Справа № 22-ц-1324/12 Головуючий у 1 інстанції: Мартинишин Я.М.
Категорія : 5 Доповідач в 2-й інстанції: Штефаніца Ю. Г.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 січня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: Штефаніци Ю.Г.
суддів: Павлишина О.Ф., Федоришина А.В.
при секретарі: Карнидалі В.В.,
за участі представника Львівського Національного університету імені Івана Франка Гудза Б.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Львівського Національного університету імені Івана Франка на рішення Личаківського районного суду м.Львова від 08 листопада 2011 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Львівського Національного університету імені Івана Франка, третіх осіб Львівської міської ради, ОКП ЛОР «БТІ та ЕО», Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради про надання права на приватизацію, -
в с т а н о в и л а:
Оскаржуваним рішенням Личаківського районного суду м.Львова від 08 листопада 2011 року задоволено позов ОСОБА_4, до якого приєдналась ОСОБА_5, заявленого до Львівського Національного університету імені Івана Франка, третя особа - Львівська міська рада, ОКП ЛОР «БТІ та ЕО», Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради про визнання права на приватизацію квартири. Визнано за ОСОБА_4 та ОСОБА_5 право на приватизацію квартири АДРЕСА_1 та зобов’язано Львівський національний університет імені Івана Франка надати їм дозвіл на приватизацію даної квартири.
Дане рішення суду оскаржив Львівський Національний університет імені Івана Франка. В апеляційній скарзі вказує, що це рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права без належного з’ясування обставин, що мають значення для справи. Зокрема, зазначає, що районним судом не враховано те, що спірне майно знаходиться в оперативному управлінні Університету, а тому розпоряджатись ним останній може за погодженням з Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України, представник якого не був залучений до участі у розгляді справи. Апелянт вказує і на те, що дана квартира фактично є службовою а тому, відповідно до положень ч.2 ст.2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»не підлягає приватизації. Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити за безпідставністю.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Гудза Б.Ф. на обґрунтування апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із наступного.
Суд першої інстанції з достатньою повнотою та всебічністю дослідив надані сторонами докази, вірно встановив фактичні обставини справи, спірні правовідносини та правильно застосував матеріальне і процесуальне право при вирішенні даного позову.
У відповідності до положень ст.4 ЖК України житловий фонд України утворюють жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території України.
Згідно ст.5 ЖК України державний житловий фонд перебуває у віданні місцевих рад(житловий фонд місцевих рад) та у віданні міністерств, державних комітетів і відомств (відомчий житловий фонд).
За змістом ст.1 Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду” приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т.ін.) державного житлового фонду на користь громадян України. Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.
У відповідності до положень ст.137 ГК України правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).
Місцевим судом встановлено, що АДРЕСА_1 у м. Львові є відомчим та належить Львівському Національному університету імені Івана Франка, переданий йому Міністерством освіти і науки України в оперативне управління.
Довідкою ОКП ЛОР „БТІ та ЕО” від 02.06.2003 року № 1/4932 підтверджено, що даний будинок має статус житлового.
ОСОБА_4, як працівник університету, його дочка ОСОБА_5 вселилися у квартиру АДРЕСА_1 на підставі ордеру №2 від 28.10.2002 року, виданого Львівським Національним університетом імені Івана Франка.
Відповідно до ч.2 ст.9 ЖК України громадяни мають право на приватизацію квартир(будинків) державного житлового фонду або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законодавством України.
До об’єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків та одноквартирні будинки, які використовуються громадянами на умовах найму(ст.2 Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду”).
З матеріалів справи вбачається, що Львівським Національним університетом імені Івана Франка відмовлено позивачам у приватизації квартири, у якій вони проживають як наймачі з покликанням лише на те, що спірна квартира є державним майном та належить Університетові (а.с.7).
Оскільки спірна квартира не відноситься до об’єктів, які згідно ст.2 Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду” та п.3 “Положення про порядок передачі квартир(будинків) у власність громадян” не підлягають приватизації, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачі мають право на її приватизацію.
Жодних доказів того, що спірне приміщення є службовим, а відтак не належить до об’єктів приватизації, ні в суді першої інстанції, ні під час розгляду в апеляційному суді відповідач та треті особи не надали.
Таким чином, у відповідача не було правових підстав відмовляти у наданні дозволу на приватизацію позивачами квартири АДРЕСА_1.
Відповідно до ч.1 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона покликається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Однак, у порушення цих вимог закону відповідачем не доведено, що позивачами використано в минулому право на приватизацію іншого житла.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення немає.
Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримана процедура розгляду, передбачена ЦПК України, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.
З урахуванням зазначеного та керуючись ст.ст. 303, 304, п. 1 ч.1 ст. 307, ст. 308, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу Львівського Національного університету імені Івана Франка відхилити.
Рішення Личаківського районного суду м.Львова від 08 листопада 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Штефаніца Ю.Г.
Судді: Павлишин О.Ф.
Федоришин А.В