Справа  № 2-а-9132/11

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

     22 серпня 2011 року Суддя Чернігівського районного суду Чернігівської області Криворученко Д.П., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області (надалі УПСЗН Чернігівської ОДА) про визнання незаконними дій,  зобов’язання здійснити нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства особи проживаючої в зоні посиленого радіоекологічного контролю, -   

ВСТАНОВИВ:

18 червня 2011 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області про:

- визнання незаконними дій сторони відповідача щодо відмови в нарахуванні та виплаті щомісячної грошової допомоги у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства особи проживаючої в зоні посиленого радіоекологічного контролю, передбаченої ст.37 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції чинній до 01 січня 2007 року, у розмірі 30 % мінімальної заробітної плати;

- зобов’язання відповідача здійснити нарахування щомісячної грошової допомоги у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства особи проживаючої в зоні посиленого радіоекологічного контролю, передбаченої ч.1 ст.37 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції чинній до 01 січня 2007 року, у розмірі 30 % мінімальної заробітної плати та забезпечити її виплату, починаючи із 01 грудня 2010 року , за виключенням раніше нарахованих і сплачених за вказаний період сум;

- допустити негайне виконання.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач є потерпілим внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС і постійно проживає на території посиленого радіоекологічного контролю. Відповідно до приписів статті 37 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, зокрема у зоні посиленого радіоекологічного контролю - 30 процентів від мінімальної заробітної плати, однак згадана компенсація позивачу не виплачується.

Ухвалою судді від 07 липня 2011 року відкрито скорочене провадження в адміністративній справі за даним позовом.

Справа розглядається, відповідно до приписів ст.1832 Кодексу адміністративного судочинства України, в порядку скороченого провадження без виклику осіб, які беруть участь у справі та без проведення судового засідання.

Від сторони відповідача –УПСЗН Чернігівської ОДА надійшли письмові заперечення на позов, які зводяться до того, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №936 від 20.09.2005 року виплата компенсацій та допомог громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, здійснюється уповноваженим органом праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадян. Розмір і компенсаційних виплат відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»визначено Кабінетом Міністрів України в Постанові №836 від 26.07.1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Позивач перебуває на обліку в УПСЗН Чернігівської ОДА, як потерпілий внаслідок Чорнобильської катастрофи і він отримує щомісячну грошову допомогу в зв’язку з обмеженим споживанням продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в розмірі 1,60 грн, яка призначалась та виплачувалась згідно чинного законодавства.

Дослідивши матеріали адміністративної справи суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому  задоволенню, з наступних підстав та міркувань.

Відповідно до приписів ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди, перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_2 та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій).   

Відносини, що склалися між позивачем та відповідачем є публічно-правовими відносинами, виходячи із змісту статті 3 та статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований проживаючим за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 та області, вул. Радянська, буд.66  , і населений пункт, де проживає позивач, згідно ПКМУ №106 від 23.07.1991 року віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю, про що свідчить паспорт громадянина України серії «НК»№  179241, посвідчення серії «В-1»№ 289636, довідка виконавчого комітету Ковпитської сільради Чернігівського району та області № 1237 від 15.06.2011 р.

Відповідно до ч.1 ст.46 ОСОБА_2 України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.      

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до приписів ст.37 Закону України від 28.02.1991 р. №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, зокрема у зоні посиленого радіоекологічного контролю - 30 процентів від мінімальної заробітної плати. Ця допомога виплачується щомісячно органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації.

Підпунктом 8 пункту 28 розділу ІІ Закону України від 28.12.2007 р. №107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»текст статті 37 Закону України від 28.02.1991 р. №796-XII було викладено в такій редакції: «Громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Перелік населених пунктів, жителям яких виплачується щомісячна грошова допомога, затверджується Кабінетом Міністрів України. Ця допомога виплачується щомісячно органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації. Виплата за два і більше місяців забороняється».

Однак Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. №10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають ОСОБА_2 України (є неконституційними), положення статті 67 розділу I, пунктів 2 - 4, 6 - 8, 10 - 18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20 - 22, 24 - 34, підпунктів 1 - 6, 8 - 12 пункту 35, пунктів 36 - 100 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»та пункту 3 розділу III «Прикінцеві положення»Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Враховуючи те, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, то вона наділена державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання щомісячної грошової допомоги у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства.  

