Справа №2-а-12049/11

                                                       2-а/2318/38/2012

П О С Т А Н О В А

І м е н е м   У к р а ї н и

          26 січня 2012 року   Уманський міськрайонний суд Черкаської області

в складі: головуючого-судді                                                 Маринчука М.П.

              при секретарі                                                              Дехканбаєвій О.О.

            за участю адвокатів                                        ОСОБА_1

                                                                                ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Умань  справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Уманської міської ради, третя особа: ОСОБА_4 про визнання рішення міськради незаконним, а державного акта на право власності на земельну ділянку недійсним, -

УСТАНОВИВ:

          ОСОБА_3 звернулася в суд з адміністративним позовом до Уманської міської ради про визнання рішення міськради 2.6-46/4 від 27.04.2005р.незаконним, а державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯА №476868 від 12.07.2005 року недійсним, вказуючи на те, що  на підставі договору дарування від 4.03.2005 року вона є власником 9/25 частин житлового будинку АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 0,1030 га.  Інші 16/25 частин цього ж будинку на підставі договору дарування належать ОСОБА_4, які розміщені на земельній ділянці площею 0,09995 га.

          Зазначає, що рішенням Уманського міського народного суду від 14.03.1986 року було вирішено спір між попередніми співвласниками цього домоволодіння та закріплено раніше існуючий порядок користування земельною ділянкою, що знаходиться в АДРЕСА_1, за яким виділено в користування ОСОБА_5 ( попередній власниці земельної ділянки позивачки ) земельну ділянку площею 1030 кв.м.; за ОСОБА_6 ( попереднім власником земельної ділянки ОСОБА_4 ) закріплено земельну ділянку за цією ж адресою під цифрою ІІ площею 995 кв.м.; двір залишено у роздільному користуванні сторін, як зазначено на схемах розподілу від 8.10.1959 р. та від 25.02.1986 р.

          В подальшому земельна ділянка ОСОБА_4 була приватизована. На неї було видано два державні акти: один на 0,0640 га від 12.07.2005р. згідно рішення Уманської міської ради №2.6-46/4 від 27.04.2005р. та державний акт на земельну ділянку площею 0,0355 га від 24.01.2006р. на підставі рішення Уманської міської ради №3.3-53/4 від 11.11.2005р. Приватизація земельної ділянки площею 0,0640 га ОСОБА_4 відбулася з грубим порушенням норм чинного законодавства та її прав як сусіднього землекористувача. ОСОБА_4 перед приватизацією не узгодила межі своєї земельної ділянки з нею, а головне залишений рішенням Уманського міського суду від 14.03.1986 року у роздільному користуванні сторін їхній спільний двір, усупереч цьому рішенню, повністю опинився у власності ОСОБА_4

          Вважає, що державний акт серії ЯА №476868 від 12.07.2005 року, яким ОСОБА_4 повністю передана у власність земельна ділянка площею 0,0640 га, яка включає в себе і площу всього спільного двору, є незаконним та таким, що підлягає скасуванню, як і рішення Уманської міської ради 2.6-46/4 від 27.04.2005р., на підставі якого цей акт виданий.

          В судовому засіданні ОСОБА_3 та її представник підтримали позов в повному обсязі та просять його задовольнити.

          Позивачка просить також поновити їй строк звернення до суду, оскільки про порушення своїх прав вона дізналась лише у жовтні 2011 року, коли зверталася до органів БТІ по питанню приватизації земельної ділянки.

          Від відповідача на адресу суду надійшло заперечення в якому  він позов не визнав та пояснив, що на підставі підготовленої відповідно до чинного законодавства технічної документації із землеустрою рішенням Уманської міської ради від 27.04.2005 року №2.6-46/4 передано у власність ОСОБА_4 земельну ділянку площею 640 кв.м. для обслуговування жилого будинку за адресою АДРЕСА_1. В подальшому, рішенням Уманської міської ради від 11.11.2005 року №3.3-53/4 також передано у власність ОСОБА_4 земельну ділянку площею 355 кв.м. для ведення особистого селянського господарства. В сумі загальна площа ділянки, переданої у власність ОСОБА_4 становить 995 кв.м., що не суперечить рішенню Уманського міського народного суду від 14.03.1986 року. Двір залишено в роздільному користуванні сторін, як вказано на схемі поділу від 08.10.1959 року та від 25.02.1986 року. Погодження меж з суміжним землекористувачем зайве, так як порядок користування даною ділянкою між співвласниками будинку встановлено рішенням суду і спір між співвласниками розглянуто по суті. Також позивачем не вірно викладено розуміння рішення суду від 14.03.1986 року щодо користування двором, в якому чітко вказано, що двір залишити в роздільному ( а не в спільному ) користуванні, як вказано на схемі поділу від 8.10.1959 року та від 25.02.1986 року, де чітко видно, яка частина двору надана в користування кожному співвласнику будинку для роздільного користування. Просив в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

