Справа №2-3086

                                                                                          2011 року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

26 грудня 2011 року Ленінський районний суд м.Луганська у складі:

головуючого судді Бугери О.В.,

при секретарі Тихенькій О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Луганської міської ради про визнання бездіяльності незаконною, -

ВСТАНОВИВ:

          Позивач звернувся до суду  із відповідним позовом. В обґрунтування якого зазначив, що він  перебуває на квартирному обліку згідно до рішення виконавчого комітету Ленінської районної в м.Луганську ради від  08.10.1991 року №354/6. Протягом тривалого часу його право залишається не реалізованим. Він не отримав квартири. На його звернення від 14.07.2011 року на ім’я Луганського міського голови щодо надання інформації про строки надання йому житла він отримав відповідь, з якої вбачається, що будівництва для громадян які перебувають на обліку не ведеться, орган місцевого самоврядування фактичне не веде та не вирішує питання про забезпечення житлом пільгових категорії громадян, чим порушує їх законні права.  Посилався на те, що саме  забезпечення виконання Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в частині забезпечення житлом покладається на органи державної влади та органи місцевого самоврядування.  За даними ВК Луганської міської ради за останні роки ніхто з військовослужбовців запасу  фактично не отримав квартири, тобто, на думку позивача допущено бездіяльність, яка пояснюється відсутністю бюджетних коштів. Посилався на те, що протягом 20 років житло йому не надано. Також зазначав, що він звертався до місцевого суду як адміністративного із відповідним позовом, але  ухвалою від 06.02.2010 року Станічно-Луганський райсуд закрив провадження в адміністративній справі, оскільки цей позов підлягає  розгляду в порядку цивільного судочинства. Зазначена ухвала була предметом оскарження в апеляційній та касаційній інстанції, залишена без змін. Просив суд  визнати незаконною бездіяльність відповідача щодо незабезпечення його житлом у розумні строки протягом майже 20 років з дня взяття на квартирний облік ( тобто з 08.10.1991 року). Визнати незаконним правовий акт індивідуальної дії відповідача, що міститься в його відповіді від 21.07.2011 року з відмовою поновити його порушені права, стягнути судові витрати.

          В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав, зазначав, що на його думку міська рада не вживає заходів щодо забезпечення житлом пільгової категорії осіб, він протягом тривалого часу перебуває на обліку, але не має можливості отримати житло для себе та своєї родини, вважав, що це є порушенням конституційних прав, гарантованих державою.

          Представник відповідача проти позову заперечувала, подала письмові заперечення, що долучені до справи, посилалась на те, що міські ради та їх виконавчі органи є органами місцевого самоврядування, які діють у спосіб та в межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України. Саме держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями на підставах у порядку і відповідно до вимог встановлених Житловим кодексом України. А органи місцевого самоврядування тільки здійснюють розподіл та надання житла  у порядку черговості, як це передбачено Постановою КМУ від 29.01.1999 року №114 «Про затвердження програми забезпечення житлом військовослужбовців, звільнених у запас або відставку».  Враховуючи наведене, вважали, що підстав для задоволення вимог позивача не вбачається.

          Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи,  вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Позивач у справі є військовослужбовцем у відставці, що підтверджується копією військового квитка / а.с.10/. У відставку звільнений 11.07.1991 року.

Позивач з 08.10.1991 року перебуває на квартирному обліку у виконавчому комітеті Ленінської районної в м.Луганську ради, станом на 01.01.2010 року його номер у списку був 10, на день підготовки заперечень номер у списку по місту Луганську 29.

           Постановою Кабінету Міністрів України від  29 січня 1999 р. N 114 було затверджено Програму забезпечення житлом військовослужбовців, звільнених у запас або відставку.

Зазначена постанова втратила чинність на підставі Постанови КМУ N 704 від 22.06.2011 року,  але період бездіяльності на який посилається позивач тривав з моменту постановки на квартирний облік. З 1999 року по 2011 рік саме цією постановою було врегульовано питання щодо забезпечення житлом військовослужбовців.

Відповідно до постанови п.3 визначено рекомендувати органам місцевого самоврядування подавати Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським держадміністраціям щороку до 1 лютого списки військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, які перебувають на квартирному обліку, таких, що вибули, прибули, а також отримали житло, за формою, затвердженою Державним комітетом у справах ветеранів.

          За загальними положеннями Програма розроблена з метою розв'язання проблеми забезпечення житлом військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, в тому числі тих, що підлягають відселенню із закритих та віддалених від населених пунктів військових містечок (далі - звільнені військовослужбовці), та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов і надання житлових приміщень та перебувають на квартирному обліку у виконавчих органах місцевих рад (далі - квартирний облік).

