ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 вересня 2011 року справа № 5020-1018/2011
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
(АДРЕСА_1, 99007)
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
(АДРЕСА_2, 99048),
товариства з обмеженою відповідальністю “Авес-Строй”
(вул. Г. Сталінграда, 24 (а)-38, м. Севастополь, 99014)
про зобов’язання першого відповідача до виконання умов договору та стягнення 29 835,00 грн. та про зобов’язання другого відповідача виконати певні дії,
суддя Кравченко В.Є.
за участю представників сторін:
від позивача – ОСОБА_3 –представник, довіреність від 23.06.2011;
від відповідачів –не з’явились
суть спору:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1.) звернулась до господарського суду міста Севастополя із позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі по тексту –ФОП ОСОБА_2.) про зобов’язання виконання умов договору та стягнення штрафу і пені у загальному розмірі 32 630,50 грн.
Ухвалою суду від 25.06.2011 (суддя Ребриста С.В.) порушено провадження у справі № 5020-1018/2011.
Ухвалою суду від 16.08.2011 продовжено строк вирішення спору до 09.09.2011.
Ухвалою суду від 25.08.2011 за клопотанням представника позивача до участі у справі в якості другого відповідача залучено товариство з обмеженою відповідальністю “Авес-Строй”, заявлено клопотання про уточнення позовних вимог до другого відповідача, у зв’язку з чим розгляд справи у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України відкладався до 06.09.2011.
У зв’язку з відпусткою судді Ребристої С.В., згідно з вимогами статті 2-1 Господарського процесуального кодексу України, на виконання розпорядження керівника апарату господарського суду міста Севастополя від 01.09.2011 № 73, внаслідок повторного автоматизованого перерозподілу, справу передано до провадження судді Кравченко В.Є.
Ухвалою суду від 01.09.2011 справу прийнято до провадження суддею Кравченко В.Є., розгляд справи призначений на 06.09.2011.
05.09.2011 до початку судового розгляду від позивача надійшли уточнення до позову /а.с. 80-86/, в якому ФОП ОСОБА_1 просить суд зобов’язати першого відповідача - фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 –виконати умови інвестиційного договору будівництва об’єкта нерухомості № 5/02 від 15.02.2007, а саме: розпочати будівництво (реконструкцію) торгової будівлі за адресою: АДРЕСА_3, відповідно до проекту і стягнути з неї 29 835,00 грн. штрафних санкцій. Вимога про стягнення пені у розмірі 2795,50 грн позивачем у уточненому позові не підтримана. Також ФОП ОСОБА_1 просить зобов’язати другого відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю “Авес-Строй” –виконати умови договору генерального підряду від 04.07.2011 та додаткової угоди № 1 від 07.07.2011 до цього договору генерального підряду, а саме: перенести комунікації, огородити будівельний майданчик, демонтувати дах та існуючі будівельні конструкції магазину «Лідія», розташованого за адресою: АДРЕСА_3 та здійснити реконструкцію торгової будівлі для надання торгових та банківських послуг за адресою: АДРЕСА_3, відповідно до проекту.
Представник позивача у судовому засіданні 09.09.2011 уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Відповідачі явку своїх повноважних представників у засідання суду не забезпечили, вимоги ухвал суду від 25.08.2011, від 01.09.2011 та від 06.09.2011 у повному обсязі не виконали, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, рекомендованою кореспонденцією та шляхом вручення ухвали суду нарочно представником позивача, про причини неявки суд не повідомили.
У відзиві на позовну заяву ФОП ОСОБА_2 визнала частково позов, просила у заявлених до неї позовних вимогах в частині стягнення штрафних санкцій відмовити, посилаючись відсутність в її діях вини щодо затримки початку будівництва ( реконструкції) об’єкта нерухомості № 5/02 від 15.02.2007 торгової будівлі за адресою: АДРЕСА_3.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Авес-Строй” не скористалось своїм правом надати відзив на позовну заяву.
Відповідно до частини другої статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони, серед іншого, мають право на участь в засіданнях господарського суду.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Частина третя вказаної статті зобов’язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.
Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Дотримання принципу вирішення спору упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом втілено у статті 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” і статті 6 Європейської конвенції з прав людини та є обов’язковим для господарського суду при розгляді кожної справи.
Враховуючи наявні у справі матеріали, що визнані судом достатніми для надання оцінки спірним правовідношенням сторін, належне повідомлення учасників господарського процесу про розгляд справи, закінчення строку вирішення спору 09.09.2011, суд визнав можливим допустити розгляд справи за відсутністю відповідачів.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд
В С Т А Н О В И В :
15.02.2007 між позивачем (надалі - інвестор) та відповідачем –(надалі - забудовник) був укладений інвестиційний договір будівництва об’єкта нерухомості № 5/02, предметом якого, за умовами п. 2.1. цього договору є участь сторін (інвестора та забудовника) у будівництві адміністративної будівлі з отриманням у спільну часткову власність сторін відповідних часток в цій будівлі на умовах та в порядку, передбачених договором.
Пунктом 1.1. договору передбачено, що адміністративною будівлею є будівля для надання торгових та банківських послуг, розташована за адресою: АДРЕСА_3.
Згідно з п.1.5. цього договору під будівництвом адміністративної будівлі розуміється реконструкція магазину «Лідія», який належить забудовнику (ФОП ОСОБА_2.) на праві власності, що підтверджується договором купівлі-продажу від 06.07.2006 року.
Відповідно до умов договору (п.2.3.) Інвестор (ФОП ОСОБА_1.) здійснює фінансування будівництва Адміністративної будівлі шляхом внесення Інвестиції, а Забудовник (ФОП ОСОБА_2.) забезпечує реалізацію Інвестиції Інвестора для будівництва Адміністративної будівлі згідно з п. 1.1 Договору.
За змістом п.п. 3.1.5. і п.п. 3.1.6. п. 3.1. договору забудовник зобов’язувався отримати дозвіл на будівництво адміністративної будівлі та почати виконання будівельних робіт через три дні після отриманні дозволу на виконання будівельних робіт.
У свою чергу, інвестор, у відповідності з п.п. 3.2.1. п. 3.2. договору, прийняв на себе зобов’язання здійснювати фінансування будівництва адміністративної будівлі згідно з графіком фінансування (п. 2.4. договору), а саме сплатити:
- 01.08.2007 –450 000,00 грн.;
- 01.03.2008 –450 000,00 грн.;
- при підписанні актів приймання-передачі –600 000,00 грн.
Позивачем зазначено, що зобов’язання перед першим відповідачем по сплаті перших двох платежів у загальному розмірі 900 000,00 грн. ним виконано, а відповідачем, у свою чергу, розроблено та затверджено у встановленому порядку відповідний проект будівництва адміністративної будівлі - будівлі для надання торгових та банківських послуг, розташована за адресою: АДРЕСА_3. Будь-яких заперечень з цього приводу першим відповідачем суду на надано та не заявлено, у зв'язку з чим суд приймає ці обставини, як такі, що визнані сторонами.
Підставою звернення до суду з позовом, з врахуванням уточнень позовної заяви, є ті обставини, що фізична особа-підприємець ОСОБА_2 за договором інвестиційного договору будівництва об’єкта нерухомості № 5/02 від 15.02.2007 зобов’язалась виконати умови інвестиційного договору будівництва об’єкта нерухомості а саме: розпочати будівництво (реконструкцію) торгової будівлі за адресою: АДРЕСА_3, відповідно до проекту, проте отримавши вищевказаний дозвіл на виконання будівельних робіт, першим відповідачем не було вжито достатніх заходів на виконання п.3.1.6 договору, своєчасно не розпочав будівництво, у зв'язку з чим має бути зобов’язаний за рішенням суду виконати цю умову договору, та, на підставі п. 4.4. договору - сплатити штрафні санкції за несвоєчасне виконання взятих на себе зобов’язань.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази, суд вважає, що заявлені позовні вимоги до першого відповідаа підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Позивач, звертаючись з даним позовом до Господарського суду посилається на наявність інвестиційного договору будівництва між сторонами.
