Київський районний суд м. Полтави

Справа №  2-225/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

  19.12.2011  року,Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді Шаповал Т.В.  

при секретарі  Отюговій О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до  ВДВС Головного управління юстиції в Полтавській області, Головного управління юстиції в Полтавській області, Головного управління державного казначейства України в Полтавській області, Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

             ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення з Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області  моральної шкоди, обґрунтовуючи тим, що  рішенням Октябрського районного суду м. Полтави  від 19 лютого 2009 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 17 вересня 2009 року, було задоволено його позовні вимоги про стягнення з віддулу державної виконавчої служби Полтавського районного управління юстиції шляхом списання з відповідного рахунку в Головному управлінні державного казначейства України в Полтавській області на    його користь моральну шкоду в сумі 1 500 грн. На протязі восьми місяців відповідачем не проведено жодних дій, направлених на стягнення з боржника моральної шкоди в розмірі 1500 грн. В зв»язку з цим, а саме бездіяльністю, спричинено йому значні моральні страждання та переживання.

         Просив стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в розмірі 50 000 грн. та понесені ним судові витрати.

        Ухвалою  Київського районного суду м. Полтави від 25 жовтня 2010 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача Головне управління юстиції в Полтавській області та в якості третьої особи Відділ державної виконавчої служби Полтавського районного управління юстиції.

       Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 30 листопада 2010 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача Управління Державного казначейства в Полтавській області.

         Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 23 листопада 2011 року залучено до участі в справі в якості співвідповідача Державну казначейську службу України.

          В судовому засіданні позивач та його адвокат –ОСОБА_3 позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, додатково пояснили,   що безпідставно протягом тривалого часу не виконувалось судове  рішення про стягнення на його користь моральної шкоди в розмірі 1 500 грн., при цьому йому довелося витрачати додаткові зусилля для організації свого життя, що призвело до нервових переживань, тривалого нервового стресу, в результаті чого йому завдано моральну шкоду.

          Представник відповідача -   ВДВС Головного управління юстиції в Полтавській області заперечував проти позовної заяви  та просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

          Представник відповідача Головного управління юстиції в Полтавській області заперечував проти заявлених позивачем вимог, посилався на те, що виконавчі дії виконувались у відповідності до норм діючого законодавства. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

          Представник відповідача Головного управління державного казначейства України в Полтавській області в судовому засіданні позовні вимоги визнав та просив їх задовольнити.   

          Представник третьої особи в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні .

          Державна казначейська служба України, належним чином повідомлена про день і час розгляду справи, в судове засідання свого представника не направила та не повідомила причини своєї неявки.

            Суд, заслухавши пояснення позивача, адвоката ОСОБА_3 представників відповідачів, представника третьої особи, експерта, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, приходить до наступного.   

             Як встановлено в судовому засіданні та вбачається із матеріалів справи, ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 17 березня 2011 року, залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 08 червня 2011 року, визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиціїу Полтавській області за виконавчим провадженням №1136/В-2 №15944449 від 19.11.2009 року при виконанні виконавчого листа №2-53, виданого 19 жовтня 2009 року Октябрським районним судом м. Полтави про стягнення на користь ОСОБА_1 з відділу Державної виконавчої служби Полтавського районного управління юстиції моральну шкоду в сумі 1 500 грн. Дана ухвала набрала законної сили.

             Ст. 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових i службових oci6 при здійсненні  ними своїх       повноважень.   

             Відповідно до ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від глибини  душевних страждань,  ступеня вини особи, що завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.   

             Частина 2 ст.23 ЦК України визначає, у чому полягає моральна шкода.   

             Згідно п.2 ч.3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуваннямінших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховується вимоги розумності і справедливості.

               Відповідно до ч.1 ст.  1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю , відшкодовується особою, якаїї завдала, за наявності її вини, крім  випадків встановлених частиною другою цієї статті.

              Статтею 1174 ЦК України передбачено, що шкода,  завдана фізичній  або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самовряджування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

              Також враховуються положення постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»від 31.03.1995 року №  4.   

               Право на відшкодування моральної шкоди виникає за наявності передбачених законом умов або підстав відповідальності за заподіяну шкоду. З огляду на п.5 постанови вказаного вище Пленуму ВСУ та ст.1167 ЦК, зобов'язання відшкодувати моральну шкоду виникає за наявності: а)моральної шкоди як наслідку порушення особистих немайнових прав або посягання на інші нематеріальні блага; б)неправомірних рішень, дій чи бездіяльності заподіювача шкоди; в)причинного зв'язку між неправомірною поведінкою і моральною шкодою; г)вини заподіювача шкоди.   

                 Сам факт бездіяльності виконавчої служби вказує на наявність моральної шкоди позивача.   

                 Суд, з'ясувавши, чим підтверджується факт заподіяння моральних страждань, за яких обставин вони заподіянні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну  йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору, дійшов висновку про законність таких вимог позивача.   

                Моральна шкода полягає у тому, що у зв'язку із протиправною бездіяльністю відповідача позивач мав переживання, душевні страждання.   

                Крім того, позивач змушений звертатися за захистом своїх прав та інтересів до суду, що потягло за собою, принаймні, моральні затрати.   

