1-13/2012Справа №

ВИРОК

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

           23 січня 2012 року                                                                                             м. Чернігів      

Чернігівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого                              -  судді Криворученка Д.П.,

секретарі                              -  Микитченко К.Г.,

з участю прокурора                        -  Сороки С.Г.,

захисників –адвокатів                    - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Чернігові кримінальну справу  за обвинуваченням:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, неодруженого, не працюючого, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованого проживаючим у ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше судимого за вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області від 08.04.2011 року по ч.ч.2-3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі, звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки,  

у скоєні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України,

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, неодруженого, не працюючого, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованого проживаючим у ІНФОРМАЦІЯ_6, раніше не судимого в силу ст.89 КК України,

у скоєні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3, будучи раніше судимим за вчинення умисних злочинів проти власності, повторно, у вечірній час в середині травня 2011 року, за попередньою змовою з ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які перебували у стані алкогольного сп’яніння, з метою вчинення крадіжки чужого майна, через паркан проникли до господарства №8 по вулиці Зелена в смт Седнів, Чернігівського району, звідки таємно викрали металобрухт вагою 120 кг на суму 204 грн, чим завдали потерпілому ОСОБА_6 матеріального збитку на вказану суму.  

Підсудний ОСОБА_3 у судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінуємого злочину визнав повністю та по суті обвинувачення пояснив, що в один з днів травня місяця 2011 року, у вечірній час, він зустрівся в смт Седнів з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 і коли вони проходили по вулиці Зелена, то побачили в кінці огородженого огороду, одного з господарств селища, дві металеві клітки для тварин, які ОСОБА_5 запропонував викрасти та здати на металолом. Всі погодилися, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 перелізли через паркан та пішли до кліток, а він стояв біля паркану та дивився щоб ніхто не йшов. Потім вони перекотили клітки до паркану та перетягли їх. Вага кліток була десь по 60 кг кожна. Після цього він пішов до будинку ОСОБА_5, а хлопці понесли викрадене ОСОБА_7, продали клітки, а на виручене купили горілки та продуктів. Особисто він гроші за продані клітки не отримував.   

ОСОБА_4 у судовому засіданні свою вину визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому злочині, усвідомив наслідки протиправної діяльності та по суті пред’явленого обвинувачення дав аналогічні пояснення, що і підсудний ОСОБА_3 єдине додавши, що до зустрічі з ОСОБА_3 він вживав спиртне з ОСОБА_5, а також те що гроші за продані клітки були поділені на трьох і ОСОБА_3 їх отримував, в цій частині він дає неправдиві свідчення. Дійсно ініціатором крадіжки був ОСОБА_5     

Допитаний на досудовому слідстві потерпілий ОСОБА_6, показання якого оголошено та досліджено у судовому засіданні пояснив, що по вулиці Зелена,8 у смт Седнів має господарство, яке зі сторони городу огороджене металевим дротом. В свій час він придбав 7 металевих кліток для тримання нутрій, які зберігались в господарстві. Десь після 10 травня 2011 року він виявив зникнення двох кліток, що стояли під деревом вкінці огороду. Оглянувши місце крадіжки, він виявив сліди волочіння кліток вниз з гори. /а.с.18/    

Винність підсудних у вчиненні таємного викрадення майна ОСОБА_6 також підтверджується показаннями ОСОБА_5, якого засуджено за цей злочин згідно вироку Чернігівського районного суду від 01.11.2011 року, та показаннями свідків, які допитувались під час досудового та судового слідства.

Так, свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснив, що десь в 20-х числах травня місяця 2011 року, перший раз одну у вечірній час, а зранку наступного дня другу, до нього до дому ОСОБА_4 та ОСОБА_5 принесли металеві клітки та запропонували їх купити, пояснивши, що знайшли їх на смітнику. Він погодився та придбав клітки за ціною металолому по 60 грн за кожну. Вага кліток була близько 60 кг кожна.

Допитаний в суді свідок ОСОБА_8 пояснив, що брав участь як понятий при відтворенні обстановки та обставин події за участі ОСОБА_5, а потім і ОСОБА_3, які на місці злочину показували та розказували обставини його вчинення. Це вони робили добровільно, без будь-якого примусу.

