Кагарлицький районний суд Київської області

Справа №  1-117/2011

2009 р.

В И Р О К

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

09.11.2011

Кагарлицький районний суд Київської області в складі:

Головуючого- судді            Закаблук О.В.

При секретарі                       Галабурда В.О.

З участю прокурора             Задерей Т.В.

          Розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кагарлик Київської області кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця республіки Азербайджан, Агсу, азербайджанця, громадянина республіки Азербайджан, освіта неповна середня, приватного підприємця, не одруженого, зареєстрованого в АДРЕСА_1, тимчасово проживаючого в АДРЕСА_2,  раніше не судимого, в скоєнні ним злочину, який передбачено ч. 1 ст. 122 КК України, суд, -

В С Т А Н О В И В :

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, 26 травня 2011 року близько 23 години, перебуваючи в господарстві, де проживає його дружина, -  ОСОБА_4, що в АДРЕСА_3 під час сварки та бійки з ОСОБА_2, яка виникла грунті особистих неприязних стосунків із-за ревнощів до своєї дружини, дерев»яною палицею, що взяв в вказаному будинку, вдарив по руках останнього, спричинивши ОСОБА_2 тілесне ушкодження у вигляді закритого характеру скалкового перелому лівої ліктьової кістки в її нижній третині, що згідно висновку судово-медичної експертизи № 59/27 від 25.07.2011 року відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, так як він не становив небезпеки для життя потерпілого і призвів до тривалого розладу здоров»я на строк понад 21 день.

Окрім вказаного перелому лівої ліктьової кістки на тілі ОСОБА_2 виявлені тілесні ушкодження у вигляді обширного синця в ділянках нижньої третини передпліччя, зап»ястка і кисті зліва; синця на задньо-боковій поверхні грудної клітки зліва в її нижній третині; синця (з саднами і внутрішньошкірними крововиливами на його фоні) в нижньому відділі правого стегна вище наколінника, що відносяться до легких тілесних ушкоджень.

          В судовому засіданні підсудний ОСОБА_1  свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.І ст.122 КК України визнав повністю та пояснив, що починаючи з березня 2011 року його дружина ОСОБА_4 спільно з його донькою ОСОБА_5, 2009 року народження, переїхали проживати в с.Стави. Стосунки між ними стали не такі як раніше і він зрозумів, що в дружини є коханець, але не знав хто це. Про те, що ОСОБА_2 може бути коханцем не знав та продовжував підтримувати з ним дружні стосунки.

До дитини періодично приїжджав, привозячи продукти харчування та подарунки, але коханців не бачив.

26.05.2011 року близько 23 години, власним автомобілем «Газель» приїхав в АДРЕСА_3, щоб перевідати доньку, так як раніше приїхати не зміг. Автомобіль залишив на узбіччі дороги неподалік господарства та пішов до господарства в якому проживає ОСОБА_4.

Про те, що в будинку дружини о 23 годині може бути чоловік навіть не думав, а тому спокійно йшов до будинку.

Зайшовши в подвір»я господарства закрив фіртку. В руках у нього ніяких предметів не було, лише ліхтарик. Двері до будинку були відкриті, лише завішені тюлею.

На той час побачив, що в приміщенні вітальної кімнати за столом сидять на дивані його дружина ОСОБА_4, біля неї з правої сторони ОСОБА_2, з лівої донька ОСОБА_5.

Окрім них в будинку була і подруга ОСОБА_4 ОСОБА_3, яка сиділа на стільчику з правої сторони.

На столі стояло двохлітровий паперовий пакет з вином, три стаканчики та велика коробка з шоколадкою. Під столом вже знаходилася пуста пляшка з під вина літрова.

Побачивши дану обстановку, відразу запитав у ОСОБА_3, чи ОСОБА_2 є її коханцем і прийшов до неї, на що вона сказала, що не до неї, а до ОСОБА_4. Тоді він розгнівався та сказав ОСОБА_4, що цю обстановку він і хотів побачити, що дійсно вона йому зраджує із ОСОБА_2, на що ОСОБА_2 нічого не сказавши піднявся з-за столу та хотів, як він зрозумів, втікати, але ОСОБА_1 його зупинив руками, в результаті чого між нами виникла штовханина, яка переросла в бійку, під час якої він вдарив ОСОБА_2 кулаками руки в область шиї та тіла, а ОСОБА_2 також його вдарив кулаками рук близько 2 ударів в область верхньої частини тіла. В цей час ОСОБА_4 схватила його ззаду за руки та сказала, щоб ОСОБА_2 втікав, що він і зробив, вибігши з будинку на вулицю.

Він, відштовхнувши ОСОБА_4 на диван побіг на вулицю за ОСОБА_2, бо хотів «набить йому морду», щоб не ходив до його законної дружини. Коли вибігав з будинку, то побачив, що у ОСОБА_4 в руках дерев»яна палиця, яку раніше бачив в будинку, що вона хотіла нею робити не знає, але вихватив її у неї з рук, для чого не знає, мабуть щоб вона його нею не вдарила, та з палицею вибіг на вулицю, там неподалік будинку стояв ОСОБА_2, який намагався його вдарити замахнувшись кулаком, а ОСОБА_1 в свою чергу вдарив його один раз палицею в область верхньої частини тіла, але той підставив руку і удар потрапив по лівій руці, далі ОСОБА_2 почав тікати з господарства, та біжучи, зламав фіртку, яка була закрита, при цьому впав на землю, потім встав та пробігши по узбіччю дороги, вже за фірткою, метрів 1,5-2, впав, перечепившись об якийсь предмет на ліву сторону, та коли ОСОБА_1 до нього підбіг, той знаходився в такому стані, лежачи на лівій стороні. Коли підбіг, то встиг вдарити ОСОБА_2 два-три удари палицею по тілу та правій нозі, і все, ударів по руках та голові і шиї не наносив. В цей час до них підбігла ОСОБА_4, яка почала знову його тримати за руки, а тому ОСОБА_2 піднявшись втік в невідомому напрямку.

