РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2011 року Справа №5019/1565/11
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Дужич С.П.
судді Юрчук М.І. ,
судді Василишин А.Р.
при секретарі Ткач Ю.В.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1 (довіреність №31-106 від 01.09.2011р.)
третьої особи на стороні позивача - ОСОБА_2 (довіреність №13-801/11)
відповідача - не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрТехноФос" на рішення господарського суду Рівненської області від 19.09.11 р. у справі №5019/1565/11 (суддя Мамченко Ю. А.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська Лізингова компанія"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Публічне акціонерне товариство "Мегабанк"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрТехноФос"
про повернення об'єктів лізингу
Судом роз’яснено представникам сторін права та обов’язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.
ВСТАНОВИВ:
У зв'язку із відрядженням судді Юрчука М.І., 22 листопада 2011 року, розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду визначено колегію суддів у складі суддів: Дужича С.П., Гулової А.Г. та Василишина А.Р.
09 грудня 2011 року, розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду суддю Гулову А.Г. замінено суддею Юрчуком М.І.
19 вересня 2011 року, рішенням господарського суду Рівненської області було задоволено позов ТОВ "Львівська лізингова компанія" до ТОВ "УкрТехноФос" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ПАТ "Мегабанк" про повернення об’єктів лізингу та зобов'язано відповідача повернути позивачу об’єкти лізингу - згідно Договору фінансового лізингу №4303 від 22 липня 2008 року: міні-навантажувач марки New Holland L180, реєстраційний №05351 ВС, 2008 року випуску, завод. номер №7М464129, двигун №0396569, у кількості 1 шт., вили для полет у кількості 1 шт., відвал (210.LN. 100) у кількості 1 шт., щітку з бункером (168.SР.100) у кількості 1 шт., набір шлангів та резервуар для води на 100 л. (168.SР.101) у кількості 1 шт.; - згідно Договору фінансового лізингу №3502 від 03 червня 2008 року: міні-навантажувач New Holland L170, реєстраційний №05350ВС, 2007 року випуску, заводський номер №7М456008, двигун №156079, у кількості 1 шт., вили для полет у кількості 1 шт. та стягнено з відповідача на користь позивача 85,0 грн. - державного мита та 236,0 грн. - витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідач, не погоджуючись з рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить дане рішення скасувати, вважаючи, що прийняті судом висновки не відповідають обставинам справи, а також порушено норми процесуального права, оскільки судом було проведене судове засідання без участі належним чином не повідомленого представника відповідача, що є підставою для скасування такого рішення. Заявляє, що повідомлення про судове засідання отримав 19 вересня 2011 року, тобто в день самого засідання. Таким чином, судом було порушено принцип рівності та неповно досліджено матеріали справи. Вважає, що господарському суду першої інстанції, в силу ч.1 ст. 79 ГПК України, слід було зупинити дану справи до вирішення пов’язаної з нею справи №5015/4973/11 (за позовом ТОВ "УкрТехноФос" до ТОВ "Львівська лізингова компанія" про зобов'язання укласти договори купівлі-продажу міні навантажувача New Holland L170, вил для полет, що є предметом Договору фінансового лізингу №3502 від 03 червня 2008 року), а відтак суд вирішив одночасно два спори: про укладення Договору купівлі-продажу та наявність обов'язку повернути об'єкти лізингу.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якій вважає дане рішення таким, що прийняте відповідно до норм матеріального та процесуального права, а апеляційна скарга відповідача є необґрунтованою, оскільки судом було створено всі умови для надання документального обґрунтування своєї позиції та написання відзиву, які позивачем були проігноровані. Відповідач належним чином був повідомлений про позовні вимоги, а тому в період з моменту надсилання йому копії позовної заяви - 08 липня 2011 року до винесення рішення - 19 вересня 2011 року жодними доказами не підтвердив своїх доводів. Повідомляє, що твердження апелянта з приводу незадоволення його клопотання про зупинення даної справи до вирішення господарським судом Львівської області справи №5015/4973/11 також є необґрунтованим, оскільки на момент подання апеляційної скарги по справі №5015/4973/11 вступила в законну силу ухвала про залишення позову ТОВ "УкрТехноФос" без розгляду.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, в своїх поясненнях з приводу апеляційної скарги також вважає що рішення суду прийняте у чіткій відповідності з нормами матеріального та процесуального права, а апеляційна скарга позивача є необґрунтованою, оскільки 06 вересня 2011 року представник відповідача був присутній у судовому засіданні, вимог ухвали господарського суду Рівненської області від 22 липня 2011 року не виконав та будь-яких доказів спростування позовних вимог не подав.
