Київський міжобласний апеляційний господарський суд

________________________________________________________________________

          01033, м. Київ, вул. Жилянська, 58-б

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.06                                                                                            Справа №  82/17-06

 

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:          Федорова  М. О. (доповідач по справі),

суддів:                                 Міщенко  П. К. суддів:                                 Яковлева М, Л,  

                                                                                                                               .

При секретарі судового засіданні  Рустам’ян Е.А.

за участю представників сторін –згідно протоколу судового засідання від 06.07.2006 року (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного українського науково-дослідного інституту фарфоро-фаянсової промисловості, м. Вишневе на постанову господарського суду Київської області від 22.05.2006 року

по справі  №82/17-06  (суддя Суховий В.Г.)

за  позовом          Управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі, м. Вишневе

до          Державного українського науково-дослідного інституту фарфоро-фаянсової промисловості, м. Вишневе

про           стягнення 20441,81 грн.

ВСТАНОВИВ :

Управління Пенсійного фонду України звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Державного українського науково-дослідного інституту фарфоро-фаянсової промисловості про стягнення 20441,81 грн.

          Постановою господарського суду Київської області від 22.05.2006р. по справі №82/17-06 позов задоволено повністю.

          Не погоджуючись із винесеною постановою, відповідач звернувся до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з заявою про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції та з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову господарського суду Київської області від 22.05.2006р. і постановити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог позивачу.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що місцевим судом при винесення оскаржуваної постанови неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи та висновки, викладені у постанові не відповідають обставинам справи.

          Київським міжобласним апеляційним господарським судом ухвалою від 19.06.2006р. відкрито апеляційне провадження по справі  №82/17-06 та, відповідно до ухвали від 20.06.20056р., проведені підготовчі дії, достатні для закінчення підготовки та призначення справи до апеляційного розгляду. Ухвалою від 26.06.2006р. справу № 82/17-06 призначено до апеляційного розгляду на 06.07.2006р.

          Розпорядженням заступника Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду згідно ст. 42 Закону України „Про судоустрій України” та у зв’язку з виробничою необхідністю розгляд справи № 363/19-05 здійснено у складі: Головуючий суддя –Федоров М.О., судді: Міщенко П.К., Яковлєв М.Л.

          Представник позивача надав заперечення на апеляційну скаргу № 4475/02 від 03.07.2006р.

          У відповідності до вимог ч.1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС) України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування місцевим господарським судом норми матеріального і процесуального права, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.

У відповідності до п.4 частини третьої ст.129 Конституції України, та ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Як зазначається в частині першій ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі  яких   суд     встановлює наявність  або  відсутність  обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 70 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Згідно ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем суми, зазначені в повідомленнях про різницю в пенсіях науковим працівникам своєчасно та в повному обсязі не сплачувались, тому за період з 25.04.2005 року по 25.03.2006 року за ним утворилась заборгованість перед Пенсійним фондом   відповідно до наданих позивачем розрахунків в сумі 20 441,81 грн.

Підприємство відповідача зареєстроване як платник збору до Пенсійного фонду, тому відповідно до ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»№ 1058 від 09.07.2003 року є платником страхових внесків - відрахувань на соціальне страхування та збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, отже, відповідно до п. 5 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»№ 400/97-ВР від 26.06.1997 року має сплачувати страхові внески до ПФУ.

Згідно Статуту, Державний Український науково-дослідний інститут фарфоро-фаянсової промисловості є державною організацією, який створено з метою отримання прибутку за рахунок підприємницької діяльності в галузі розробки нових і удосконалення діючих науково-технічних рішень для потреб фарфоро-фаянсової та суміжних з нею галузей промисловості, задоволення народного господарства і населення у фарфоро-фаянсових виробах. Таким чином, підприємство відповідача є державною організацією, однак не фінансується з державного бюджету, а створене з метою отримання прибутку, тому є державною не бюджетною установою (а.с.125-132).

