ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
____________________________________________________________________________________П О С Т А Н О В А
Іменем України
24.10.2006 року Справа № 8/100н-ад
Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Лазненко Л.Л.
суддів Перлова Д.Ю.
Якушенко Р.Є.
секретар
судового засідання Чернікова Я.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Мова В.І., представник по довіреності,
довіреність № 668 від 14.06.2006;
Вітко Н.В., представник по довіреності,
довіреність № 793 від 14.07.2006;
Ржевська Л.В., представник по
довіреності,
довіреність № 794 від 14.07.2006
від відповідача: Леонова З.Є., головний державний
податковий інспектор юридичного
відділу,
довіреність № 9223/10 від 10.08.2006;
Зарайська Н.П., начальник сектору
документальних перевірок контрольно-
перевірочної роботи,
довіреність № 8587/10 від 26.07.2006
розглянув у відкритому
судовому засіданні матеріали
апеляційної скарги Державної податкової інспекції у
м.Лисичанську, м.Лисичанськ Луганської
області
на постанову
господарського суду Луганської області
від 14.04.2006
у справі № 8/100н-ад (суддя Середа А.П.)
за позовом Колективного підприємства
„Лисичанський завод залізобетонних
виробів”, м.Лисичанськ Луганської
області
до відповідача Державної податкової інспекції у
м.Лисичанську, м.Лисичанськ Луганської
області
про визнання недійсним рішення
В С Т А Н О В И В:
Колективне підприємство „Лисичанський завод залізобетонних виробів”, м.Лисичанськ Луганської області звернулося до господарського суду Луганської області з позовом про скасування рішення відповідача по справі –Державної податкової інспекції у м.Лисичанську, м.Лисичанськ Луганської області № 0000132301/0 від 01.02.2006 про стягнення з нього податку на прибуток приватних підприємств у сумі 143570,12 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 68798,98 грн., - а всього 212369,10 грн.; визнання недійсною вимоги про покладення на нього зобов’язання сплатити до бюджету борг з податку з доходів фізичних осіб: за 2004 рік –у сумі 40964,01 грн. та за 2005 рік –у сумі 127686,41 грн., а всього - 168650,42 грн., - що встановлено актом перевірки Державної податкової інспекції № 4/23-01235834 від 24.01.2006 року; зобов’язати Державну податкову інспекцію здійснити розрахунок заборгованості податку з доходів фізичних осіб перед бюджетом за період 2004-2005 року, з урахуванням дійсно сплачених сум; зобов’язати Державну податкову інспекцію урахувати амортизаційні відрахування чотирьох станків на суму 136000,00 грн. за період 2004 та 2005 років; стягнути з Державної податкової інспекції державне мито у сумі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн.
Постановою господарського суду Луганської області від 14.04.2006 по справі №8/100н-ад (суддя Середа А.П.) визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Лисичанську Луганської області № 0000132301/0 від 01.02.2006 року, згідно якому на Колективне підприємство “Лисичанський завод залізобетонних виробів”, що знаходиться у місті Лисичанську, вул. Генерала Потапенка, 295 Луганської області, ідентифікаційний код 01235834, п/р 2600630140047 в АК ПІБ м.Лисичанська, МФО 304416, покладено зобов’язання сплатити до державного бюджету: основний платіж з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 143570 (сто сорок три тисячі п’ятсот сімдесят) грн. 12 коп. та штрафні (фінансові) санкції у сумі 68798 (шістдесят вісім тисяч сімсот дев’яносто вісім) грн. 98 коп. - а всього 212369 (двісті дванадцять тисяч триста шістдесят дев’ять) грн. 10 коп.; зобов’язано Державну податкову інспекцію у місті Лисичанську Луганської області врахувати амортизаційні відрахування на чотири станки на суму 136000 (сто тридцять шість тисяч) грн. 00 коп. до суми валових витрат Колективного підприємства “Лисичанський завод залізобетонних виробів”, що знаходиться у місті Лисичанську, вул. Генерала Потапенка, 295 Луганської області, ідентифікаційний код 01235834, п/р 2600630140047 в АК ПІБ м.Лисичанська, МФО 304416 - здійснених ним у 2004-2005 роках; в задоволенні іншої частини позову –відмовлено.
