Справа№22-8494 Категорія-21

Головуючий в 1 інстанції- Никифоряк Л.П. Доповідач- Бабенко П.М.

РІШЕННЯ

Іменем України

12 вересня 2006 року   Апеляційний суд Донецької області в складі: Головуючого-судді ЗубовоїЛ.М..

суддів- Бабенка П.М. ,Шамрило Л.Г.

при секретарі - Баклановій Ю.В.                           

за участю позивача ОСОБА_1,.представника відповідача Сисоєвої Н.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Центрально-Міському районі м.Горлівки Донецької області на рішення Центрально-Міського районного суду м.Горлівки Донецької області від 26 червня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на. виробництві та професійних захворювань у Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області про відшкодування моральної шкоди ,

ВСТАНОВИВ:

В травні 2006 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, посилаючись на те, що за час роботи в шкідливих умовах у вугільній промисловості він втратив 50 % професійної працездатності, чим йому спричинена моральна шкода, просив стягнути з відповідача на його користь 35 000 грн.

Рішенням Центрально-Міського районного суду м.Горлівки Донецької області від 26 червня 2006 року частково задоволені вказані позовні вимоги позивача, стягнуто на його користь на відшкодування моральної шкоди, спричиненої   втратою професійної працездатності 18 000 грн., в решті позову відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 ,посилаючись на те, що це рішення ухвалено з порушенням норм процесуального та матеріального права, суд неповно встановив обставини справи, що рішення суду першої інстанції суперечить діючому законодавству, суд невірно застосував норми матеріального та процесуального права, не врахував, що відповідно до п.27 ст.77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» зупинено на 2006 рік дію ст..ст.21,34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності". Також суд не з'ясував всі обставини справи, не врахував,що відсутній висновок МСЕК про спричинення позивачеві моральної шкоди,що позивач не надав судові доказів про заподіяння йому моральної шкоди, відповідач відшкодував позивачеві шкоду,завдану його здоров'ю , судом дана неналежна оцінка доказам у справі.

В судовому засіданні представник відповідача доноди апеляційної скарги підтримав.

Позивач просив апеляцію відхилити, а рішення суду залишити без змін зазначивши, що вказане рішення ухвалено з дотриманням вимог матеріального та процесуальногозакону.

Вислухавши доповідь судді, пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи ,перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає ,що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення змінити з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що позивач працював на підземних роботах в шкідливих умовах на шахтах „Кочегарка" та ім.. В.І.Леніна „ ДП „Артемвугілля", через що втратив професійну працездатність.

28 березня 2002 року згідно висновку МСЕК позивачеві   вперше встановлено 25% втрати професійної працездатності через професійне захворювання- хронічний обструктивний бронхіт пилової етіології.

При повторному огляді згідно висновку МСЕК від 08.05.03 року йому встановлено 50% втрати професійної працездатності безстроково та 3 група інвалідності

Позивачеві  заподіяна моральна шкода, яка полягає в тому ,що він переніс і зносить фізичні та моральні страждання через профзахворювання. Він вимушений тривалий час постійно лікуватись, проходити медичні обстеження , приймати ліки, його звільнено з шахти у зв'язку з невідповідністю виконання роботи за станом здоров'я що призвело до порушення його звичного укладу життя та вимагає додаткових зусиль для організації свого життя, він позбавлений можливості реалізувати своє право на працю в повній мірі. Вказані обставини спричиняють йому душевні страждання,оскільки втрата здоров'я є непоправною.

Ухвалюючи рішення в частковому задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з вимог ст.ст. 1,21,28,34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України покладено обов'язок відшкодовувати застрахованим особам моральну шкоду, у зв'язку з ушкодженням здоров'я, заподіяну умовами виробництва..

Відповідно до ст„23 ЦК України, п.З Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждані., погіршення здібностей потерпілого або позбавлення можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди ,якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення, при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Встановлені судом обставини про втрату професійної працездатності позивачем та спричинення йому моральної шкоди підтверджені як письмовими доказами (даними трудової книжки, актом розслідування профзахворювання , висновками Донецької ОКБП та МСЕК,виписками з лікарняних карток), так і поясненнями сторін.

За таких обставин суд першої інстанції правильно вважав доведеним факт спричинення потерпілому моральної шкоди.

Але визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд не врахував, що позивач не надав достатніх доказів щодо глибини фізичних та душевних страждань, не врахував конкретні обставини справи ,а саме ,що позивачеві протипоказана лише тяжка фізична праця, праця в у несприятливих умовах контакті з пилом, не врахував ступінь вини підприємства у заподіянні шкоди, не врахував вимог законодавства та вказаної Постанови Пленуму Верховного суду , не навів у достатній мірі мотивів, за яких стягнув вказану суму на відшкодування моральної шкоди, не дотримався вимог розумності та справедливості при визначенні грошової суми на відшкодування шкоди.

Оскільки висновки суду про розмір відшкодування не відповідають встановленим обставинам справи, апеляційний суд вважає за необхідним рішення суду слід змінити, зменшивши суму відшкодування до 15 000 грн. , ця сума є справедливою сатисфакцією для позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.23 ЦК України,ст.ст.1,21,23,34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", ст.ст. 303, 307 п.З, п.З ч.І ст.309 ,ст.313-316 ЦПК України, апеляційний суд,

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально-Міському районі м.Горлівки Донецької області задовольнити частково.

Рішення Центрально-Міського районного суду м.Горлівки Донецької області від 26 червня 2006 року змінити.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально-Міському районі мХорлівки Донецької області на користь ОСОБА_1на відшкодування моральної шкоди 15 000 ( п'ятнадцять тисяч )грн.

В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили з дня його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.