ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 вересня 2011 року справа № 5020-6/097
за позовом Прокурора Ленінського району міста Севастополя
(99011, м. Севастополь, вул. Вороніна, 11)
в інтересах держави в особі Севастопольської міської Ради
(99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 3)
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Культурний центр “Мис
“Хрустальний” (99011, м. Севастополь, вул. Радянська, 51/11),
Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради
(99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5)
3-тя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача комунальне підприємство “Дорожньо-експлуатаційне управління” Севастопольської міської Ради (99003, м. Севастополь, вул. Мечникова, 73)
про визнання недійсним договору та зобов’язання вчинити певні дії
суддя Плієва Н.Г.
За участю:
прокурор –не з’явився
представник позивач –не з’явився
представника відповідача ТОВ “Мис Хрустальний” –ОСОБА_2., довіреність б/н від 19.01.2011
представника відповідача - Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради –ОСОБА_1., довіреність № б/н від 05.01.2011
представник 3-ої особи - не з’явився
Суть спору:
Прокурор Ленінського району міста Севастополя звернувся до суду в інтересах держави в особі Севастопольської міської Ради з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю “Культурний центр “Мис “Хрустальний” (далі – ТОВ "Культурний центр "Мис "Хрустальний"), третя особа Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради, про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна № 18-02 від 25.01.2002 та зобов’язання повернути майно територіальній громаді.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір оренди укладено з метою, завідомо суперечною інтересам держави та з порушенням вимог діючого законодавства.
Ухвалою від 09.12.2010 суд прийняв позовну заяву до розгляду та порушив провадження у справі.
Ухвалою від 11.01.2011 суд залучив до участі у справі другого відповідача –Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради.
Ухвалою суду від 01.02.2011 у справі було призначено судову експертизу, провадження по справі зупинено до отримання висновку експертизи. Ухвалою суд від 06.05.2011 провадження у справі було поновлено.
17.05.2011 судом постановлено ухвалу про повторне призначення експертизи та зупинення провадження у справі до отримання висновку експерта.
08.07.2011 на адресу суду надійшли матеріали справи з повідомленням Севастопольського відділення Харківського науково - дослідницького інституту судових експертиз імені заслуженого професора М.С. Бокаріуса про неможливість надання висновку по експертизі, призначеній ухвалою від 17.05.2011у зв’язку з тим, що клопотання експерта задоволено не було та експертиза сплачена не була.
Розпорядженням керівника апарату господарського суду міста Севастополя від 18.07.2011 № 36 дана справа призначена до повторного автоматичного розподілу та передана судді Плієвій Н.Г.
Ухвалою суду від 19.07.2011 справу прийнято до провадження, поновлено провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні на 04.08.2011.
Ухвалою суду від 04.08.2011 до участі у справі в якості 3-ої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено комунальне підприємство «Дорожньо-експлуатаційне управління»Севастопольської міської Ради (далі –КП «ДЕУ»).
18.08.2011 розгляд справи було продовжено на 15 днів –до 02.09.2011.
Згідно з положеннями статі 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався, 30.08.2011 у судовому засіданні було оголошено перерву до 02.09.2011.
02.09.2011 суд видалився до нарадчої кімнати та 05.09.2011 судом було оголошено вступну і резолютивну частини рішення у справі.
Прокурор, представники позивача та 3-ої особи у судове засідання після перерви не з’явились, про причини неявки суду не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Враховуючи, що всіма сторонами у справі були надані пояснення, матеріали справи містять достатньо доказів суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності не з’явившихся учасників судового процесу.
У судовому засіданні 25.08.2011 в порядку статті 30 Господарського процесуального кодексу України було заслухано заступника директора з юридичних питань комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об’єктів нерухомого майна»Севастопольської міської Ради, який пояснив, що цементно-бетонне покриття з підпірною стінкою не являється об’єктом нерухомого майна, а може бути лише складовою частиною нерухомого майна.
У судовому засіданні 30.09.2011 прокурор підтримав позовні вимоги у повному обсязі, наполягав на їх задоволенні, пояснив, що спірний договір не відповідає вимогам законодавства, а саме, статті 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», об’єкт оренди не наділений індивідуальними ознаками, зокрема, не визначені його межі, не зазначена адреса. Вважає, що неправомірна передача частини об’єкта комунальної власності - набережної - порушує права Севастопольської міської Ради та внаслідок укладання спірного договору міська громада позбавлена права користуватися таким об’єктом, як набережна у мису Хрустальний.