Законом України від 18.09.91 N 1560-XII "Про інвестиційну діяльність", а саме, пунктом 2 статті 5 цього закону визначено, що інвестори - це суб'єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних позичкових і залучених цінностей в об'єкти інвестування. Відповідно до абзацу 1 пункту 5 статті 7 інвестор має право володіти, користуватись і розпоряджатися об'єктами та результатами інвестицій, відповідно до законодавчих актів України.
Згідно з частиною 2 статті 7 Закону України “Про інвестиційну діяльність” розміщення інвестицій у будь-яких об'єктах, крім тих, інвестування в які заборонено або обмежено цим Законом, іншими актами законодавства України, визнається невід'ємним правом інвестора і охороняється законом.
Статтею 9 цього закону визначено, що основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода). Укладення договорів, вибір партнерів, визначення зобов'язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб'єктів інвестиційної діяльності.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Згідно зі статтею 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Аналогічні підстави виникнення зобов’язання передбачені у статті 11 Цивільного кодексу України.
Статтею 179 Господарського кодексу України передбачено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Стаття 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків.
Таким чином, договір –це юридичний факт, підстава виникнення, зміни або припинення цивільних правовідносин. Укладаючи угоду, сторони бажають досягнути певного правового результату.
Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За змістом статей 526, 530 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору.
З урахуванням викладеного, сторони зобов’язані діяти у межах укладеного ними на підставі вільного волевиявлення договору та у суворій відповідності його умовам.
Судом встановлено, що сторонами було досягнуто згоди щодо умов вищевказаного інвестиційного договору будівництва об’єкта нерухомості № 5/02 від 15.02.2007, у зв’язку з чим він вважається укладеним. Цей договір жодною зі сторін не оспорювався, не розірваний та не визнаний судом недійсним, а позовні вимоги виникли з правовідносин сторін, врегульованих, саме, цим договором.
Оцінюючи предмет договору будівництва об’єкта нерухомості № 5/02 від 15.02.2007, суд дійшов до висновку, що договір містить в собі елементи договору підряду, де позивач виступає в якості замовника, а відповідач –в якості підрядника.
Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Статтею 838 Цивільного кодексу України передбачено, що підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.
Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку.
Як встановлено судом, ФОП ОСОБА_2 одержано дозвіл на виконання будівельних робіт № 850 тільки 30.04.2010, належно завірена копія якого міститься у матеріалах справи (арк. с.- 23).
Однак, перший відповідач прийняте на себе за умовами п.п. 3.1.6. п. 3.1. укладеного між ним та позивачем договору зобов’язання не виконав та у триденний строк після отримання дозволу ( 03.05.2010) –будівництво об’єкту не розпочав.
Судом встановлено, що договір будівництва об’єкта нерухомості № 5/02 від 15.02.2007 не містить застережень щодо неможливості залучення першим відповідачем (підрядником) до виконання будівельних робіт субпідрядників.
Проте, чинне законодавство не звільняє при цьому генпідрядника (первісного підрядника) від обов’язку належного виконання зобов’язання перед замовником, у зв'язку з чим вимоги позивача про зобов’язання першого відповідача –ФОП ОСОБА_2 виконати умови інвестиційного договору будівництва об’єкта нерухомості № 5/02 від 15.02.2007, а саме: розпочати будівництво (реконструкцію) торгової будівлі за адресою: АДРЕСА_3, відповідно до проекту будівництва адміністративної будівлі - будівлі для надання торгових та банківських послуг, розташована за адресою: АДРЕСА_3, суд знаходить законними і обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відмовляючи в решті вимог позивача про стягнення з першого відповідача 29 835,00 грн штрафних санкцій, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до п. 4.4. інвестиційного договору будівництва об’єкта нерухомості № 5/02 від 15.02.2007, за несвоєчасне виконання взятих на себе зобов’язань, передбачених п. 3.1.7. договору, забудовник зобов’язаний сплатити інвестору штрафні санкції у розмірі 0,009% від загальної суми інвестування за кожен день прострочення.
Підпунктом 3.1.7. п. 3.1. договору передбачений обов’язок забудовника (першого відповідача) забезпечити технічний нагляд за будівництвом адміністративної будівлі відповідно до затвердженої проектної документації і державних будівельних норм.
