ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 вересня 2011 року справа № 5020-1228/2011
За позовом обслуговуючого кооперативу “Гаражно-будівельний кооператив “Оптиміст”
(вул. А. Кесаєва, 14-Б, кв. 24, м. Севастополь, 99038)
до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю “Авангард СВ”
(вул. В. Морська, 48/1, кв. 38, м. Севастополь, 99011)
про визнання договору дійсним
Суддя Плієва Н.Г.
за участю:
представника позивача –ОСОБА_1, довіреність б/н від 25.07.2011
представник відповідача –не з’явився
Суть спору:
Обслуговуючий кооператив “Гаражно-будівельний кооператив “Оптиміст” звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Авангард СВ” про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 21.05.2011.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21.05.2011 між сторонами у справі було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна - ангара загальною площею 61, 7 кв.м., визначеного згідно інвентарної справи як літ. "Ж" за адресою м. Севастополь, вул. Колобова, 34, та відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення зазначеного договору купівлі-продажу.
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 08.08.2011 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі.
Відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, наполягала на їх задоволенні.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та місце судового розгляду повідомлений належним чином, 22.08.2011 від представника відповідача через канцелярію суду надійшла заява, з якої вбачається, що ТОВ «Авангард»позовні вимоги визнає у повному обсязі.
Відповідно до частини 5 статті 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково.
Суд вважає за можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача на підставі наявних в ній доказів.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши представника позивача, суд,
ВСТАНОВИВ :
21.05.2011 між товариством з обмеженою відповідальністю “Авангард СВ” (далі –ТОВ «Авангард СВ») та обслуговуючим кооперативом “Гаражно-будівельний кооператив “Оптиміст” (ОК «ГБК «Оптиміст») у простий письмовій формі укладено договір купівлі - продажу нерухомого майна (далі –Договір).
Відповідно до пункту 1.1 Договору, продавець (ТОВ «Авангард СВ») продав, а покупець (ОК «ГБК «Оптиміст») купив ангар, загальною площею 61,7 кв. м., зазначений згідно інвентарної справи як літера "Ж", який знаходиться за адресою: м. Севастополь, вул. Колобова, 34.
Актом приймання-передачі від 21.05.2011 ТОВ «Авангард СВ»передало ангар площею 61,7 кв.м, розташований за адресою: м. Севастополь, вул. Колобова, 34 ОК «ГБК «Оптиміст».
Предметом спору у справі за позовними вимогами обслуговуючого кооперативу “Гаражно-будівельний кооператив “Оптиміст” є визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 21.05.2011 з підстав ухилення товариства з обмеженою відповідальністю “Авангард СВ” від нотаріального посвідчення даного договору.
Статтею 220 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається (ч. 2 ст. 220 ЦК України).
Відповідно до ст. 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Частиною 3 ст. 640 Цивільного кодексу України встановлено, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
Відповідно до частини 1 ст. 210 Цивільного кодексу України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
За таких обставин суд дійшов висновку, що правила ст. 220 Цивільного кодексу України не поширюються на правочини, які підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210, 640 Цивільного кодексу України пов'язується з державною реєстрацією, тому вони є неукладеними і такими, що не породжують для сторін права та обов'язки.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний суд України в постанові від 18.04.2011 (№ 3-28гс1).
Згідно з положеннями частини 6 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України господарський суд не приймає визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.
З врахуванням наведеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОК "ГБК "Оптиміст" про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. 22, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В :
У задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя підпис Н.Г. Плієва
Рішення складено відповідно до вимог статті 84
Господарського процесуального кодексу України
та підписано 12.09.2011.