Справа № 2-747 2007рік

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня  2007 року                 Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

в складі:

головуючої - судді Діденко О .П.,

при секретарі Добрі В.О.,

з участю адвоката ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Ніжині справу за позовною заявою ОСОБА_3, треті особи без самостійних вимог на стороні позивачки: комунальне підприємство „Служба єдиного замовника", ОСОБА_1, ОСОБА_4, до ОСОБА_5 про визнання таким, що втратив право користування житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

В позові до суду позивачка ОСОБА_3 просила визнати відповідача ОСОБА_5 таким, що втратив право користування житловим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1 з тих підстав, що він у ній понад шість місяців не проживає без поважної нате причини.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_3 позовні вимоги підтримала, але не могла зазначити час, з якого відповідач у спірній квартирі не проживає, називаючи такими датами лютий 2002 року, квітень чи травень 2002 року, а також рік після розірвання шлюбу, яке відбулося 12 квітня 2002 року, тобто квітень чи травень 2003 року. Далі позивачка пояснила, що відповідач забрав з квартири особисті речі і перейшов жити до своєї сестри АДРЕСА_2, а через деякий час забрав з квартири телевізор, який є спільним сумісним майном подружжя. Відповідач без поважної причини спірною квартирою не користувався, комунальні послуги не сплачував, вселитися не намагався, перешкод у користуванні квартирою ні вона сама, ні діти, які є третіми особами, відповідачу не чинили, замок у вхідних дверях вона не міняла, тому вважає, що відповідач не проживає в спірній квартирі без поважної причини, у зв"язку з чим просила визнати його таким, що втратив право користування житловим приміщенням.

Представник позивача ОСОБА_2 також просив позовні вимоги позивачки задовольнити з тих підстав, що відповідач не проживає в спірній квартирі понад шість місяців без поважної на те причини.

Треті особи ОСОБА_1, ОСОБА_4 проти задоволення позову не заперечували та пояснили, що відповідач, який є їх батьком , не проживає в квартирі понад п"ять років і вселитися не намагався.

Представник третьої особи - КП „Служба єдиного замовника" в судове засідання не з"явився, але письмово КП „СЄЗ" просило розглянути справу в відсутність його представника, що суд визнав можливим, так як сторони та треті особи проти цього не заперечували.

Відповідач ОСОБА_5 позовні вимоги не визнав та пояснив, що після чергової сварки з дружиною, яка відбулася в травні місяці 2003 року, він забрав свій одяг і перейшов тимчасово жити до сестри на АДРЕСА_2, де проживає і в даний час, а через деякий час, також у 2003 році, забрав із спірної квартири телевізор, так як у сестри телевізора не було. Решту спільного сумісного майна залишив у користуванні дружини та дітей. У 2005 році він приходив на день народження дочки. Ключі від спірної квартири в нього є і в даний час, але вселитися в квартиру він не намагався. Комунальні послуги не сплачував, бо тривалий час не працював.У задоволенні позову просив відмовити з тих підстав, що в нього власного житла немає,

а тому нема де жити.

Свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 пояснили, що живуть по сусідству з позивачкою, добре знають і відповідача, але він у спірній квартирі не проживає близько п"яти років.

2

Аналізуючи пояснення сторін та третіх осіб, свідків, суд приходить до слідую чого висновку.

Сам відповідач визнав, що маючи ключі від спірної квартири, він у ній з травня 2003 року не проживає і вселитися не намагався, комунальні послуги не сплачував, тобто протягом зазначеного часу він не відносився до спірної квартири, як до свого житла. Далі, з пояснень самого відповідача вбачається, що власні речі із квартири він забрав відразу в травні 2003 року, а із спільного сумісного майна подружжя забрав собі телевізор, залишивши решту майна колишній дружині та дітям, що також дає підстави суду вважати, що і майно, яке було спільною сумісною власністю подружжя та яке знаходилося в спірній квартирі, між сторонами було поділено за ініціативою самого відповідача. Зазначене дає суду підстави прийти до висновку, що відповідач не проживає в спірній квартирі понад шість місяців без поважної на те причини, а тому відповідно до ст.71 ЖК України є підстави для визнання його таким, що втратив право користування нею, тобто позовні вимоги позивачки слід задовольнити. Відсутність у відповідача власного житла, на що він посилався, за встановлених обставин не є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог позивачки, оскільки предметом позову не є виселення відповідача.

Відповідно до ст.ст.79,88 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивачки понесені нею та документально підтверджені судові витрати.

Керуючись ст.ст.212, 214-215 ЦПК України, ст. ст. 71,72 Житлового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Визнати ОСОБА_5 таким, що втратив право користування житловим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 : 8,50 грн. в повернення сплаченого судового збору, 7,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 700 грн. витрат на правову допомогу, а всього стягнути 716 (сімсот шістнадцять) грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернігівської області через Ніжинський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.