У судовому засіданні представники позивача та третьої особи підтримали доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу та поясненні з приводу її подання, вважають, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду Рівненської області - залишити без змін.
23 листопада 2011 року, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду було задоволено клопотання відповідача та відкладено розгляд справи на 12 грудня 2011 року.
Представник відповідача у судове засідання не прибув, хоча і був завчасно повідомлений про час і місце судового розгляду, на що вказує повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення. Заяв про відкладення судового засідання не надходило.
Враховуючи вимоги ст.ст. 101, 102 ГПК України про межі та строки перегляду справи в апеляційній інстанції, а також те, що сторони по справі належним чином повідомлені про час і місце розгляду апеляційної скарги, суд вважає за можливе провести судове засідання за відсутності представника відповідача.
Колегія суддів, заслухавши представників позивача та третьої особи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила, що:
03 червня 2008 року, між позивачем, як лізингодавцем та відповідачем, як лізингоодержувачем, було укладено Договір фінансового лізингу №3502, згідно умов якого лізингодавець зобов’язався придбати у власність майно та передати його у платне користування лізингоодержувачу на умовах фінансового лізингу, що визначаються Договором №3502 та законодавством України. (а.с.18-22, т. 1)
Згідно до п.п.1.2, 1.3., 2.1., 3.1. Договору №3502, об’єкт лізингу є власністю лізингодавця протягом усього терміну дії даного Договору, продавцем об’єкта лізингу є ТОВ "АРМ Групп-Україна", загальна вартість об’єкта лізингу на момент укладання Договору складає 200 022,18 грн., в т.ч. ПДВ, а лізингові платежі сплачуються Лізингооджувачем, згідно графіку сплати лізингових платежів, що є Додатком до Договору.
Відповідно до п.5.1., Договір №3502 він діє до 31 липня 2011 року.
У Специфікації (Додаток №1 від 03 червня 2008 року №3502) вказані наступні об’єкти 2008 року випуску: міні-навантажувач марки New Holland L170; вили для полет. Загальна вартість техніки 200 022,18 грн.
21 липня 2008 року, між ТОВ "АРМ Групп-Україна", як продавцем, та позивачем, як покупцем було укладено Договір купівлі-продажу № 21/07/08. Технікою, за яким покупцеві перейшла наступна техніка: міні-навантажувач марки New Holland L180 (рік випуску 2008, номер двигуна 0396569, заводський номер М464129, реєстраційний номер 05351 ВС, технічний стан новий); вили для полет (865905519) технічний стан новий; відвал (210.LN.100) технічний стан новий; щітка з бункером (168.SР.100) технічний стан новий; набір шлангів та резервуар для води на 100 л. (168.SР.101) Загальна вартість - 373 531,61 грн. (з ПДВ).
22 липня 2008 року, між позивачем, лізингодавцем, та відповідачем, як лізингоодержувачем, укладено Договір фінансового лізингу №4303, згідно умов якого лізингодавець зобов’язався придбати у власність майно та передати його у платне користування лізингоодержувачу на умовах фінансового лізингу, що визначаються Договором та законодавством України. (а.с.11-15, т.1)
Згідно до п.п.1.2, 1.3., 2.1., 3.1. Договору №4303, об’єкт лізингу є власністю лізингодавця протягом усього терміну дії даного Договору, продавцем об’єкта лізингу є ТОВ "АРМ Групп-Україна", загальна вартість об’єкта лізингу на момент укладання Договору складає 373531,61 грн., в т.ч. ПДВ, а лізингові платежі сплачуються Лізингооджувачем, згідно графіку сплати лізингових платежів, що є Додатком до Договору.