Судом першої інстанції визначено, що податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Лисичанську № 0000132301/0 від 01.02.06 року –про покладення на Колективне підприємство “Лисичанський завод залізобетонних виробів" зобов’язання –сплатити податок на прибуток приватних підприємств у сумі 212369,10 грн. (143570,12 грн. –основний платіж та 68798,98 грн. –штрафні (фінансові) санкції) –не може вважатись таким, що відповідає вимогам п.п.1.5 та 1.9 ст.1; ст.ст.4 та 6 Закону України № 2181, а тому підлягає скасуванню, а також те, що вимога позивача про врахування до суми понесених ним у 2004-2005 роках валових витрат амортизаційних відрахувань у розмірі 136000,00 грн. є правомірною.
Окрім цього, господарським судом зроблені висновки, що посилання позивача на те, що він 21.05.2004 року звертався до Державної податкової інспекції у м.Лисичанську з листом № 351, в якому просив списати прострочений податковий борг з податку з доходів фізичних осіб за 1999 рік у сумі 19386,00 грн. та за 2000 рік –у сумі 61137,00 грн., не є доказом відсутності у нього боргу з податку з доходів фізичних осіб за вказані роки - фактично не може бути доказом факту списання цього боргу, оскільки:
Державна податкова інспекція підтверджує факт отримання такого листа, але заперечує факт списання цього боргу та стверджує, що рішення з цього приводу Державною податковою інспекцією НЕ ПРИЙМАЛОСЯ, а позивачем не надано докази списання боргу з цього виду податку.
Господарським судом Луганської області зазначено, що відповідачем належним чином доведено заподіяння позивачем у справі порушення вимог п.п.6.3.1 п.6.3 ст.6; п.п.6.5.1 п.6.5 ст.6; п. 7.1 ст.7; п.п.8.1.1 та 8.1.2 п.8.1 ст.8; п.п.16.1-16.2 ст.16; п.17.1 ст.17; п.19.2 ст.19 названого Закону - а тому Державною податковою інспекцією у м.Лисичанську цілком правомірно визначена Колективному підприємству “Лисичанський завод залізобетонних виробів” вимога про сплату боргу з податку з доходів фізичних осіб та зазначено, що відповідно до п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та іншими цільовими фондами” (далі –Закону України № 2181), активи платника податків можуть бути примусово стягнуті в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.
Активами платника податків за змістом п.1.7 ст.1 Закону України № 2181 є кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі на праві власності або повного господарського відання.
Державна податкова інспекція у м.Лисичанську не погодилася з постановою господарського суду Луганської області від 14.04.2006 по справі № 8/100н-ад, звернулася до Луганського апеляційного господарського суду з заявою № 4901/10 від 190406 про апеляційне оскарження, надалі –з апеляційною скаргою № 5481/10 від 06.05.2006, за якою просить скасувати оскаржену постанову по справі в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення відповідача по справі № 0000132301/0 від 01.02.2006, за якою позивачу нараховані податок на прибуток у сумі 143570 грн. 12 коп. та штрафні санкції у сумі 68798 грн. 98 коп., а всього –212369 грн. 10 коп. та зобов’язанно відповідача врахувати амортизаційні відрахування на чотири станки на суму 136000 грн. 00 коп. до суми валових витрат позивача та просить залишити позов без задоволення.
За доводами апеляційної скарги оскаржена постанова необґрунтована та не відповідає обставинам справи, а господарським судом не враховано, що податкові зобов'язання по податку на прибуток у сумі –212369 грн. 10 коп. нараховані внаслідок порушення позивачем Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств” в редакції Закону України від 22.05.1997 № 283/97-ВР.
Окрім цього, на думку заявника апеляційної скарги, відсутні підстави ствердження щодо правильності нарахування амортизаційних відрахувань по 4 станкам за період з 01.01.2001 по 01.01.2004.
Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 15.05.2006 по справі № 8/100н-ад для розгляду апеляційної скарги Державної податкової інспекції у м.Лисичанську, м.Лисичанськ Луганської області на постанову господарського суду Луганської області від 14.04.2006 у справі № 8/100н-ад, керуючись ст.28 Закону України „Про судоустрій України”, призначено судову колегію у складі: Лазненко Л.Л. –суддя-головуючий, Іноземцева Л.В. –суддя, Перлов Д.Ю. –суддя.
