ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2011 року справа № 5020-7/423-11/218-12/235-7/365-12/258-9/141-2/237-1129/2011

за позовом Обслуговуючого кооперативу “Гаражно-будівельний кооператив “Памір”                   (пр. Жовтневої Революції, 26, кв. 116, м. Севастополь, 99038)

до відповідача –Обслуговуючого кооперативу “Житлово-будівельний кооператив                     “Памір-1” (вул. Репіна, 15/2-11, м. Севастополь, 99045)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача –Севастопольська міська рада (вул. Леніна, 3, м. Севастополь, 99011)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача –ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, 99059),

ОСОБА_2 (АДРЕСА_3, 99059),

ОСОБА_3 (АДРЕСА_4, 99059),

ОСОБА_4 (АДРЕСА_5, 99059),

ОСОБА_5 (АДРЕСА_6, 99059),

ОСОБА_6 (АДРЕСА_6, 99059),

ОСОБА_7 (АДРЕСА_7, 99059),

ОСОБА_8 (АДРЕСА_8, 99059),

ОСОБА_9 (АДРЕСА_9, 99059),

ОСОБА_10 (АДРЕСА_10, 99059),

ОСОБА_11 (АДРЕСА_11, 99059),

ОСОБА_12 (АДРЕСА_12, 99059),

ОСОБА_13 (АДРЕСА_13, 99059),

ОСОБА_14 (АДРЕСА_14, 99059),

ОСОБА_15 (АДРЕСА_15, 99059),

ОСОБА_16 (АДРЕСА_16, 99059),

ОСОБА_17 (АДРЕСА_2, 99059),

ОСОБА_18 (АДРЕСА_17, 99059),

ОСОБА_19 (АДРЕСА_18, 99059),

ОСОБА_20 (АДРЕСА_19, 99059),

ОСОБА_21 (АДРЕСА_20, 99059),

ОСОБА_22 (АДРЕСА_21, 99059),

ОСОБА_23 (АДРЕСА_22, 99059),

ОСОБА_24 (АДРЕСА_23, 99059),

ОСОБА_25 (АДРЕСА_24, 99059),

ОСОБА_26 (АДРЕСА_25, 99059),

ОСОБА_27 (АДРЕСА_26, 99059),

ОСОБА_28 (АДРЕСА_27, 99059),

ОСОБА_29 (АДРЕСА_28, 99059),

ОСОБА_30 (АДРЕСА_29, 99059),

ОСОБА_31 (АДРЕСА_30, 99059),

ОСОБА_32 (АДРЕСА_31, 99059),

ОСОБА_33 (АДРЕСА_32, 99059),

ОСОБА_34 (АДРЕСА_33, 99059),

ОСОБА_35 (АДРЕСА_34, 99059),

ОСОБА_36 (АДРЕСА_35, 99059),

про  визнання договору недійсним та визнання права користування земельною ділянкою

суддя Плієва Н.Г.

за участю представників:

позивача –ОСОБА_37 - голова правління, протокол № 2 від 06.06.2011

          ОСОБА_38, довіреність б/н від 05.09.2011          

відповідача –ОСОБА_39, довіреність б/н від 17.03.2011

                   ОСОБА_40, довіреність б/н від 27.05.2011

третіх осіб - ОСОБА_41

          ОСОБА_12,

          ОСОБА_36,                    

          ОСОБА_35,

представника 3-ої особи ОСОБА_4, - ОСОБА_42, довіреність б/н  від 16.05.2011

треті особи –Севастопольська міська Рада, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11,  ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34 –не з’явились

Суть спору:

Обслуговуючий кооператив "Гаражно-будівельний кооператив "Памір" (далі –            ОК «ГБК «Памір», ГБК «Памір») звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Памір-1"(далі –ОК «ЖБК «Памір-1») про заборону здійснювати роботи зі зведення багатоквартирного житлового будинку на земельній ділянці загальною площею 0,1889 га у  м. Севастополі по вул. Маячній, яка належить позивачу на підставі державного акту серії І-КМ №005842 від 28.03.97, та усунення перешкод у користуванні позивачем цією земельною ділянкою шляхом покладення на відповідача зобов’язання щодо приведення її в первісний стан, який вона мала до початку будівництва багатоквартирного житлового будинку.

Постановою від 15.04.09 Вищий господарський суд України скасував судові рішення в справі, направивши її на новий розгляд до суду першої інстанції. Ухвалою від 02.07.09 Верховний Суд України відмовив у порушенні провадження з перегляду цієї постанови Вищого господарського суду України.

При новому розгляді справи позивач збільшив позовні вимоги, просив визнати недійсним укладений між сторонами в справі договір від 12.01.2000 про передачу права на забудову земельної ділянки загальною площею 0,1889 га у м. Севастополі по вул. Маячній; визнати за позивачем право користування цією земельною ділянкою, наданою йому розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації від 18.02.98 № 269-р в постійне користування для будівництва та обслуговування житлового будинку, а будівництво будинку по вул. Маячна в м. Севастополі, яке ведеться на цій земельній ділянці відповідачем, визнати самовільним; зобов’язати відповідача припинити дії по виконанню будівельних робіт на цій земельній ділянці; усунути перешкоди позивачу в користуванні земельною ділянкою шляхом покладення на відповідача обов’язку з приведення земельної ділянки в первісний стан, який вона мала до початку будівництва.

Ухвалами господарського суду м. Севастополя від 09.09.09 і від 22.12.10 залучено до участі в справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача –Севастопольську міську Раду, а на стороні відповідача –ОСОБА_1; ОСОБА_2; ОСОБА_3; ОСОБА_4, ОСОБА_5; ОСОБА_6; ОСОБА_7; ОСОБА_8; ОСОБА_9; ОСОБА_10; ОСОБА_11; ОСОБА_12; ОСОБА_13; ОСОБА_14; ОСОБА_15; ОСОБА_43; ОСОБА_17.

Рішенням господарського суду м. Севастополя від 20.01.2011 визнано недійсним оспорений позивачем договір від 12.01.2000,  за позивачем визнано право постійного користування спірною земельною ділянкою, в частині вимог про визнання будівництва житлового будинку та зобов'язання відповідача припинити дії по виконанню будівельних робіт провадження припинено, а в задоволенні позовних вимог про усунення перешкод в користуванні спірною земельною ділянкою відмовлено.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.03.2011 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_44,  ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_14, ОСОБА_45, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34,  ОСОБА_35, ОСОБА_43, ОСОБА_36.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суд  від 13.04.2011 рішення суду першої інстанції від 20.01.2011 скасовано у частині задоволення позовних вимог та відмовлено у їх задоволенні, а в решті рішення залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду міста Севастополя від 06.07.2011 касаційну скаргу задоволено частково, постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.04.11 та рішення господарського суду м. Севастополя від 20.01.2011 в справі                  № 5020-7/423-11/218-12/253-7/365-12/258-9/141-2/237 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

20.07.2011  справа надійшла до господарського суду міста Севастополя та згідно до автоматичного розподілу  справ  передана судді Плієвій Н.Г.

Ухвалою суду від 20.07.2011 справа прийнята до провадження та призначена до розгляду у судовому засіданні на 09.08.2011.

Відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався.

В  судовому засіданні 08.09.2011 від позивача надійшла заява про  зменшення позовних вимог в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою позивач просить визнати недійсним договір від 12.01.2000 передачі прав на забудову земельної ділянки загальною площею 0,1889 га, розташованої в м. Севастополі по                         вул. Маячна, 13, яка належить обслуговуючому кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Памір»на підставі державного акту 1-КМ № 005842 від 28 березня 1997 року (реєстраційний № 473 зі змінами від 18.02.1998), укладений між ГБК «Памір»і ЖБК «Памір-1»як такий, що не відповідає вимогам ст. 29 ЦК (1963 року), 92 ЦК України (2003 року) і  вимогам ст. 7, 19, 22, 23, 39 ЗК України (1992 року), ст. 413 ЦК України (2003 року) ст. 102-1 ЗК України (2001 року). Також позивач просить визнати за ОК ГБК «Памір»право користування земельною ділянкою, наданою розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації № 269-р від 18.02.1998 для будівництва і обслуговування житлового  будинку (т.16 а.с. 121).

Згідно з положеннями частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у  справі зменшити розмір позовних вимог.     

У судовому засіданні представники позивача підтримали зменшені позовні вимоги, наполягали на їх задоволенні, вважають, що спірний договір підписаний головою правління ОК «ГБК «Памір»ОСОБА_46 з перевищенням повноважень, оскільки вирішення цього питання віднесено до виключних повноважень загальних зборів, крім того, передача права на забудову не відповідає вимогам діючого законодавства, та договір спрямований на відчуження земельної ділянки, фактично відповідачем було захвачено державну земельну ділянку.  

Представники відповідача проти задоволення позовних вимог заперечували, вважають, що підстави для визнання договору недійсним відсутні, крім того, представник відповідача просив застосувати наслідки пропуску позивачем строків позовної давності та відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Треті особи ОСОБА_41  ОСОБА_12, ОСОБА_36, ОСОБА_35, представник 3-ої особи ОСОБА_4, - ОСОБА_42 у судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Представник 3-ої особи –Севастопольської міської Ради та інші 3-ті особи  у судове засідання не з’явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.

Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності не з’явившихся осіб на підставі наявних в ній доказів.

08.09.2011 суд видалився до нарадчої кімнати та 12.09.2011 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.  

Заслухавши пояснення учасників удового процесу, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд

В С Т А Н О В И В :    

Відповідно до Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою 1-КМ №005842 (реєстраційний №473) від 28.03.97 позивачу, місцезнаходженням якого є вул. Маячна у м. Севастополі, надана в постійне користування земельна ділянка площею 0,6063 га для будівництва та обслуговування гаражів, а також будівництва та обслуговування житлового будинку на підставі рішення Севастопольської міської державної адміністрації від 25.02.97 №335-р зі змінами, внесеними рішенням від 18.02.1998 № 269-р.

Згідно з планом зовнішніх меж землекористування ця земельна ділянка складається із земельної ділянки 21 площею 0,4174 га для будівництва та обслуговування гаражів і земельної ділянки 20 площею 0,1889 га для будівництва та обслуговування житлового будинку.

Установчі документи позивача свідчать, що Обслуговуючий кооператив "Гаражно-будівельний кооператив "Памір" і вказаний у зазначеному Державному акті землекористувач –гаражно-будівельний кооператив "Памір" є однією і тією ж особою, оскільки державна реєстрація ОК ГБК "Памір" і ГБК "Памір" проведена 15.12.95, у Статуті ГБК "Памір" і                   ОК ГБК "Памір" також іменується як ГБК "Памір" і як ГБК, а докази існування іншої юридичної особи з найменуванням "Гаражно-будівельний кооператив "Памір" відсутні.

12.01.2000 між ГБК "Памір" та Житлово-будівельним кооперативом "Памір-1" укладено договір передачі права на забудову земельної ділянки, предметом якого є передача відповідачу права на забудову земельної ділянки, наданої у постійне користування позивачу для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,1889 га у м. Севастополь, вул. Маячна.

Згідно умов зазначеного договору ЖБК “Памір-1” був зобов’язаний за власний рахунок надати переважне право на отримання квартир в будинку, що будується, членам ГБК “Памір”, замовити та сплатити проектно-кошторисну документацію на будівництво житлового будинку та технічну документацію на підключення до зовнішніх інженерних мереж, укласти договір з генеральною підрядною документацією на будівництво житлового будинку, здійснити постійний контроль за ходом будівництва житлового будинку та інформувати ГБК “Памір” про проблеми та труднощі, які  виникають.

Зі свого боку, ГБК “Памір” прийняло на себе зобов’язання надати за необхідністю оригінали правовстановлюючих документів на земельну ділянку та у всякий чин сприяти виконанню ЖБК “Памір-1”своїх зобов’язань.

Як зазначено в абз. 3 п. 1 Роз’яснення  Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних із визнанням угод недійсними” від 12.03.1999р. №02-5/111, вирішуючи спір про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угод недійсним і настання відповідних правових наслідків. Беручи це до уваги, предметом судової оцінки, спрямованої на з’ясування законності Договору  мають бути фактичні обставини спірних правовідносин його сторін.

При цьому, враховуючи правову позицію Верховного суду України, викладену в           абз. 3 п. 2 Постанови Пленуму „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” від 6 листопада 2009 року N 9, оцінка законності  спірної угоди здійснюється судом з урахуванням законодавства, що діяло на момент її вчинення.

Відповідно до законодавства, чинного на момент укладення договору від 12.01.2000 а саме статті 41 ЦК УРСР, правочинами визнавалися дії громадян та організацій направлені на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, які розподілялися на односторонні та двох-або багатосторонні (договори).

Таким чином на правовідносини, пов'язані з укладанням, зміною, припиненням, в тому числі визнанням недійсними договорів, розповсюджувались положення ОСОБА_9 З (Правочини) ЦК УРСР. Зазначена глава, крім вимог, яким мають відповідати правочини, містить норми, недотримання яких може призвести до визнання правочинів недійсними, зокрема це норми статей 48-58 ЦК УРСР.

Однією з підстав, на яку посилається позивач  в обґрунтування доводів недійсності договору є підписання його особисто головою правління без прийняття рішення на загальних зборах ГБК «Памір».  

Згідно з пунктом 1 статті 29 Цивільного кодексу УРСР, який діяв на час виникнення правовідносин, юридична особа набуває цивільних прав і бере на себе цивільні обов'язки через свої органи, що діють у межах прав, наданих їм за законом або статутом (положенням).

Згідно з п.4.2. Статуту  ГБК «Памір», в редакції, чинній на час укладання спірного договору  органами управління ГБК є загальні збори (збори уповноважених) членів кооперативу, правління ГБК.

П. 4.10 передбачено, що голова кооперативу забезпечує виконання постанов загальних зборів (зборів уповноважених) і правління, представляє кооператив у відносинах з державними органами, підприємствами, організаціями, установами і іншими кооперативами, укладає договори, здійснює інші дії, тобто голова правління уповноважений діяти на виконання рішень загальних зборів членів кооперативу, правління ГБК «Памір».    

Враховуючи, що ні загальними зборами ГБК «Памір»ні зборами уповноважених не приймалось рішення про передачу права на забудову земельної ділянки площею 0,1889 га по вул. Маячна ЖБК «Памір-1»,суд погоджується з доводами представників позивача, що  спірний договір підписаний головою ГБК «Памір»ОСОБА_46 із перевищенням повноважень.       

Угода, укладена представником юридичної особи або керівником її відособленого підрозділу без належних повноважень на її укладення або з перевищенням цих повноважень, повинна бути згідно зі статтею 48 ЦК УРСР визнана недійсною, як така, що не відповідає вимогам закону.

          Однак Вищий арбітражний суд України у пункті 9.2 своїх Роз’яснень “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” від 12.03.1999               № 02-5/111, зазначив що у випадку наступного схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень на укладення угоди, вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності цих повноважень задоволенню не підлягає.

У судовому засіданні встановлено, що обома сторонами за договором від 12.01.2000  виконувались дії, направлені на виконання цього договору, зокрема, сторони сумісно рили котлован для будівництва будинку, що свідчить про схвалення угоди підписаною головою правління ОСОБА_46 гаражно-будівельним кооперативом «Памір», а тому суд вважає, що відсутність рішення загальних зборів щодо укладання спірного договору  не може бути підставою для визнання цього договору недійсним.

Щодо доводів позивача стосовно протиправної передачі земельної ділянки відповідачу без згоди власника землі  –Севастопольської міської Ради –суд вважає за необхідне зазначити,  що предметом спірного договору є передача права на забудову земельної ділянки, яка перебуває у постійному користуванні позивача, а не самої земельної ділянки чи права користування нею.

Договір про передачу права на забудову земельної ділянки не є договором, за яким передбачено відчуження земельної ділянки, отже безпідставними є твердження позивача щодо порушення порядку відчуження земельної ділянки при укладенні такого договору.

Як вбачається  з державного акту на право постійного користування земельною ділянкою призначення земельної ділянки 0,1889 га визначено - для будівництва і обслуговування житлового будинку. Оскільки відповідачем не було змінено цільове призначення земельної ділянки, на ній збудовано та введено в експлуатацію у встановленому законом порядку житловий будинок, суд  вважає неспроможними доводи позивача щодо порушення прав Севастопольської міської Ради, як власника земельної ділянки.

Суд також  вважає безпідставними позовні вимоги в частині визнання за позивачем право користування земельною ділянкою площею 0,1889 га, оскільки  згідно  з положеннями статті 1 Господарського процесуального Кодексу України судовому захисту підлягає порушене або оспорюване право. Та обставина, що право користування земельною ділянкою належить позивачу у справі підтверджується державним актом та не оспорюється відповідачем у справі.  

Щодо доводів позивача, що будівництво будинку здійснювалось відповідачем без дозвільних документів вони спростовуються матеріалами справи, зокрема, будівництво будинку здійснювалось ЖБК «Памір-1»на підставі проекту, затвердженому Севастопольською філією Державного науково-дослідного та проектно-вишукувального інституту «НДІпроектреконструкція»(1. 3 а.с. 64-94)

На виконання спірного договору сторони сумісно зверталися до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю та отримали дозвіл на виконання будівельних робіт             № 498 від 05.09.2006 (т. 1а.с. 1)

Крім того, відповідність будівництва вимогам чинного законодавства та наявність необхідних дозвільних документів на будівництво підтверджується свідоцтвом № 27000218 про відповідність збудованого об’єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, виданого Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Севастополі 27.11.2009 на підставі Акту готовності об’єкта до експлуатації  від 13.11.2009 (т. 4 а.с. 72).   

У судовому засіданні встановлено та не спростовувалось сторонами у справі, що фінансування будівництва здійснювалось за рахунок пайових внесків членами кооперативу в будівництво багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_2. Внесення паю у повному обсязі стало підставою для набуття громадянами -  третіми особами у справі - права власності на квартири у збудованому будинку (т. 4 а.с. 74-82). Крім того, члени                                   ОК «ГБК «Памір»також отримали у власність квартири у збудованому будинку відповідно до умов договору внаслідок внесення паю, зокрема, це громадяни ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47.  

Питання будівництва багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_2, крім іншого, було предметом планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства в Україні ОК ЖБК «Памір-1»за період з 01.06.2005 по 01.06.2008 Державною податковою адміністрацією у м. Севастополі. Як вбачається  з довідки податкового органу перевіркою порушень не встановлено. (т.16 ас .122- 126).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що підстави, на які посилається позивач у своєму позові, не є підставами для визнання спірного договору недійсним.

Крім того, судом береться до уваги, що спірний договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань - здачі будинку в експлуатацію.

Оскільки будинок зданий в експлуатацію в 2009 році суд дійшов висновку, що договір припинив свою дію у зв’язку з виконанням його сторонами.

Суд також погоджується з позицією відповідача, який просив суд застосувати строки позовної давності, що є підставою для відмови в позові згідно зі ст.ст. 71, 80 Цивільного кодексу України, в редакції від 18.07.1963.

Відповідно до пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, до позовів про визнання заперечуваного правочину недійсним, право на пред'явлення якого виникло до 1 січня 2004 року, застосовується позовна давність, встановлена для відповідних позовів законодавством, що діяло раніше.

За правилами статті 71 Цивільного кодексу УРСР до позовів про визнання угод недійсними застосовується загальний строк позовної давності - три роки.

Статтею 76 Кодексу встановлено, що перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.  

Згідно статті 80 Цивільного кодексу УРСР закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові. Аналогічне положення міститься і у статті 267 чинного Цивільного кодексу України.

Договір про передачу права на забудову, який є предметом спору у даній справі було підписано сторонами 12.01.2000. Згідно з п. 4.13.5 Статуту ГБК «Памір»голова правління ГБК звітує про свою діяльність не менш одного разу на загальних зборах (зборах уповноважених).   Ревізійна комісія зобов’язана не менше 1 разу на рік проводити перевірку господарсько-фінансової діяльності ГБК і звітувати про її наслідки на загальних зборах (зборах уповноважених). За таких обставин суд дійшов висновку, що органам контролю                        ГСК «Памір»повинно було бути відомо про наявність спірного договору, принаймні, 12.01.2001. Крім того, з пояснень, наданих у судовому засіданні представниками позивача, вони не спростовують обізнаність  ГБК «Памір»про наявність договору від 12.01.2000 саме з часу його укладання.

Враховуючи те, що вимоги про визнання договору недійсним були заявлені позивачем лише в березні 2010 року суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити внаслідок пропуску позивачем строків позовної давності.  Підстав для визнання причин пропуску строку позовної давності судом не вбачається.

На підставі наведеного, керуючись ст. 43, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України,  суд –

                                                  В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову відмовити повністю.

Суддя                               підпис                                     Н.Г. Плієва

Рішення оформлено відповідно до вимог

ст. 84 Господарського процесуального

кодексу України і підписано 19.09.2011