ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2011 року справа № 5020-1414/2011
за позовом публічного акціонерного товариства “Енергетична компанія “Севастопольенерго”
(вул. Хрустальова, буд. 44, м. Севастополь, 99040)
до обслуговуючого кооперативу “Житлово-будівельне товариство індивідуальних забудовників “Підводник”
(вул. Муромська, буд. 65-Б/1, м. Севастополь, 99022)
про стягнення 3 330,11 грн заборгованості за спожиту електроенергію.
суддя Кравченко В.Є.
за участю:
представника позивача – ОСОБА_1., довіреність від 14.04.2011 № 6439/0/2-11;
представника відповідача –не з’явився,
суть спору:
Публічне акціонерне товариство “Енергетична компанія “Севастопольенерго” звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до обслуговуючого кооперативу “Житлово-будівельне товариство індивідуальних забудовників “Підводник” про стягнення 8 380,11 грн заборгованості за спожиту електроенергію.
27.09.2011 позивачем зменшено розмір позовних вимог та заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3 330,11 грн. заборгованості за спожиту електроенергію за період з 10.12.2010 по 08.08.2011.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Відповідач явку свого представника у засідання суду не забезпечив, вимоги ухвал суду від 13.09.2011 та від 27.09.2011 не виконав, письмового відзиву на позовну заяву суду не представив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином –рекомендованою кореспонденцією.
Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України у зв’язку з неявкою відповідача, який повідомлявся про час і місце судових засідань своєчасно, належним чином, з дотриманням вимог статті 64 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини другої статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони, серед іншого, мають право на участь в засіданнях господарського суду.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Частина третя вказаної статті зобов’язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.
Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Дотримання принципу вирішення спору упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом втілено у статті 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” і статті 6 Європейської конвенції з прав людини та є обов’язковим для господарського суду при розгляді кожної справи.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на участь в розгляді господарської справи, явку свого повноважного представника не забезпечив, відзив на позов не надіслав.
На думку суду, матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні, справа підлягає розгляду у відсутність представника відповідача за наявними у справі матеріалами, що узгоджується зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази, суд
ВСТАНОВИВ:
05.10.2004 між сторонами був укладений договір № 555 на постачання електричної енергії, відповідно до предмета якого постачальник (позивач) зобов’язувався поставляти електричну енергію споживачу (відповідачу), а споживач –оплачувати постачальнику вартість електроенергії та здійснювати інші платежі у відповідності з умовами даного договору та додатків до нього (розділ 1 договору).
Згідно з п.п. 2.2.4. п. 2.2. договору споживач зобов’язувався оплачувати постачальнику вартість електричної енергії у відповідності з умовами додатків № 3 «Перелік місць установки розрахункових приладів обліку та застосовуваних тарифів, за якими здійснюються розрахунки за поставлену електричну енергію»та № 4 «Розрахунок втрат в мережах споживача…»у відповідності з умовами договору, обумовленими у розділі 8 даного договору.
За умовами п. 8.1. договору розрахунковим вважається період з 10 календарного числа попереднього місяця до такого ж календарного числа поточного місяця
Розрахунки за спожиту електричну енергію здійснюються виключно грошовими коштами на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання постачальника в уповноваженому банку. У випадку перерахування споживачем коштів за електроенергію на інший рахунок постачальника, постачальник зобов’язаний повернути ці кошти за заявою споживача чи самостійн6о у триденний строк з моменту їх одержання.
За дату оплати приймається дата надходження коштів на рахунок зі спеціальним режимом використання постачальника чи дата внесення споживачем готівкових коштів у касу постачальника.
Всі рахунки на оплату електроенергії мають оплачуватись споживачем протягом 5 банківських днів з дня виписки рахунку.
Строк остаточного розрахунку –15 число календарного місяця (п. 8.4. договору).
Позивач, на виконання умов договору свої зобов’язання перед відповідачем виконав, поставивши йому електричну енергію, що підтверджено відповідними актами про споживання електричної енергії та рахунками-актами виконаних робіт, з доказами їх одержання відповідачем.
Проте, відповідач, у порушення умов договору, свої зобов’язання перед позивачем виконав не у повному обсязі, у зв’язку з чим за ним утворилась заборгованість перед позивачем за період з 10.12.2010 по 08.08.2011 у розмірі 3 330,11 грн.
Вищевикладене свідчить про наявність зобов’язання у відповідача перед позивачем.
Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних мотивів.
В силу статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відношень повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України, з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до частин першої та другої статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставою виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За своєю правовою природою договір № 555 від 05.10.2004 є договором купівлі-продажу.
Зобов'язання, що виникають на підставі договору купівлі-продажу є господарськими зобов'язаннями, до яких застосовуються положення глави 54 Цивільного кодексу України.
На вимогу статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Згідно зі ст 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За умовами частини першої ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Частиною першої ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до частини першої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
В силу вимог статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Судом встановлено, що відповідач припустився порушення умов договору стосовно повного та своєчасного внесення плати за договором.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 Цивільного кодексу України.
У статтях 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Аналізуючи сукупність встановлених обставин, судом встановлений факт порушення відповідачем зобов’язання щодо повної та своєчасної оплати спожитої електроенергії за договором № 555 від 05.10.2004 на загальну суму 3 330,11 грн.
Обраний позивачем спосіб захисту відповідає статтям 16 Цивільного кодексу України та 20 Господарського кодексу України, вимоги позову знайшли своє підтвердження та підлягають задоволенню в силу вищенаведених норм чинного законодавства та умов договору.
Контррозрахунку на здійснений позивачем розрахунок суми заборгованості за активне споживання електричної енергії відповідачем суду надано не було.
Факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 3 330,11 грн. за активне споживання електроенергії документально встановлений та підтверджений матеріалами справи.
За таких обставин позов, з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог підлягає задоволенню повністю.
Витрати на державне мито та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно зі ст. 85 ГПК України, у засіданні суду оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено представника позивача про складення повного рішення 17.10.2011.
З огляду на наведене, керуючись статтями 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з обслуговуючого кооперативу “Житлово-будівельне товариство індивідуальних забудовників “Підводник” (вул. Муромська, буд. 65-Б/1, м. Севастополь, 99022, код ЗКПО 24510190, відомості про банківські реквізити у матеріалах справи відсутні) на користь Публічного акціонерного товариства «Енергетична компанія «Севастопольенерго» (вул. Хрустальова, буд. 44, м. Севастополь, 99040, ідентифікаційний код 05471081, рахунок зі спеціальним режимом використання № 2603830131168 у Севастопольському міському відділенні Ощадбанку № 4548, МФО 384027, або на інші рахунки) 3 330,11 грн. заборгованості за спожиту електроенергію.
3. Стягнути з обслуговуючого кооперативу “Житлово-будівельне товариство індивідуальних забудовників “Підводник” (вул. Муромська, буд. 65-Б/1, м. Севастополь, 99022, код ЗКПО 24510190, відомості про банківські реквізити у матеріалах справи відсутні) на користь Публічного акціонерного товариства «Енергетична компанія «Севастопольенерго» (вул. Хрустальова, буд. 44, м. Севастополь, 99040, ідентифікаційний код 05471081, р/р 260073537 в АБ «Перший інвестиційний банк»м. Києва, МФО 300506, або на інші рахунки) 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.
Суддя В.Є. Кравченко
Рішення оформлено і підписано, в порядку
статті 84 Господарського процесуального
кодексу України 17.10.2011.