Ухвалою судової колегії від 18.05.2006 відкрито апеляційне провадження по справі № 8/100н-ад.
Ухвалою судової колегії від 29.05.2006 справа № 8/100н-ад призначена до апеляційного розгляду.
Розпорядженням першого заступника голови Луганського апеляційного господарського суду від 26.07.2006 по справі № 8/100н-ад для розгляду апеляційної скарги Державної податкової інспекції у м.Лисичанську, м.Лисичанськ Луганської області на постанову господарського суду Луганської області від 14.04.2006 у справі № 8/100н-ад, керуючись ст.28 Закону України „Про судоустрій України”, у зв’язку з відпусткою суддів Іноземцевої Л.В. та Перлова Д.Ю. їх виключено із складу колегії та введено суддів Бородіну Л.І. та Якушенко Р.Є.
Ухвалою судової колегії від 27.07.2006 по справі №8/100н-ад розгляд апеляційної скарги відкладений на 29.08.2006.
Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 28.08.2006 по справі № 8/100н-ад для розгляду апеляційної скарги Державної податкової інспекції у м.Лисичанську, м.Лисичанськ Луганської області на постанову господарського суду Луганської області від 14.04.2006 у справі № 8/100н-ад, керуючись ст.28 Закону України „Про судоустрій України”, у зв’язку з відпусткою судді Бородіної Л.І. її виключено із складу колегії та введено суддю Перлова Д.Ю.
У судовому засіданні 29.08.2006 відповідно до ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України оголошено перерву до 24.10.2006.
Позивач у справі письмово заперечив проти доводів заявника апеляційної скарги, висловив, що судом першої інстанції прийнято рішення по справі об’єктивно, при повному з’ясуванні усіх обставин, з чого просить відхилити апеляційну скаргу.
Аналогічне висловив відповідач у відзиві на апеляційну скаргу по адміністративній справі.
У додатковому поясненні (теж без номеру та дати) до заперечення на апеляційну скаргу позивачем викладена своя позиція відносно суми амортизаційних відрахувань на 4 станки, яка не прийнята до уваги державним податковим органом під час перевірки за період з 01.01.2004 по 30.09.2005 року, що призвело до завищення податку на прибуток.
Перевіривши фактичні обставини справи на предмет їх встановлення і правильності юридичної оцінки судом першої інстанції, заслухав пояснення присутніх у судовому засіданні повноважних і компетентних представників сторін, судова колегія вважає апеляційну скаргу по справі заявленою обґрунтовано частково, оскаржена по справі постанова підлягає скасуванню згідно п.3 ст.202, п.3 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України з прийняттям нового рішення по справі, за яким позов підлягає частковому задоволенню з наступних обставин.
Судом першої інстанції було досліджено, що:
- відповідачем у справі 24.01.2006 у межах повноважень проведена виїзна планова перевірка фінансово-господарської діяльності Колективного підприємства „Лисичанський завод залізобетонних виробів” з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2004 по 30.09.2005;
- за результатами перевірки складений акт № 4/23-01235834 від 24.01.2006, з яким директор і головний бухгалтер підприємства позивача ознайомлені під підпис, з подальшим отриманням примірника цього акту.
Відповідачем у справі зазначено неправильне визначення позивачем податкового зобов’язання з податку на прибуток: порушення вимог ст.ст.4, 5 та 8 Закону України від 22.05.1997 року № 283/97-ВР „Про оподаткування прибутку підприємств” (далі –Закон України № 283/97-ВР), а також факт несплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб у сумі 168650,42 грн. (згідно акту Державної податкової інспекції), порушення вимог ст.ст.16, 17 та 19 Закону України від 22.05.2003 року № 889-ІУ „Про податок з доходів фізичних осіб” (далі - Закон України № 889-ІУ); факт порушення в частині амортизаційних відрахувань по 4-х спірних станках, які з 28.02.2003 року знаходилися в експлуатації відповідачем, не зазначено в акті перевірки.
