Справа № 22- 8718 Головуючий в 1 інстанції- Владимирська І.М.
Категорія-21 Доповідач- Бабенко П.М.
УХВАЛА іменем України
12 вересня 2006 року Апеляційний суд Донецької області в складі: головуючого-судді Зубової Л.М.,
суддів- Бабенка П.М. ,Шамрило Л.Г. при секретарі - Баклановій Ю.В.
за участю позивача ОСОБА_1 представника відповідача-Осадчої Е.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м Селидове Донецької області на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 25 липня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Селидове Донецької області про відшкодування моральної шкоди ,
ВСТАНОВИВ:
В травні 2006 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача про стягнення на відшкодування моральної шкоди 45 000 грн. посилаючись на те, що працюючи в шахті „Курахівська" він отримав каліцтво, профзахворювання , втратив 45% професійної працездатності, чим йому спричинена моральна шкода.
В судовому засіданні позовні вимоги він уточнив, просив відшкодувати моральну шкоду, спричинену лише профзахворюванням.
Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 25 липня 2006 року частково задоволені вказані позовні вимоги ОСОБА_1 стягнуто на його користь на відшкодування моральної шкоди, спричиненої втратою професійної працездатності 13 000 грн., а також його витрати на правову допомогу в сумі 130 грн., в решті позову відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачеві в задоволенні позову ,посилаючись на те, що це рішення ухвалено з порушенням норм процесуального та матеріального права, що рішення суду першої інстанції суперечить діючому законодавству, суд невірно застосував норми матеріального та процесуального права.
Суд не врахував, що відповідно до п.27 ст.77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» зупинено на 2006 рік дію ст..ст.21,34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Також суд не врахував , що моральна шкода позивачеві може бути відшкодована лише на підставі висновку МСЕК, що відповідач не надав судові доказів про заподіяння йому моральної шкоди, судом не встановлено які саме негативні наслідки спричинили позивачеві моральну шкоду , що позивачем пропущений строк позовної давності за даним позовом , суд не навів мотиви, за якими він частково задовольнив позов, не врахував ,що позивачеві сплачені передбачені законом суми на відшкодування шкоди, спричиненої здоров'ю позивача. Також суд не врахував,що відповідно до вимог ст..237-1 КЗпП України моральна шкода повлнна бути відшкодована власником підприємства, де позивач отримав профзахворювання.
В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав.
Позивач просив апеляцію відхилити, а рішення суду залишити без змін зазначивши, що вказане рішення ухвалено з дотриманням вимог матеріального та процесуального закону.
Вислухавши доповідь судді, пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи , перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає ,що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду слід залишити без змін з наступних підстав:
Судом першої інстанції встановлено, що позивач тривалий час працював в підземних умовах на шахті „Курахівська", де в результаті шкідливих умов праці отримав профзахворювання у вигляді хронічного обструктивного бронхіту пилової етіології, легеневу недостатність 1-11 ступеню
За висновком МСЕК від 27.11.02 року року позивачеві встановлено вперше ЗО % втрати професійної працездатності через вказане профзахворювання , а за сукупністю вказаного профзахворювання та раніше отриманих каліцтв ( у 1987 та у 1997 році)- 45% , Вказану втрату працездатності підтверджено при повторному огляді у МСЕК 18.12.03 року , його визнано інвалідом 3 групи.
З матеріалів справи убачається, що позивачеві заподіяна моральна шкода, яка полягає в тому,що він переніс і зносить фізичні да душевні страждання через втрату здоров'я. Він відчуває фізичний біль через приступи задухи, що викликає у нього почуття відчаю ,пригнічення та тривоги перед майбутнім , оскільки перспектив на вилікування від профзахворювання не має. Він не може виконувати роботу, яку виконував до профзахворювання, проблеми зі станом здоров'я призвели його до моральних та психічних переживань, порушені його сімейно-побутові умови та нормальні житгєві зв'язки., що призвело до порушення його звичного укладу життя та вимагає додаткових зусиль для організації свого життя.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову суд першої інстанції виходив з вимог ст.ст. 1,21,28,34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України покладено обов'язок відшкодовувати застрахованим особам моральну шкоду, у зв'язку з ушкодженням здоров'я, заподіяну умовами виробництва..
Відповідно до ст..23 ЦК України, п.3,9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди ,якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення, при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Встановлені судом обставини про втрату професійної працездатності позивача та спричинення йому моральної шкоди підтверджені як письмовими доказами (даними трудової книжки, актом розслідування професійного захворювання, висновками Донецької ОКБП та МСЕК,виписками з лікарняних карток), так і поясненнями сторін.
За таких обставин суд першої інстанції правильно вважав доведеним факт заподіяння потерпілому моральної шкоди внасідок професійного захворювання.
Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд урахував конкретні обставини справи, характер та ступінь моральних страждань позивача, вплив на його душевний стан, неможливість жити повноцінним життям, наявність інвалідності, ступеню втрати працездатності й з дотриманням вимог ч.З ст.34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" визначив таке відшкодування в сумі 13 000 грн.
Також суд правильно визначив розмір компенсації витрат позивача в сумі 130 грн. на оплату послуг адвоката, який приймав участь у трьох судових засіданнях. Ця сума відповідає вимогам Постанови Кабінету Міністрів України № 590 від 27 квітня 2006 року „Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ..."
При встановленні зазначених фактів і постановленні рішення судом не було порушено норм процесуального права та правильно застосовано норми матеріального права.Суд всебічно,повно і об'єктивно дослідив надані сторонами докази, дав їм належну оцінку та правильно дійшов до висновку про підставність вимог позивача, та щодо розміру відшкодування.
Доводи представника відповідача про те ,що оскільки Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік» зупинено на 2006 рік дію ст..ст.21,34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", тому судові слід було відмовити в задоволенні позову., не заслуговують на увагу оскільки спірні правовідносини і. право позивача на відшкодування виникли до набрання чинності вказаним законом і цей закон зворотної сили не має, останнім законом не передбачений строк позовної давності за вимогами про відшкодування моральної шкоди.
Крім того, до Закону, який передбачає право потерпілого на відшкодування моральної шкоди, не внесено відповідні зміни і не скасована відповідальність відповідача перед позивачем в частині відшкодування моральної шкоди.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції , оскільки вони не ґрунтуються на законі.
Виходячи з вказаного, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляції та скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.303, п.1 ч.1 ст.307 , ч.І ст.308.-313-315 ЦПК України, апеляційний суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Селидове Донецької області відхилити.
Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 25 липня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набуває законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з моменту набрання нею законної сили.