Справа № 2-565 2007 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2007 року                                                             Ніжинський     міськрайонний

суд Чернігівської області в складі:

головуючої - судді Діденко О.П., при секретарі Овчарику В.М., з участю адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ніжині справу  за  позовною  заявою     ОСОБА_3  до  ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи без самостійних вимог   на   стороні   відповідачів   ОСОБА_6,   ОСОБА_7, про встановлення    порядку користування приміщеннями квартири, що є у спільній частковій власності,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 24.05.2006 року визнано частково недійсним договір міни однокімнатної квартири АДРЕСА_1 на трьохкімнатну квартиру № 19 у цьому ж будинку, укладений між ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, ОСОБА_9, посвідчений приватним нотаріусом Кузьменком О.В. 13.01.2004 року, і за позивачкою ОСОБА_3 визнано право власності на 1/2 частину зазначеної трьохкімнатної квартири з тих підстав, що при обміні ОСОБА_6 та ОСОБА_7 своєї квартири на більшу за розміром, були використані в якості доплати кошти ОСОБА_4, виручені від продажу її власного житла, а на іншу 1/2 частину спірної квартири визнано право власності за ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які є третіми особами та які на час розгляду справи в апеляційному суді 07.12.2005 року вже подарували відповідачам ОСОБА_4 та ОСОБА_5 по 1/4 частині спірної квартири кожному, договір дарування був посвідчений приватним нотаріусом Ніжинського міського нотаріального округу. Право власності на спірну квартиру за позивачкою та відповідачами в зазначених вище частинах зареєстровано в Ніжинському міжміському бюро технічної інвентаризації.

В позові до суду позивачка ОСОБА_4 зазначила, що відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в спірній квартирі не проживають, а проживають у ній треті особи - попередні власники ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які вчиняють сварки та чинять їй перешкоди в користуванні приміщеннями квартири, тому виникла необхідність у розподілі квартири в натурі.

Але в подальшому позивачка ОСОБА_4 позовні вимоги змінила і просила встановити порядок користування   приміщеннями квартири

2

АДРЕСА_2, яка складається із трьох кімнат житловою площею 10,7кв.м., 10,7 кв.м., 19,8 кв.м. та кухні, вбиральні, коридору, передпокою, виділивши в її користування дві кімнати площею по 10,7 кв.м. кожна під.літерами 4 та 5, а відповідачам виділити в користування кімнату під літерою 2 площею 19,8 кв.м., а кухню під літерою 1 площею 8 кв.м., вбиральню під літер.7 площею 4,5 кв.м., коридор під літер.6 площею 4,3 кв.м., кімнату передпокою під літер.З площею 7,4 кв.м. залишити в спільному користуванні сторін, оскільки виділити сторонам ізольовані жилі приміщення та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири, неможливо.

В судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити із зазначених у позові підстав. В обгрунтування вимог пояснили, що фактично позивачка займає кімнату (5) площею 10,7 кв.м., а відповідачі, кожен з яких є власником ¹А частини спірної квартири, фактично в квартирі не проживають і нею не користуються, а проживають і користуються їх діти, які відношення до права власності на спірну квартиру не мають, а дві кімнати позивачка просить виділити їй у користування виходячи з того, що житло, яке вона продала та кошти за яке були використані в якості доплати при обміні квартири, було значно більшим за розміром, тому ніякий інший варіант встановлення порядку користування квартирою її не влаштовує.

Відповідачі ОСОБА_4 та його представник, ОСОБА_7 позовні вимоги визнали частково та пояснили, що проти встановлення порядку користування приміщенням квартири вони не заперечують, але не згодні на встановлення порядку користування квартирою по запропонованому позивачкою варіанту, так як їх, відповідачів, частки у праві власності на квартиру визначені - по 1/2 частці за кожним, вони не є членами однієї сім"ї і не перебувають у родинних стосунках, тому їм не може бути виділена в користування на двох одна кімната площею 19,8 кв.м., а позивачці на одну особу дві кімнати. До то ж ними понесені значні витрати по ремонту даної квартири. А та обставина, що вони на даний час у квартирі не проживають, а проживають їх діти, до уваги при встановленні порядку користування квартирою братись не повинна, так як право власності за ними зберігається.

Треті особи без самостійних вимог на стороні відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 проти задоволення позову заперечували та пояснили, що згодні на встановлення порядку користування квартирою, але в варіанті, запропонованому відповідачами, тобто, щоб позивачці була виділена в користування одна кімната площею 19,8 кв.м., а відповідачам дві кімнати площею по 10,7 кв.м. кожна.

Заслухавши пояснення сторін та "їх представників, третіх осіб, дослідивши письмові докази, суд приходить до слідуючого висновку.

Відповідно до ч.3 ст.358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна  в  натурі,  яка  відповідає  його  частці  у  праві  спільної часткової

3

власності, а в разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Висновком судової будівельно-технічної експертизи № С-69 від 10 травня 2007 року, яка була проведена за ухвалою суду від 03 квітня 2007 року, встановлено, що виділ сторонам в натурі ізольованих приміщень квартири з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в окремі квартири, неможливий. Пленум Верховного Суду України в постанові від 22 грудня 1995 року № 20 „Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" із послідуючими змінами та доповненнями, в п.14 роз"яснив, що в такому випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов. Зазначене дає підстави суду прийти до висновку, що вимоги позивачки про встановлення порядку користування приміщенням квартири, є правомірними.

Але суд вважає, що позивачкою не обґрунтовані належними доказами її вимоги щодо встановлення саме такого порядку користування приміщеннями квартири, про який вона просить у позові, а навпаки, заслуговують на увагу заперечення проти позову відповідачів та представника відповідача ОСОБА_4, третіх осіб у тій частині, що позивачка одна і їй може бути виділена в користування кімната (2) площею 19,8 кв.м., а відповідачам ОСОБА_4 та ОСОБА_5, кожен з яких є власником 1/2 частини спірної квартири, мають бути виділені в користування дві кімнати площею по 10,7 кв.м. кожна з тих підстав, що вони не є членами однієї сім"ї і не перебувають у родинних відносинах і хоч вони на даний час фактично в квартирі не проживають, а проживають треті особи, тобто діти відповідачів своєю сім"єю, це не є підставою для того, щоб при встановленні порядку користування квартирою були погіршені їх, як співвласників, права.

Про встановлення іншого порядку користування приміщеннями квартири позивачка не просить, а суд вийти за межі позовних вимог не може, тому в задоволенні позовних вимог позивачці ОСОБА_3 слід відмовити.

Керуючись ст.ст.212, 214,215 ЦПК України, ст.358 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи без

самостійних вимог на стороні відповідачів ОСОБА_6, ОСОБА_7,    про    встановлення порядку    користування

приміщеннями квартири АДРЕСА_2, що є у спільній частковій власності, відмовити.

4

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернігівської області через Ніжинський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.