Відповідно до п.5.1., Договір №4303 він діє до 31 липня 2011 року.
У Специфікації (Додаток №1 від 22 липня 2008 року №4303) вказані наступні об’єкти 2008 року випуску: міні-навантажувач марки New Holland L180; вили для полет (865905519); відвал (210.LN.100); щітка з бункером (168.SР.100) ; набір шлангів та резервуар для води на 100 л. (168.SР.101). Загальна вартість техніки 373531,61грн.
В матеріалах справи наявні докази оплати відповідачем платежів за Договором фінансового лізингу №4303 та Договором фінансового лізингу №3502 з липня 2008 року по червень 2009 року, що не заперечується і позивачем по справі.
Проте, відповідачем не надано доказів сплати ним лізингових платежів з липня 2009 року, що є порушенням умов Договорів та вимог чинного законодавства.
03 листопада 2010 року, постановою господарського суду Львівської області по справі №31/168-2010 ТОВ "Львівська Лізингова компанія" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.
12 лютого 2010 року, відповідач отримав від позивача листи №8/10 та №19/10 від 01 лютого 2010 року як претензію з вимогою повернути передане майно за Договорами лізингу в 30-денний термін та погасити існуючу заборгованість з липня 2009 року по січень 2010 року у зв'язку з відмовою позивача від Договорів фінансового лізингу №3502 та №1303. Претензії відповідачем залишені без відповіді. (а.с. 25-28, т.1)
14 лютого 2011 року, ліквідатором ТОВ "Львівська Лізингова компанія", відповідно до ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" на адресу директора ТОВ "УкрТехноФос" та розпорядника майна даного товариства ще раз було надіслано вимогу-повідомлення за №31-16 про повернення об’єктів лізингу. (а.с. 29-34, т.1)
Проте, майно, передане за Договорами лізингу, відповідачем не повернуто.
21 липня 2011 року, ТОВ "Львівська Лізингова компанія" звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом до ТОВ "УкрТехноФос", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ПАТ "Мегабанк" про повернення майна (об'єктів лізингу) за Договорами фінансового лізингу №4303 та №3502.
19 вересня 2011 року, рішенням господарського суду Рівненської області було задоволено позов ТОВ "Львівська лізингова компанія" до ТОВ "УкрТехноФос" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ПАТ "Мегабанк" про повернення об’єктів лізингу та зобов'язано відповідача повернути позивачу об’єкти лізингу - згідно Договору фінансового лізингу №4303 від 22 липня 2008 року: міні-навантажувач марки New Holland L180, реєстраційний №05351 ВС, 2008 року випуску, завод. номер №7М464129, двигун №0396569, у кількості 1 шт., вили для полет у кількості 1 шт., відвал (210.LN. 100) у кількості 1 шт., щітку з бункером (168.SР.100) у кількості 1 шт., набір шлангів та резервуар для води на 100 л. (168.SР.101) у кількості 1 шт.; - згідно Договору фінансового лізингу №3502 від 03 червня 2008 року: міні-навантажувач New Holland L170, реєстраційний №05350ВС, 2007 року випуску, заводський номер №7М456008, двигун №156079, у кількості 1 шт., вили для полет у кількості 1 шт. та стягнено з відповідача на користь позивача 85,0 грн. - державного мита та 236,0 грн. - витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Давши оцінку доказам по справі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ст. 806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.
Відповідно до ч.2 ст. 806 ЦК України, до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених до лізингу.
Згідно до ч.2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг", за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Пунктом 7 ч.2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлено обов’язок лізингоодержувача у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.