Представник Севастопольської міської Ради у судовому засіданні 30.09.2011 підтримав позовні вимоги, надав письмові пояснення у справі. Позивач вважає, що договір підлягає визнанню недійсним з тих підстав, що договір оренди не може передбачати можливість знищення об’єкту оренди. Вважає, що договір оренди нерухомого майна, укладений між відповідачами у справі фактично є договором оренди земельної ділянки, розташованої під цементно-бетонним покриттям та його слід визнати недійсним на підставі ч. 1 ст. 203, ст. 215 ЦК України, як такий, зміст якого суперечить актам цивільного законодавства. У той же час представник позивача не спростовував існування такого об’єкту, як цементно-бетонне покриття з підпірною стінкою.
Представник відповідача –ТОВ «Культурний центр «Мис «Хрустальний»заперечував проти задоволення позову, зауважив, що підстави з яких заявлено позов прокурором не співпадають з підставами, з яких Севастопольська міська Рада підтримує позовні вимоги, що є неприпустимим. Вважає позов безпідставним, оскільки об’єкт оренди існував, перебував на балансі третьої особи, не був вигаданим; майно було передано відповідачу від представників територіальної громади за актом прийому-передачі. За користування нерухомим майном ТОВ «Культурний центр «Мис «Хрустльний»в дохід бюджету міста сплачувалась орендна плата протягом дев’яти років, більш того, у зв’язку зі знищенням об’єкту оренди рішенням Севастопольської міської Ради № 578 від 15.03.2011 надано згоду на прийняття в бюджет міста грошових коштів в сумі 51 292,00 грн в рахунок компенсації за знищення цементно-бетонного покриття з підпірною стіною, загальною площею 1500 кв. м., розташованого за адресою: м. Севастополь, мис Хрустальний. Вказане рішення відповідачем виконане, сума зазначена у рішенні у повному обсязі сплачена до місцевого бюджету.
В ході розгляду справи представником ТОВ «Культурний центр «Мис «Хрустальний»заявлялися усні клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності. 02.09.2011 від представника цього відповідача через канцелярію суду надійшла письмова заява про застосування наслідків спливу позовної давності, яку він підтримав у судовому засіданні та просив у задоволенні позову відмовити.
Представник відповідача –Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради надав відзив на позов, пояснив, що предметом договору є індивідуально-визначене майно, яке є нерухомим майном. Вважає, що набережна і цементно-бетонне покриття –це єдиний, індивідуально визначений об’єкт. Розгляд справи залишив на розсуд суду.
Представник 3-ої особи –комунального підприємства «Дорожньо-експлуатаційне управління»Севастопольської міської Ради також залишив розгляд справи на розсуд суду, пояснив, що предмет договору оренди –цементно-бетонне покриття з підпірною стіною –це і є набережна, яка перебуває на балансі у третьої особи.
Заслухавши у часників судового процесу, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд
Встановив:
Відповідно до ст. 121 Конституції України, на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в суді, у випадках передбачених законом. Право на звернення до місцевого суду в інтересах держави, підприємств, та інших юридичних осіб визначено п.6 ст.20 Закону України “Про прокуратуру”. Безпосередньо до господарського суду право звернення прокурора передбачено пунктом 3 частини 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, обґрунтовує необхідність її захисту. Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 передбачено, що інтереси держави є оціночним поняттям, і прокурор визначає в чому саме відбулось або могло відбутись порушення матеріальних або інших інтересів держави.
Відповідно до положень ст.36-1 Закону України „Про прокуратуру”, представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.
Прокурор просить визнати недійсним договір оренди нерухомого майна № 18-02 від 25.01.2002, укладений між Управлінням з питань майна комунальної власності міської державної адміністрації і ТОВ «Культурний центр «Мис Хрустальний»та посилається на ту обставину, що нерухоме майно, що є предметом спірного договору не було розташоване за місцем, визначеним у договорі, об’єктом договору є індивідуально не відокремлене майно, що не перебуває у комунальній власності вартість якого на момент укладання договору визначено не було. Вважає, що спірний договір укладено сторонами з метою приховати угоду щодо земельної ділянки.
Як зазначено в абз. 3 п. 1 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних із визнанням угод недійсними” від 12.03.1999р. №02-5/111, вирішуючи спір про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угод недійсним і настання відповідних правових наслідків. Беручи це до уваги, предметом судової оцінки, спрямованої на з’ясування законності Договору мають бути фактичні обставини спірних правовідносин його сторін.