Джерелом фінансування будівництва квартир для звільнених військовослужбовців є субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на будівництво та придбання житла для військовослужбовців, учасників бойових дій в Афганістані та воєнних конфліктів у зарубіжних країнах, членів сімей військовослужбовців, що загинули під час виконання ними службових обов'язків, а також для військовослужбовців, звільнених у запас або відставку за станом здоров'я, віком, вислугою років та у зв'язку із скороченням штатів, які перебувають на квартирному обліку за місцем проживання.

Виконавцями Програми є органи місцевого самоврядування ведуть квартирний облік звільнених військовослужбовців, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов і надання житлових приміщень, проводять їх перереєстрацію, здійснюють розподіл та надання відповідно до законодавства житла, сприяють індивідуальному житловому (кооперативному) будівництву, розробляють плани розподілу житлової площі, що вводиться в експлуатацію в поточному році, організовують роботу громадських комісій з житлових питань, до складу яких включаються уповноважені представники Держкомветеранів та громадських організацій, до статутних завдань яких належать питання захисту прав звільнених військовослужбовців.

Як вбачається із змісту рішення Луганської міської ради від 31.10.2008 року №43/3 було затверджено зміни до міського бюджету на 2008 рік та визначено розпорядника коштів щодо  житлового будівництва і придбання житла військовослужбовцям та особам рядового і начальницького складу, звільненим у запас або відставку за станом здоров’я, віком, вислугою років та у зв’язку із скороченням штатів, які перебувають на квартирному обліку за місцем проживання та інше, - Управління з питань будівництва Луганської міської ради. Визначено  обсяг фінансування будівництва за рахунок  між бюджетних трансферів на суму 1237,60000 тис.грн.

          За інформацією Ленінської районної в м.Луганську ради період з 2000 року по 2009 рік  було надано на чергу звільнених військовослужбовців у запас наступну кількість квартир: 2000 –2; 2001 –6; 2002 –5; 2003 –4; 2004 –3; 2005 –4; 2006 –3; 2007 –4; 2008 –1; 2009 –0.

          З метою придбання житла військовослужбовцям звільненим у запас або відставку було заплановано у 2006-2010 роках видатків на суму 4596,250 тис.грн. за рахунок субвенції з державного бюджету. В 2009 -2010 роках плану та надходжень немає. Кошти з державного бюджет у період з 2009 -2011 роки на зазначені видатки не надходили.

          Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести  ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Представником відповідача до суду було подано копію листа, зі змісту якого вбачається, що 20.06.2006 року листом за підписом першого заступника Луганського міського голови  було звернення до Кабінету Міністрів України щодо  надання додаткових коштів для забезпечення житлом учасників бойових дій в Афганістані, які перебувають на квартирному обліку у м.Луганську.

          Інших звернень з приводу стану виконання програми та надання коштів щодо виконання програми суду не надано. Представник відповідача посилався на те, що протягом тривалого часу не надходило коштів з державного бюджету на виконання програми та забезпечення військо службовців житлом.

Суд вважає, що протягом тривалого часу з боку відповідача  не вживалось заходів щодо виконання умов програми. Тобто, відповідачем допущено бездіяльність.

          Суд вважає, що вимога позивача в цій частині підлягаю задоволенню.  

Але суд вважає, що не підлягає задоволенню вимога позивача в частині визнання незаконним правового акту індивідуальної дії відповідача, що міститься в його відповіді від 21.07.2011 року з відмовою поновити його порушені права. Оскільки способами захисту цивільних прав та інтересів, згідно ст.16 ЦК України, може бути в тому числі визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, їхніх посадових і службових осіб. Акти зазначених органів поділяються на нормативно-правові акти та акти індивідуальної дії. І ті, і інші можуть бути визнані недійсними та скасовані в судовому порядку. Правові акти індивідуальної дії можуть видавати різні органи влади, починаючі від Президента України, закінчуючи органами місцевого самоврядування. Форма акта в даному випадку не має значення. Це можуть бути розпорядження, постанови, накази, листи та інші документи, що містять відповідну розпорядчу дію, яка стосується цивільних прав та обов’язків. З урахуванням наведеного та змісту листа від 21.07.2011 року, суд вважає, що безпосередньо відповідь не є правовим актом індивідуальної дії.

На користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно від задоволених вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст.16 ЦК України,  ст.ст.10, 11, 57, 59, 60, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, Законом України  «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», Постановою КМУ №114 від 29.01.1999 року «Про затвердження Програми забезпечення житлом військовослужбовців, звільнених у запас або відставку», суд, -

ВИРІШИВ:

Позивні вимоги ОСОБА_1  задовольнити  частково.

Визнати незаконною бездіяльність Виконавчого комітету Луганської міської ради щодо незабезпечення позивача ОСОБА_1 житлом.

Стягнути з ВК Луганської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1 гривня 70 копійок.

В іншій частині вимоги залишити без задоволення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження. Рішення може бути оскаржено в апеляційному суді Луганської області через районний суд протягом  десяти  днів з дня його проголошення.

Головуючий: суддя                                                                                       Бугера О.В.