Підставами для визначення зобов’язання позивача по справі з податку на прибуток підприємств за період з 01.01.2004 року по 30.09.2005 року, донарахування податкового зобов’язання та штрафних (фінансових) санкцій стало наступне:
Заниження загальної суми податку на прибуток за 2004 рік на суму 108222,62 грн. та за 3 квартали 2005 року –на 35347,50 грн. (розділ “2.4 Податок на прибуток” –вищезгаданого акту), внаслідок порушення вимог п.п.4.1.1, 4.1.6 п.4.1 ст.4; п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.4.9 та 5.4.10 п.5.4, п.п.5.6.1 п.5.6, п.5.9, п.п. 5.7.1 п.5.7 ст.5; п.п.8.2.2. п.8.2, п.п.8.3.9 п.8.3 , п.п.8.7.1 п.7 ст.8 Закону України від 22.05.1997 № 283/97-ВР „Про оподаткування прибутку підприємств” (в редакції від 22.05.1977 року, з наступними доповненнями та змінами).
Відповідач вважав, що це порушення мало місце внаслідок безпідставного включення позивачем у валові витрати у 2004 році та впродовж 3-х кварталів 2005 року амортизаційних відрахувань за наступні 4 станки:
плоскошліфувального станка ЗЕ, інвентарний № 40678;
координатно-розточного станка, інвентарний № 40679;
універсального-фрезерного станка, інвентарний № 40680;
токарно-гвинторізного станка, інвентарний № 40681 (їх загальна вартість становить 1360000,00 грн.), а також несвоєчасної сплати податку на прибуток по узгоджених податкових зобов’язаннях Колективного підприємства “Лисичанський завод залізобетонних виробів” від 03.06.2005 року № 1502054 за період з 13.01.2005 року по 11.05.05 року, коли була нарахована штрафна санкція у сумі 25006,20 грн. (розділ 2.4 “Податок на прибуток” акту перевірки від 24.01.2006 року № 4/23-01235834; п.1 його висновку), з чим не погодився позивач у справі.
Приводом та підставою для визнання несплаченим до бюджету податку з доходів фізичних осіб за 2004 та 2005 роки у сумах:
40964,01 грн. –борг з податку з доходів фізичних осіб за 2004 рік;
127686,41 грн. –борг з того ж виду податку за 2005 рік,
а всього 168650,42 грн. - стало таке:
несвоєчасність утримання та перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету на протязі 2004-2005 років на суму 6776,49 грн., у тому числі за 2004 рік –3961,84 грн.; за 2005 рік –2814,65 грн. (п.6 висновку акту);
- несвоєчасне перерахування податку з доходів фізичних осіб на протязі 2004-2005 років (сума податкового боргу за 2003 рік становить 99260,05 грн.; за 2004 рік –192419,86 грн.) (п.7 висновку акту);
- неподання підприємством до Державної податкової інспекції податкового розрахунку форми 1-ДФ про суми доходу, нараховані за рахунок підприємства на користь фізичних осіб –працівників підприємства та про суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку суб’єктів підприємницької діяльності –фізичних осіб, що призвело до наявності заборгованості з податку з доходів фізичних осіб на час проведення перевірки Державною податковою інспекцією у загальній сумі 168650,42 м грн. (розділ 2.12 “Перевірка правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб”; п.7 (повторно) висновку акту).
На підставі акту перевірки відповідачем 01.02.2006 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000132301/0, за яким на позивача покладений обов'язок сплатити основний платіж з податку на прибуток приватних підприємств –у сумі 143570,12 грн., штрафні (фінансові) санкції у сумі 68798,98 грн. - а всього 212369,10 грн. - за порушення вимог п.п.4.1.1, 4.1.6 п.4.1 ст.4; п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.4.9 та 5.4.10 п.5.4, п.п.5.6.1 п.5.6, п.5.9, п.п.5.7.1 п.5.7 ст.5; п.п.8.2.2. п.8.2, п.п.8.3.9 п.8.3 , п.п.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України від 22.05.1997 № 283/97-ВР „Про оподаткування прибутку підприємств”, яке надіслано на адресу порушника, котрому запропоновано сплатити їх у 10-денний термін з дня отримання рішення.
