Справа № 2-5059/11

          УХВАЛА

           ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2012 р.                                                                                                 м. Ужгород   

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі: головуючого судді–Сочка В.І., при секретарі –Козар Г.В., з участю представника позивачів ОСОБА_1, представника відповідача та третьої особи ТОВ «ОТП Факторинг Україна»–Бачинсьського Я.В., третьої особи - приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_3, представника третьої особи - Служби у справах дітей виконавчого комітету Ужгородської міської ради Філоненка В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_5 та ОСОБА_6, що діє в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_8 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - орган опіки та піклування - Служба у справах дітей виконавчого комітету Ужгородської міської ради та ОСОБА_9, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача –Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», ОСОБА_10 та приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_3, про визнання договору іпотеки недійсним, –

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_5 та ОСОБА_6, що діє в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_8 звернулись до Ужгородського міськрайонного суду з позовною заявою до ПАТ «ОТП Банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - орган опіки та піклування - Служба у справах дітей виконавчого комітету Ужгородської міської ради та ОСОБА_9, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача –Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», ОСОБА_10 та приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_3, про визнання договору іпотеки недійсним.

Заявлений позов мотивують тим, що договір іпотеки (майнової поруки) № PCNL-800/132/2007, укладений 14.11.2007 року між ЗАТ «ОТП Банк»та ОСОБА_11, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрований в реєстрі за № 3373, в порушення вимог ч. 1 ст. 203 ЦК України укладений без згоди органу опіки та піклування, не дивлячись на те, що в силу ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. 29, 405 ЦК України, ст.ст. 64, 156 ЖК України право користування будинком мали онуки іпотекодавця неповнолітні ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3

В судовому засіданні представник позивачів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 поданий позов підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві. Представник позивача ОСОБА_5 надав заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача ПАТ «ОТП Банк»позов не визнав, подавши письмові заперечення. В судовому засіданні пояснив, що при укладенні договору іпотеки було дотримано всі норми законодавства. Крім того, позивачами не доведено, що на момент укладення договору іпотеки неповнолітні проживали у будинку, оскільки були забезпечені житлом та могли проживати як в квартирі на АДРЕСА_1, так і в с. Ільниця Іршавського району.

Треті особи ОСОБА_9 та ОСОБА_10 надали заяви про підтримання та визнання позовних вимог відповідно, а також розгляд справи за їх відсутності.

Третя особи –приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_3 позов не визнала, пояснивши, що нею посвідчено оспорюваний договір іпотеки у відповідності до вимог законодавства.

Представник третьої особи ТОВ «ОТП Факторинг Україна»позов не визнав.

Представник третьої особи Служби у справах дітей виконавчого комітету Ужгородської міської ради пояснив, що матеріалами справи встановлено, що неповнолітні мали право користування будинком, переданим в іпотеку, а тому для укладення договору іпотеки необхідна була згода органу опіки та піклування.

Заслухавши пояснення представника позивачів та представника відповідача, третіх осіб та їх представників, оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Стверджуються належними доказами і не були спростовані у судовому засіданні наступні обставини справи.

14.11.2007 року між ЗАТ «ОТП Банк»та ОСОБА_10 укладено кредитний договір № CNL-800/132/2007, за яким банк надав позичальнику кредит на споживчі цілі в розмірі 150 000 швейцарських франків.

В забезпечення виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором 14.11.2007 року між ЗАТ «ОТП Банк»та ОСОБА_11 укладено договір іпотеки, за яким в іпотеку банку передано належні останньому будинок та земельну ділянку, що розташовані за адресою АДРЕСА_2. Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстровано в реєстрі за № 3375.

З будинкової книги для прописки (реєстрації) громадян, які проживають у АДРЕСА_2 слідує, що зареєстрованими у будинку: донька ОСОБА_11 –ОСОБА_9 (згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 19.05.1984р. ОСОБА_9. при укладенні шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_9) з 17.08.2007 року до 18.10.2007 року та з 11.12.2007 року, а також її син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 з 04.07.2006 року по 18.10.2007 року та з 11.12.2007 року.

Крім того, у вказаному будинку проживали також неповнолітні діти ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3

ІНФОРМАЦІЯ_4 року ОСОБА_11 помер.

З відповіді КП «Бюро технічної інвентаризації»Ужгородської міської ради за № 264 від 14.11.2011 року вбачається, що за ОСОБА_9 та її сином ОСОБА_5 разом з іншими трьома співвласниками зареєстровано право власності на АДРЕСА_1.

Свідоцтвом про право власності на житло, виданого міським фондом комунального майна від 30.03.1994 р. стверджується, що загальна площа вказаної квартири становить 46,30 кв.м., а житлова площа, згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, - 28,90 кв.м.

Згідно відповіді Ільницької сільської ради Іршавського району Закарпатської області від 28.12.2011 року за № 02-27/981 ОСОБА_6 з 18.11.2006 року зареєстрований в АДРЕСА_3 та з 15.02.2007 року вказаний будинок зареєстрований за ним.

Копією трудової книжки серії НОМЕР_2 встановлено, що ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6 з 06.02.1995 року працює в Ужгородській центральній міській клінічній лікарні.

Довідкою Ужгородського національного університету від 28.09.2011 року № 01-10/1762 підтверджено, що ОСОБА_5 з 01.09.2006 року навчається на медичному факультеті УжНУ, спеціальність «лікувальна справа».

