АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2006 року вересня місяця 20 дня колегія судців судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії в складі: головуючого - судді  Притуленко О.В.,

судців: Іщенка В.І., Мудрової В.В., при секретарі Піцик Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Науково - технологічного алмазного концерну „Алкон" Національної академії наук України, Держави України в особі її виконавчих органів: Міністерства Юстиції України, Міністерства Фінансів України та Державного казначейства України, третьої особи - ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої суб'єктом туристичної діяльності, за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та НТАК „Алкон" НАН України на заочне рішення Судацького міського суду від 16.01.2006 року -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом до Науково - технологічного алмазного концерну „Алкон" Національної академії наук України про відшкодування матеріальної тв моральної шкоди, завданої загибеллю його батька, в розмірі 271245 грн.

Позовні вимоги мотивував тим, що 28 серпня 2003 року внаслідок пожежі, яка сталася у корпусі НОМЕР_1 пансіонату „Алмаз", розташованому у с Морське м. Судак АРК, загинув його батько ОСОБА_3, який відпочивав по путівці у вказаному пансіонаті. Посилаючись на те, що пожежа мала місце з вини працівників зазначеного пансіонату та призвела до важких наслідків, чим йому було завдано шкоди. Просив стягнути з відповідача матеріальну шкоду, яка склалася з втрати майна ОСОБА_3, у сумі 4670 грн. та компенсацію моральної шкоди у розмірі 266575 грн.

У вересні 2005 року позивач подав додатковий позов, в якому збільшив розмір позовних вимог та вказав, що моральна шкода йому завдана внаслідок злочину, в зв'язку з чим, відповідно до ст.1177 ЦК України, вона повинна бути відшкодована державою, тому що НТАК „Алкон" є неплатоспроможним, а Держава Україна є власником пансіонату „Алмаз". Просив стягнути з неї в особі її виконавчих органів: Міністерства Юстиції України, Міністерства Фінансів України та Державного казначейства України матеріальну шкоду у розмірі 4670 грн., компенсацію моральної шкоди в розмірі 300000 грн., а також витрати, що пов'язані з явкою до суду, у сумі 800 грн.

Заочним рішенням Судацького міського суду від 16.01.2006 року позов задоволено частково. Стягнуто з науково - технологічного алмазного концерну „Алкон" Національної академії наук України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 4570 грн., моральної шкоди - 100 000 грн. та судові витрати в сумі 800 грн. У задоволенні решті позову було відмовлено.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що концерн „Алкон" НАН України є державним комерційним підприємством, зі статутом юридичної особи, та несе відповідальність за наслідки своєї діяльності. Згідно з положеннями п. 3.4 ст. З „Статуту" - концерн відповідає по своїх зобов'язаннях належними активами, на які відповідно до законодавства може бути звернене стягнення. Держава та її органи

Справа №22-ц-1326-Ф/06     

Суддя-доповщач суду апеляційної інстанції               Притуленко U.B.

зобов'язанням концерну, відповідно до положень ч. 5 ст. 74 Господарського кодексу України.

Позивач подав апеляційну скаргу на вказане рішення суду, в якій вказує на те, що не згоден зі стягнутою сумою компенсації моральної шкоди. Вважає, що вона не відповідає його стражданням. Також не згоден з висновком суду про відмову у задоволенні позовних вимог щодо відшкодування шкоди Державою Україна, посилаючись на те, що концерн „Алкон" Національної академії наук України не має можливості сплатити стягнутої суми.

Також апеляційну скаргу на' зазначене рішення подав відповідач - концерн „Алкон" НАН України, який ставить питання про скасування заочного рішення Судацького міського суду від 16.01.2006 року з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на те, що рішення ухвалене з порушення норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.