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність»від 13.12.1991 року № 1977-ХІІ (зі змінами відповідно до Закону України від 06.04.2000 року № 1646-ПІ) пенсії науковим працівникам призначаються у розмірі 80% заробітної плати, що визначається відповідно до ч. 2 ст. 23 Закону та ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», різниця між сумою призначення пенсії за цим Законом та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право дана особа, фінансується для наукових працівників бюджетних установ і організацій за рахунок державного бюджету, а для наукових працівників інших підприємств і організацій - за рахунок коштів цих підприємств І організацій у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, в порядку ст. 24 Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність»відповідач повинен відшкодовувати з власних коштів органам Пенсійного фонду України різницю в пенсіях, призначених науковим працівникам відповідно до Порядку фінансування та виплати різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних не бюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації згідно із Законом України «Про наукову та науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи, затвердженого Постановою КМУ від 24.03.2004 року № 372 (далі - Порядок), що раніше відбувалось відповідно до Порядку фінансування та виплати різниці між сумою пенсії, призначеної науковим працівникам державних бюджетних установ і організацій, науковим працівникам державних не бюджетних підприємств і організацій згідно із Законом України «Про наукову та науково-технічну діяльність»та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи, затвердженого Постановою КМУ від 13.12.2000 року №1826.

Відповідно до п. 2 Порядку 50% суми різниці фінансується за рахунок коштів державного бюджету, інша частина - за рахунок коштів підприємства. Відповідно до ч.2 п. 5 Порядку підприємства щомісячно до 25 числа повинні перераховувати органу Пенсійного фонду кошти для виплати різниці у розмірі пенсії, призначеної в минулих та поточних роках. Відповідний обов'язок покладається на підприємство, однак у разі порушення строків сплати коштів на фінансування різниці у розмірі пенсії, органи Пенсійного фонду стягують відповідні суми у порядку, визначеному законодавством.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на підставі п. 8 та ч.2 п. 5 Порядку направлялись повідомлення про суми витрат по різниці в пенсіях науковим працівникам по кожному працівнику окремо (а.с.34зв.-39зв.).

          Відповідно до Розділу XV «Перехідні положення Закону України № 1058- VI «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у разі, якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність»та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який має право особа відповідно до зазначеного Закону, та розміром пенсії із солідарної системи відповідно до цього Закону фінансується за рахунок коштів, спрямованих із джерел, визначених Законом України «Про наукову та науково –технічну діяльність».

За ст. 17 Закону України №1058-VI «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»страхувальник зобов'язаний виконувати вимоги, передбачені цим Законом, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону. Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 64 Закону України №1058-VI управління Пенсійного фонду має право стягувати з платників страхових внесків несплачені суми.

Оскільки позивачем заявлена до стягнення сума в розмірі 20 441,81 грн. заборгованості по виплаченим пенсіям науковим працівникам, то колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого суду щодо задоволення заявленої суми в повному обсязі.

          Беручи до уваги викладене вище, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вважає, що відповідно ст. 86 КАС України місцевим судом належним чином досліджено обставини справи  та  наведено цим обставинам  відповідну правову оцінку, рішення господарського суду Київської області по справі № 82/17-06 від 22.05.2006 р. відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, у зв’язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

          Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ :

1.          Апеляційну скаргу Державного українського науково-дослідного інституту фарфоро-фаянсової промисловості, м. Вишневе на постанову господарського суду Київської області від 22.05.2006 року по справі № 82/17-06 залишити без задоволення.

2.          Постанову господарського суду Київської області по справі № 82/17-06 від 22.05.2006 р. залишити без змін.

3.          Матеріали справи № 82/17-06 повернути до господарського суду Київської області.

Ухвала, відповідно до ст. 254 КАС України, набирає чинності з моменту її проголошення.

Ухвала апеляційного господарського суду може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:                                                                          Федоров  М. О.                                            Судді:                                                                                      Міщенко  П. К.  Судді:                                                                                      Яковлєв М. Л.