Справа №22-8682 Категорія-21

Головуючий в 1 інстанції- Юрьєва Т.І. Доповідач- Бабенко П.М.

УХВАЛА Іменем України

12 вересня 2006 року   Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого- судді Зубової Л.М.,

суддів- Бабенка П.М. ,Шамрило Л.Г.

при секретарі - Баклановій Ю.В.

за участю : позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача Кузнєцова В .В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку цивільну справу за апеляційними скаргами представника позивача ОСОБА_2 та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Кіровському районі м. Донецька  на рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 17 липня  2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Кіровському районі м.Донецька  про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

В травні 2006 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, посилаючись на те, що під час виконання трудових обов'язків у ВП „Шахта ім.. О.Ф.Засядька" він одержав каліцтво, через що втратив 40 % професійної працездатності, та став інвалідом 3 групи, чим йому спричинена моральна шкода, просив стягнути з відповідача на його користь 74 000 грн.

Рішенням Кіровського районного суду м.Донецька від 17 липня 2006 частково задоволені вказані позовні вимоги позивача, стягнуто на його користь на відшкодування моральної шкоди, спричиненої втратою професійної працездатності 15 000 грн., в решті позову відмовлено.

З вказаним рішенням не погодився представник позивача ОСОБА_2, який у своїй апеляційній скарзі просить рішення суду змінити, задовольнити позов ОСОБА_1 у повному обсязі, посилаючись на те, що при вирішенні питання про розмір відшкодування суд не в повній мірі врахував обсяг моральних страждань позивача, руйнації його нормального життя, життєвих,сімейних та виробничих стосунків, умов проживання та втрати нормального заробітку.

Відповідач в своїй    апеляційній скарзі просить скасувати вказане рішення суду та повернути справу на новий розгляд ,посилаючись на те, що це рішення ухвалено з порушенням норм процесуального та матеріального права, неповно встановив обставини справи, що рішення суду першої інстанції суперечить діючому законодавству, суд не надав належної оцінки доказам у спраіві невірно застосував норми матеріального та процесуального права, не врахував, що відповідно до п.27 ст.77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» зупинено на 2006 рік дію ст..ст.21,34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Також суд не врахував, що позивачеві висновком МСЕК не встановлено факту спричинення моральної шкоди . Суд не врахував, що позивачеві відшкодовано виплатою страхових сум шкоду, завдану його здоров'ю каліцтвом , позивач не надав судові доказів про заподіяння йому моральної шкоди та суд не звернув уваги на те, що позивачем пропущено строк позовної давності за даним позовом.

В судовому засіданні сторони свої апеляційні скарги підтримали, доводи апеляційних скарг іншої сторони не визнали.

Вислухавши доповідь судді, пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи , перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає ,що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення та ухвали суду слід залишити без змін , наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що позивач перебуває в трудових відносинах в ОП „Шахта ім.. О.Ф.Засядька" з 29 листопада 2000 року.

27 січня 2005 року при виконанні ним трудових обов'язків підземного машиніста гірничо-виймальних машин з позивачем стався нещасний випадок на виробництві, в результаті якого позивач втратив професійну працездатність і 22 вересня 2005 року за висновком МСЕК йому встановлено 40% втрати професійної працездатності безстроково, та визначена 3 група інвалідності. З   19 .11.05 року        його переведено на посаду електрослюсаря.

Позивачеві  заподіяна моральна шкода, яка полягає в тому ,що пін переніс і зносить фізичні страждання через постійний фізичний біль. Він вимушений постійно лікуватись, приймати ліки, що призвело до порушення його звичного укладу життя та вимагає додаткових зусиль для організації свого життя, що негативно впливає на його душевний стан. Вказані обставини спричиняють йому душевні страждання ,оскільки втрата здоров'я є непоправною.

Ухвалюючи рішення в частковому задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з встановлених обставин справи та з вимог ст.ст.1,21,28,34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України покладено обов'язок відшкодовувати застрахованим особам моральну шкоду, у зв'язку з ушкодженням здоров'я, заподіяну умовами виробництва..

Відповідно до ст..23 ЦК України, п.З ,9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди ,якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення, при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Встановлені судом обставини про втрату професійної працездатності позивачем та спричинення йому моральної шкоди підтверджені як письмовими доказами (даними трудової книжки, актом розслідування нещасного випадку на виробництві, висновками МСЕК,виписками з лікарняних карток), так і поясненнями сторін.

За таких обставин суд першої інстанції правильно вважав доведеним факт заподіяння потерпілому моральної шкоди.

Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд урахував конкретні обставини справи, характер та ступінь моральних страждань позивача, вплив на його душевний стан, неможливість жити повноцінним життям, наявність інвалідності, ступеню втрати працездатності й з дотриманням вимог ч.З ст.34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" визначив таке відшкодування в сумі 15 000 грн.

При встановленні зазначених фактів і постановленні рішення судом не було порушено норм процесуального права та правильно застосовано норми матеріального права. Суд всебічно,повно і об'єктивно дослідив надані сторонами докази, дав їм належну оцінку та правильно   дійшов   до   висновку   про   підставність   вимог   позивача,та   щодо   розміру відшкодування.

Доводи представника відповідача про те ,що оскільки Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік» зупинено на 2006 рік дію ст..ст.21,34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", тому судові слід було відмовити в задоволенні позову , не заслуговують на увагу, оскільки спірні правовідносини і право позивача на відшкодування виникли до набрання чинності вказаним законом і цей закон зворотної сили не має.

Крім того, до Закону, який передбачає право потерпілого на відшкодування моральної шкоди, не внесено відповідні зміни і не скасована відповідальність відповідача перед позивачем в частині відшкодування моральної шкоди.

Інші доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки рішення суду є обґрунтованим і відповідає вимогам чинного законодавства.Доводи відповідача про те, що позивачем пропущено строк позовної давності при зверненні до суду з вказаним позовом, не ґрунтується на законі.

Виходячи з вказаного, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляції та скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.303, п.1 ч.І ст.307 , ч.І ст.308.-313-315 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛ ИВ:

Апеляційні скарги представника позивача ОСОБА_2 та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кіровському районі м.Донецька відхилити.

Рішення Кіровського районного суду м.Донецька від 17 липня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набуває законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з моменту набрання нею законної сили.