Справа № 22-7238/2006 рік                              Головуючий у 1 інстанції Шляпін О. В.

Категорія     26                                                   Доповідач Маширо О.ТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2006 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючої Круглікової К С. суддів Маширо О.П., Алексєева А.В. при секретарі Мартиросовій А.Б. розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні  в  м.Донецьку  цивільну справу по апеляції ОСОБА_1 на рішення Куйбишевського районного суду  м.Донецька від 9  червня  2006 року у  справі  за позовом  ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про визнання права власності на частину домоволодіння в порядку спадкування за законом,

установив:

До апеляційного суду звернувся ОСОБА_1 з апеляційною скаргою на рішення Куйбишевського районного суду м.Донецька, яким були задоволені позовні вимоги ОСОБА_2 та визнане його право власності на 1/4стину спадкового домоволодіння.

Суд виходив з того, що у 1949 році батьки позивача, які на той час перебували у фактичному шлюбі, купили будинок, який був зареєстрований на ім'*я його батька ОСОБА_1.

Позивач народився у 1950 році. Його батьками у свідоцтві про народження вказані ОСОБА_1 та ОСОБА_4.

У 1952 році батьки позивача зареєстрували шлюб.

За часи спільного подружнього життя придбаний батьком будинок був значно добудований та переобладнаний, внаслідок чого суттєво збільшилась його плота та зросла вартість, тому суд визнав цей будинок спільним майном батьків позивача.

ІНФОРМАЦІЯ_1 матір позивача померла.

Спадкоємцями після її смерті є позивач, його сестра ОСОБА_3 та батько ОСОБА_1.

ОСОБА_3 спадщину не прийняла, бо до нотаріальної контори у встановлений законом строк з відповідною заявою не звернулась, а позивач та його батько прийняли спадщину фактично, оскільки проживали та були зареєстровані разом з померлою ОСОБА_4 у спірному будинку.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позивач набув права власності на ^1/4 спадкового будинку.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити позивачеві у задоволенні його позовних вимог, оскільки суд не врахував, що спірне домоволодіння він придбав за три роки до реєстрації шлюбу з матір"ю позивача, тому будинок є його власністю.

ОСОБА_4 за життя не ставила питання про її право на частину спірного будинку, тому що безспірно визнавала за ним право власності на будинок.

Крім того, позивач фактично спадщину не приймав, оскільки на час відкриття спадщини разом з ними не проживав, хоча дійсно був зареєстрований у спадковому будинку. До нотаріуса із заявою про прийняття спадщини не звертався.

Заслухавши пояснення позивача та відповідачки, яка також діє від імені свого батька, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, оскаржуване рішення залишити без змін, з таких підстав.

Згідно з ч.І ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На думку  апеляційного  суду оскаржуване  рішення  відповідає  вимогам

закону, тому підстав для його скасування немає.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції всебічно, повно і об"єктивно дослідив надані сторонами докази, правильно встановив фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини і зробив правильний висновок про те, що вимоги позивача ґрунтуються на законі.

Як вбачається з матеріалів справи, батько позивача ОСОБА_1 9 серпня 1949 року купив будинок АДРЕСА_1 (а.с.5).

Позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_2, батьками у його свідоцтві про народження вказані ОСОБА_1 та ОСОБА_4. (а.с.9).

22 червня 1952 року батьки позивача зареєстрували шлюб (а.с.7).

У своїй позовній заяві, а також у своїх поясненнях позивач вказав, що батьки ще до його народження проживали у фактичному шлюбі. Спочатку вони мешкали у гуртожитку, а потім частково за спільні кошти, а частково взяли гроші у борг у сестри батька та у 1949 році купили спірний будинок. Борг батьки повертали вже після реєстрації шлюбу протягом довгого часу.

Той факт, що батьки на час придбання будинку вже проживали однією сім"єю, підтверджується також тим, що матір позивача одразу після придбання будинку була прописана там - з 28 вересня 1949 року і місце реєстрації не змінювала до самої смерті.

На час придбання будинок був дерев"яний, складався з однієї жилої кімнати площею 15,05 кв.м, кухні площею 10,32 кв.м, коридору площею 11,16 кв.м (а.с.11). Загальна площа оселі становила 36,53 кв.м.

За часи подружнього життя батьки позивача замість дерев"яних звели цегляні стіни, добудували кілька кімнат, чим збільшили загальну площу будинку до 91,1 кв.м, а жилу -до 45,4 кв.м (а.с.12, 13).

Крім того, у будинку обладнали водопровід, каналізацію, газове опалення.

Внаслідок перебудови та переобладнання будинку, а також проведених покращань значно зросла не тільки площа, а й якість житла та його вартість. Як пояснив позивач, фактично на місці невеликого дерев"яного будинку батьками був збудований великий цегляний будинок з усіма вигодами.

Допитана в апеляційному суді відповідачка Вовк не заперечувала проти того, батьки почали спільно проживати ще до народження її брата - позивача у справі. будь-яких доказів на спростування наведеного позивачем вона не надала.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що спірний будинок є спільною сумісною власністю батьків позивача та відповідачки ОСОБА_3.   Оскільки  матір  сторін  за  життя  не  розпорядилась  своїм  майном,  суд обґрунтовано встановив, що її частина є спадковою.

Судом першої інстанції було встановлено, що донька померлої -відповідачка у справі ОСОБА_3 - до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини не зверталась, фактично спадщину не прийняла, а чоловік померлої та її син -позивач у справі - прийняли спадщину фактично оскільки на день смерті ОСОБА_4 проживали та були зареєстровані разом з нею у спадковому будинку. Суд правильно встановив і частку позивача у спадковому майні, а саме: 1/4

Апеляційний суд не може прийняти довід апеляційної скарги про те, що позивач не прийняв спадщину фактично, тому що на день смерті матері рішенням суду був визнаний таким, що втратив право користування жилим приміщенням у спадковому будинку, з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, матір позивача померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6), а таким, що втратив право користування жилою площею у будинку АДРЕСА_1, позивач на підставі рішення Куйбишевського районного .суду м.Доцецька від. 15.червня 2005 .року був визнаний з лютого 2004 року, тобто вже після смерті матері. Вказане рішення ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 12 серпня 2005 року було залишене без змін та набрало законної сили (а.с.51, 52).

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому апеляційну скаргу слід відхилити, оскаржуване рішення суду як таке,  що відповідає вимогам матеріального та процесуального права, залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 308, 314, 315 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Куйбишевського районного суду м.Донецька від 9 червня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.