ОСОБА_7, згідно довідки № 346 від 28.09.2011 року, з 01.09.2002 року навчається в ЗОШ І-ІІІ ступенів № 15 м. Ужгорода.

Згідно довідки від 29.09.2001 року № 40 ОСОБА_8 у період з 14.05.2007 року по 30.07.2010 року відвідував дошкільний навчальний заклад № 20 м. Ужгорода.

Відповідно до ст.3 Конвенції «Про права дитини», схваленої резолюцією 44 сесії Генеральної Асамблеї ООН 44/25 від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-Х11, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Основним законом, який визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров’я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток встановлює основні засади державної політики у цій сфері, є Закон України «Про охорону дитинства», норми якого узгоджуються із вищеназваними положеннями Конвенції «Про права дитини».

У випадку наявності будь-якої правової колізії, неповноти, нечіткості або суперечливості законодавства, що регулює спірні правові відносини, що стосуються інтересів дитини, суд відповідно до вимог ст.8 ЦПК України та ст.3 Конвенції «Про права дитини»повинен надавати перевагу якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства»діти члена сім’ї наймача або власника житлового приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов’язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

Згідно вимог ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей»держава охороняє і захищає права та інтереси дітей при вчиненні правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустимим є зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів дітей при вчиненні будь-яких правочинів стосовно жилих приміщень. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування. 

Наведені положення узгоджуються із вимогами ч. 2 ст. 64 та ч. 1 ст. 156 ЖК України, а також ст. 405 ЦК України.

Як встановлено ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла 10 років, згідно ч. 4 вказаної статті, є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає.

Наявність або відсутність прописки (реєстрації), як зазначено у п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 р. «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», самі по собі не можуть бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім’ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України є підставою недійсності правочину. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.3 ст.215 ЦК України).    

Згідно роз’яснень п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 06.11.2009 року «Про практику розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними», відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача про те, що крім переданого в іпотеку будинку неповнолітні ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3 були забезпечені житлом –належним їх батьку житловим будинком в с. Ільниця Іршавського району, а також квартирою по АДРЕСА_1, яка перебувала у спільній сумісній власності ОСОБА_14 разом з матір’ю ОСОБА_9 та іншими особами. З довідок навчальних закладів, долучених до матеріалів справи, слідує, що на момент укладення договору іпотеки неповнолітні навчались в м. Ужгороді. Їх батько ОСОБА_6 також працював в м. Ужгороді. За таких обставин, враховуючи територіальну віддаленість с.Ільниця Іршавського району від м. Ужгорода, перебування у власності ОСОБА_6 будинку в с. Ільниця Іршавського району не означає забезпечення житлових прав неповнолітніх. Квартира, за адресою АДРЕСА_1, житлова площа якої становить 28,90 кв.м., крім ОСОБА_5 та ОСОБА_9 перебувала у спільній сумісній власності ще трьох осіб –ОСОБА_11, ОСОБА_15 та ОСОБА_10 Наведене, враховуючи норму жилої площі на одну особу в розмірі 13,65 кв.м., вказує на те, що дана квартира також не могла забезпечити житлові права, поряд з іншими співвласниками, ще й трьох неповнолітніх.

Довідка ТОВ «ОІР-Сервіс»від 12.11.2007 року № 1833, згідно якої у АДРЕСА_2 ніхто не зареєстрований, не спростовує встановлених обставин справи.

Таким чином, враховуючи викладені вище обставини, а також зняття з реєстрації ОСОБА_9 та ОСОБА_5 з адреси АДРЕСА_2, на період укладення оспорюваного договору іпотеки від 14.11.2007 року без реєстрації їх місця проживання за іншою адресою, а також повторну реєстрацію їх місця проживання за тією ж адресою після укладення договору, суд приходить до висновку, що на момент укладення договору іпотеки у вказаному будинку фактично проживали неповнолітні діти  та будинок був їх єдиним і постійним місцем проживання. Тому, передача цього будинку в іпотеку без попередньої згоди органу опіки та піклування суперечить державній політиці у сфері охорони дитинства, правам та інтересам неповнолітніх, а також вимогам закону.

За таких обставин позов ОСОБА_5 та ОСОБА_6, що діє в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_8 до ПАТ «ОТП Банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - орган опіки та піклування - Служба у справах дітей виконавчого комітету Ужгородської міської ради та ОСОБА_9, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача –Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», ОСОБА_10 та приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання договору іпотеки недійсним підлягає до задоволення.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 11, 60, 212, 214, 215 ЦПК України, ст.ст. 29, 203, 215, 236 ЦК України, ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», –

Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_5 та ОСОБА_6, що діє в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_8 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - орган опіки та піклування - Служба у справах дітей виконавчого комітету Ужгородської міської ради та ОСОБА_9, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача –Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», ОСОБА_10 та приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_3, про визнання договору іпотеки недійсним –задовольнити.

Визнати недійсним з моменту укладення договір іпотеки (майнової поруки) № PCNL-800/132/2007, укладений 14.11.2007 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк»та ОСОБА_11, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрований в реєстрі за № 3373 про передачу в іпотеку банку будинку та земельної ділянки, що розташовані за адресою АДРЕСА_2.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»солідарно на користь ОСОБА_5 та ОСОБА_6 8,50 грн. державного мита та 37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його  проголошення.

Суддя                                                                                                    Сочка В.І.