При цьому, враховуючи правову позицію Верховного суду України, викладену в абз. 3 п. 2 Постанови Пленуму „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” від 6 листопада 2009 року N 9, оцінка законності спірної угоди здійснюється судом з урахуванням законодавства, що діяло на момент її вчинення.
Відповідно до законодавства, чинного на момент укладення Договору № 18-02 від 25 січня 2002 року, а саме статті 41 ЦК УРСР, правочинами визнавалися дії громадян та організацій направлені на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, які розподілялися на односторонні та двох-або багатосторонні (договори).
Таким чином на правовідносини, пов'язані з укладанням, зміною, припиненням, в тому числі визнанням недійсними договорів, розповсюджувались положення Глави З (Правочини) ЦК УРСР. Зазначена глава, крім вимог, яким мають відповідати правочини, містить норми, недотримання яких може призвести до визнання правочинів недійсними, зокрема це норми статей 48-58 ЦК УРСР.
Судом встановлено, що 25.01.2002 між Управлінням з питань майна комунальної власності міської державної адміністрації і товариством з обмеженою відповідальністю Культурний Центр «Мис Хрустальний»було укладено договір № 18-02 оренди нерухомого майна –цементно-бетонного покриття з підпорною стіною загальною площею 1500 кв.м., розташованого за адресою м. Севастополь, мис Хрустальний, що перебуває на балансі КП «ДЕУ», вартість якого складає, згідно Акту оцінки вартості (експертному висновку) від 04 грудня 2001 року 131840,00 грн. Акт оцінки вартості об’єкта оренди (експертний висновок) являється невід’ємною частиною договору.
Доводи прокурора щодо невизначеності вартості майна що є об’єктом оренди на час укладання спірного договору спростовуються матеріалами справи, а саме, експертним висновком про вартість об’єкта оцінки від 04.12.2001, складеним ПП «Галатея-Крим-Консалтинг», який затверджено начальником управління з питань комунальної власності м. Севастополя (т. 1 а.с. 141).
Пунктом 1.2 спірного договору передбачено, що нерухоме майно, що орендується буде використовуватися для будівництва і експлуатації спортивно-оздоровчого, культурно-розважального комплексу (т. 1 а.с. 14).
На виконання умов договору за актом прийому-передачі від 29.01.2002 ТОВ «КЦ «Мис Хрустальний»прийняв в оренду цементно-бетонне покриття з бетонною стінкою загальною площею 1500,00 кв. м та інше малоцінне майно.
Строк дії договору оренди визначений сторонами до 28.11.2026 згідно з п. 7.1. договору.
Як встановлено у судовому засіданні та підтверджується матеріалами на балансі КП «ДЕУ»Севастопольської міської Ради обліковується набережна поблизу мису «Хрустальний», з цементно-бетонним покриттям, загальною площею 12390 кв.м.
Згідно з пунктом 2.9. Договору орендатор отримує в оренду частину прогулянкової смуги (1500 кв.м.) пляжу Хрустальний та бере на себе зобов’язання щодо благоустрою і експлуатації решти покриття (12390 кв.м.).
У судовому засіданні встановлено і не спростовувалось сторонами що набережна, яка перебуває на балансі у КП «ДЕУ»та цементно-бетонне покриття з бетонною стіною, яке є предметом договору оренди по суті –це одне саме майно, яке і є предметом договору оренди.
Прокурором не доведено, що діючим законодавством передбачена заборона оренди частки нерухомого майна, зокрема, частки набережної. За таких обставин доводи прокурора, що спірний договір не відповідає вимогам статті 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»щодо невизначеності об’єкту оренди не знайшли свого підтвердження.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що до набрання силою Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»право власності на об’єкти нерухомого майна не підлягали обов’язковій державній реєстрації. На підставі частини 4 статті 3 вказаного Закону права на нерухоме майно що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов:
якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.
За таких обставин судом не приймаються до уваги посилання прокурора, що об’єкт оренди не є нерухомим майном, оскільки право власності на нього не зареєстровано у встановленому законом порядку.
Також судом не береться до уваги посилання в обґрунтування позовних вимог на ту обставину, що в договорі помилково адреса об’єкта зазначена як мис Хрустальний, коли цьому об’єкту вже було привласнено адресу набережна Клокачова, оскільки помилкове зазначення адреси не може бути підставою для визнання договору недійсним. До того ж сторонами у справі не спростовується що об’єкт оренди, адреса якого спірному договорі зазначена: місто Севастополь, мис Хрустальний фактично розташований за адресою: м. Севастополь, набережна Клокачова.
Вказане в договорі оренди № 18-02 від 25.01.2002 нерухоме майно є комунальним на підставі Постанови Кабінету міністрів України від 05.11.1991 № 311.
Згідно з п. 3.1.7 тимчасового положенням «Про управління майном міста Севастопольської міської державної адміністрації», затвердженого розпорядженням голови Севастопольської міської державної адміністрації № 42-р від 11.01.1996, на час укладання спірного договору до повноважень Управління було віднесено укладання, зміна, розірвання, припинення договорів оренди комунального майна міста (т.1 а.с. 149).
Відповідно до пункту 2.4. рішення Севастопольської міської Ради від 31.01.2006 № 4657 Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради є правонаступником Управління з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації за договорами оренди комунального майна та відносинами, пов’язаними з їх виконанням.
За таких обставин суд вважає неспроможними доводи прокурора, що договір оренди було укладено неповноважною особою.
Відповідно до вимог ст.4-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.
Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Позивач не надав суду доказів того, що на момент укладення спірного договору він не відповідав вимогам діючого законодавства.
Таким чином, підстави, на які посилається прокурор у своєму позові, не є підставами для визнання спірного договору недійсним.
Крім того, судом встановлено, що 20.05.2010 листом за вих. № 42 ТОВ «Культурний центр «Мис «Хрустальний»повідомило Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради, що в ході будівництва спортивно-оздоровчого, культурно-розважального комплексу на підставі п.п. 1.2. Договору оренди від 25.01.2002 внаслідок оповзнів орендуєме майно було знищено та просило визначити засіб належної компенсації втраченого майна.
15.03.2011 позивачем у справі - Севастопольською міською Радою - було прийнято рішення № 578, яким надано згоду на прийняття в бюджет міста грошових коштів в сумі 51 292,00 грн (без НДС) в рахунок компенсації за знищене цементно-бетонне покриття з підпірною стіною, загальною площею 1500 кв.м., розташованого за адресою: м. Севастополь, мис. Хрустальний, орендуємого ТОВ «Культурний центр «Мис «Хрустальний».
Пунктом другим зазначеного рішення на Фонд комунального майна покладено обов’язок щодо припинення договору оренди № 18-02 від 25.01.2002 у зв’язку зі знищенням об’єкта оренди.
На виконання рішення Севастопольської міської Ради від 15.03.2011 № 578 відповідачем були перераховані грошові кошти до державного бюджету протягом червня-липня 2011 року у повному обсязі, про що свідчать надані ним копії платіжних доручень.
Пунктом 7.5. спірного договору передбачено, що дія договору оренди припиняється внаслідок знищення об’єкту оренди.
На підставі наведеного, суд дійшов висновку, що у зв’язку зі знищенням об’єкту оренди спірний договір на час розгляду справи вже припинив свою дію. Отже, у зв’язку зі знищенням об’єкту оренди позовні вимоги щодо зобов’язання ТОВ «Культурний центр «Мис Хрустальний»повернути територіальній громаді м. Севастополя в особі Севастопольської міської Ради частину набережної площею 150 кв.м., яка використовується відповідачем на підставі договору оренди нерухомого майна № 18-02 від 25.01.2002 задоволенню не підлягають, оскільки неможливо повернути майно, якого не існує.
Суд також погоджується з позицією відповідача, який просив суд застосувати строки позовної давності, що є підставою для відмови в позові згідно зі ст.ст. 71, 80 Цивільного кодексу України, в редакції від 18.07.1963 р., та, виходячи із положень п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, до позовів про визнання заперечуваного правочину недійсним і про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, право на пред'явлення якого виникло до 1 січня 2004 року, застосовується позовна давність, встановлена для відповідних позовів законодавством, що діяло раніше.
Прокурором не надано доказів поважності причин пропуску строку позовної давності, а також не доведено, що позивач - Севастопольська міська Рада не був обізнаний про наявність та умови спірного договору оренди.
З урахуванням викладеного, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи документи, фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора Ленінського району міста Севастополя в інтересах Севастопольської міської Ради не підлягають задоволенню, а тому у позові слід відмовити.
Керуючись статтями 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В:
У задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя підпис Н.Г. Плієва
Рішення оформлено відповідно до вимог
ст. 84 Господарського процесуального
кодексу України і підписано 12.09.2011
Згідно з оригіналом