Позицію сторони відповідача, викладену в письмових запереченнях, суд рахує не обґрунтованою та хибною, оскільки виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконним актами при вирішенні цього спору слід виходити з того, що при нарахуванні та виплаті позивачу щомісячної грошової допомоги у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування застосуванню підлягають положення спеціального Закону України від 28.02.1991 р. №796-XII, в якому законодавець чітко зазначив розмір зазначеної вище компенсації.   

Враховуючи те, що нормами зазначеного Закону встановлений розмір грошової допомоги, а дія інших нормативно-правових актів може застосовуватись лише в частині, що не суперечить цьому Закону, суд приходить до висновку, що будь-яким іншим нормативно-правовим актом не може визначатись інший розмір щомісячної грошової допомоги у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування.

Наділивши зазначеною соціальною гарантією осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, держава таким чином взяла на себе публічне зобов’язання забезпечити належний матеріальний рівень цих осіб.

Тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв’язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов’язання держави забезпечити соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до частини другої статті 3 ОСОБА_2 України - права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.   

Статтею 8 ОСОБА_2 України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. ОСОБА_2 України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_2 України і повинні відповідати їй. ОСОБА_2 України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_2 України гарантується.   

У відповідності до статті 21 ОСОБА_2 України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.   

Згідно із статтею 64 ОСОБА_2 України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених ОСОБА_2 України.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 ОСОБА_2 України, виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а статтею 75 ОСОБА_2 встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. ОСОБА_2 не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім - своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.

Частиною 1 статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»було встановлено, що конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій (передбачених цим Законом) підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.   

Враховуючи особливий статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та обумовлену цим необхідність їх адекватного соціального захисту, Верховна Рада України вже у 2006 році доповнила Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»статтею 71, в якій встановлено, що дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону (Закон №231-V від 5 жовтня 2006 року).   

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 ОСОБА_2 України, виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а статтею 75 ОСОБА_2 встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. ОСОБА_2 не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім - своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.   

Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.10.2005 №8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.   

Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.   

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується із позицією позивача щодо порушення його права на отримання гарантованої державою компенсації у розмірі 30 процентів від мінімальної заробітної плати.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності ОСОБА_2 чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

УПСЗН Чернігівської ОДА не надало суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своїх дій.

Відповідно до ч.1 ст.256 КАС України, негайно виконуються постанови суду, прийняті в порядку скороченого провадження.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача за період із  18 грудня 2010 року по 18 червня 2011 року (день звернення з позовом до суду) включно є обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню.

У позовних  вимогах ОСОБА_1  за період із 01 грудня  2010 року по 17 грудня  2010 року  включно слід відмовити, оскільки вони заявлені поза межами строку звернення до адміністративного суду.

Позивач, як особа, що постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській атомній електростанції, звільнений від сплати судових витрат.

Керуючись ст.ст.3, 8, 21, 64, 92 ОСОБА_2 України, ст.ст.37, 67, 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.53 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», ст.22 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», ст.2 Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати», й у відповідності до ст.ст.2, 9, 21, 71, 99, 102, 158-163, 1832, 185-186, 256  КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області про визнання незаконними дій,  зобов’язання здійснити нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства особи проживаючої в зоні посиленого радіоекологічного контролю,  задовольнити частково.

           Визнати незаконними дії Управління праці та соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області щодо відмови у здійсненні нарахування  ОСОБА_1 щомісячної грошової допомоги у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства особи проживаючої в зоні посиленого радіоекологічного контролю, відповідно до ч.1 ст.37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в розмірі 30 процентів мінімальної заробітної плати, за період із  18 грудня 2010 року по 18 червня 2011 року включно.

Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної грошової допомоги у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, передбачену ч.1 ст.37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за період із 18 грудня 2010 року по 18 червня 2011 року включно, у розмірі 30 процентів мінімальної заробітної плати, з урахуванням фактично виплачених коштів.   

В задоволенні позовних  вимог ОСОБА_1 за період  із  01 грудня  2010 року по 17 грудня  2010 року  включно –відмовити.

Допустити негайне виконання постанови суду.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст.254 КАС України. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмову провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Чернігівській районний суд Чернігівської області, з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя            ОСОБА_3