Справа № 22-6779/2006 рік                              Головуючий у 1 інстанції Щебунясва Л.Л.

Категорія     40                                                   Доповідач Маширо О.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2006 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючої Маширо О.П. суддів Постолової В.Г., Троценко Л.І. при секретарі Миснянко М.П. розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні  в  м.Донецьку  цивільну справу по апеляції відкритого акціонерного товариства „Силур" на рішення Харцизького міського суду від 26 травня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ВАТ „Силур" про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

установив:

До апеляційного суду звернулось ВАТ „Силур" з апеляційною скаргою на рішення суду, яким були задоволені позовні вимоги ОСОБА_1: вона була поновлена на роботі та з товариства на її користь була стягнута середня заробітна плата за час вимушеного прогулу.

Суд виходив з того, що позивачка працювала верстатницею деревообробних верстатів у ВАТ „Силур". 6 лютого 2004 року вона набула виробничої травми, довгий час лікувалась.

На думку позивачки від великої кількості ліків, які вона приймала, у неї розладилась психіка. 31 травня 2005 року вона була госпіталізована у травматологічне відділення лікарні, а потім переведена до неврології. Після виписки з 21 червня по 1 серпня 2005 року позивачка працювала, з 4 серпня 2005 року лікувалась у психіатричній лікарні, 8 серпня 2005 року була виписана із цієї лікарні через самовільне залишення лікувального закладу.

Розлад психіки позивачки прогресував, вона не розуміла значення своїх дій. тому перестала виходити на роботу.

  Висновком      амбулаторної      судово-психіатричної      експертизи      було

встановлено, що ОСОБА_1 у період з 1 серпня 2005 року по 3 січня 2006 року за станом свого здоров"я не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними, тому суд визнав незаконним звільнення позивачки з роботи за прогули з 29 серпня 2005 року та поновив її на роботі.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове, оскільки суд, поновивши позивачку на роботі, не дослідив питання про те. чи може вона за станом свого здоров"я виконувати роботу верстатниці.Суд не врахував, що позивачка після виписки із психіатричної лікарні 8 серпня 2005 року не працювала і не лікувалась.До того ж, суд невірно розрахував середній заробіток позивачки, бо не врахував, що з 5 грудня 2005 року по 3 січня 2006 року позивачка перебувала на лікуванні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, оскаржуване рішення залишити без змін, з таких підстав.

Згідно з ч.І ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На думку апеляційного суду оскаржуване рішення відповідає вимогам закону, тому підстав для його скасування немає.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з висновком судово-психіатричної експертизи позивачка з літа 2005 року хворіє на шизофренію, тому у період з 1 серпня 2005 року по 3 січня 2006 року вона не могла розуміти значення своїх дій та не могла керувати ними. За.таких обставин суд визнав причину відсутності позивачки на роботі з 30 серпня по 15 вересня 2005 року поважною, пов"язаною з її станом здоров"я, тому поновив її на роботі.

Як вбачається з матеріалів справи вбачається, що позивачка працювала у відповідача верстатницею з 21 травня 2001 року.

3 31 травня по 21 червня 2005 року перебувала на стаціонарному лікуванні, після чого вийшла на роботу. У період з 4 по 8 серпня 2005 року вона також перебувала у лікарні, була виписана достроково через порушення лікарняного режиму. З 5 по 21 серпня 2005 року ОСОБА_1 була у черговій відпустці.

3 30 серпня 2005 року позивачка на роботу не виходила.

Однак п.4 ст.40 КЗпП України передбачає звільнення працівника за прогул (у тому числі у разі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Проте суд встановив, що позивачка хоча і не виходила на роботу з 30 серпня 2005 року, однак мала на те поважну причину, бо хворіла на шизофренію, через що не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Ця обставина підтверджена висновком амбулаторної судово-психіатричної експертизи (а.с.90-96).

Таким чином, висновок суду першої інстанції щодо поважності причин невиходу позивачки на роботу є підставним та обґрунтованим, тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу відхилити.

Керуючись ст.ст. 308, 314, 315 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:                                                             

Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства „,Сілур" відхилити.

Рішення Харцизького міського суду від 26 травня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.