаних норм, суд зазначає, що обмеженням для віднесення до понесених суб’єктом господарювання витрат в склад валових витрат є відсутність розрахункових, платіжних, та інших документів, обов’язковість ведення та зберігання яких встановлена правилами ведення податкового обліку. Бухгалтерський облік є єдиним видом обліку, на підставі відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій визначається склад витрат віднесених до валових, оскільки усі види звітності заповнюються на підставі даних бухгалтерського обліку.

З урахуванням документів створених у ході взаємовідносин позивача з контрагентом та  положень вказаних вище норм, суд приходить до висновку, що таки документи містять належні реквізити і вони є підставою для ведення бухгалтерського обліку та можуть вважатися первинними документами.

Актом перевірки не встановлені порушення при заповненні перелічених вище документів.

З урахуванням вказаного, приймаючи до уваги положення Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», суд, встановивши наявність оформлених внаслідок господарських операцій між позивачем та контрагентом документів, які вказані вище, дійшов висновку про наявність у позивача достатніх підстав для формування на основі таких документів валових витрат та податкового кредиту з ПДВ.

Щодо обґрунтування встановлених відповідачем порушень, викладених в акті перевірки, суд зазначає наступне.

Договір укладений між позивачем та контрагентом, виходячи з його змісту, спрямований не на незаконне заволодіння майном держави, а на передачу товару (послуг) покупцю і отримання коштів за товар продавцем.

Матеріали справи свідчать, що позивач і його контрагент на час укладення та виконання умов договору мали цивільну правоздатність, державну реєстрацію та не були позбавлені права укладати будь-які угоди відповідно до чинного законодавства України. Статут позивача не містить будь-яких обмежень чи заборони керівництву підприємства на укладання зазначених угод. Статтею 67 Господарського кодексу України передбачено, що підприємства вільні у виборі предмета договору, визначені зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.           

Відповідачем під час проведення перевірки не було встановлено відсутність цивільної правоздатності контрагента позивача, а у ході розгляду справи, в силу ч. 2 ст. 71 КАС України не надано доказів відсутності їх цивільної правоздатності, у тому числі відсутності реєстрації цих осіб платниками податку на додану вартість.

Придбання товарів (послуг) підтверджується відповідним чином виписаними постачальниками видатковими накладними і податковими накладними.

З наданої позивачем матеріальної відомості по товарах на складах, вбачається, що отриманий від контрагента товар був оприбуткований позивачем.

Суд, в якості доказу реальності господарської операції, приймає до уваги надані позивачем видаткові накладні, що виписані різним суб’єктам господарювання, з яких вбачається реалізація позивачем товару придбаного за договором з ПП «Тодель-17» іншим контрагентам.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що в матеріалах справи є належні докази, які свідчать про реальність господарських операцій, проведених позивачем, які були підставою для формування податкового кредиту та  валових витрат, а вчинені позивачем дій відповідають господарській  меті.  

Посилання відповідача в акті перевірки на постанову Ленінського районного суду м. Луганську по кримінальній справі, на підставі якої обґрунтовано встановлене порушення, не є обґрунтованим, оскільки відповідно до положень ч. 4 ст. 72 КАС України, вирок суду в кримінальній  справі який набрав законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає  справу про  правові  наслідки  дій  чи  бездіяльності  особи,  щодо  якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

В акті перевірки, поряд з посиланням на текст постанови Ленінського районного суду м. Луганську, немає конкретних посилань на встановлення та оцінку Ленінським районним судом м. Луганську правочину, що мав місце між позивачем та контрагентом (ПП «Тодель-17») щодо постачання товарів, які були предметом вказаного вище договору, або взагалі взаємовідносин з позивачем.

Як вбачається з приведеного в акті перевірки змісту постанови Ленінського районного суду м. Луганську від 13.08.10р. по справі №801/2010, нею взагалі не встановлена протиправна діяльність посадових осіб позивача, а також будь яка інша протиправна діяльність позивача, а також взагалі не досліджена операція між позивачем та контрагентом.

Встановлені постановою Ленінського районного суду м. Луганську факти, які вказані в акті перевірки, не містять причинного зв’язку та конкретно встановлених фактів щодо виконання сторонами зобов’язань по договору укладеному між позивачем та ПП «Тодель-17».

Акт перевірки, крім посилань на постанову Ленінського районного суду м. Луганську не містить іншого обґрунтування порушень позивачем податкового законодавства.

За таких підстав, висновки зроблені в акті перевірки є необґрунтованими, а прийняті на їх підставі податкові повідомлення рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Враховуючи викладене суд вважає неспроможними доводи відповідача, по яких він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного позов підлягає задоволенню.  

Частиною 1 статті 94 КАС України встановлено,якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень,  суд присуджує  всі  здійснені  нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його  посадова чи службова особа).

Під час судового засідання оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Постанову складено у повному обсязі 30.09.2011р.      

Керуючись ст.ст.  160-163 КАС України, суд   

ПОСТАНОВИВ:

1.  Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення – рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим:

- №0000053500 від 26.05.2011р.;

- №0000083500 від 26.05.2011р.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Підприємства «Кримфарма» 3,40грн. судових витрат.

Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд  через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду в десятиденний строк з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.   

< Текст > 

Суддя                                 < підпис >                               Маргарітов М.В.

             < Текст > 

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація