ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2011 року справа № 5020-1263/2011

за позовом Комунального підприємства Севастопольської міської Ради “Севелектроавтотранс” (вул. Толстого, 51, м. Севастополь, 99003)

до  товариства з обмеженою відповідальністю “Янос-В” (вул. Політбійців, буд. 1,                      м. Донецьк, 83054; вул. Гідрографічна, 21, м. Севастополь, 99003)

про стягнення заборгованості у розмірі  139 595,75 грн

суддя Плієва Н.Г.,

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1., довіреність № 05/212 від 24.02.2011

відповідача - не з’явився

Суть спору:

Комунальне підприємство Севастопольської міської Ради “Севелектроавтотранс” звернулось до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Янос-В” про стягнення заборгованості з податку на землю у розмірі 110522,37 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на земельній ділянці площею 1,0799 га, яка перебуває у постійному користування позивача на підставі державного акту заходиться об’єкт, що належить на праві приватної власності  відповідачу.  Оскільки земельний податок до бюджету за вказану земельну ділянку було сплачено позивачем він просить відшкодувати фактичні витрати та стягнути суму податку з відповідача на його користь.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 15.08.2011 позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 01.09.2011.

23.08.2011 позивачем було збільшено позовні вимоги, просить стягнути з відповідача на його користь плату за користування земельною ділянкою площею 1,0799 га  за період з 01.07.2008 по 31.12.2010 в розмірі 139 595,75 грн.

Відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, наполягала на їх задоволенні.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, вимоги ухвали суду щодо надання відзиву не виконав, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України – за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивач, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

У постійному користуванні комунального підприємства Севастопольської міської Ради «Севелектротранс» ім. О.С. Круподьорова (яке є правонаступником Державного комунального підприємства «Севтроллейбус») на підставі державного акту на право постійного користування землею серії  І-КМ № 005802 перебуває  земельна ділянка площею 10,8327 гектарів призначення якої - для будівництва і обслуговування об’єктів бази відпочинку «Батіліман».

Частина вказаної земельної ділянки площею 1,0799 га знаходиться в фактичному користуванні ТОВ «Янос-В».

Спір виник з приводу того, що позивачем здійснена плата податку за землю до бюджету за земельну ділянку площею 1,0799 га, яка фактично використовується відповідачем, проте суму сплаченого податку ним позивачу не відшкодовано.

 Згідно з положеннями статей 33, 34 господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський   суд  приймає  тільки  ті  докази,  які  мають значення для справи. Обставини справи, які  відповідно  до  законодавства  повинні бути  підтверджені  певними  засобами  доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінивши докази у їх сукупності суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України від 03.07.1992  №  2535-XII  "Про плату за землю" (якій діяв до 1 січня 2011 року, далі –Закон № 2535) використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Згідно з статтею 5 Закону  № 2535 об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Згідно з частиною першою статті 92 Земельного Кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Частиною 3 статті 126 Земельного Кодексу України визначено, що право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Отже враховуючи наведені норми позивач є суб’єктом сплати земельного податку, як землекористувач земельної ділянки площею 10,8327 га, право користування якого підтверджується державним актом.

Положеннями статті 142 Земельного Кодексу України регламентовано, що  припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами у справі виникли відносини, відповідно до яких відповідачем здійснюється фактичне користування земельною ділянкою площею 1,0799 га, яка перебуває у постійному користуванні позивача на підставі державного акту. Ця земельна ділянка входить до складу земельної ділянки загальною площею 10,8327 га. У встановленому законом порядку позивач добровільно не відмовлявся від користування часткою земельної ділянки площею 1,0799 га, припинення його землекористування не відбувалось.

Отже, зобов’язання щодо сплати земельного податку за земельну ділянку площею 1,0799 га згідно з вимогами законодавства покладено на позивача. Доказів існування договірних відносин між сторонами у справі відносно зобов’язання ТОВ «Янос-В»відшкодовувати позивачу витрати по сплаті земельного податку за користування земельною ділянкою суду не надано, а тому суд дійшов висновку, що у позові слід відмовити у повному обсязі.

На підставі наведеного, керуючись ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволені позову відмовити повністю.

Суддя                               підпис                              Н.Г. Плієва

Рішення оформлено відповідно до вимог

ст. 84 Господарського процесуального

кодексу України і підписано 26.09.2011