Позивачем вказано податкове рішення оскаржено у порядку, передбаченому п.п.5.2.2 п.5.2 ст.5 Закону України від 21.12.2000 року № 2181 „Про порядок погашення зобов’язань платниками податку перед бюджетами та державними цільовими фондами”, яке не задоволено державним податковим органом, з чого виник спір у справі № 8/100н-ад.
Судом першої інстанції зроблений висновок у оскарженій постанові по справі, що відповідачем належним чином доведено, що Позивач припустився порушення вимог п.п.6.3.1 п.6.3 ст.6; п.п.6.5.1 п.6.5 ст.6; п.7.1 ст.7; п.п.8.1.1 та 8.1.2 п.8.1 ст.8; п.п.16.1-16.2 ст.16; п.17.1 ст.17; п.19.2 ст.19 названого Закону - а тому Державною податковою інспекцією у м.Лисичанську цілком правомірно визначено Колективному підприємству “Лисичанський завод залізобетонних виробів” про сплату боргу з податку з доходів фізичних осіб та зазначено, що відповідно до п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та іншими цільовими фондами”, активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.
Приймаючи до уваги те, що наявність у позивача податкового боргу з податку з доходів фізичних осіб у сумі 168650,42 грн. документально підтверджено, як підтверджено і факт систематичної, несвоєчасної сплати ним до бюджету, суд першої інстанції визнав позовні вимоги щодо спонукання Державної податкової інспекції здійснити розрахунок заборгованості з цього податку є необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.
Безпосередньо, позивачем у справі в судовому засіданні апеляційної інстанції висловлено, що ним не заявляються заперечення проти встановлених відповідачем у справі порушень закону, що виявлені відповідачем і зафіксовані в акті перевірки.
Понад з цим, позивач вважає, що Державній податковій інспекції слід було врахувати суму амортизаційних відрахувань 4 станків, з чого донарахована сума була б меншою.
Позивачем доведено суду про наявність документального підтвердження розрахунку щодо вищеназваних 4 станків, договору купівлі-продажу цих станків, який не визнавався недійсним, взагалі щодо наявності цих станків, що не спростовано відповідачем у справі, яким не заявлено заперечень проти зменшення оподаткування на суму амортизаційних відрахувань 4 станків, а також погодився щодо зменшення позивачеві суми податкового зобов'язання з урахуванням відкорегування валових витрат у зв'язку з амортизаційними відрахуваннями 4 станків.
Безпосередньо судом першої інстанції досліджувалося це питання під час розгляду спору по справі та з'ясовано, що сума амортизаційних відрахувань на 4 станки треба враховувати при визначенні позивачеві податкового зобов'язання.
Понад з цим, це не було реалізовано судом першої інстанції при прийнятті оскарженої постанови по справі та вирішення питання щодо правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення від 01.02.2006 № 0000132301/0 відповідачем, а саме при визначені позивачу суми основного платежу з податку на прибуток –143570 грн. 12 коп. та штрафних санкцій –68798 грн. 98 коп., всього – 212369 грн. 10 коп., а тобто вказане податкове повідомлення-рішення має бути частково скасованим, з урахуванням суми амортизаційних відрахувань на 4 станки при визначенні податкового зобов'язання позивачеві по справі.
Саме з такого судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції, з чого вважає, що подана апеляційна скарга по справі, за якою скаржник просить скасувати постанову господарського суду Луганської області від 14.04.2006 по адміністративній справі № 8/100н-ад в частині визнання недійсним податкове повідомлення-рішення відповідача № 0000132301/0 від 01.02.2006 з податку на прибуток у сумі 143570 грн. 12 коп. та штрафні санкції у сумі 68798 грн. 98 коп. –всього 212369 грн. 10 коп. та зобов'язати відповідача врахувати амортизаційні відрахування на 4 станки на суму 136000 грн. до суми валових витрат позивача за позовом, підлягає частковому задоволенню, в частині скасування оспореного податкового повідомлення-рішення, щодо визначення основного платежу в сумі 89640 грн. 00 коп., штрафу - 40202 грн. 00 коп.
У решті вказане податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно та відсутні підстави для його скасування з наступного:
Визначений державною податковою інспекцією у податковому повідомленні-рішенні від 01.02.2006 № 0000132301/0 податок на прибуток складає 143570 грн. 12 коп., за результатами перерахунку амортизаційних відрахувань по введеним станкам і зміни ліміту ремонтного фонду, податок на прибуток має складати лише 53930 грн. 12 коп.
