< Список >
СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
18 січня 2012 року Справа № 5020-7/052-12/123-7/121
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гоголя Ю.М.,
суддів Видашенко Т.С.,
Гонтаря В.І.,
за участю представників сторін:
позивач, не з`явився, фізична особа-підприємець ОСОБА_2;
відповідач, не з`явився, фізична особа-підприємець ОСОБА_3;
представник третьої особи, не з`явився, публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Альфа Страхування";
розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Альошина С.М.) від 06 червня 2011 року у справі № 5020-7/052-12/123-7/121
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_3)
3-тя особа Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Альфа Страхування" (вул. Леніна, буд. 13, оф. 10,Севастополь,99011)
про стягнення 1137240,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
У січні 2010 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до господарського суду міста Севастополя із позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про витребування у відповідача на користь позивача майна: обладнання для боулінгу загальною вартістю 1 085 750,00 грн., придбаного позивачем на підставі договору поставки № 06-05/05-П від 13.05.2005, та барних меблів вартістю 51 490,00 грн., придбаних позивачем на підставі договору про виготовлення меблів № 810/4 від 01.10.2008, а вразі неможливості його повернення, відшкодування його вартості.
01.03.2010 року представник позивача надав суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив уточнити предмет позову та витребувати у відповідача на користь позивача наступне майно:
- обладнання для боулінгу загальною вартістю 1 085 750,00 грн., придбане позивачем на підставі договору поставки № 06-05/05-П від 13.05.2005, в комплектації згідно переліку майна, зазначеного у додатку № 1 до цього договору;
- барні меблі вартістю 51 490,00 грн., придбані позивачем на підставі договору про виготовлення меблів № 810/4 від 01.10.2008 в комплектації згідно рахунку № С-810/4 від 01.10.2008.
Представник позивача 04.05.2011 знов надав заяву про уточнення позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача 1 085 750,00 грн. вартості обладнання для боулінгу та 51 490,00 грн. вартості барних меблів, а також покласти на відповідача судові витрати.
Ухвалою господарського суду залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Приватне акціонерне товариство „Страхова компанія „Альфа Страхування”.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 06 червня 2011 року у справі № 5020-7/052-12/123-7/121 позов задоволений частково. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 1 085 750,00 грн. вартості обладнання для боулінгу. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В іншій частині позов залишений без розгляду.
Не погодившись з рішенням суду, фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Севастополя від 06 червня 2011 року у справі № 5020-7/052-12/123-7/121 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення.
Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та неповним з’ясування обставин, що мають значення для справи.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 15 серпня 2011 року апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 прийнято до провадження, справу призначено до розгляду на 31 серпня 2011 року.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 31 серпня 2011 року провадження у справі зупинено до отримання висновку судової товарознавчої експертизи.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 27 грудня 2011 року провадження по справі №5020-7/052-12/123-7/121 поновлено.
18 січня 2012 року на адресу Севастопольського апеляційного господарського суду надійшло заперечення на апеляційну скаргу від позивача, яким просять рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
У судове засідання 18 січня 2012 року представники сторін не з’явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Враховуючи те, що відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, cудова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності представників сторін.
Як вбачається із матеріалів справи, 13.05.2005 року між Дочірним підприємством „БіБі енд Бі Україна” (продавцем) та позивачем (покупцем) був укладений договір поставки № 06-05/05-П.
Відповідно до пункту 1.1. цього договору продавець зобов'язувався передати у власність покупця, а покупець - прийняти та оплатити нове обладнання культурно-розважального центру виробництва „Brunswick” (США), іменоване надалі - обладнання, на умовах, встановлених даним договором.
Згідно з пунктом 1.2. договору продавець зобов'язувався встановити обладнання для боулінгу виробництва компанії «Брансвик»(США) у відповідності зі специфікацією, вказаною у Додатку № 1 до даного договору та вимогами виробника, іменоване надалі - обладнання, за адресою: Україна, м. Севастополь, площа 300-річчя Російського флоту, 7, іменоване надалі - об'єкт монтажу, а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити результат роботи.