              Протиправна бездіяльність відповідача призвела до змін в організації його життя, оскільки позивач був вимушений  постійно витрачати свій час на звернення та явку до суду,  що негативно впливало на його самопочуття, вимагало від нього додаткових зусиль для відновлення морального стану. Таким чином, все це позначилось на укладі життя позивача.   

              Порушення законних прав позивача і зміна режиму життя має між собою причинний зв'язок.   

              Згідно висновку судово –психологічної експертизи №560, складеного 30 вересня 2011 року, неправомірною бездіяльністю відповідачів при виконанні судового рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 19 лютого 2009 року про стягнення коштів з ВДВС Полтавського РУЮ ОСОБА_1 спричинені моральні страждання (моральна шкода), які полягають у виникненні в останнього негативних змін в емоційному стані, у створенні перешкод у звичайному соціальному функціонуванні підекспертного у вигляді його змушеної участі в реалізації виконання органами державної виконавчої служби судового рішення (звернення до різних інстанцій державної виконавчої служби, до прокуратури, участь у судових процесах), у  порушенні почуття правової захищеності. Занчені моральні страждання ОСОБА_1 є тимчасовими та принципово минущими, і на момент проведення даного дослідження виражені не різко.

               У разі встановлення судом факту заподіяння ОСОБА_1 діями відповідачів по даній справі моральної шкоди, орієнтовний розмір її грошової компенсації, за результатами даної судово –психологічної експертизи, становить 18 мінімальних заробітних плат ( грошовому еквіваленті на момент складання даного висновку експертизи –17 280 гривень).

              Однак, з огляду на обставини справи, беручи до уваги принципи, які повинні враховуватись при визначенні розміру та  стягненні моральної шкоди, суд вважає, що такий розмір моральної шкоди, який вказаний позивачем, є завищеним.   

              Розмір відшкодування має бути адекватним нанесеній моральній шкоді, при цьому відшкодування моральної шкоди не може бути засобом отримання доходу.   

             Позивачем не доведений визначений ним розмір відшкодування моральних втрат.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                  

             Враховуючи усі обставини і наявні докази, а саме обґрунтовані пояснення позивача та його адвоката, суд вважає, що у даному випадку 2000 грн. може бути відповідною і достатньою грошовою компенсацією за завдану моральну шкоду. Вимоги у цій частині позову підлягають задоволенню частково.   

               Крім того, як зазначається у Рішенні Європейського суду з прав людини від 25 липня 2001 року у справі «Перна проти Італії», в окремих випадках визнання судом порушення саме по собі становить достатньо справедливу сатисфакцію за моральну шкоду, завдану особі.   

              В силу п.10-1 постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995 року № 4 при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, судам слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом (наприклад, ст. 9 Закону "Про оперативно-розшукову діяльність"). Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом суд має притягнути як відповідача відповідний орган Державного казначейства України.   

                Відповідно Примірного Положення про відділ державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, м.м. Києві та Севастополі, затвердженого  наказом Міністерства юстиції України №384/5 від 12.06.2007 року, відділ державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в автономній Республіці Крм, головних управлінь юстиції в областях, м.м. Київі та Севастополі  є органом державної виконавчої служби, який входить до системи органів Міністрества юстиції України, підпорядковується Департаменту державної виконавчої служби Міністрества юстиції України та є структурним підрозділом Головного управління юстиції  Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, м.м. Києві та Севастополі.

                У відповідності до Положення про підрозділ примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області, затвердженого наказом Головного управління юстиції у Полтавській області від 12 березня 2009 року №109/05, підрозділ примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області є органом державної  виконавчої служби, який входить до системи органів Міністерства юстиції України, підпорядковується Головному управлінню юстиції у Полтавській області та входить до складу відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області. Підрозділ не є юридичною особою.

                 Згідно Положення про Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головні управління юстиції в областях, м.м. Києві та Севастополі, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №47/5 від 14.02.2007 року, управління   юстиції є юридичною особою, має самостійних баланс, рахунки в установах Державного казначейства України...

                Враховуючи вищевикладені обставини. суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та стягнення з Головного управління юстиції в Полтавській області шляхом списання з відповідного рахунку в Головному управлінні державного казначейства України в Полтавській області на користь ОСОБА_1моральну шкоду в сумі 2000 грн.

            Частиною 3 ст. 79 ЦПК України передбачено, які витрати належать до витрат, пов»язаних з розглядом судової справи.

            Згідно ч.1 ст. 88 ЦПК України, стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві – пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Приймаючи до уваги вимоги ч.1 ст. 88 ЦПК України, суд приходить до висновку про стягнення з Головного управління юстиції   в Полтавській області  на користь ОСОБА_1 123 грн.71 коп. понесених ним судових витрат.

Керуючись ст.ст. 209,213-215 ЦПК України,   суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

           Стягнути з Головного управління юстиції в Полтавській області шляхом списання з відповідного рахунку в Головному управлінні державного казначейства України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 2000 грн.

           В іншій частині позову ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з Головного управління юстиції   в Полтавській області 123 грн.71 коп. судових витрат.

Рішення суду може бути оскаржене, шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Полтавської області через Київський районний суд м. Полтави  протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Головуючий суддя                                                                        Т.В.Шаповал