З оглядом на це, нарахований податок на прибуток по акту перевірки від 24.01.2006 № 4/23-01235834 по податковому повідомленню рішенню від 01.02.2006 № 0000132301/0 повинен бути зменшеним на 89640 грн. 00 коп.
З урахуванням амортизаційних відрахувань штрафні санкції по податковому повідомленню-рішенню від 01.02.2006 № 0000132301/0 підлягають зменшенню на 40202 грн., тобто з 68798 грн. 98 коп. до 28596 грн. 98 коп.
З такого сума, загальна сума, яка підлягає нарахуванню, враховуючи амортизаційні відрахування по станкам та стягненню з позивача за податковим повідомленням-рішенням становить 82527 грн. 10 коп.
Загальна сума, на яку необхідно зменшити суму податкового зобов’язання по податковому повідомленню рішенню № 0000132301/0 від 01.02.2006 складає 129842 грн. 00 коп.
Оспорене по справі податкове повідомлення-рішення підлягає частковому скасуванню у вищеназваних сумах, у решті позову у тому числі щодо скасування оспореного податкового повідомлення-рішення в частині визначених 53930 грн. 12 коп. - основного платежу, 28596,98 грн. - штрафних санкцій слід відмовити за безпідставністю.
Окрім цього, у зв'язку з неподанням позивачем до суду заяви про повернення зайво сплачених сум державного мита, це питання не вирішувалося судом другої інстанції.
Поза увагою судової колегії не залишено, що місцевий господарський суд, розглядаючи спір за приписами Кодексу адміністративного судочинства України, у резолютивній частині оскарженої постанови визначив про визнання недійсних повідомлень-рішень відповідача.
На користь позивача слід стягнути судовий збір по сплаті державного мита при поданні позову по справі.
Питання щодо судового збору за подання апеляційної скарги не вирішується, оскільки відповідачем у справі не сплачувалося при наявності пільг, обумовлених Декретом Кабінету Міністрів України „Про державне мито” №7-93 від 21.01.1993.
У судовому засіданні 24.10.2006 були оголошені лише вступна та резолютивна частини даної постанови.
Повний текст постанови виготовлений протягом п’яти днів з дня закінчення розгляду справи.
Керуючись ст. ст. 17, 94, 167, 195, 196, п.3 ст.198, п.3 ст.202, п.3 ст.205, 254, п.6 Розділу VІІ „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів
П О С Т А Н О В И В :
1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Лисичанську, м.Лисичанськ Луганської області № 5481/10 від 06.05.2006 задовольнити частково.
2. Постанову господарського суду Луганської області від 14.04.2006 по справі № 8/100н-ад (суддя Середа А.П.) скасувати.
3. Позов задовольнити частково.
4. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Лисичанську Луганської області № 0000132301/0 від 01.02.2006 року, прийняте Державною податковою інспекцією у м.Лисичанську, м.Лисичасньк Луганської області у частині нарахування Колективному підприємству “Лисичанський завод залізобетонних виробів”, що знаходиться у м.Лисичанську, вул.Генерала Потапенка, 295, Луганська область, ідентифікаційний код 01235834, п/р 2600630140047 в АК ПІБ м.Лисичанська, МФО 304416, основного платежу з податку на прибуток у сумі 89640 грн. та штрафних санкцій –40202 грн. 00 коп., а всього –на 129842 грн. 00 коп.
5. У решті позову відмовити.
6. Стягнути з Державної податкової інспекції у м.Лисичанську Луганської області, м.Лисичанськ Луганської області, вул.Свердлова, 347 на користь Колективного підприємства “Лисичанський завод залізобетонних виробів”, м.Лисичанськ Луганської області, вул.Генерала Потапенка, 295, Луганська область, ідентифікаційний код 01235834 витрати по сплаті судового збору у сумі 1 грн. 70 коп.
7. Доручити господарському суду Луганської області надати відповідний виконавчий лист згідно вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч.5 ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку згідно ч.2 ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Л.Л.Лазненко
Суддя Д.Ю. Перлов
Суддя Р.Є. Якушенко