ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 вересня 2011 року справа № 5020-1392/2011
За позовом товариства з обмеженою відповідальністю “БІККО”
(вул. Бориспільська, буд. 19, літ. “Б”, м. Київ, 02093,
вул. Ялтинська, 22, літ. “А”, м. Київ, 02096),
до відповідача –публічного акціонерного товариства “Фармація”
(вул. М.Музики, 52 А, м. Севастополь, 99007)
про стягнення 2 086,16 грн.
Суддя Кравченко В.Є.
представника позивача – ОСОБА_1., довіреність № 9 від 01.06.2011,
представник відповідача –ОСОБА_2 довіреність № 10 від 12.07.2011,
суть спору:
Товариство з обмеженою відповідальністю “БІККО” (далі –позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовом до публічного акціонерного товариства “Фармація” (далі –відповідач) про стягнення 2 086,16 грн., у тому числі 2 000,00 грн. основного боргу, 3% річних у розмірі 13,97 грн. та 72,19 грн. пені. Позовні вимоги про стягнення заборгованості і господарських санкцій, з посиланням на статті 193, 229 Господарського кодексу України та статті 625, 692 Цивільного кодексу України обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за договором поставки № 13п-5/0 від 04 січня 2010 року щодо сплати вартості поставленого товару.
Ухвалою суду від 07.09.2011 порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 26.09.2011.
У судовому засіданні представник позивача підтримав підстави та предмет заявленого позову у повному обсязі
Представник публічного акціонерного товариства “Фармація” в судовому засіданні 26.09.2011, у порядку статей 22, 59 Господарського процесуального кодексу України, надав відзив на позовну заяву, у якому визнав заявлений позов у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін суд, -
ВСТАНОВИВ:
04 січня 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю “БІККО” (постачальник) та публічним акціонерним товариством “Фармація” (покупець) був укладений договір поставки № 13п-5/0, відповідно до предмету якого постачальник зобов’язувався поставляти покупцеві товари народного споживання (надалі пойменовані –товари, товар), а покупець –приймати вказані товари та сплачувати їх вартість у порядку та на умовах, визначених цим договором (пункт 1.1 договору) /а.с.11-18/.
Пунктом 3.1 договору встановлено, що загальна сума цього договору визначається загальною вартістю поставлених протягом строку дії цього договору товарів.
Відпускні ціни на товар встановлюються постачальником у національній валюті України, виходячи з визначеного сторонами у цьому договорі базису поставок і фіксуються сторонами у специфікації, з урахуванням ПДВ, інших податків і зборів, що включаються до ціни товару відповідно до чинного законодавства України (п. 3.2. договору).
За умовами пункту 4.1 договору загальний асортимент товарів, що може постачатись згідно з цим договором, його групи, підгрупи, види, марки, типи, визначається та узгоджується сторонами у специфікації, яка є невід’ємною частиною даного договору. Специфікація підписується сторонами разом з договором. Специфікація, а також додатки до неї, після підписання їх сторонами є невід’ємними додатками до цього договору.
Пунктом 5.1 договору передбачено, що строк оплати поставленого товару становить 30 (тридцять) календарних днів з дня наступного за днем поставки.
Зобов’язання покупця щодо оплати поставленого товару вважаються виконаними у повному обсязі та належним чином в момент надходження на рахунок постачальника (або в касу постачальника) грошових коштів в розмірі вартості партії товару, що підлягає оплаті. Часткова оплата товару не вважається належним виконанням зобов’язання і не звільняє покупця від відповідальності за неналежне виконання прийнятих на себе зобов’язань по оплаті товару.
Відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання своїх зобов’язань за даним договором встановлена у розділі 12 договору /а.с. 12/, згідно з вимогами чинного законодавства у вигляді сплати пені за кожний день прострочення з урахуванням подвійної ставки Національного банку України від суми заборгованості.
Договір, згідно умов розділу 14 /а.с.17/, є чинним на час розгляду справи.
Судом встановлено, що на виконання умов вказаного договору, товариство з обмеженою відповідальністю “Юніфарма” поставило публічному акціонерному товариству “Фармація” товар на загальну суму –8 067,18 грн, що підтверджується видатковими накладними:
№ 00000008721 від 19.02.2010 –на суму 55,80 грн /а.с.26/;
№ 00000008723 від 19.02.2010 –на суму 69,60 грн /а.с.27/;
№ 00000008724 від 19.02.2010 –на суму 105,72 грн /а.с.28/;
№ 00000008726 від 19.02.2010 –на суму 1 265,88 грн /а.с.29/;
№ 00000008729 від 19.02.2010 –на суму 248,70 грн /а.с.30/;
№ 00000019944 від 22.04.2010 –на суму 2 330,70 грн /а.с.31/;
№ 00000044199 від 06.09.2010 –на суму 2 601,48 грн /а.с.32-33/;
№ 00000008721 від 06.09.2010 –на суму 1 389,30 грн /а.с.34/.
Відповідач отримав товар за вказаними видатковими накладними за довіреністю № 99 від 01.01.2010 /а.с. 25/ на отримання матеріальних цінностей, що підтверджується підписом представника публічного акціонерного товариства “Фармація” у зазначених накладних.
Судом встановлено, що на виконання зобов’язань за договором поставки № 13п-5/0, товариством з обмеженою відповідальністю “БІККО” був поставлений товар публічному акціонерному товариству “Фармація” в погодженому сторонами асортименті на загальну суму 8 067,18 грн.
У свою чергу публічним акціонерним товариством “Фармація” був прийнятий товар, однак оплата за нього була здійснена частково на суму –6 067,18 грн. на рахунок позивача згідно з довідкою банківської установи №09/1/1-1144 від 17.08.2011 /а.с.-23-24/.