Пунктом 2.1. договору передбачено, що загальна вартість договору складає 1 085 750 (один мільйон вісімдесят п'ять тисяч сімсот п'ятдесят) гривень, враховуючи ПДВ.
У розділі 3 договору сторони погодили наступний порядок розрахунків:
Оплата у розмірі 505 000 (п'ятсот п'ять тисяч) грн. здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок продавця не пізніше 3-х банківських днів з моменту одержання від продавця повідомлення про готовність обладнання до відвантаження з США (пункт 3.1. договору).
Оплата у розмірі 252 500 (двісті п'ятдесят дві тисячі п'ятсот) грн. здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок продавця не пізніше 3-х банківських днів з моменту одержання від продавця повідомлення про готовність обладнання до відвантаження з Європейського порту (пункт 3.2. договору).
Оплата у розмірі 151 500 (сто п'ятдесят одна тисяча п'ятсот) грн. здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок продавця у день доставки обладнання на об'єкт монтажу у місті Севастополі та підписання сторонами акту прийому-передачі обладнання у відповідності з Розділом 5 даного договору (пункт 3.3. договору).
Оплата у розмірі 176 750 (сто сімдесят шість тисяч сімсот п'ятдесят) грн. здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок продавця не пізніше 3-х банківських днів після підписання сторонами акту прийому-передачі виконаних робіт у відповідності з Розділом 7 даного договору (пункт 3.4. договору).
Позивач, на виконання умов договору повністю розрахувався з дочірним підприємством „БіБі енд Бі Україна”, що підтверджено:
-розпискою від 23.06.2005 р. на суму 82 800 євро (том 1, а.с. 42);
-квитанцією №202/з1 від 08.08.2005 р. на суму 252 500,00 грн. (том 1, а.с. 41);
-квитанцією №201/з34 від 26.08.2005 р. на суму 151 500,00 грн. (том 1, а.с. 40);
-квитанцією №28701/з41 від 07.02.2006 р. на суму 70 000,00 грн. (том 1, а.с. 40);
-квитанцією №28701/з59 від 03.03.2006 р. на суму 50 000,00 грн. (том 1, а.с .41);
-квитанцією №28701/з2 від 29.03.2006 р. на суму 60 000,00 грн. (том 1, а.с. 41).
Підпунктом 3.4.1. пункту 3.4. Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно - граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затвердженої Наказом Міністерства Внутрішніх Справ України № 17 від 11.01.1999 (чинним на день підписання та скріплення печаткою вказаної розписки), встановлено, що відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності.
При зміні керівника печатки і штампи передаються новопризначеному керівнику за актом.
Керівники підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів підприємницької діяльності, інших організаційних форм підприємництва, діяльність яких передбачена чинним законодавством України, у разі потреби можуть своїм наказом покласти відповідальність за зберігання і користування печатками і штампами на одного із безпосередньо підлеглих їм працівників.
Враховуючи наведене, скріпити відбитком печатки дочірнього підприємства „БіБі енд Бі Україна” вищевказану розписку могла лише уповноважена підприємством особа, у зв'язку з цим суд першої інстанції правомірно прийняв в якості належного доказу у даній справі вищевказану розписку від 23.06.2005 р. на суму 82 800 євро (том 1,а. с. 42), що на день передачі грошових коштів за курсом Національного банку України (612,2111 грн. до 100 євро) складало 506 910,79 грн.
Згідно з актом № 06-05/05-С прийому-передачі обладнання від 08.08.2006 року, вищевказане обладнання було передане дочірним підприємством „БіБі енд Бі Україна” позивачу.
З матеріалів справи вбачається, що зазначене обладнання було встановлено на об'єкті монтажу, у відповідності з умовами договору.
Як слідує з матеріалів справи, позивач підчас виконання умов вищевказаного договору, був власником 1/2 частки павільйону-кафе „Приморье” з літнім майданчиком, розташованого за адресою: місто Севастополь, площа 300-річчя Російського флоту/набережна Клокачьова, 7/21, що підтверджено копією відповідного Свідоцтва про право власності (том 1,а. с. - 10).