Суд вважає безпідставними вимоги позивача до першого відповідача про стягнення 29 835,00 грн. штрафних санкцій з посиланням на вищевказані умови договору, враховуючи те, що:
- по-перше, умовами п. 4.4. договору передбачена відповідальність забудовника за несвоєчасне виконання зобов’язань перед інвестором, тобто у даному випадку повинен мати місце факт несвоєчасного виконання зобов’язання, тоді як перший відповідач взагалі не виконав прийняте на себе зобов’язання, тобто має місце факт невиконання зобов’язання,
- по-друге, умовами п.п. 3.1.7. договору передбачено необхідність забезпечення першим відповідачем технічного нагляду за будівництвом, котрий, як не здійснювався, так і не міг бути здійснений до початку будівництва об’єкту.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських прав за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно з частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У судовому засіданні представником позивача доказів невиконання цього пункту відповідачем не надано.
Наведене свідчить про те, що на день розгляду справи, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що його право є порушеним та таким, що підлягає поновленню, у зв’язку з чим даний позов в частині стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 29 835,00 грн. штрафних санкцій є передчасним та у його задоволенні повинно бути відмовлено.
Решта уточнених позовних вимог позивача до другого відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю “Авес-Строй” –про зобов’язання виконати умови додаткової угоди № 1 від 07.07.2011 до договору генерального підряду від 04.07.2011, а саме: перенести комунікації, огородити будівельний майданчик, демонтувати дах та існуючі будівельні конструкції магазину «Лідія», розташованого за адресою: АДРЕСА_3 та здійснити реконструкцію торгової будівлі для надання торгових та банківських послуг за адресою: АДРЕСА_3, відповідно до проекту, мотивована тим, що товариство з обмеженою відповідальністю “Авес-Строй” ухиляється від виконання умов, укладеного між ним та першим відповідачем, договору генерального підряду від 04.07.2011 та додаткової угоди до нього.
Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Одним з джерел виникнення зобов’язань, в силу статті 11 Цивільного кодексу України, є договір.
За змістом статті 838 Цивільного кодексу України замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.
Судом встановлено, що позивач не є стороною укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю “Авес-Строй” та ФОП ОСОБА_2 договору, у зв'язку з чим, в силу вищенаведених вимог закону не має права пред’являти будь-які вимоги до генпідрядника - товариства з обмеженою відповідальністю “Авес-Строй” –у зв'язку з чим у позові в частині вимог, заявлених до другого відповідача, суд - відмовляє суд ухвалює рішення про відмову.
З оглядом на положення вищенаведених норм закону та ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України), суд вважає, що ФОП ОСОБА_1 обрано невірний спосіб захисту свого порушеного права.
У свою чергу право на звернення до суду з позовом до генпідрядника –ТОВ «Авес-строй»про спонукання до виконання умов угоди генерального підряду від 04.07.2011 року та стягнення регресних збитків у даному випадку належить тільки ФОП ОСОБА_2
Витрати на державне мито та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають покладенню на першого відповідача пропорційно задоволених вимог, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України, у засіданні суду були оголошені вступна та резолютивна частини рішення, з повідомленням представника позивача про складення повного рішення 13.09.2011.
Керуючись статтями 49, 81-1, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Зобов’язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, 99048, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) розпочати будівництво (реконструкцію) торгової будівлі за адресою: АДРЕСА_3, відповідно до проекту будівництва адміністративної будівлі - будівлі для надання торгових та банківських послуг, розташована за адресою: АДРЕСА_3.
3. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, 99048, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, р/р НОМЕР_4 у СФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО НОМЕР_6, або з інших рахунків) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 99007, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, р/р НОМЕР_3 у ПАТ «Укрсоцбанк», МФО НОМЕР_5, або на інші рахунки) 28,33 грн. державного мита та 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. В іншій частині у позові до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 відмовити.
5. У позові до товариства з обмеженою відповідальністю “Авес-Строй” –відмовити повністю.
Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
Суддя В.Є. Кравченко