Підставою звернення до суду з цим позовом є обставини несплати публічним акціонерним товариством “Фармація” за спливом встановленого у п. 5.1 договору строку решти поставленого товару, станом на 19.08.2011 спірна сума заборгованість відповідача склала суму –2 000,00 грн.
Також позивач, посилаючись на статті 229, 625 Цивільного кодексу України, зазначає про порушення з боку покупця грошового зобов’язання, просить стягнути 3% річних за період з 27.05.2011 по 19.08.2011 у розмірі 13,97 грн. та пеню за період з 27.05.2011 по 19.08.2011 у сумі 72,19 грн.
Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи визнання позову відповідачем суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних мотивів.
До спірних правовідносин підлягають застосуванню нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
Відповідно до частин першої та другої статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставою виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Зобов'язання, що виникають на підставі договору поставки є господарськими зобов'язаннями, до яких застосовуються положення статей 264-271 Господарського кодексу України та положення глави 54 Цивільного кодексу України.
На вимогу статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
За приписами частини першої статті 265 Господарського кодексу України та частини першої статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки, згідно з частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до частини першої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
В силу вимог статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Отже, відповідач припустився порушення умов договору стосовно повного та своєчасного внесення плати за договором.
Доказів погашення заборгованості в повному обсязі станом на момент прийняття цього рішення не надано.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 Цивільного кодексу України.
У статтях 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Відповідачем у відзиві від 26.09.2011 повністю визнана спірна сума заборгованості, що не суперечить законодавству та не порушує права та охоронювані законом інтереси інших осіб, та, відповідно до частини п’ятої статті 78 Цивільного процесуального кодексу України, є підставою для задоволення позову в цієї частині.
Обраний позивачем спосіб захисту відповідає статтям 16 Цивільного кодексу України та 20 Господарського кодексу України, вимоги позову знайшли своє підтвердження та підлягають задоволенню в силу вищенаведених норм чинного законодавства та умов договору поставки.
Аналізуючи сукупність встановлених обставин, судом встановлений факт порушення відповідачем зобов’язання щодо повної та своєчасної оплати одержаного товару за договором поставки № 13п-5/0 у погодженому сторонами асортименті, на загальну суму 2 000,00 грн.
Також суд знаходить підстави для застосування до відповідача правових наслідків за порушення відповідачем виконання свого зобов’язання у вигляді стягнення 3% річних у розмірі 13,97 грн. за період з 27.05.2011 по 19.08.2011, ці вимоги узгоджуються з приписами статей 20, 216, 217 Господарського кодексу України, статей 610, 611, 625 ЦК України.
Стосовно ж вимог про стягнення 72,19 грн. пені, суд вважає їх такими, що задоволенню не підлягають, з урахуванням наступного.
Відповідно до статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Частиною першою статтею 252 Цивільного кодексу України встановлено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.
Згідно зі статтею 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Як вже зазначалось, пунктом 5.1 договору передбачено, що строк оплати поставленого товару становить 30 (тридцять) календарних днів з дня наступного за днем поставки.
Таким чином, відповідач мав наступним чином розрахуватись за товар, одержаний за видатковими накладними:
від 19.02.2010: № 00000008721, № 00000008723, № 00000008724, № 00000008726, № 00000008729 –на загальну суму 1 745,70 грн. –до 21.03.2010 (платіж прострочено з 22.03.2010);
від 22.04.2010 № 00000019944 –на суму 2 330,70 грн. - до 22.05.2010 (платіж прострочено з 23.05.2010);
від 06.09.2010: № 00000044199 і № 00000008721 –на загальну суму 3 990,78 грн. - до 06.10.2010 (платіж прострочено з 07.10.2010).
У відповідності з частиною шостою ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином, вказаний шестимісячний строк тривав відповідно по періодах по видаткових накладних:
від 19.02.2010 –з 22.03.2010 по 22.09.2010;
від 22.04.2010 –з 23.05.2010 по 22.09.2010;
від 06.09.2010 –з 07.10.2010 по 07.04.2011.
Позивач почав нараховувати пеню з 27 травня 2011 року, тобто, з наступного дня після останнього платежу, здійсненого відповідачем. Враховуючи приписи вищенаведеної норми закону та умови пункту 5.1 договору, позивачем нараховано пеню за період, за який вона не могла бути нарахована, у зв'язку з чим у позові в частині стягнення пені у сумі 72,19 грн. - суд відмовляє.
За таких обставин позов підлягає задоволенню частково –в частині стягнення 2 000,00 грн. основного боргу та 3% річних у розмірі 13,97 грн.
Витрати на державне мито та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
З оглядом наведеного, керуючись статтями 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з публічного акціонерного товариства “Фармація” (99007, м. Севастополь, вул. М. Музики, 52 А, ідентифікаційний код 16515077, р/р 2600200015733 в СФ ВАТ Укрексімбанк, МФО 384986, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “БІККО” (юридична адреса: вул. Бориспільська, буд. 19, літ. “Б”, м. Київ, 02093, фактична адреса: вул. Ялтинська, 22, літ. “А”, м. Київ, 02096, код ЄДРПОУ 23701509, р/р 26009262401580 у ПАТ „ВіЕйБі Банк”, МФО 380537 або на інші рахунки) 2 013,97 грн. (дві тисячі тринадцять грн. 97 коп.), у тому числі: 2 000,00 грн. основного боргу та 3% річних у розмірі 13,97 грн, а також витрати по сплаті державного мита в розмірі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.
3. В решті позову відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя В.Є. Кравченко