Пунктом 9.1.3 укладених Договорів фінансового лізингу сторони погодили, що повернення об’єкта лізингу може бути здійснено до закінчення терміну, визначеного у Договорах з ініціативи лізингодавця у випадку, якщо лізингоодержувач протягом трьох місяців не сплатив лізингові платежі. Передача об’єкта лізингу здійснюється лізингоодержувачем протягом 30 днів, після одержання ним письмового повідомлення лізингодавця.
Факт отримання об’єкту лізингу та наявності прострочки з липня 2009 року по сплаті лізингових платежів відповідачем не заперечується і не спростовано. Крім того, згідно акту перевірки майна переданого в лізинг позивача відповідачеві встановлено, що оплата лізингових платежів припинилась з липня 2009 року. (а.с. 35-36)
Матеріалами справи підтверджується, що 12 лютого 2010 року відповідачем отримано листи №8/10 та 19/10 про відмову від Договорів фінансового лізингу №3502 та №1303.
Згідно ч.2 ст. 782 ЦК України, у разі відмови наймодавця від договору найму, договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
Отже, суд першої інстанції вірно оцінивши обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач правомірно скористався своїм правом на відмову від Договорів фінансового лізингу №4303 та №3502, і дані Договори є розірваними з 12 лютого 2010 року.
Відповідно до ч.1 ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.
Доводи апелянта про те, що судом першої інстанції позбавлено його можливості надати докази, письмові і усні пояснення з приводу заявлених вимог, а також те, що в зв'язку з цим докази позивача мали для суду заздалегідь встановлену силу - не відповідають дійсності, оскільки відповідачу було надіслано копію матеріалів позовної заяви та ухвали господарського суду Рівненської області від 22 липня 2011 року, якою було відкрите провадження по справі №5019/1565/11 і зобов'язано відповідача подати відзив на позовну заяву та документальне обґрунтування своєї правової позиції. Ці вимоги суду відповідачем були проігноровані.
06 вересня 2011 року, за присутності представників сторін та третьої особи, було проведено судове засідання, в якому було оголошено перерву до 12 вересня 2011 року для надання можливості сторонами надати суду додаткові докази, які підтверджували їх доводи.
12 вересня 2011 року, розгляд справи було перенесено на 19 вересня 2011 року у зв'язку з неявкою представника відповідача.
Відповідач отримав повідомлення 19 вересня 2011 року, проте будь-яких клопотань про перенесення розгляду справи не подав і в судове засідання, яке розпочалось о 12:00 не прибув.
Щодо посилань апелянта на те, що судом першої інстанції неправомірно було незадоволено його клопотання про зупинення справи судова колегія зазначає наступне.
Відповідач у клопотанні про зупинення провадження у справі №5019/1565/11 посилається на те, що згідно до п.9.4 Договорів фінансового лізингу №3502 та №4303 після закінчення терміну дії даних Договорів право власності на об’єкт лізингу переходить до лізингоодержувача є безпідставними, оскільки відповідач належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання по Договорах фінансового лізингу, позивач скористався своїм правом та відмовився від даних Договорів 12 лютого 2011 року, тому з цього моменту у відповідача виник обов'язок повернути об'єкти Договорів лізингу позивачу.
Крім того, ухвалою господарського суду Рівненської області від 01 жовтня 2010 року порушено справу про банкрутство ТОВ "УкрТехноФос", а, згідно п. 7.1 Договорів лізингу, у разі банкрутства лізингоодержувача, об’єкт лізингу підлягає поверненню лізингодавцю.
Згідно ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте у відповідності до норм ст. 43 ГПК України із всебічним, повним та об’єктивним дослідженням матеріалів справи в їх сукупності та вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для скасування рішення господарського суду та задоволення вимог апеляційної скарги.
Судові витрати за подачу апеляційної скарги, на підставі ст. 49 ГПК України, у зв'язку з відмовою в її задоволенні покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Рівненської області від 19.09.11 р., у справі №5019/1565/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрТехноФос" - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Справу № 5019/1565/11 повернути господарському суду Рівненської області.
Головуючий суддя Дужич С.П.
Суддя Юрчук М.І.
Суддя Василишин А.Р.
01-12/18226/11 18226/11