          Представник відповідача в судове засідання не з’явився, надавши заяву в якій просить слухання справи відкласти, в зв’язку з неможливістю з’явитися на засідання суду. Причини неявки в судове засідання не вказано, тому суд не може визнати їх поважними, а тому не бачить підстав для відкладення розгляду справи, крім того відповідачем надано суду заперечення по справі, яке підтримано представником відповідача на попередньому судовому засіданні.

Третя особа ОСОБА_4 та її представник в наданому суду запереченні позов не визнали та пояснили, що земельна ділянка, що закріплена за будинком АДРЕСА_1 розділена між колишніми власниками  будинку ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на підставі рішення Уманського міського суду від 14.03.1986 року та схеми розподілу, кожному із співвласників виділено окрему земельну ділянку, а також окремо двір. Співвласники будинку продовжували і продовжують користуватись земельною ділянкою згідно рішення суду, двір та огород розділено парканом згідно схеми розподілу, затвердженої судом. Крім того позивачкою пропущений строк звернення до суду, просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.

ОСОБА_4 та її представник  в послідуючому в судове засідання не з’явились,  мотивуючи це хворобою, але підтверджень про хворобу не надали, тому суд вважає за можливе, при наявності  заперечень, слухати справу у їх відсутність.

          Судом встановлено.

          Згідно договору дарування частини будинку від 04.03.2005 року позивачці належить 9/25 ( дев’ять двадцять п’ятих ) частин житлового будинку АДРЕСА_1, з надвірними спорудами: сараї «Б », «В », «в », «Д », гараж «Г », погріб під «Д », вбиральня «Ж », паркан №1-7, замощення – І ( а.с. 10 ).

          Відповідно до договору дарування частини жилого будинку від 15.05.2001 року ОСОБА_4 ( третя особа по справі ) належить 16/25 ( шістнадцять двадцять п’ятих )  частин жилого будинку по АДРЕСА_1, м. Умань з надвірними спорудами сарай «Б », сарай «В », сарай «в », гараж «Г », сарай «Д », погріб під « Д », вбиральня «Ж », сарай «Е », огорожа №1, огорожа №2, хвіртка №3, ворота №4, огорожа №5,6, огорожа №7, замощення –І.

          Житловий будинок по АДРЕСА_1, м. Умань, що належить сторонам по справі розташований на земельній ділянці площею 0,2025 га.

          Рішенням Уманського міського суду від 14.03.1986 року, за позовом попередніх власників будинку ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про розподіл двору та усунення перешкод у користуванні двором, закріплено раніше існуючий порядок користування земельною ділянкою та виділено в користування ОСОБА_5 земельну ділянку під цифрою І площею 1030 кв.м., ОСОБА_6 виділено  земельну ділянку під цифрою ІІ площею 995 кв.м.

          Двір залишено в роздільному користуванні сторін як зазначено на схемі розподілу від 8.10.1959р. та від 25.02.1986р.

          Зобов’язано ОСОБА_6 до 20.04.1986р. прибрати проти вікон кімнати ОСОБА_5 дерев’яний щит ( а.с. 12 ).

          На схемі розподілу від 8.10.1959р. ( а.с. 8 ) визначено два двори, де один на земельній ділянці ОСОБА_7 під цифрою І, а інший під шифром ІІ на земельній ділянці ОСОБА_8

          Тут же, в примітці до схеми зазначено, що сарай «Б », який на схемі розташований у дворі ОСОБА_7, належить ОСОБА_8

          Схема розподілу від 25.02.1986р. суду сторонами не надана із-за її відсутності у сторін та матеріалах інвентаризаційної справи на будинок по АДРЕСА_1, м. Умань.

          Суд дослідив схему розподілу по цій земельній ділянці від 16.05.1986р. згідно рішення Уманського міського суду від 14.03.1986 року.

          Крім жилого будинку, на схемі, на земельній ділянці під цифрою І, що належить ОСОБА_5 розміром 1030 кв.м., розташована господарська споруда –сарай «Б ».

          На земельній ділянці під цифрою ІІ, що належить ОСОБА_6 площею 995 кв.м., розташовані господарські споруди: сараї «В », «в », «Д », «Е », погріб під «Д », гараж «Г », вбиральня «Ж », паркан №1-7, замощення –І.

          При цьому, як видно зі схеми розподілу, жодній стороні двір не виділений ( а.с.9 ).

          З договорів дарування від 15.05.2001р. та від 04.03.2005р. видно, що обдарованим за цими договорами ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у дар перейшли одні й ті ж господарські споруди, крім сараю «Е », власником якого є ОСОБА_4, і які вказані на схемі розподілу від 16.05.1986р.

          Тобто, господарські споруди, що вказані в договорах дарування та на схемі розподілу від 16.05.1986 року, крім сараю «Е », перебувають у спільній сумісній власності обдарованих ОСОБА_3 та ОСОБА_4

          Це підтверджується і витягом з Реєстру прав власності на нерухоме майно попередніх власників (а.с. 57 ).

          Згідно рішення Уманської міської ради №2.6-46/4 від 27.04.2005 року ОСОБА_4 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯА №476868 площею 0,0640 га по АДРЕСА_1, м. Умань, Черкаської області для обслуговування жилого будинку без урахування того, що на вказаній земельній ділянці знаходяться господарській споруди ОСОБА_3, які їй перейшли у дар раніше ніж приймалось рішення про приватизацію цієї земельної ділянки і інтереси якої повинні були бути врахованими, чим порушено її право на безперешкодне володіння, користування та розпорядження своїм майном, закріплене у ст.ст.317,319,321 ЦК України, оскільки здійснення цього права можливе лише з дозволу власника земельної ділянки, на якій розташовані господарські споруди.

          Не виконано рішення Уманського міського суду від 14.03.1986 року в частині прибрання дерев’яного щита проти вікон кімнати ОСОБА_5, а тепер ОСОБА_3

          Позивачка і третя особа ОСОБА_4 в судовому засіданні підтвердили, що замість щита, там поставлений паркан.

          Крім того, в офіційних документах на житловий будинок по АДРЕСА_1, є суттєві розбіжності, які не дають суду можливості оцінити правильність того чи іншого документа.

          Так, план встановлених меж в технічному паспорті від 5.10.2004 року не відповідає такому ж плану від 2005 року ( а.с. 14,17,19 ).

          Плани встановлених меж ( а.с. 36,37 ) від 2005р. взагалі не відповідають один одному оскільки на них земельні ділянки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 переставлені місцями на схемі не до фактичного їх розміщення.  

          Тобто, при оформленні та видачі ОСОБА_4 державного акту на право власності на земельну ділянку органом місцевого самоврядування, яким в даному випадку виступає Уманська міська рада, не дотримано вимог ст.118 ЗК України, яка визначає порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, Постанови КМ України від 26.05.2004р. №677 «Про затвердження порядку розробки проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок ».

          Суд вважає заяву про поновлення строків звернення до суду обґрунтованою, а тому вважає за можливе їх поновлення.

          Вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, на підставі вище викладеного, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

          Керуючись   ст.ст.  317,319,321 ЦК України, ст.118 ЗК України, ст.ст.99, 100, 158-163 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

          Поновити ОСОБА_3 строк звернення до суду з 15.11.2011 року.

Позов ОСОБА_3 задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення Уманської міської ради № 2.6-46/4 від 27 квітня 2005 року в частині передання у власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,0640 га по АДРЕСА_1, м. Умань, Черкаської області.

          Визнати недійсним та скасувати Державний акт на право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1, Черкаської області, площею 0,0640 га серії ЯА №476868  від 12.07.2005 року виданий на ім’я ОСОБА_4.

          Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана на протязі десяти днів з дня одержання її копії  до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції.

               Головуючий                                                                       М.П. Маринчук