Апелянт вважає, що при розгляді справи в цивільному порядку, суд не встановив ступінь вини інших осіб, винних у важких наслідках, виниклих підчас пожежі в пансіонаті „Алмаз" і не притягнув до участі в справі відповідні державні структури, що наділені повноваженнями від держави по нагляду за дотриманням пожежної безпеки. Крім цього зазначає, що не укладав угод зі страховою компанією „Астарта", в тому числі на страхування нещасних випадків при туристичній діяльності, судом не встановлено на підставі чого потерпілі знаходились на території пансіонату „Алмаз" і на підставі чого страхова компанія „Астарта" виплатила страхову суму. Вважає, що НТАК „Алкон" не є суб'єктом туристичної діяльності, на що суд також не звернув уваги.

Обговоривши наведені у скаргах доводи та перевіривши матеріали справи, колегія судців дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а скарга ГТАК „Алкон" підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що посадові особи пансіонату «Алмаз» виявили злочинну недбалість відносно виконання вимог норм і правил щодо пожежної безпеки, що підтверджується вироком Судацького міського суду АРК від 14 березня 2005 року, яким третя особа - ОСОБА_2 визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.270 КК України, а також ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 23 червня 2005 року.

Відповідно до ст.1166 Цивільного процесуального кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями , діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи , відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ст.1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно положень ч.І ст.1172 Цивільного кодексу України, юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових ( службових) обов'язків.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру порушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення (ст.23 ЦК України).

В апеляційній скарзі позивач вказує на те, що він не згодний з розміром стягнутої суми у рахунок відшкодування компенсації моральної шкоди, вважає, що розмір компенсації не відповідає стражданням, які він переніс. Також він не згодний з висновком суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог за рахунок Держави Україна.

Зазначені доводи апелянта колегія суддів вважає не обґрунтованими, оскільки за загальним правилом шкода, завдана особі, в тому числі внаслідок злочину, відшкодовується особою - завдавачем шкоди. Стаття 1177 ЦК України встановлює виключення із загального правила, відповідно до якого майнова шкода, завдана майну фізичної особи, може бути відшкодована державою. Особливість даної норми полягає у наявності спеціальних обставин, необхідних для виникнення у держави такого обов'язку. Вони, зокрема, передбачають, що відшкодуванню за правилами даної статті підлягає лише шкода, завдана майну фізичної особи. Моральна шкода або шкода, завдана життю та здоров'ю особи внаслідок злочину, відшкодовується за правилами ст.ст. 1167-1168, 1195-1208 ЦК України.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про суб'єкт відповідальності за цим позовом, обґрунтовано задовольнив позов за рахунок власника пансіонату „Алмаз" - НТАК „Алкон".

Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди суд врахував всі обставини, які мають істотне значення, та визначив розмір компенсації враховуючи вимоги розумності і справедливості.

Доводи апеляційної скарги позивача не містять правових підстав для скасування рішення за зазначеними обставинами.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі НТАК „Алкон" про те, що відповідність за вказаним позовом не повинен нести НТАК „Алкон", колегія суддів також вважає необгрунтованими, оскільки висновок суду з цього приводу ґрунтується на законі (ст.ст. 1166, 1167, 1172 ЦК України) та підтверджується сукупністю доказів, зібраних у справі.

Відповідно до ст.1 Закону України « Про туризм» ( в редакції від 15.09.1995 року, зі змінами, внесеними Законом від 29.05.2001 року), туризм - це тимчасовий виїзд людини з місця постійного проживання в оздоровчих, пізнавальних або професійно -ділових цілях.

Туристичною діяльністю є діяльність з надання різноманітних туристичних послуг відповідно до вимог вказаного Закону, тобто організування відпочинку та оздоровлення населення.

Суб'єктами туристичної діяльності є підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, що зареєстровані у встановленому чинним законодавством України порядку.