Проте, постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.06.2009 року у справі № 5020-5/697 за відповідачем визнано право власності на 90/100 частки вказаного об'єкту, у зв'язку з чим позивач став власником 10/100 частки цього майна.
31 березня 2009 року у кримінальній справі № 690308, старшим слідчим відділу РОП СУ УМВС України в місті Севастополі винесено Постанову про визнання та долучення до справи речових доказів, згідно з якою об'єкти нерухомості, розташовані за адресою: місто Севастополь, пл. 300-річчя Російського Флоту буд. 7/Набережна Клокачьова, 21; місто Севастополь, пл. 300-річчя Російського Флоту, буд. 21/Набережна Клокачьова, 3, об'єкт незавершеного будівництва, розташований за адресою: місто Севастополь, пл. 300-річчя Російського Флоту, були визнані речовими доказами та передані на зберігання ОСОБА_3
За викладених обставин, позивач з 31.03.2009 року не має доступу до свого обладнання та не може використовувати його за призначенням.
З висновку комплексної судової будівельно-технічної та товарознавчої експертизи від 30.07.2010 року Севастопольського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. професора М.С. Бокаріуса, призначеної ухвалою суду від 16.03.2010 року за клопотанням відповідача, вбачається, що демонтаж встановленого обладнання для боулінгу, придбаного позивачем на підставі договору постачання№06-05/05-П від13.05.2005, в комплектації згідно переліку майна, зазначеного у додатку № 1 до цього договору, без завдання пошкоджень самому обладнанню на приміщенням, що знаходяться за адресою: м. Севастополь, пл. 300-річчя Російського Флоту, 7/НабережнаКлокачьова,21, неможливий ( том 2, а.с. 84-87).
За таких обставин позивач, з урахуванням заяви від 04.05.2011 року, просив суд стягнути з відповідача 1 085 750,00 грн. вартості обладнання для боулінгу та 51 490,00 грн. вартості барних меблів.
Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Згідно зі статтею 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Матеріалами справи підтверджена неможливість користування та розпорядження позивачем належним йому майном - обладнанням для боулінгу, встановленим за адресою: м. Севастополь, площа 300-річчя Російського флоту/набережна Клокачьова, 7/21, - внаслідок передачі приміщення, в якому це обладнання встановлене, на зберігання відповідачу.
Оскільки, як вже зазначалось, в експертному висновку вказано на неможливість демонтажу обладнання для боулінгу - відшкодуванню відповідачем підлягає його вартість.
Стосовно доводів заявника апеляційної скарги щодо того, що суд першої інстанції не дав оцінки тим обставинам, що під час розгляду справи позивач змінював предмет та підстави позовних вимог, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Заява про уточнення позовних вимог була подана позивачем 01.03.2011 року відповідно прав, які зазначені ст. 22 ГПК України. Уточнення позовних вимог не змінювало і предмет і підставу позову. На той час, коли позивач звернувся до суду за захистом порушеного права, з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння, не знав чи підлягає майно (обладнання для боулінгу, барні меблі) демонтажу, тому, керуючись ст. 1213 ЦК України, заявив вимогу про витребування майна в натурі, або відшкодувати його вартість (у разі неможливості витребування). За заявою відповідача була призначена комплексна судова будівельно-технична та товарознавча експертиза, проведення якої було доручено Севастопольському відділенню Харківського науково-дослідного інституту ім. засл. професора М.С. Бокаріуса. За висновком зазначеної експертизи, демонтаж встановленого обладнання без завдання пошкоджень самому обладнання неможливий. Статтею 1213 ЦК України, передбачено, якщо встановлено, що майно неможливо повернути в натурі, то може бути відшкодована його вартість. За таких обставин, для захисту порушеного права що зазначено також ч. 1 ст. 15 ЦК України, позивач надав заяву до суду з вимогою відшкодувати вартість майна, яке неможливо повернути в натурі, таким чином, згідно ст. 22 ГПК України, позивач не змінював водночас і предмет і підставу позову.
