ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2011 року справа № 5020-1671/2011
За позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Українська лізингова компанія”
(01001, м. Київ, вул. Михайлівська ,12)
до товариства з обмеженою відповідальністю „ЮМСБ”
(99001, м. Севастополь, пл. Ластова, буд.3)
про розірвання договору та повернення майна
Суддя Плієва Н.Г.
за участю представників:
позивача –ОСОБА_1, довіреність № 1323 від 16.08.2010
відповідача –не з'явився
Суть спору:
Товариство з обмеженою відповідальністю „Українська лізингова компанія” звернулось у господарський суд міста Севастополя з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „ЮМСБ” про розірвання договору фінансового лізингу та повернення майна - фронтального навантажувача в комплексі з ЗІП ZL 50 G, номер шасі, кузова, рами 10708191, 2007 року випуску.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору фінансового лізингу №01-90/08-обл від 15.05.2008, а саме, обов’язку щодо сплати лізингових та інших платежів.
Відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався.
Представник позивача у засіданні суду позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позові, наполягав на їх задоволенні.
Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: не надав суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову, про дату час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку.
Оскільки явка учасників процесу обов’язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.
З врахування викладеного суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши наявні в матеріалах справи документи, оцінивши в сукупності надані докази, суд
ВСТАНОВИВ:
Між товариством з обмеженою відповідальністю “Українська лізингова компанія (Лізингодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю „ЮМСБ” (Лізингоодержувач) 15.05.2008 укладений договір фінансового лізингу №01-90/08-обл (далі –Договір), відповідно до умов якого Лізингодавець зобов’язується на підставі договору купівлі-продажу (поставки) набути у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу у тимчасове володіння та користування майно (далі - Предмет лізингу), найменування, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого наведені в Специфікації і умовах передачі предмету лізингу (додаток № 2 до Договору), а Лізингоодержувач зобов’язується прийняти Предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього Договору (пункт 1.1 Договору) (а.с.12-16).
Відповідно до Специфікації і умов передачі предмету лізингу (додаток № 2 до Договору) предметом лізингу є фронтальний навантажувач в комплексі з ЗІП, модель ZL 50 G, 2007 року випуску, в кількості 1 шт., вартість предмету лізингу разом з ПДВ становить 396000,00грн (а.с.16).
Пунктом 3 Договору передбачено, що відповідач виплачує позивачу лізингові платежі відповідно до Графіку сплати лізингових платежів, який є додатком № 1 до Договору (а.с.14-15), та умов статті 3 Загальних умов. Лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу, який включає суму, яка відшкодовує (компенсує) частину вартості предмету лізингу, а також чергових лізингових платежів, кожен з яких включає:
- суму, яка відшкодовує (компенсує) частину вартості предмету лізингу;
- винагороду (комісію) Лізингодавцю за отриманий у лізинг предмет лізингу (надалі винагорода).
Пунктом 1.2 Договору встановлено, що строк користування Лізингоодержувачем Предметом лізингу складається з періодів (місяців) лізингу, зазначених у Графіку сплати лізингових платежів (додаток №1 до Договору), та починається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі Предмета лізингу, але в будь-якому випадку не може бути менше одного року.
Договір набирає сили після його підписання сторонами з моменту сплати Лізингоодержувачем авансового лізингового платежу, передбаченого пунктом 3.2 Загальних умов, та діє до моменту повного та належного виконання Сторонами своїх зобов’язань (пункт 9.1 Договору).
Відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно частини 4 статті 179 Господарського кодексу України при укладанні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь –які умови договору, що не суперечать законодавству.
На виконання умов Договору позивач передав, а відповідач отримав Предмет лізингу, що підтверджується актом приймання-передачі від 08.05.2008 (а.с.21), який підписаний уповноваженими представниками обох сторін без зауважень та скріплений печатками підприємств.
У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань, а саме несплатою лізингових платежів, позивач просить розірвати договір та повернути майно (предмет лізингу), що й стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до положень частини першої статті 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.
Згідно з положеннями статті 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.
Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 188 Господарського кодексу України встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Із наведеною нормою узгоджується стаття 651 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Згідно зі ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг»лізингоодержувач має право відмовитися від договору лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингодавця, у разі якщо прострочення передачі предмета лізингу становить більше 30 днів, за умови, що договором лізингу не передбачено іншого строку.
Лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.
Відповідно до статті 10 Закону України «Про фінансовий лізинг», Лізингодавець має право вимагати розірвання договору та повернення предмету лізингу у передбачених законом випадках.
Пунктом 8.2.2 Договору сторони узгодили, що Договір може бути достроково розірваний Лізингодавцем, якщо Лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або в повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 днів з настання терміну платежу, встановленого в Загальних умовах.
Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
З матеріалів справи вбачається, що постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.06.2011 у справі № 5020/17/2011 з товариства з обмеженою відповідальністю «ЮМСБ»на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Українська лізингова компанія»стягнуто 146 555,81 грн з яких 99289,55 грн –це заборгованість зі сплати лізингових платежів за договором фінансового лізингу № 01-90/08-обл від 15.05.2008, 3937,75 грн - збитки від інфляції, 1330,13 грн - 3% річних, 39600,00 грн - штраф(а.с.45-49).
Відповідно до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Таким чином факт невиконання відповідачем взятих на себе зобов’язань щодо сплати лізингових платежів встановлений постановою Севастопольського апеляційного господарського суду 16.06.2011 у справі № № 5020/17/2011 є доведеним та не потребує доказування.
Суд погоджується з доводами позивача що невиконання відповідачем своїх зобов’язань за Договором в частині своєчасної сплати лізингових платежів є істотним порушенням умов Договору, оскільки внаслідок невиконання відповідачем взятих на себе зобов’язань позивач позбавлений можливості отримувати грошові кошти, на які він розраховував при укладенні договору.
02.08.2011 позивачем на адресу відповідача було надіслано повідомлення про вилучення майна з вимогою повернути майно, яке є предметом лізингу. Вказане повідомлення залишено відповідачем без відповіді.
Як встановлено у судовому засіданні на час розгляду справи заборгованість у розмірі 146 555,81 грн відповідачем не погашена, предмет лізингу не повернутий.
За таких обставин суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо розірвання договору фінансового лізингу № 01-90/08-обл від 15.05.2008 внаслідок істотного порушення відповідачем умов Договору та вилучення предмет лізингу обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до частини третьої статті 653 Цивільного кодексу України, якщо договір розривається у судовому порядку, зобов’язання припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили.
Витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до частини другої статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Рішення складено відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 05.12.2011.
Керуючись статтями 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В :
1. Позов задовольнити повністю.
2. Розірвати договір фінансового лізингу № 01-90/08-обл від 15.05.2008 укладений між товариством з обмеженою відповідальністю “Українська лізингова компанія” (01001, місто Київ, вул. Михайлівська,12, ідентифікаційний код 30575865) та товариством з обмеженою відповідальністю „ЮМСБ” (99001, м. Севастополь, площа Ластова буд.3, ідентифікаційний код 33093872).
3. Вилучити у товариства з обмеженою відповідальністю "ЮМСБ" (99001, м. Севастополь, площа Ластова буд.3, ідентифікаційний код 33093872) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Українська лізингова компанія” (01001, місто Київ, вул. Михайлівська,12, ідентифікаційний код 30575865) фронтальний навантажувач в комплексі з ЗІП ZL 50 G, номер шасі, кузова, рами 10708191, 2007 року випуску.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ЮМСБ” (99001, м. Севастополь, площа Ластова буд.3, ідентифікаційний код 33093872, р/р 26005055070301 в АТ “Сведбанк”, МФО 300164 або з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Українська лізингова компанія” (01001, місто Київ, вул. Михайлівська, 12, ідентифікаційний код 30575865, п/р 26004024740200 в АКІБ “УкрСиббанк”, МФО 351005) державне мито у розмірі 4045,00 грн (чотири тисячі сорок п’ять грн. 00 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн (двісті тридцять шість гривень).
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Суддя підпис Н.Г. Плієва