Судом встановлено, що пансіонат «Алмаз» є підрозділом НТАК «Алкон» НАН України, без права юридичної особи. Згідно положення про пансіонат « Алмаз», затвердженого генеральним директором НТАК «Алкон» 09.06.1998 року , він створений для організованого відпочинку та оздоровлення працівників концерну, підприємств системи НАН України, населення. Вказаним положенням пансіонату було надано право на укладення від свого імені договорів з юридичними та фізичними особами, а дирекції концерну «Алкон" надано право встановлювати ціни та тарифи за надання послуг і вартість путівок. Також було встановлено, що вартість путівок для працівників концерну «Алкон» повинна узгоджуватися з профспілковим комітетом.

На підставі вищезазначеного положення, між пансіонатом «Алмаз» і підприємством «Істок - Тур» був укладений договір - доручення від 21.04.2003 року про організацію відпочинку громадян відповідно з графіком заїздів. Відповідно до умов п.3.5 вказаного договору підприємство « Істок - Тур» забезпечувало відпочиваючих ваучерами, котрі пансіонат «Алмаз» обмінював на путівку.

З матеріалів справи вбачається, що пансіонат «Алмаз» був включений до Єдиного реєстру підприємств і організацій України як підрозділ НТАК «Алкон» з видом діяльності: оздоровчі заклади і заклади відпочин тобто його діяльність регулюється Законом України «Про туризм».

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що НТАК «Алкон» НАН України є державним комерційним підприємством, зі статутом юридичної особи, та несе відповідальність за наслідки своєї діяльності. Згідно положеннями п.3.4 ст.З його Статуту.       

відповідно до законодавства може бути звернене стягнення, Держава та її органи не відповідають по зобов'язанням концерну, відповідно до положень ч.5 ст.74 Господарського кодексу України.

Згідно з п.3.1.Статуту НТАК «Алкон» НАН України, концерн є юридичною особою, зареєстрований у Єдиному Державному реєстрі підприємств і організацій України відповідно до вимог ст.80 Цивільного кодексу України. Предметом діяльності концерну „Алкон" є зокрема і санаторно-медічні, оздоровчо-спортивні та туристичні послуги (п. 2.3 Статуту). Як юридична особа, концерн відповідає за діяльність створених ним філій та відокремлених підрозділів, що не є юридичними особами і на нього розповсюджуються усі види діяльності, по яких зареєстровані його відокремлені підрозділи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що НТАК «Алкон» є суб'єктом туристичної діяльності і повинен був забезпечувати особисту безпеку туристів та збереження їх майна, що передбачено ст.20 Закону України « Про туризм».

Не можна визнати обґрунтованими також доводи апелянта (НТАК „Алкон) про те, що суд повинен був притягнути до участі у справі інших осіб, що наділені повноваженнями від держави по нагляду за дотриманням пожежної безпеки, оскільки у суду не було на це достатніх підстав, тому що з матеріалів справи випливає, що прокуратурою міста Судака АРК проводилась перевірка за фактами службової недбалості співробітників СДПЧ № 33 м. Судака, постановою прокуратури від 13.01.05 року в порушенні кримінальної справи відмовлено на підставі п.2ст.6 КПК України.

Матеріали справи не містять відомостей про достатність підстав для залучення до участі у справи підприємства „Істок-Тур" та ВАТ СК „Астарта".

Як випливає з матеріалів справи, між пансіонатом «Алмаз» і підприємством «Істок - Тур» був укладений договір - доручення від 21.04.2003 року про організацію відпочинку громадян. Згідно вказаному договору підприємство „Істок-Тур" є посередником у розповсюдженні путівок на відпочинок у пансіонат „Алмаз", який обслуговував відпочиваючих. Якої-небудь відповідальності зазначеного підприємства (Істок-Тур) перед відпочиваючими цим договором не передбачено.

Із сукупності зібраних по справі доказів також випливає, що підприємство «Істок - Тур», в свою чергу, 12.06.2003 року уклало з Республіканською страховою компанією «Крим - Оранта», правонаступником якої є ВАТ « СК Астарта», договір страхування відповідальності перед третіми особами № 2/14. Укладання зазначеного договору не суперечить вимогам ст.17 Закону України «Про страхування».