Він за ОСОБА_2 не біг, а сів в свій автомобіль та поїхав в приміщення бару, де працює батько ОСОБА_2, та сказав, що його дружина зраджує з його сином, але він не повірив і тому вони спільно поїхали до будинку ОСОБА_4, коли зайшли, то ні ОСОБА_2, ні ОСОБА_4 в будинку не було, лише ОСОБА_3 з дитиною. Через хвилин 10 до будинку зайшли ОСОБА_4 спільно з працівниками міліції.

Більше в той вечір та наступного дня ОСОБА_2 не бачив.

Дерев»яну палицю викинув десь в подвір»я чи будинку господарства.

Вину у вказаному злочині визнає повністю і щиро розкаюється.

В зв»язку з тим, що в суду немає сумнівів у правдивості показів підсудного ОСОБА_1 а тому суд вважає за доцільне обмежити обсяг доказів по справі допитом підсудного, потерпілого та дослідженням матеріалів, що характеризують особу підсудного. При цьому судом  підсудному ОСОБА_1 роз»яснено наслідки, передбачені ст.. 299 КПК України щодо обсягу досліджуваних доказів по справі.

- Згідно паспорту громадянина азейбаржану, підсудний ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 та є громадянином Азейбарджану.

(а.с, 77 –78 )

- По місцю проживання підсудний ОСОБА_1 характеризується з позитивної сторони.

( а.с, 81 –82 )

- Згідно вимоги про судимість №103- 13072011\32012 станом на 14.07.2011 року підсудний ОСОБА_1 раніше не притягувався до кримінальної відповідальності та є не судимим.

(а.с, 80 )

- Згідно довідок, виданих поліклінічним відділенням Кагарлицької ЦРЛ Київської області підсудний ОСОБА_1 за наркологічною та психіатричною допомогою до лікаря- нарколога та лікаря- психіатра не звертався та на обліку в психіатричному та наркологічному кабінетах не перебуває.

(а.с, 84 - 85 )

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що вина підсудного ОСОБА_1 у вчиненому злочині доведена повністю і його дії суд кваліфікує за ч.1 ст. 122 КК України, як умисне заподіяння середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисному ушкодженні, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст. 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров’я.

При призначенні покарання підсудному ОСОБА_1 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного, його характеристики та обставини, що пом»якшують та обтяжують покарання.

До обставин, які згідно ст. 66 КК України пом»якшують покарання підсудному ОСОБА_1 суд відносить щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, які згідно ст..67 КК України обтяжували б покарання підсудному ОСОБА_1 судом не встановлено.

Суд вважає, оскільки підсудний ОСОБА_1 щиро розкаявся, потерпілий претензій не має, просить суд не застосовувати міру покарання до підсудного, пов»яз ану з позбавленням волі, підсудний раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягувався, то його подальше виправлення та перевиховання можливо здійснити в умовах без ізоляції від суспільства, призначивши йому покарання в межах санкції ч.1 ст. 122 КК України з застосуванням положень ст.ст. 75,76 КК України.

Що стосується виду покарання, то суд, керуючись ст.. 65 КК України, вважає за необхідне застосувати до підсудного ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі, так  як вважає, що види покарання у вигляді виправних робіт чи обмеженням волі з урахування особи підсудного ОСОБА_1 та його характеризуючих обставин, які були досліджені судом, будуть недостатніми для виправлення підсудного та попередження вчинення ним нових злочинів.

Під час обрання виду покарання у виді позбавленням волі суд керувався положеннями ст.. 65 КК України, де, зокрема, зазначено, що більш суворий вид покарання з числа, передбачених за вчинений злочин, призначається лише в разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

Цивільний позов по справі не заявлений.

Речові докази по справі відсутні.

Що стосується початку відбування покарання, то суд в даному випадку керується п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання»№ 7 від 24 жовтня 2003 року, згідно з яким іспитовий строк обчислюється з дня постановлення вироку незалежно від того, судом якої інстанції застосовано ст.. 75 КК України.

          Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 323,324 КПК України,-

З А С У Д И В :

ОСОБА_1 визнати винним:

- за ч.1 ст. 122 КК України і призначити йому покарання у вигляді 1 (одного) року  6 місяців позбавлення волі.

Відповідно до вимог ст.. 75 КК України засудженого ОСОБА_1  звільнити від відбування покарання, призначивши йому випробування з іспитовим строком на 1 ( один ) рік.

В порядку п.3,4 ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_1  обов»язки:

- повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- періодично з»являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Міру запобіжного заходу засудженому  до вступу вироку в законну силу залишити без зміни,- підписка про невиїзд з постійного місця проживання.

Іспитовий строк засудженому ОСОБА_1 відчислювати з 09 листопада 2011 року, - з дня постановлення вироку.

Вирок може бути оскаржено на протязі 15 діб з часу проголошення учасниками процесу а осудженим в той же строк з часу вручення копії вироку до Апеляційного суду Київської області через Кагарлицький районний суд Київської області.

Суддя   О. В. Закаблук