Свідок ОСОБА_9 допитаний під час досудового слідства, показання якого оголошено та досліджено в судовому засіданні, дав аналогічні показання, що і свідок ОСОБА_8, він є другим понятим. /а.с.33/       

Допитаний на досудовому слідстві як свідок ОСОБА_10, показання якого оголошено та досліджено в судому засіданні, пояснив, що брав участь як понятий при відтворенні обстановки та обставин події за участю ОСОБА_4, який на місці злочину показував та розказував обставини його вчинення. Це він робив добровільно, без будь-якого примусу.

З дослідженого в суді вироку Чернігівського районного суду від 01 листопада 2011 року вбачається, що підсудний ОСОБА_5 визнав себе винним у крадіжці майна ОСОБА_6, вчиненої за попереднім зговором з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 /а.с.190-192/    

Окрім того вина підсудних, у вчиненні інкримінованого їм злочину, підтверджується дослідженими у судовому засіданні:

-          заявою потерпілого ОСОБА_6 від 27.07.2011 р. про вчинений злочин /а.с.10/;

-          довідкою ТОВ «Метал-Ком»про вартість, станом на 10.05.11 р., брухту та відходів чорних металів. /а.с.16/;

-          протоколами відтворення обстановки та обставин події за 10.08.2011 р. та 29.09.2011 р. з яких встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на місці показали та розказали обставини крадіжки майна ОСОБА_6 /а.с.31-32, 88-89/.        

Згідно висновків №№554, 555 амбулаторних судово-психіатричних експертиз у ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в період часу, до якого відноситься інкриміноване їм діяння, мала місце легка розумова відсталість, але остання не позбавляла їх здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними. Хвороба не перешкоджає їм брати участь у проведенні досудового слідства та судовому розгляді справи. За своїм психічним станом вони можуть правильно сприймати обставини, які мають значення для справи та давати про них правильні показання. /а.с.94-97, 103-106/

Дослідивши вищевказані докази в їх сукупності і провівши їх аналіз, перевіривши доводи обвинувачення, захисту, показання підсудних, суд приходить до висновку, що обвинувачення, пред’явлене ОСОБА_3 та ОСОБА_4, частково знайшло своє підтвердження у судовому засіданні, а дії ОСОБА_3 необхідно кваліфікувати за ч.3 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднана з проникненням у сховище. Дії ОСОБА_4 необхідно кваліфікувати за ч.3 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена за попередньою змовою групою осіб, поєднана з проникненням у сховище.

В обвинуваченні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 необхідно зміни час вчинення злочину, оскільки судовим слідством встановлено що злочин підсудні вчинили у вечірній час в середині травня 2011 року. Цю обставину вони категорично підтвердили, а крім того свідок ОСОБА_7 в своїх показаннях зазначив, що першу клітку ОСОБА_5 та ОСОБА_4 принесли йому на продаж в вечері, а другу наступного дня зранку, що узгоджується з показаннями підсудних в тій частині, що після крадіжки одразу, було здійснено продаж краденого та придбання спиртного і продуктів харчування на виручені кошти.

Таким чином, суд визнає доведеним той факт, що ОСОБА_3 за попередньою змовою з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вчинили таємне викрадення майна ОСОБА_6 саме у вечірній час в середині травня 2011 року, а не об 0900 год.

Вирішуючи питання про міру покарання підсудним, суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, конкретні обставини справи, відсутність цивільного позову потерпілого, особи винних - їх вік, сімейний стан, стан здоров’я, освіту, умовно задовільні характеристики за місцем проживання, те що підсудний ОСОБА_4 є особою, що має погашену судимість, а ОСОБА_3 вчинив повторний умисний злочин в період звільнення від відбування покарання з іспитовим строком за попереднім вироком суду.

Обставиною, що пом’якшує покарання ОСОБА_4, суд вважає за необхідне  визнати –щире каяття, яке об’єктивно знайшло своє підтвердження в судовому засіданні, а обставиною, що обтяжує покарання підсудному, суд рахує за необхідне визнати - вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп’яніння.

Обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання ОСОБА_3, судом не встановлено.

Суд не визнає обставиною, що обтяжує покарання обом підсудним – вчинення злочину щодо особи похилого віку, оскільки по-перше, підсудні достовірно не могли знати вік потерпілого, а по-друге безпосереднім об’єктом інкримінуємого їм злочину є  право власності на майно. Зазначена обтяжуюча обставина свідчить про підвищену суспільну небезпеку, як самого злочину, так і особи винного із-за специфічних властивостей саме потерпілого, яка значною мірою полегшує вчинення злочину.

З урахуванням викладеного, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, той факт що ОСОБА_3 вчинив злочин в період звільнення від відбування покарання з іспитовим строком за попереднім вироком, що свідчить про злісне небажання підсудного стати на шлях виправлення, суд приходить до висновку, що йому необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі на певний строк в межах санкції частини статті, що передбачає відповідальність за вчинений ним злочин, що є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження скоєння нових злочинів.

У зв’язку з тим, що підсудний ОСОБА_3 вчинив злочин в період звільнення від відбування покарання з іспитовим строком за вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області від 08.04.2011 року, то йому необхідно призначити покарання остаточно, відповідно до вимог ст.71 КК України, частково приєднавши не відбуту частину покарання за попереднім вироком.

Враховуючи наявність у підсудного ОСОБА_4 обставини, що пом’якшує покарання, визнання ним своєї вини та відсутності у нього судимості, сприянні у встановленні об’єктивної істини по справі, суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі на певний строк в межах санкції частини статті, якою передбачена відповідальність за вчинений злочин, що є необхідним і достатнім для виправлення підсудного та попередження вчинення нових злочинів.

Безпосередньо досліджені судом матеріали справи та обставини встановлені під час судового слідства дають підстави суду вважати, що ОСОБА_4 не представляє підвищену суспільну небезпеку і не потребує на даний час нагальної необхідності в ізоляції від суспільства, а тому є можливість виправлення ОСОБА_4 без відбування покарання, зі звільненням його від відбування з випробуванням, на підставі ст.75 КК України. У зв’язку зі звільненням ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, слід покласти на нього обов’язки, передбачені ст.76 КК України.

Перевірені судом матеріали кримінальної справи не дають суду підстав вважати, що фактично ОСОБА_4 злісно ухилявся від органу досудового слідства, перебуваючи під підпискою про невиїзд, і з цього приводу його було оголошено в розшук на два тижні, потім затримано в тому ж населеному пункті де він живе, а в подальшому замінено запобіжний захід на утримання під вартою. Під час судового слідства ОСОБА_4 пояснив, що не ухилявся від слідства, просто не отримував повістки. В матеріалах справи відсутні належні докази вручення повісток ОСОБА_4, а мається лише інформація що йому селищний голова не може передати вимогу слідчого про явку в райвідділ міліції.          

Міру запобіжного заходу ОСОБА_3, до набрання вироком законної сили, слід залишити без змін –взяття під варту.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_4, до набрання вироком законної сили, слід змінити з взяття під варту на підписку про невиїзд.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.323-325 КПК України, суд, -

З А С У Д И В :

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк три роки.

На підставі ст.71 КК України до покарання, призначеного ОСОБА_3 за даним вироком, частково приєднати не відбуту частину покарання за вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області від 08.04.2011 року і за сукупністю вироків визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк три роки і шість місяців.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили, залишити без змін – взяття під варту.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з дня його остаточного затримання, з 27 вересня 2011 р., зарахувавши йому в строк відбування покарання попереднє ув’язнення в період з 09.08.2011 року по 12.08.2011 року.

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк три роки.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_4 від відбування покарання звільнити з випробуванням з іспитовим строком три роки та з покладенням відповідно до ст.76 КК України обов’язку періодично з’являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції та повідомляти в ці органи про зміну місця проживання і роботи.

Змінити міру запобіжного заходу ОСОБА_4, до набрання вироком законної сили, з взяття під варту на підписку про невиїзд, звільнивши його з під варти у залі суду.

          На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Чернігівської області протягом 15 діб з моменту його проголошення, а засудженим ОСОБА_3 у той же строк з моменту вручення копії вироку.

Головуючий                                                                                            Криворученко Д. П.