Відповідно до умов договору страхування № 2/14 від 12.06.2003 року, об'єктом страхування є відшкодування шкоди, завданої життю та здоров'ю третіх осіб у випадках наявності страхових ризиків внаслідок туристичної діяльності. Пунктом 2.2.1, 5.9 вказаного договору була визначена грошова сума, в межах якої відповідно до умов договору страхова компанія «Крим - Оранта» зобов'язалась провести виплату при настанні страхового випадку згідно з лімітом відповідальності. Відшкодування моральної шкоди умовами договору не передбачено.

Безспірно встановлено, що страхова компанія виконала умови вказаного договору, незважаючи на те, що згідно з п.4.3.2 Правил страхування відповідальності перед третіми особами, затвердженими РСК „Крим-Оранта" 25.02.2002 року, не покривається відповідальність за дії чи бездіяльність, у яких є ознаки кримінального злочину.

З урахуванням наведеного, оскільки вина працівника пансіонату „ Алмаз" НТАК «Алкон» Національної академії наук України, яким під час виконання трудових (службових) обов'язків була допущена злочинна недбалість, внаслідок якої спричинена шкода позивачу, підтверджена вироком суду, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, який відмовив у клопотанні відповідача про залучення до участі у справі.

Оскільки Положенням пансіонату «Алмаз» передбачено право на укладення договорів від свого імені, НТАК «Алкон» не може посилатись на те, що йому не було відомо про укладення вказаних договорів.

Доводи апеляційної скарги НТАК «Алкон» про те, що суд першої інстанції допустив порушення процесуального законодавства і розглянув цивільну справу без відкриття провадження по справі, не можуть бути підставою до скасування ухваленого по справі рішення з цього приводу.

З матеріалів справи вбачається, що вказана цивільна справа виникла з кримінальної справи, під час розгляду якої були заявлені цивільні позови, зокрема і позивачем. На підставі ухвали Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 23.06.2005 року, яким був скасований вирок Судацького міського суду від 14.03.2005 року в частині вирішення цивільних позовів з направленням справи для розгляду цивільних позовів у порядку цивільного судочинства, суд першої інстанції прийняв позови всіх позивачів до розгляду в порядку цивільного судочинства і 18.10.2005 року постановив ухвалу про роз'єднання в самостійні провадження позовних вимог кожного з позивачів.

Також не мають правових підстав для скасування рішення доводи апеляційної скарги про порушення судом інших процесуальних норм, оскільки відповідно до ч.З ст.309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Разом з тим, вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної шкоди, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права.

В матеріалах справи відсутні докази тому, що внаслідок пожежі було порушено майнове право позивача. Як вбачається майно, яке загинуло, належало ОСОБА_3, а позивач не є спадкоємцем ОСОБА_3, що ним не оспорюється і підтверджується відомостями про те, що страхове відшкодування як спадкоємиць отримала мати позивача ОСОБА_4.

За таких обставин, оскільки за змістом ст.1218 ЦК України сукупність прав, носієм яких був спадкодавець після відкриття спадщини, переходять до його спадкоємців, суд не мав достатніх підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та стягнення з відповідача на його користь 4570 грн.

З урахуванням наведеного рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної шкоди підлягає скасуванню на підставі п.4 ст.309 ЦК України з ухваленням нового рішення в цієї частини позову про відмову з задоволенні зазначених вимог.

Керуючись статями 303, 307, 308, 309, 313-314, Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати по цивільних справах Апеляційного суду АРК у м. Феодосія, -

ВИРІШИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити. Апеляційну  скаргу  Науково  - технологічного  алмазного  концерну  „Алкон" Національної академії наук України задовольнити частково.

Заочне рішення  Судацького  міського  суду     від   16.01.2006  року в  частині стягнення з Науково - технологічного алмазного концерну „Алкон" Національної академії наук України на користь ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди 4570 грн. скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог. В решті рішення залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання законної сили.