Справа № 22-7934/2006 рік                              Головуючий у 1 інстанції Блохін А. А.

Категорія     21                                                   Доповідач Маширо О.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2006 року Апеляційний суд Донепької області у складі:

головуючої Алексєева А. В. суддів Маширо О.П., БабаковоїГ.А. при секретарі Мартиросовій А.Б. розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні   в  м.Донецьку   цивільну справу по апеляції ОСОБА_1 на рішення Центрально-Міського районного суду м.Горлівки від 23 червня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства „Артемвугілля" про відшкодування моральної шкоди,

установив:

До апеляційного суду звернувся ОСОБА_1 з апеляційною скаргою на рішення Центрально-Міського районного суду м.Горлівки, яким йому було відмовлено у задоволенні його позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.

Суд виходив з того, що позивач з 1977 року працював на шахті „Комсомолець" ДП „Артемвугілля". Під час роботи він захворів на поперекокрижевий радикуліт, у зв"язку з чим висновком МСЕК від 2 червня 1994 року йому було встановлено 60% втрати професійної працездатності та третя група інвалідності.

У встановлені законом строки він проходив переогляди. Останнім висновком МСЕК від 3 березня 2003 року ОСОБА_1у було встановлено 60% втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності безстроково.

З 10 жовтня 1994 року позивач не працює, він був звільнений 'за станом здоров"я.

Суд в оскаржуваному рішенні посилається на те, що позивач мав звернутись з даним позовом до суду у строк, встановлений ст.233 КЗпП України, тобто протягом 3-х місяців після того, як у нього виникло право на таку вимогу, а ОСОБА_1 подав свій позов до суду через 12 років після встановлення йому групи інвалідності та ступіню втрати професійної працездатності.

За таких обставин суд відмовив позивачеві у задоволенні позову через пропуск встановленого законом строку для звернення з таким позовом до суду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі, оскільки моральні страждання він відчув саме у теперішній час, тому строк для звернення з позовом до суду не пропустив.

Крім того, суд, розглядаючи позов, порушив вимоги матеріального права, бо посилався на ст.233 КЗпП України, а слід було керуватись Конституцією України та Цивільним кодексом.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, оскаржуване судове рішення залишити без змін, з таких підстав.

Згідно зі ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На думку апеляційного суду оскаржуване рішення відповідає вимогам закону, тому підстав для його скасування немає.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції всебічно, повно і об"єктивно дослідив надані сторонами докази, правильно встановив фактичні обставини справи та зробив правильні правові висновки про те, що позов не підлягає задоволенню через порушення позивачем вимог ст.233 КЗпП України.

У рішенні судом наведені відповідні мотиви, з яких суд його--ухвалив. Ці мотиви не суперечать закону та не спростовуються доводами скарги, тому апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід відхилити, оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 308, 314, 315 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Центрально-Міського районного суду м.Горлівки від 23 червня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді: