ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 жовтня 2011 року справа № 5020-1498/2011
за позовом Прокурора Ленінського району м. Севастополя
(вул. Вороніна, м. Севастополь, 99011)
в інтересах держави в особі Комунального підприємства “Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради
(вул. Павліченко, буд. 2, м. Севстополь, 99011),
до відповідача –фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
(АДРЕСА_1, 99011)
про стягнення 13 991,16 грн.,
суддя В.Є. Кравченко
за участю представників:
від прокурора –Радулов А.Д. –прокурор відділу прокуратури міста Севастополя, посв. № 648 від 09.03.2011,
від позивача – не з’явився,
від відповідача – не з’явився,
суть спору:
Прокурор Ленінського району м. Севастополя звернувся до господарського суду міста Севастополя в інтересах держави в особі Комунального підприємства “Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради із позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 13 991,16 грн, у тому числі 12 236,94 грн заборгованості по сплаті за надані послуги з теплопостачання, 783,49 грн пені, 601,00 грн інфляційних нарахувань та 3% річних у розмірі 369,73 грн.
Представник прокурора у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Позивач надав суду заяву від 04.10.2011, в якій вказав на те, що заборгованість відповідачем не погашена, у зв'язку з чим підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідно до частини другої статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони, серед іншого, мають право на участь в засіданнях господарського суду.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Частина третя вказаної статті зобов’язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.
Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Дотримання принципу вирішення спору упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом втілено у статті 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” і статті 6 Європейської конвенції з прав людини та є обов’язковим для господарського суду при розгляді кожної справи.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на участь в розгляді господарської справи, у засідання суду не з’явився, явку свого повноважного представника не забезпечив, відзив на позов не надіслав.
На думку суду, матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні, справа підлягає розгляду за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами, що узгоджується зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та прокурора, дослідивши надані докази, суд
В С Т А Н О В И В :
30.05.2006 між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (покупцем) та Комунальним підприємством “Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради (продавцем) був укладений договір № 1674 купівлі-продажу теплової енергії, згідно з п. 1.1. якого у порядку та на умовах, визначених у даному договорі, продавець (позивач) зобов’язувався передати покупцю (відповідачу) теплову енергію до межі балансової та експлуатаційної відповідальності своєчасно і належної якості, а покупець –прийняти та оплатити одержану теплову енергію за встановленими тарифами.
Згідно з п. 2.2. договору тарифи на теплову енергію затверджуються органами місцевого самоврядування та можуть бути змінені протягом строку дії договору, про що продавець має попередити покупця через засоби масової інформації.
Пунктом 4.1. договору передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.
Покупець щомісячно до 15 числа розрахункового місяця може здійснювати авансові платежі по усіх видах теплопостачання, передбачених даним договором, згідно виставленого продавцем рахунку у сумі не менш ніж 50 % від суми нарахування за спожиту теплову енергію у попередньому розрахунковому періоді, з наступним перерозрахунком за фактично відпущену теплову енергію (п. 4.6. договору).
Остаточний розрахунок за теплову енергію здійснюється у строк до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно тарифів, які діють на день одержання теплової енергії. Рахунок вважається одержаним покупцем, якщо останній до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, не заявить про неодержання рахунку за розрахунковий місяць (п. 4.7. договору).
На виконання умов вказаного договору, позивач свої зобов’язання виконав у повному обсязі, у зв’язку з чим відповідачу були виставлені відповідні рахунки-фактури за листопад 2009 року –липень та грудень 2011 року, належно завірені копії яких додані позивачем до матеріалів справи.
Проте, відповідач, у порушення умов договору, свої зобов’язання перед позивачем виконував несвоєчасно та не у повному обсязі, у зв’язку з чим за ним, згідно розрахунку позивача, утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 12 236,94 грн.
Вищевикладене свідчить про наявність зобов’язання у відповідача перед позивачем.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Укладений між сторонами у даній справі договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.
Згідно зі статтею 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 903 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
В силу вимог статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до вимог статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Отже, відповідач припустився порушення умов договору стосовно повного та своєчасного внесення плати за надані послуги теплопостачання.
У порядку статті 33 ГПК України доказів погашення заборгованості в повному обсязі або контррозрахунку спірної суми заборгованості на час прийняття цього рішення відповідачем не надано.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 Цивільного кодексу України.
За положеннями частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналізуючи сукупність встановлених обставин, судом встановлений факт порушення відповідачем зобов’язання щодо повної та своєчасної оплати за надані послуги за договором № 1674 від 30.05.2006, на загальну суму 12 236,94 грн.
Обраний позивачем спосіб захисту відповідає статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України, вимоги позову знайшли своє підтвердження та підлягають задоволенню в силу вищенаведених норм чинного законодавства та умов укладеного між сторонами договору.
Також суд знаходить підстави для застосування до відповідача правових наслідків за порушення відповідачем виконання свого зобов’язання у вигляді стягнення 783,49 грн пені, 601,00 грн інфляційних нарахувань та 3% річних у розмірі 369,73 грн, оскільки ці вимоги узгоджуються з приписами статей 20, 216, 217 Господарського кодексу України, статей 610, 611, 625 ЦК України і умовами пунктів 7.1 і 7.2 договору поставки, не суперечать статтям 3,4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, рекомендаціям, які містяться у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997, постановою Правління Національного банку України № 377 від 09.08.2010 з 10.08.2010, якою установлено облікову ставку на рівні 7,75% річних. Судом перевірений здійснений позивачем розрахунок вищенаведених господарських санкцій, він визнається вірним, у зв'язку з чим позов в цій частині підлягає задоволенню.
За таких обставин позов прокурора Ленінського району м. Севастополя в інтересах держави в особі Комунального підприємства “Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 13 991,16 грн, у тому числі 12 236,94 грн заборгованості по сплаті за надані послуги з теплопостачання, 783,49 грн пені, 601,00 грн інфляційних нарахувань та 3% річних у розмірі 369,73 грн, підлягає задоволенню повністю.
Витрати на державне мито та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно зі ст. 85 ГПК України, у засіданні суду були оголошені вступна та резолютивна частини рішення, з повідомленням представників сторін про складення повного рішення 10.10.2011.
З оглядом наведеного, керуючись ст. ст. 49, 75, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд –
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 99011, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, відомості про банківські реквізити у матеріалах справи відсутні) на користь Комунального підприємства «Севтеплоенерго» Севастопольської міської Ради (вул. Л. Павліченко, 2, м. Севастополь, 99011, ідентифікаційний код 03358357, р/р 26007945206831 у СФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 324195, або на інші рахунки) 13 991,16 грн, у тому числі 12 236,94 грн заборгованості по сплаті за надані послуги з теплопостачання, 783,49 грн пені, 601,00 грн інфляційних нарахувань та 3% річних у розмірі 369,73 грн.
3. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 99011, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, відомості про банківські реквізити у матеріалах справи відсутні) у доход Державного бюджету Ленінського району міста Севастополя (р/р 31113095700007 у банку одержувача - Головному Управлінні Державного казначейства України у місті Севастополі, МФО 824509, код платежу 22090200, код ЄДРПОУ 24035598) державне мито у розмірі 139,91 грн.
4. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 99011, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, відомості про банківські реквізити у матеріалах справи відсутні) у доход Державного бюджету Ленінського району міста Севастополя (р/р 31212264700007 у банку одержувача - Головному Управлінні Державного казначейства України у місті Севастополі, МФО 824509, ЗКПО 24035598, за кодом бюджетної класифікації 22050003) 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.
Суддя В.Є. Кравченко
Рішення складено відповідно до вимог
статті 84 Господарського процесуального
кодексу України та підписано 10.10.2011