Позивач в якості доказу виконання умов договору - сплати за обладнання, надав суду розписку від 23.06.2005 року. Судом першої інстанції вірно встановлено, що ця розписка є належним доказом оплати, та є невід'ємною частиною договору тому, що вона скріплена печаткою дочірнього підприємства „БіБі енд Бі Україна”. Скріпити печаткою могла тільки уповноважена підприємством особа.
Сума, яка сплачена за договором та вказана в зазначеній розписці, складає 82800 євро. Суд при винесенні рішення розрахував суму, яка відповідає офіційному курсу Національного Банку України на день передачі коштів. Стосовно питання, чи дійсно дочірнє підприємство „БіБі енд Бі Україна” отримало кошти на розрахунковий рахунок або через касу, або були кошти оприбутковані належним чином, ці факти не можуть бути підставою для визнання доказу не належним. Відповідач ознайомлений з позовом та додатками (документами), які були представлені до суду. Якщо під час розгляду справи цей доказ викликав сумнів у відповідача, він мав процесуальне право дати пояснення, заявити заперечення, або надати клопотання до суду в порядку ст. 38 ГПК України з вимогою перевірити всі ці факти, або представити суду інші докази, які підтверджують, що за договором постачання № 06-05/05-П від 13.05.2005 р., позивач не виконав зобов'язання. Судом визначено, що належних чи допустимих доказів в обґрунтування своїх заперечень, відповідачем суду надано не було.
Вартість обладнання боулінгу була підтверджена позивачем шляхом надання до суду відповідних доказів, яка складає 1 085 750,00 грн. Позивач одноособово придбав вказане обладнання та використовував його з метою отримання прибутку. Відповідач в апеляційній скарзі посилається на той факт, що нібито він сумісно з відповідачем користувався зазначеним обладнанням. Однак, жодного доказу факту сумісної експлуатації обладнання відповідачем додано не було.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 ГПК України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Жодного клопотання про призначення товарознавчої експертизи для оцінки вартості обладнання від відповідача до суду першої інстанції не надходило. Тому, при винесенні рішення суд керувався тільки тими доказами та документами, що знаходились в матеріалах справи.
В апеляційній скарзі відповідач по справі просив призначити у справі додаткову судову товарознавчу експертизу, проведення якої доручити Севастопольському відділенню Харківського науково-дослідного інституту ім. засл. професора М.С. Бокаріуса, на вирішення експерту поставити питання: Яка вартість обладнання для боулінгу з урахуванням зносу, амортизації і індексації цін на момент проведення експертизи.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 31 серпня 2011 року ця вимога задоволена.
Відповідно до листа, який надійшов до Севастопольського апеляційного господарського суду 02.12.2011 року вих. № 1285 від Севастопольського відділення Харківського науково-дослідного інституту ім. засл. професора М.С. Бокаріуса, матеріали справи були повернені на підставі того, що провести обстеження обладнання для боулінгу за адресою: м. Севастополь, пл. 300-річчя Російського Флоту 7 / Набережна Клокачьова 21 не можливо тому, що воно знаходиться за адресою: м. Севастополь, пр-т Гер. Сталінграду, 27.
Враховуючи викладене, оскаржуване рішення є повним, законним та обґрунтованим, прийнятим при дослідженні всіх обставин справи із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому судова колегія не вбачає підстав для його зміни чи скасування. Щодо доводів скаржника, викладених у апеляційні скарзі, то вони не спростовують висновків суду, покладених в основу рішення.
Керуючись статтями 101, 103 (пункт 1 частина 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 06 червня 2011 року у справі № 5020-7/052-12/123-7/121 залишити без змін.
Головуючий суддя Ю.М. Гоголь
Судді Т.С. Видашенко
В.І. Гонтар
Розсилка:
1. Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)
2. Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (АДРЕСА_3)
3. Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Альфа Страхування" (вул. Леніна, буд. 13, оф. 10,Севастополь,99011)